Абстрактна Франківщина: між Довбушем і Буковелем

Формою Івано-Франківської області є видовжений ромб. Цим вона дуже нагадує півострів Індостан. Ще й своїм нижнім клином втискається між два океани, які завдяки цьому були розділені нашими Карпатами, - Угорський і Турецький. Правдоподібно, догляд за цим вододілом був основною місією, призначеною давній Станиславівщині.

 

Це завдання, в свою чергу, виробило виразний потяг і рух - на південь. Тому і сталося так, що материкова, центральна частина області, зосередившись на будівництві фортець, ліній оборони, стратегічних доріг, які всі разом відкривали і закривали гори, сама майже зникла у тіні тих гір, які надають ваги і значення усій конструкції. Зовсім непомилково вважати, що Івано-Франківщина - гірський край, край гір. Карпатоцентризм вже кілька століть є основою цього ромба, північний і східний кут якого за цей час зовсім не наблизився до Карпат.

 

Історична молодість регіону зумовлена молодістю головного міста, довкола якого все тримається. Станиславів, заснований як крок вперед до небезпечних меж цивілізації, відразу надав прагматичності й ідейності своїм південним провінціям. Невдовзі після заснування і початку свого функціонування місто-форпост заглушило на своїй території і давній Галич, і його спадщину. Станиславівщина перетворилася на модерну формацію, чимось подібну на ранню Америку, яка сама себе наповнювала динамічним сенсом. Потрібно було освоювати, утримувати, використовувати і годувати гори. Крім того, на заході, за Чорногорою, була Угорщина, а на сході, за Прутом і Черемошем, - православні провінції великої Туреччини. Вузький клин станиславівських Карпат став одним із головних акцентів, які належали Польщі і світовій геополітиці. Звідси весь мілітарний настрій, який ніколи не покидав цю область. Це перша лінія оборони, плацдарм для контрударів, місце проривів, гарнізонів, мобілізаційних районів і стратегічних маскувань. Крім того, гірські хребти, в які упирається, сповзаючи, весь регіон, справді є природним бар'єром, який перегороджує такою самою мірою, як і викликає природне бажання перейти. Гори - це перелаз, куди врешті скеровані найдавніші шляхи. І дуже важливо, що ці гори стримують не тільки те, що на тверді, але й повітря, вітри, хмари. Цей північний схил справді північний. Тут зупиняється східний холод, роблячи мрію про південь вічно недоступною.

 


А перед новою фортецею Станиславів, яка стала центром, лежали неопановані землі. Звичайно, там хтось жив, але вони нікому не належали. Станиславівщина стала тою магістраллю, якою Галичина йшла у гори. І цей дранг нах зюд нах карпатен, щоби ним керувати, його адмініструвати і скеровувати, є головною ідеєю та стратегією цієї ромбоподібної території. Тут найдовше залишалися вільними землі, тут найменше було давніх землевласників з паперами. Питання вільної землі було вільним. Адміністративно тут найдовше діяла привілея заселення - ось великі порожні гори, є можливість туди іти. Безліч галичан, яким не вистачало приватної території, ішли на південь, щораз з меншою густиною заселяючи Карпати. Спочатку ішли піонери, які зазнавали свободи, а вже тоді їх підпорядковували якійсь адміністрації. Тому Франківщина вирізняється тим, що це не звичний історичний регіон, а передовсім адміністративний. Вона завжди представляла собою державу на колонізованій збірній території. І частка державних земель завжди була тут найбільшою. Завданням Станиславова було порахувати, зібрати і передати податки з чисельних дрібних власників, з тих людей, які довгий час навіть не знали панщини. Ці звички самочинної колонізації дотепер є визначальними у тутешньому світогляді, а Станиславів став адміністративною столицею, яка орієнтувалася на південь. Він став метрополією, де містилися уряди і станції із сировиною, призначеною на експорт. Піонери освоювали південні землі, а за ними ішли державницькі насильницькі структури. Паралельно з ними просувалася податкова система. Замість корисної панщини на ланах тут ішлося про грошові податки. Для більшості людей питання полягало в тому, щоби власну діяльність і подобу незалежності зуміти перетворити у той гріш, який потрібно заплатити. Можна займатися будь-чим, лиш би відкупитися. Головною метою вільних поселенців були дві речі - знайти гроші на податок і всіма силами мінімізувати його. Дуже довго ця територія залишалася тою, де всі ці державні структури добре розуміли, що є земля, якою просто володіти нема сенсу, вона повинна бути колонізована силами дрібних колонізаторів. Довгий час вплив закону був тут мінімальний - хай вони поживуть за своїм звичаєм. Паралельне право і місцевий провід були настільки суттєвими, що його сліди відчутні досі. Відколи австріяки взялися за впровадження загального законодавства, дуже важливим стало мистецтво вислизання від цього закону. Це можна було зробити ще й завдяки географії. У свідомості завжди жило розуміння, що можна залишити своє місце і піти далі.

 

 

Це була місцевість, в якій можна було вибирати, де поселитися, можна було вибрати собі місце. І робити свою оселю. Оселя - найголовніше на Франківщині. Не земля, на якій можна щось вирощувати, а клаптик для дому, хати. Хата - модель світу, модель космосу, те, де все відбувалося. Хата була єдиною зовнішньою ознакою діяльності цілого роду, єдиним слідом, який залишала діяльність нормальних чоловіків. Знайти і вибороти місце під хату, збудувати свою хату. Дуже важливим було вибрати гарне місце. В тому числі і сусідів. Відійти і робити своє. Тут існувала система розвільненого контакту. Що не хата, то закон. Це суть внутрішнього життя цього світу. Можна було вибрати гарне місце. Ціна ландшафту є набагато вагомішою, ніж деінде. Оскільки хата не була прив'язана до землі, хата була поселенням, то вартість місця залежала від того, як воно виглядає і що з нього видно. Любов до краси виду є дуже вагомою. І ностальгія пов'язана з тим, що не видно. Все, що бачу, належить мені. Ці люди не звикли до рівнини. Навіть на тутешній рівнині, на Покутті, рівнина не пласка. Для більшості території притаманна наявність вертикалі у ландшафті. Це важливо світоглядно. Саме за цим типом ностальгії впізнаються тутешні люди по цілому світі. Володіти - не тільки сидіти, а й бачити.

 

Оселя визначальна. Побудувати власну хату на власній ділянці. Будівництво і безконечне вдосконалення є тим, що тримає. Історія хати стає історією людини. Всі зусилля, всі діла зводяться до того, щоби щось зробити для оселі, всі приватні діла закінчуються якимись вкладеннями у хату. Врешті, найавтентичнішим внеском цього краю у світову цивілізацію є форма, обрис даху.

 

Довгий час свободи, тоді, коли колонізаторами були всі, виплекав особливий ґатунок гірського населення, яке передовсім цінувало індивідуальну свободу й автономні порядки краю. Однак наступна хвиля колонізації - вже державна, чужинська - потребувала ефективного використання своєї провінції. Найбільшим багатством гірського і передгірського краю був і є ліс. Франківщина досі залишається найзалісненішою областю України. А питання використання лісу є основним тутешнім інтересом з усіх точок зору.

 

Тутешні люди, так чи інакше, є людьми лісу. Ліс сформував ментальність, повадки і спосіб життя у всіх його виявах. Він визначав сприйняття часу й уявлення про простір. Він був захистом і небезпекою. Він був роботою і відпочинком. Він був майном і способом заробити. Ліс вимагав особливого мислення, орієнтації, особливих рухів і фонетики. Ліс наступав і давав перспективу звільнення. Він вимагав особливого господарського розрахунку пропорції між тим, що треба винищити, і тим, що слід приберегти.

 

Тривалий час навіть адміністрування Станиславівщини структурно будувалося на принципі централізації лісових розробок. Невдовзі ліс став головною плантацією цієї колонії. Головним урожаєм, головним товаром. Життя аборигенів, які працювали на цій плантації, радикально змінилося. Саме на Станиславівщині, у лісових горах, селяни вперше стали пролетаріатом, найманими робітниками модерного європейського типу. З лісових людей вони перетворювалися на людей світових. Їздили на різні роботи, заробляли гроші, верталися, вдосконалювали хату і все ж ходили до лісу. І привозили всілякі моди.

 

Дерево, яке є основним матеріалом для тутешнього життя, не сприяє довговічності. Особливо у поєднанні з регулярними проходженнями фронтів. Відповідно, дуже химерно працює пам'ять, якій нема на що спертися. Замість історії тут байка. Замість науки - магія. Найдавніші дерев'яні церкви не такі вже і давні. Та й якось спеціально тримати їх заради старості тут не звикли. Що не згниє, то згорить. Тому все серйозніше, що триває і збереглося, зроблене колонізаторами-чужинцями. І зроблене з каменя - костели, твердині, тунелі і мости, камениці. Чужинці, зрештою, знайшли ще одне призначення Станиславівщині. Також гірське, також лісове і стратегічне - рекреації. У пропорції між знищеним і збереженим лісом все більш цінним стає збережений. Види, ландшафти, гори і води - такою стала перспектива колишньої плантації. До пастухів, людей лісу, до опришків, світових робітників і просвітників, додалася ще одна машкара - обслуга, гостинний угідливий господар всієї цеї краси.

 

Серія демографічних і політичних перемін, внаслідок яких Івано-Франківщина стала найукраїнськішою провінцією України, зробила цю подобу Індії справжньою постколоніальною територією. Тепер функції колонізаторів змушені виконувати самі аборигени. Мешканці гір опанували Франківськом і вже звідси контролюють похід на Карпати. Незважаючи на Дністер, Галич і Покуття, на Калуш і Бурштин, карпатський вектор далі залишається стратегічним для цілої області. Як самі Карпати - найголовнішим товаром на експорт, який може забезпечити всім побудову і вдосконалення власної оселі.

 

Історія далі залишається невловимою. Її сліди є передовсім ще однією приманкою для гостей. Хоча ця приманка не може рівнятися з вартістю поклаптикованих ландшафтів. Натомість колективна пам'ять налаштована передовсім на справді найвидатнішу особу області - опришка Олексу Довбуша. Його геніальність полягає власне у тому, що він химерним чином не дає вивітритися із свідомості найголовнішому - ми особливі, ми непокірні, ми вільні, ми сильні й удатні, ми карпатські, ми лісові хлопці, ми тут і все врешті-решт має бути і буде по-нашому.

 

Завдяки дивовижній природній пластичності, яка нагадує гірські води, Франківщина вміло вибудовує свій майбутній образ тотального карпатського курорту з олімпійськими перспективами, праобразом якого є сучасний Буковель. Парадоксально, але з минулого у це щасливе майбутнє мирно переходить саме Довбуш, який мав би намір добре потрясти усіх прийдеїв-шарапаток.

 

А тим часом на смерекових плантаціях неквапливо дозріває новий урожай.

 

Тарас ПРОХАСЬКО

ГК

 


27.05.2011 Тарас ПРОХАСЬКО 2471 0
Коментарі (0)

28.04.2025
Катерина Гришко

Шахрайка отримала три роки позбавлення волі за те, що виманювала гроші в родичів зниклих воїнів ЗСУ, обіцяючи інформацію про їх місцеперебування. Фіртка вивчила матеріали слідства та судовий розгляд і ділиться з читачами ексклюзивними деталями.

124
23.04.2025
Дарина Кочержук-Слідак

Прокуратура вважає, що ділянки закладу незаконно передали підприємцям нібито для практичних занять учнів, але насправді їх використовували для вирощування врожаю на продаж. Фіртка провела журналістське розслідування щодо цих випадків, зокрема розглянула судові документи. З цими ексклюзивними матеріалами ознайомимо читачів.

779
21.04.2025
Лука Головенський

Де саме в Мюнхені були вбиті агентом КДБ Степан Бандера та Лев Ребет, де знаходилися офіси ОУН, Антибільшовицького Блоку Народів, газетні редакції та проживали Ярослав та Ярослава Стецьки, — про все це у нашому сьогоднішньому дослідженні.

1755
16.04.2025
Тетяна Ткаченко

Про свій шлях у війську, байдужість тилу, сучасні методи мобілізації, терміни служби та історії з війни, які залишили глибокий слід у пам’яті, капітан медичної служби, командир кейсевак-групи 1 батальйону 93-ї бригади Олександр Соколюк розповів  журналістці Фіртки.

3326
12.04.2025
Вікторія Матіїв

Про шлях до Христа, як розрізняти Божу волю від власних бажань, сумніви щодо віри, значення Пасхи та як зберігати духовний спокій під час війни, журналістка Фіртки поспілкувалася зі священником Василем Савчином, який служить в парафії святих Кирила і Методія, Лемківської церкви в Івано-Франківську.

2260 4
09.04.2025
Діана Струк

Про  долю малокомплектних шкіл на Івано-Франківщині, освітню реформу, інклюзивне навчання, виклики та перспективи в освіті, Фіртка поспілкувалася з директором Департаменту освіти і науки Івано-Франківської ОВА Віктором Кімаковичем.

4456

Гори не знають політики. Живуть вони поза категоріями лівих і правих, в тих краях, де закінчується система політичних координат, і де розквітає гірський едельвейс, де живуть часи лицарської величі Німеччини, що лише чекають свого часу.

613

Хто уникає позиції перед лицем зла — вже займає позицію. І не на боці добра.

549

Нам фактично  все відомо про смерть Ісуса Христа. А як закінчилось життя його найближчих учнів відомо дуже мало. Хоча кожен з них суттєво доклався до проповіді християнської віри та її поширення.  

536

В цікаві часи живемо. Яке покоління могло ще б спостерігати «Армагедон онлайн» (або ж сингулярний перехід) — хто його знає що вийде? Щодня новини, яких колись вистачало б на десятиліття…

575
23.04.2025

Перекуси повинні бути корисними, поживними та здоровими. Це своєю чергою допоможе залишатися в тонусі та бути продуктивними.  

10172
18.04.2025

Порівняно з 2024 роком, більшість товарів подорожчали.

1007
27.04.2025

Провідна неділя — перша неділя після святкування Великодня.  

4492
22.04.2025

Видання The Week UK з посиланням на колишнього секретаря померлого папи Франциска включило 45-річного кардинала-українця Миколу Бичка з Австралії в перелік кандидатів на посаду нового Папи Римського.

801
19.04.2025

Які продукти обов’язково мають бути у великодньому кошику, а що освячувати не варто, журналістка Фіртки розпитала у священника Василя Савчина.

2602
17.04.2025

Сьогодні, 17 квітня, християни відзначають Чистий четвер — особливий день у Страсному тижні, який символізує очищення тіла й душі напередодні Великодня.  

1018
23.04.2025

Мурали або стінописи сьогодні не є чимось незвичним. У містах України, зокрема й в Івано-Франківську, на вільних стінах будинків час від часу з'являються різноманітні нові прояви вуличного мистецтва.  

34267 1
24.04.2025

У Лондоні тривають знижені до робочого рівня переговори між Великою Британією, США, Україною, Францією та Німеччиною щодо мирного плану припинення російсько-української війни.  

459
21.04.2025

Наступного тижня команда американського президента Дональда Трампа вирушить до Лондона для перемовин щодо перемир’я в Україні.  

528
18.04.2025

Президент Володимир Зеленський застерігає, що держава-агресор готується до завдання нових ударів по українській енергетичній інфраструктурі.  

870 2
16.04.2025

Президент США Дональд Трамп відмовився передати Україні системи Patriot, навіть попри пропозицію придбати зброю за 50 мільярдів доларів.    

1087