Михайло Вишиванюк: Кожен рік додає твердості українській незалежності

 

Пропонуємо Вашій увазі інтерв’ю з головою облдержадміністрації Михайлом ВИШИВАНЮКОМ з нагоди 20-річчя незалежності України.


У історії 20-річної української незалежності попри чималі втрати було й немало здобутків. Що вам найбільше запам’яталося за цей період?

 

— Для людини 20 років — це дуже великий період часу. Кожен школяр не може дочекатися, коли закінчить школу і стане дорослим. Старше покоління на святий вечір бажає один одному «в радості й мирі дочекати наступного святого вечора».

А для держави це мить. і за цю коротку мить Україна відбулася. Ми починали з чистого аркуша: створювали інститути влади: Коституцію, армію, банківську, фінансову, податкову, судову, адміністративну системи. У нас не було кордонів, практично не було підготовлених кадрів, які б могли перевести країну від комуністичної системи до демократичної держави. Але ми пройшли цей шлях. і сьогодні свято незалежності по праву стоїть в одному ряду з такими великими святами, як Різдво й Великдень.

Останнім часом я дуже багато думаю про 20-річчя незалежності України. і скажу вам відверто, що маю з цього приводу двояке почуття. Найперше — це гіркота тих втрат, яких зазнала Україна за весь період свого існування. Наш народ століттями боровся за незалежність, і гадаю, що жодна держава в світі так довго її не виборювала, скільки Україна, жодна держава в світі не зазнала стільки горя, скільки зазнала його Україна впродовж свого існування. Але коли уявляю собі, що якби нині піднялися всі ті люди, які віддали своє життя за Україну, то цей сум відразу переходить у радість. Бо я переконаний, що вони були б дуже щасливі, якби побачили, якою тепер є Україна, як ми живемо і що маємо. і це незважаючи на різні негаразди! Адже окремі негаразди — це дріб’язок порівняно з тим, що довелося пережити нашим попередникам. Вони б, мабуть, сміялися з наших проблем і казали б щось на кшталт: «Ви маєте нині державу, Конституцію, кордони, всі інститути влади, унікальну можливість працювати й розвивати свою Українуѕ Та ви в шкіру не можете влізтися, ви іноді самі не знаєте, чого хочете!». Тим більше, що світ нині глобалізується, стає демократичнішим, відкритішим, а це сприяє розбудові власної держави. Я глибоко переконаний в тому, що в нашій державі відбулися необоротні процеси. Тепер нам щодня потрібно по цеглинці докладати в цю будову. На моє переконання, Україна буде однією з найрозвиненіших і найбагатших країн Європи.

Найголовніше, що впродовж 20-річчя незалежності в Україні було створено всі інститути, які потрібні державі, — банківську, фінансову, податкову, судову, адміністративну системи, визначено кордони тощо. Україну вже знають у світі. Згадую 1999 рік, коли я в іспанії проводив переговори з бізнесменами з Арабських Еміратів, а вони запитували, чи Україна розташована в Сибіру і що є на нашій території — пустеля чи течуть ріки. А нині Україну визнано в світі, а це найважливіше. і те, що помаранчевий Майдан був значимою подією в українській історії. Він продемонстрував, що основним джерелом влади в Україні є народ, а також змінив психологію українців, які дещо по-іншому стали дивитися на свою державу і на своє місце в ній.

І коли ми нині говоримо про посилення ролі місцевого самоврядування, то мені дуже імпонує те, що громади активізуються, виявляють власну ініціативу. Днями я взяв участь у відкритті дитячого садка у селі Малій Кам’янці Коломийського району, до створення якого значною мірою приклалася громада. і це тішить.

 

Яким вам запам’ятався серпень 91-го?

 

— Дуже добре пам’ятаю цей час. Я працював тоді головою колгоспу. Для мене це була також гаряча пора. Тоді мене обзивали комунякою, казали в мій бік: «Комуняку — на гіляку» у зв’язку з тим, що я категорично виступав проти розформовування колгоспів. Бо передбачав те, що маємо на селі сьогодні. А ярлик «комуняка» причепили мені тоді за те, що говорив правду. У нас так нерідко буваєѕ

Буду відвертим, тоді не всі процеси сприймав однозначно. Знову ж ми повертаємось до того, що доцільний не революційний перехід, а еволюційні кроки, еволюція психології людини, її свідомості. і така еволюція пройшла і в моїх розумінні, баченні, підходах. На все потрібен час. Так і кожен рік додає твердості українській незалежності.

 

Свого часу Черчілль наголошував, що політик, навіть у хорошому розумінні цього слова, завжди орієнтується на наступні вибори, а державний діяч — на наступні покоління. Кого б із представників влади ви зарахували до числа державних діячів за 20 років незалежності України?

 

— Я мав честь упродовж восьми років працювати з Леонідом Даниловичем Кучмою, який був справжнім державним діячем, дивився вперед і дбав про майбутнє країни. Згадую 99-й рік, коли під завершення ради регіонів Леонід Данилович начебто ненароком запитав у голів облдержадміністрацій: «Хлопці, як там виборча кампанія, які настрої у людей?». Встає один голова адміністрації й каже: «Леоніде Даниловичу, включіть, будь ласка, верстат, аби ми погасили тримісячні борги з пенсій, і ви виграєте вибори в одні ворота». На що Леонід Кучма відповів приблизно таке: «Ні, хлопці, я цього не зроблю. Занадто велику ціну ми вже заплатили за те, аби мати нині стабільну грошову одиницю й аби покінчити з інфляцією. Наші люди вже натерпілися. і навіть заради перемоги на виборах я собі не дозволю розкручувати черговий виток інфляції». Це була державницька позиція президента України. Він не поставив на перший план свої амбіції, а працював в інтересах держави.

Пригадую, коли мені вручали букети будяків, присилали листи зі схемами, де мене начебто мали повісити за те, що я підтримую Кучму, бо, мовляв, він продасть Україну «москалям». Проте Кучма Україну нікому не продав, а навпаки – зцементував її. А те, що проти нього певні спецслужби зробили спецоперацію з приводу ўонрадзе — «кучмагейт», то це окрема тема.

Також державним діячем я сміливо можу назвати нині Віктора Федоровича Януковича. Я ж не просто говорив, що Україна має свого Черчілля. Свого часу Черчілль сказав: «В Англії немає вічних друзів, в Англії є вічні інтереси». і всю свою політику він проводив відповідно до інтересів Англії. При тому, що народ Англії був свого часу невдячним йому за це. Адже, як відомо, його знімали з посади, але він знову повертався і ввійшов у світову історію як визначний діяч своєї країни. В особі Віктора Федоровича я теж бачу великого державного діяча і реформатора України. Були і є великі, значимі постаті в науці, мистецтві, літературі. Ними пишається Україна.

 

Як ви ставитеся до поширеної думки про балансування України впродовж 20 років, що український корабель повертає то на демократичний Захід, то до авторитарної Росії, тому Україна не йде вперед, а тупцює на місці?

 

— Україна ніколи не тяжіла до Росії. Ні при Леонідові Кравчуку, ні при Леонідові Кучмі, ні при Вікторові Ющенку, ні нині не тяжіє при Президентові Вікторові Януковичу. Україні було вигідно і так залишається й надалі розглядати Росію як стратегічного партнера в плані економічних відносин. Тому що 40 млрд. доларів товарообігу з цією країною за перше півріччя — це серйозна цифра, за якою стоять наші робочі місця, зарплати й пенсії.

Нас 20-й рік приймають у Європейський союз. і ще невідомо, коли це відбудеться. Але ми таки будемо в ЄС!

Однак ми повинні розуміти, що такий великий світовий гравець, як Росія, абсолютно не зацікавлений у тому, аби Україна була в ЄС. А Західна Європа та США не зацікавлені, щоб сваритися з Росією, бо у них є свої економічні інтереси. Кожен захищає інтереси своєї держави. Отож наразі розклад сил тут очевидно не на користь України. Тому нам треба нарощувати м’язи, ставати багатшими і сильнішими.

 

Останнім часом ведуться розмови про те, що перед Україною є серйозні загрози, аж до втрати незалежності. Чи мають вони, на ваш погляд, реальне підррунтя?

 

— Це стара пісня. А здобуття Україною незалежності — це необоротний процес. Як тільки на носі вибори, то починається: «Вибирайте мене, я врятую Україну, бо її продають». Але, слава Богу, за 20 років ніхто її не продав, не продає і ніколи продати не зможе. Бо українці — вже не той народ, який можна залякати. Україна, в тому числі Донбас, Луганщина, Дніпропетровщина, ніколи не піде проти своєї незалежності. Отож говорити про якісь загрози — це просто від лукавого....

 

Чи не сумно вам від того, що у зв’язку з економією коштів 20-річчя незалежності не відзначатимуть так урочисто — військовим парадом?

 

— Я не є прихильником того, щоб виганяти техніку і гуркотіти по Хрещатику. Ну погуркотіли, і буде, як у «95-му кварталі»: «Ти навіщо парад організував? — Сусідів лякав! — Ну то що, налякав? — Ні, бо вони не дивилися!». Поки стягують ту важку техніку, перекривають Київ на два-три дні. Навіщо цього, коли можна зробити красиве дійство? На військовий парад треба витратити близько 50 млн. Що, нема де ці гроші діти? Тим більше військова техніка — це демонстрація сили. Ми що, плануємо на когось нападати? Ми ж мирна держава...

 

Що обнадійливого хотіли б ви сказати краянам з нагоди найбільшого державного свята — Дня незалежності України?

 

— Вірити в те, що пройде буквально кілька років — і Україна стане великою квітучою державою. Нині ми готуємося до «Євро-2012». У 2012 році на Прикарпатті відбудеться чемпіонат Європи з авторалі, в 2013-му проведемо чемпіонат світу з авторалі. А на чемпіонат світу лише з одним французьким гонщиком, який має клуб своїх фанів, приїжджає 20 тисяч уболівальників. Загалом нам потрібно буде прийняти понад 300 тисяч туристів. із врахуванням того, що економіка держави стабілізується, зростатиме з кожним роком і добробут людей, підвищуватимуться зарплати, пенсії, дедалі більше здаватимемо в експлуатацію об’єктів соціально-культурного призначення. Все йде до кращого — така логіка розвитку Української держави.

 

газета "Галичина"


24.08.2011 2960 0
Коментарі (0)

16.07.2026
Тетяна Ткаченко

Викладач Карпатського національного університету імені Василя Стефаника Юрій Довган не мріяв стати героєм. Просто вважав, що не має права залишитися осторонь. Провів останні пари, попрощався зі студентами й пішов шукати шлях до війська. З п'ятої спроби його прийняли. Про службу в Силах оборони, труднощі після звільнення з армії, адаптацію та роботу зі студентами ветеран розповів журналістці Фіртки. 

1080
11.07.2026
Ігор Бартків

Цього тижня The Economist віддав обкладинку одному з найбагатших росіян і провів із ним майже 60 годин у розмовах.

657
07.07.2026
Вікторія Матіїв

В інтерв'ю журналістці Фіртки Ірина Онищук розповіла, чому театр сьогодні став своєрідною терапією, як війна змінила глядачів і самих митців, що найчастіше турбує військових після повернення з фронту та чому віра в людей залишається її головною опорою.

1139
03.07.2026
Олександр Мізін

Корупційна схема чи «ринкова реальність»? Поки МВФ наполягає на підвищенні тарифів для населення, монополісти отримують надприбутки.  

2381 1
30.06.2026
Вікторія Матіїв

«Іван пішов воювати, бо для нього це було питання честі й відповідальності. Він не зміг залишитися вдома, коли країна потребувала захисту», — згадує Тетяна Майка свого чоловіка, полеглого захисника Івана Майку.

3469
24.06.2026
Тетяна Ткаченко

Коли у 2014 році загинув її двоюрідний брат Петро Остапчук, Надія Довганюк зрозуміла, що хоче бути поруч із тими, хто переживає біль війни. Попри стереотипи та недовіру, вона стала першою жінкою-капеланкою в Українській греко-католицькій церкві.

2901 2

Закупівлі, відбудова, регіони і роль бізнес-мереж у тому, щоб публічні гроші працювали на спроможність, а не лише на звітність.

759

Коли людина вперше заходить до православного або греко-католицького храму, тобто храму східного візантійського обряду, то її погляд майже завжди зупиняється на священникові.

935

З приходом у вересні 1939-го на Гуцульщину нової, ще не знаної робітничо-селянської влади почались нові проблеми. Точніше ті ж клопоти, що були й за Польщі, але які тепер вирішувані по-новому.

1400
17.07.2026

Добра тарілка — це не дієта, а насолода: страви, які радують очі, душу і живлять тіло. Навіть простий перекус може стати маленьким ритуалом, що заряджає позитивом на кілька годин уперед.  

4907
13.07.2026

Війна та стрес суттєво впливають на харчові звички.

10286 2
08.07.2026

Багато людей під час застуди п'ють гарячий чай із медом, вважаючи його одним із найкращих домашніх засобів. Мед справді містить біологічно активні речовини, однак фахівці радять не додавати його в окріп.

8764
15.07.2026

З 3 по 9 серпня у селі Погоня відбудеться дитячий християнський табір «7 дарів Святого Духа. Веселі канікули з Богом – 2026».

520
12.07.2026

Із 17 до 19 липня у Калуші відбудуться урочистості з нагоди перебування мощей святого Івана Хрестителя.

747
08.07.2026

У вівторок, сьомого липня, Хресто-Воздвиженський Манявський чоловічий монастир — Манявський скит — відзначив храмове свято, День пам’яті своїх засновників — преподобних Іова та Феодосія Манявських.

1048
06.07.2026

У Погоні на Івано-Франківщині відбувся XVII Міжнародний з’їзд Апостольства Матері Божої Покровительки Доброї Смерті. Паломники зібралися на спільну молитву за мир в Україні, взяли участь в Архієрейській Божественній Літургії та вшанували пам'ять полеглих захисників.

843
17.07.2026

Тарас Прохасько — письменник, інтелектуал та лауреат Шевченківської премії, один із провідних представників «Станіславського феномену».

2971 3
14.07.2026

Із дев'яти народних депутатів, обраних від Івано-Франківщини, п'ятеро підтримали документ, одна депутатка утрималася, ще четверо не підтримали його різними способами.

1055
03.07.2026

Президент Польщі Кароль Навроцький (колишній боксер і сутенер, яким його називають політичні опоненти) нещодавно очолив рейтинг довіри серед польських політиків із рекордними 54,8%. 

1457
26.06.2026

Законодавча пропозиція щодо об'єднання Румунії з Молдовою, була схвалена румунською Палатою депутатів без голосування завдяки завершенню терміну розгляду ініціативи.  

1401
18.06.2026

Ухвалені Верховною Радою зміни до Бюджету-2026 дозволять суттєво розширити програми соціального захисту для військовослужбовців.

1621