На всіх парах до катастрофи

Західноєвропейські столиці знову заповнені натовпами обурених громадян.  Нічого подібного Європа не переживала з початку 1930-х років.

 

 

Можна було б говорити про повторення подій 1968-го, якби тільки те, що відбувається сьогодні в Європі в багато разів не перевищувало ту міфічну «молодіжну революцію» і своїми масштабами, і своїм значенням.

 

Тоді повставали студенти та молодь, зараз - так чи інакше - повстають майже все.



Нова єдність «низів» суспільства формується через загальне розчарування в політичній системі, яку ще кілька років тому щиро вважали демократичною. Проте зараз для величезної кількості людей стає ясно: демократії, як влади громадян, народу, в Європі більше немає.

 

Є поки готовність влади дотримуватися формальних прав і свобод, але немає бажання рахуватися з ясною і переконливо висловленою волею більшості.

 

Провідні політичні партії, які раніше служили механізмом, через який здійснювався зв'язок між суспільством і владою, зараз перетворилися на бар'єр, що захищає владу від тиску суспільства.

 

Ніхто не бере до уваги ані думки людей, ні їхні інтереси. Кругова порука політичних еліт, правих і, на жаль, «лівих» стала опорою системи, в якій виборець позбавлений не тільки ініціативи, а й впливу на процес, що перетворюється на відвертий фарс.

Для французів вирішальним уроком стала боротьба за пенсійну реформу, коли влада відверто і цинічно проігнорувала волю народу, а опозиція, замість того, щоб скористатися труднощами уряду, проявила з ним солідарність - проти власних виборців.

Проте відповіддю на цей консенсус еліт стає загальне неприйняття їхньої політики. Відтепер говорить вулиця, підприємство. Демонстрації переростають в захоплення площ і блокади адміністративних будівель, страйки стають все більш масовими.

Епіцентр боротьби зараз вже не у Франції, а в Греції, Іспанії та Португалії, в країнах, яким «загрожує дефолт». Всі прекрасно розуміють, що дефолт є «загрозою» не для населення цих країн, з якого, навпаки, буде знято тягар боргової кабали, а для міжнародних банків, які ризикують втратити свої вкладення.

Заради того, щоб врятувати банкірів, влади і партії в різних країнах одностайно вимагають від своїх співгромадян нових жертв. Однак проблема навіть не в тому, що жертви ці непомірні і несправедливі. Головна біда в тому, що вони все одно будуть марні. Це, до речі, чудово розуміють і самі банкіри.

 

Нові програми жорсткої економії лише порискорять спад і призведуть, зрештою, до банкрутства країн. Все стане тільки гірше. Але, навіть розуміючи це, фінансисти і уряди продовжують наполягати на збереженні колишнього курсу.

 

По-перше, тому що ніякого іншого лікування вони не можуть навіть уявити, а по-друге, намагаючись відтягнути неминуче, еліти давно перестали думати стратегічно. Зараз вони просто перестали думати.

Вимагаючи від населення і держав скоротити свої витрати, банки вбивають економіку. І вибір перед багатьма європейськими країнами зараз стоїть такий самий, як перед Росією в 1998-м та Аргентиною в 2001-м: або банки остаточно угроблять «реальний сектор» економіки, або, пожертвувавши інтересами фінансової олігархії, суспільство врятує себе від катастрофи.

 

Однак сила і упертість фінансових еліт, їх політичний вплив і корумпованість верхівки всіх основних партій настільки великі, що події, мабуть, будуть розвиватися по найбільш катастрофічному сценарії.

 

Банки все одно програють, але лише після того, як вся інша економіка опиниться в руїнах.

Люди, що звикли зараховувати себе до благополучного «середнього класу» раптом виявляють себе пролетарями, західні вільні громадяни усвідомлюють, що мало чим відрізняються від єгиптян або тунісців. У французькій пресі пишуть про назріваючий «єгипетський сценарій», а Греція вже почала реалізовувати деякі його елементи.

 

Профспілки виявилися радикальнішими і ефективнішими опозиційних партій, зумівши очолити протести в багатьох країнах. Протестуючі електрики, прагнучи не допустити приватизації своєї компанії, починають віялові відключення установ і підприємств, автомобілісти ламають шлагбауми, що закривають в'їзд на платні дороги і їдуть по них безкоштовно, молодь блокує адміністративні будівлі.

Це повстання. Поки, на щастя, мирне, що використовує ненасильницькі методи, але для всіх зрозуміло, що дороги назад вже немає. Протестують не тисячі антиглобалістів, не активісти лівих організацій і радикальні студенти. Піднімається народ. Мільйони.

Те, що відбувається сьогодні в Європі, лише перший акт великої історичної драми. Ніякої «готової альтернативи» немає, вироблятися вона буде вже в ході кризи, в процесі політичної і соціальної боротьби.

 

Як немає і «готових» лідерів. Вірніше, ми ще не знаємо, хто зуміє знайти кращі відповіді на запити суспільства. Це процес, який у сукупності може зайняти не один рік. Але зрушення, що відбуваються – незворотні.

Упертість, егоїзм, корупція і кругова порука еліт привели до того, що криза ліберальної економіки обернулася найбільшою кризою ліберальної демократії, починаючи з 1930-х років минулого століття. І для того, щоб вийти з нього вже недостатньо виявиться скорегувати економічну політику. Доведеться міняти саму державу. Епоха революцій повертається.

 

 

Борис Кагарлицький,

директор Інститута глобалізації та соціальних рухів

 Джерело: stoletie.ru


28.06.2011 1582 0
Коментарі (0)

16.07.2026
Тетяна Ткаченко

Викладач Карпатського національного університету імені Василя Стефаника Юрій Довган не мріяв стати героєм. Просто вважав, що не має права залишитися осторонь. Провів останні пари, попрощався зі студентами й пішов шукати шлях до війська. З п'ятої спроби його прийняли. Про службу в Силах оборони, труднощі після звільнення з армії, адаптацію та роботу зі студентами ветеран розповів журналістці Фіртки. 

1447
11.07.2026
Ігор Бартків

Цього тижня The Economist віддав обкладинку одному з найбагатших росіян і провів із ним майже 60 годин у розмовах.

820
07.07.2026
Вікторія Матіїв

В інтерв'ю журналістці Фіртки Ірина Онищук розповіла, чому театр сьогодні став своєрідною терапією, як війна змінила глядачів і самих митців, що найчастіше турбує військових після повернення з фронту та чому віра в людей залишається її головною опорою.

1298
03.07.2026
Олександр Мізін

Корупційна схема чи «ринкова реальність»? Поки МВФ наполягає на підвищенні тарифів для населення, монополісти отримують надприбутки.  

2513 1
30.06.2026
Вікторія Матіїв

«Іван пішов воювати, бо для нього це було питання честі й відповідальності. Він не зміг залишитися вдома, коли країна потребувала захисту», — згадує Тетяна Майка свого чоловіка, полеглого захисника Івана Майку.

3613
24.06.2026
Тетяна Ткаченко

Коли у 2014 році загинув її двоюрідний брат Петро Остапчук, Надія Довганюк зрозуміла, що хоче бути поруч із тими, хто переживає біль війни. Попри стереотипи та недовіру, вона стала першою жінкою-капеланкою в Українській греко-католицькій церкві.

3040 2

Картинка, коли 16-річні дівчатка хором кричать «Сирок – геть!» — то це не лише щира емоція, але і, очевидно, технологія. А ще якась колективна нам ганьба.

462

Фільм революційний, бо має широку візуальну павутину. І в цій павутині кожен буде плутатись по-своєму. Певна категорія буде засуджувати, бо ніби забагато власних інтерпретацій. Але Нолан, можливо, захотів стати сліпим, як Гомер.

279

Як влада дає метастази від людини до інституцій і чому держава має вміти пережити своїх лідерів

284

Закупівлі, відбудова, регіони і роль бізнес-мереж у тому, щоб публічні гроші працювали на спроможність, а не лише на звітність.

897
17.07.2026

Добра тарілка — це не дієта, а насолода: страви, які радують очі, душу і живлять тіло. Навіть простий перекус може стати маленьким ритуалом, що заряджає позитивом на кілька годин уперед.  

5042
13.07.2026

Війна та стрес суттєво впливають на харчові звички.

10429 2
08.07.2026

Багато людей під час застуди п'ють гарячий чай із медом, вважаючи його одним із найкращих домашніх засобів. Мед справді містить біологічно активні речовини, однак фахівці радять не додавати його в окріп.

8889
19.07.2026

Старий сидів біля оазису, біля входу в одне близькосхідне місто. До нього підійшов юнак і запитав...

7481
15.07.2026

З 3 по 9 серпня у селі Погоня відбудеться дитячий християнський табір «7 дарів Святого Духа. Веселі канікули з Богом – 2026».

713
12.07.2026

Із 17 до 19 липня у Калуші відбудуться урочистості з нагоди перебування мощей святого Івана Хрестителя.

911
08.07.2026

У вівторок, сьомого липня, Хресто-Воздвиженський Манявський чоловічий монастир — Манявський скит — відзначив храмове свято, День пам’яті своїх засновників — преподобних Іова та Феодосія Манявських.

1197
20.07.2026

Недостатнє фінансування, кадровий голод і відсутність системної державної політики у сфері культури — ключові виклики, з якими стикається краєзнавчий музей «Бойківщина» Тетяни й Омеляна Антоновичів.

15673
14.07.2026

Із дев'яти народних депутатів, обраних від Івано-Франківщини, п'ятеро підтримали документ, одна депутатка утрималася, ще четверо не підтримали його різними способами.

1231
03.07.2026

Президент Польщі Кароль Навроцький (колишній боксер і сутенер, яким його називають політичні опоненти) нещодавно очолив рейтинг довіри серед польських політиків із рекордними 54,8%. 

1625
26.06.2026

Законодавча пропозиція щодо об'єднання Румунії з Молдовою, була схвалена румунською Палатою депутатів без голосування завдяки завершенню терміну розгляду ініціативи.  

1542
18.06.2026

Ухвалені Верховною Радою зміни до Бюджету-2026 дозволять суттєво розширити програми соціального захисту для військовослужбовців.

1770