Поблизу Івано-Франківська, відбудеться урочисте вшанування 70-ої річниці пам’яті закатованої польської інтелігенції

6 серпня в Чорному лісі, в селі Павлівка, поблизу Івано-Франківська, відбудеться урочисте вшанування  70-ої річниці пам’яті закатованої польської інтелігенції.

 

Сьогодні тут останній етап робіт на місці поховання. Десятки робітників із різних галузей, члени місцевого польського товариства культури «Пшиязнь» працюють зранку до ночі на великій площі – 1,8 гектара. За роботами спостерігала й кореспондент «Кур’єра Галіційського».

 

Від Івано-Франківська до місця останнього спочинку сотень поляків п’ятнадцять кілометрів. Цей відтинок шляху на автомобілі  можна подолати, коли немає заторів, за 15-20 хвилин. У годину пік дістатися туди значно важче.

 

«Про це місце трагедії стало відоме у 1988-ому році, – розповідає голова товариства «Пшиязнь» Люція Кубіцька. – Тоді члени українського історико-культурного товариства «Меморіал» розкопувало чимало масових поховань жертв фашистських загарбників та енкаведистів. Окрім цього,  до нас почали приїжджати чимало колишніх мешканців міста, які на той час жили в Польщі. Вони й розповіли про те, що трапилося у 1941 році».

 

Хоча трагедія була типова для того часу.

 

«У серпні 1941-ого гауптштурмфюрер СС Ганс Крігер, який до цього часу провів розстріл польських професорів у Львові, зробив щось подібне в і нас, – мовить активіст товариства та один з ініціаторів відзначення цих урочистостей Віталій Чащин. – Спершу розстріляли євреїв, а згодом полякам казали, аби ті зголошувалися до комендатури, де із ними підписуватимуть угоди та надаватимуть працю. Отримавши таким чином сотні адрес, фашисти згодом ходили по домах та арештовували поляків. Ні в чому невинні люди сиділи у в’язниці на теперішній вулиці Сахарова. Звідтіля їх, роздягнених, вантажили у три машини та вивозили до Чорного лісу. Кільком нещасним вдалося втекти.

 

Так одну дівчину, доньку директора ліцею, якого ув’язнили раніше,  від куль своїм тілом захистила мати. Дівчина приїхала до батьків на канікули та заглянула у вічі смерті. Коли їх заарештували, мати сказала дитині, що зробить все, аби вона залишилася жити. Прошита автоматною чергою жінка впала і прикрила доньку. Цілий день напівжива від страху та жаху юнка пробула під мертвою мамою. А потім втекла до села Рибне, де її прихистила місцева родина. Їй дали одежу та можливість добратися до Львова. Згодом вона виїхала до Польщі. Опинилася у Вроцлаві. А після кількох десятків років повернулася на Прикарпаття, аби знайти тих, хто врятував їй життя. Інший молодик врятувався під час грози. Він дивом вистрибнув з машини, скотився у рів. Німці почали стріляти, але, на щастя, не влучили. І таких жахливих подробиць не бракує! 

 

Отже місце мусить бути належно пошановане. Проте, коли ще наприкінці ХХ століття туди прийшли меморіалівці та колишні мешканці Станиславова розкопувати це місце, жодного знаку, що тут знаходяться могили, звісно, не було. Поросла  густою травою з великими кущами долина. На землі – мочари та нечистоти. Але крок за кроком – і робота тривала. Велику допомогу надав Адам Рубашевський з Польщі. Йому допомагав наш лікар та краєзнавець Леонід Орел.

 

«Долучилися до них і пани з Вроцлава Мєндзибродський, Гамерський, – продовжує дружина пана Чащина, Ірена. – Ще у 1991-ому році через раду охорони народної пам’яті  вони зв’язалися з польською фірмою «Енергополь», працівники якої будували у райцентрі Богородчани, неподалік обласного центру Прикарпаття газокомпресорну станцію. Тоді була підписана угода та розпочалися роботи з упорядкування місця розстрілу та поховань.  Поставили 17 маленьких хрестів на восьми спільних могилах. І з того часу до 1993 року – нічого там не робилося.

 

Та й із виявлених сотні костей, не можна було зрозуміти, хто там похований. Адже ексгумацію тіл не проводили. Залишалося чимало здогадок та запитань. Тоді активіст товариства «Пшиязнь» Віталій Чащин звернувся до Івано-Франківського управління Служби безпеки України. Йому надали архівні матеріали тих часів. Допоміг у доступі до архівів і керівник Івано-Франківської ОДА Михайло Вишиванюк. Тепер вже достеменно відомо, що в Чорному лісі поблизу Івано-Франківська німці розстріляли близько 700 осіб зі Станиславава, Тисмениці та приміських сіл. Серед них багато жінок та студентської молоді. Після визволення Станиславова від німецьких фашистів чимало людей давали свідчення про те, що німці тут накоїли. Кого, де і коли розстрілювали. Опитували представники радянської влади і членів родин розстріляних. Усе це можна знайти в архівах СБУ. Є і німецькі документи. До речі, неподалік від місця розстрілу поляків, позбавили життя і 2840 євреїв. В тому числі й дітей.

 

А могилами невинно вбитих поляків заопікували члени товариства «Пшиязнь». За роки всіляке було. На місці поховань було чимало крадіжок. Буря зламала хрест. Але люди не впадали у відчай. Перед  70-ою річницею розстрілу звернулися за допомогою до місцевої влади. Лист до очільника ОДА написали члени товариства та Консул Генерального Консульства Республіки Польща у Львові Гжегож Опаліньскі.

 

«Михайло Васильович відреагував оперативно, – каже пан Чащин. – Разом з головою обласної ради Олександром Сичем та своїми заступниками поїхав до Чорного лісу. Віддав шану загиблим та провів там оперативну нараду. Перед тим ми показали йому всі документи на будівництво пам’ятного знаку».

 

До цього часу тут вже стояв хрест, але два роки тому його пошкодив буревій. Тепер на старому фундаменті зведуть ще один знак, роботи львівського скульптора Олександра Криськіва. Вигляд нового пам’ятника затвердили у раді охорони пам’яті народної у Варшаві, ескізи погодили в ОДА і в Консульстві. Споруджується дерев’яна каплиця. Роботи проводять  підрозділи МНС, будівельники, дорожники, лісівники і звісно, члени товариства. По 20-50 осіб щодня.

Бріз


28.07.2011 2954 0
Коментарі (0)

16.07.2026
Тетяна Ткаченко

Викладач Карпатського національного університету імені Василя Стефаника Юрій Довган не мріяв стати героєм. Просто вважав, що не має права залишитися осторонь. Провів останні пари, попрощався зі студентами й пішов шукати шлях до війська. З п'ятої спроби його прийняли. Про службу в Силах оборони, труднощі після звільнення з армії, адаптацію та роботу зі студентами ветеран розповів журналістці Фіртки. 

1256
11.07.2026
Ігор Бартків

Цього тижня The Economist віддав обкладинку одному з найбагатших росіян і провів із ним майже 60 годин у розмовах.

732
07.07.2026
Вікторія Матіїв

В інтерв'ю журналістці Фіртки Ірина Онищук розповіла, чому театр сьогодні став своєрідною терапією, як війна змінила глядачів і самих митців, що найчастіше турбує військових після повернення з фронту та чому віра в людей залишається її головною опорою.

1213
03.07.2026
Олександр Мізін

Корупційна схема чи «ринкова реальність»? Поки МВФ наполягає на підвищенні тарифів для населення, монополісти отримують надприбутки.  

2444 1
30.06.2026
Вікторія Матіїв

«Іван пішов воювати, бо для нього це було питання честі й відповідальності. Він не зміг залишитися вдома, коли країна потребувала захисту», — згадує Тетяна Майка свого чоловіка, полеглого захисника Івана Майку.

3531
24.06.2026
Тетяна Ткаченко

Коли у 2014 році загинув її двоюрідний брат Петро Остапчук, Надія Довганюк зрозуміла, що хоче бути поруч із тими, хто переживає біль війни. Попри стереотипи та недовіру, вона стала першою жінкою-капеланкою в Українській греко-католицькій церкві.

2962 2

Як влада дає метастази від людини до інституцій і чому держава має вміти пережити своїх лідерів

207

Закупівлі, відбудова, регіони і роль бізнес-мереж у тому, щоб публічні гроші працювали на спроможність, а не лише на звітність.

820

Коли людина вперше заходить до православного або греко-католицького храму, тобто храму східного візантійського обряду, то її погляд майже завжди зупиняється на священникові.

1004
17.07.2026

Добра тарілка — це не дієта, а насолода: страви, які радують очі, душу і живлять тіло. Навіть простий перекус може стати маленьким ритуалом, що заряджає позитивом на кілька годин уперед.  

4968
13.07.2026

Війна та стрес суттєво впливають на харчові звички.

10352 2
08.07.2026

Багато людей під час застуди п'ють гарячий чай із медом, вважаючи його одним із найкращих домашніх засобів. Мед справді містить біологічно активні речовини, однак фахівці радять не додавати його в окріп.

8828
15.07.2026

З 3 по 9 серпня у селі Погоня відбудеться дитячий християнський табір «7 дарів Святого Духа. Веселі канікули з Богом – 2026».

618
12.07.2026

Із 17 до 19 липня у Калуші відбудуться урочистості з нагоди перебування мощей святого Івана Хрестителя.

844
08.07.2026

У вівторок, сьомого липня, Хресто-Воздвиженський Манявський чоловічий монастир — Манявський скит — відзначив храмове свято, День пам’яті своїх засновників — преподобних Іова та Феодосія Манявських.

1123
06.07.2026

У Погоні на Івано-Франківщині відбувся XVII Міжнародний з’їзд Апостольства Матері Божої Покровительки Доброї Смерті. Паломники зібралися на спільну молитву за мир в Україні, взяли участь в Архієрейській Божественній Літургії та вшанували пам'ять полеглих захисників.

908
17.07.2026

Тарас Прохасько — письменник, інтелектуал та лауреат Шевченківської премії, один із провідних представників «Станіславського феномену».

3040 3
14.07.2026

Із дев'яти народних депутатів, обраних від Івано-Франківщини, п'ятеро підтримали документ, одна депутатка утрималася, ще четверо не підтримали його різними способами.

1141
03.07.2026

Президент Польщі Кароль Навроцький (колишній боксер і сутенер, яким його називають політичні опоненти) нещодавно очолив рейтинг довіри серед польських політиків із рекордними 54,8%. 

1532
26.06.2026

Законодавча пропозиція щодо об'єднання Румунії з Молдовою, була схвалена румунською Палатою депутатів без голосування завдяки завершенню терміну розгляду ініціативи.  

1469
18.06.2026

Ухвалені Верховною Радою зміни до Бюджету-2026 дозволять суттєво розширити програми соціального захисту для військовослужбовців.

1697