Конференція на тему «Журналістські розслідування в місцевій пресі: реальний стан, проблеми, перспективи розвитку», яка відбулася 14 травня в івано-франківському готелі «Станіславів», стала підсумковим заходом проекту «Сприяння розвитку журналістських розслідувань у місцевій пресі».
Названий проект втілювало в життя Коломийське представництво Громадянської мережі ОПОРА за фінансової підтримки Міжнародного фонду «Відродження», з висновків його відкрив конференцію представник ГМ ОПОРА Іван Маруняк.
«Проблемою є те, - наголосив він, - що керівники структурних підрозділів органів влади уникають спілкування з журналістами, державні установи неохоче надають інформацію, а якщо й надають, то неповну або недостовірну. У результаті такої «відкритості» часто доводиться спиратися на інформацію, отриману в ході неформальних розмов з нижчими за рангом посадовими особами. Особливо складно добувати інформацію, що стосується земельних ділянок і комунального майна».
Проте названа проблема – не єдина. Відчувається гостра потреба, зауважив І. Маруняк, у кращій кваліфікаційній підготовці учасників проекту, оскільки журналістські розслідування не такий простий жанр, як видається на перший погляд. Він потребує повного розуміння того, що саме слід вважати розслідуванням, добротної правової підготовки, уміння застосовувати інші жанри журналістики.
Детальніше з приводу опублікованих учасниками проекту розслідувань висловився на конференції представник ГМ ОПОРА Дмитро Карп’як, проаналізувавши їхні плюси й мінуси.
Усього в ЗМІ було надруковано сім матеріалів цього жанру з широкою географією учасників – Закарпаття, Івано-Франківська область, Миколаїв, Крим... На погляд промовця, зовсім непогано справилися з завданням автори розслідування «Сир-бір в Іванівському борі» з м. Запоріжжя – про порушення природоохоронного законодавства на берегах Каховського водосховища, автори розслідувань «Життя і доля вільних радикалів» - про підривну діяльність проросійського угруповання в Криму і «Епоха вандалів: як під знесення потрапила історична будівля австро-угорського періоду» - про навмисне руйнування цінної архітектурної пам’ятки в м. Коломиї.
До мінусів опублікованих матеріалів можна віднести переобтяжування окремих з них другорядними деталями, повторами, зловживання цифрами, боязнь назвати прізвища конкретних осіб, винних у зловживаннях.
Взяти для прикладу статтю «Живильна волога в нашому житті» автора з м. Миколаєва. Він хоч і намагався, відчувається, подати матеріал цікаво, з підзаголовками, однак висновки, запропоновані читачеві, дещо банальні – не пийте, мовляв, непрокип’ячену воду і встановлюйте в помешканнях прилади обліку.
Лише наприкінці матеріалу згадано кількома словами програму Миколаївської міськради «Питна вода», розраховану до 2020 року. Для втілення в життя програми, з’ясовується, бракує фінансів. Тому краще було, замість того щоб проповідувати загальновідомі речі про шкідливість хлорування води, розпочати матеріал саме з цієї програми, з її аналізу, з того, чому на життєвоважливу справу в бюджеті не вистачає коштів. І дати при цьому думки мешканців з приводу якості питної води, статистику захворюваності й тривалості життя в Миколаєві...
