В останній рік земного життя ісус, взявши із собою трьох учнів — Петра, Якова та Івана — пішов на гору Тавор помолитися. Апостоли заснули, а прокинувшись, побачили Господа преображеним. Його обличчя сяяло, наче сонце, одежа ясніла, немов світло, довкола панувала невимовна радість. Ісус розмовляв з пророками Мойсеєм та іллєю про Свої майбутні страждання.
Мир, спокій, радість.. Які важливі й необхідні людині ці чудові почуття! Без них не можна почуватися щасливим, тому їх так хочеться постійно мати і бути впевненим, що ніколи вони людину не залишать. і це доступно всім за однієї умови — бути найближче до Бога, тобто жити за Його заповідями і повністю довірити Йому все своє життя. Цей стан душі не можна купити, продати, отримати великими знаннями, він приходить через щиру милостиню. Тільки Господь є джерелом найвищих почуттів і гарантією їхньої непроминальної постійності. Лише з Ним — правдиве вічне щастя.
Та світ сьогодні відвернувся від цієї спасенної істини і всі зусилля спрямовує на пошук і здобуття короткотривалого земного щастя в матеріальних речах, у достатках, багатстві. Спаситель назвав це згубною мамоною, яка веде до загибелі. На превеликий жаль, таке збочення вразило в наш час всіх. Хіба фінансові питання у нас не на першому місці? Чим найбільше переймаємося або тішимося? За що найбільше любимо чи докоряємо? Та навіть у духовному житті найголовніше в нас відійшло на другий план. Адже якби було строге дотримання церковного уставу, звершування всіх богослужінь, чинів, требів, то були б гідні результати вже тут, на землі. А вони сумні та плачевні. Або ж прийняття Святих Тайн, які є спасенною святою поживою і духовним джерелом Божої енергії, завдяки яким маємо праведно і свято жити щодня до наступного їх прийняття. А ми часто перетворюємо їх на культ поклоніння, пишемо книги про їхні наукові дослідження.
Ось чому так явно занепадає у нас мораль, ось чому навіть між нами, християнами, порядність, відвертість, чесність і справедливість не завжди переважають над гріховністю. Наше християнство часто в кращому разі починається при вході до храму і закінчується при виході з нього. Необхідно чесно й правдиво визнати, що в духовному плані ми не змінюємося на краще. Ми не преображаємося. Великі святі отці, вчителі Церкви й аскети залишили багато порад про те, як перемогти у собі гріх. Вони своїм життям довели, що, пройшовши нелегку дорогу, можна викоренити грішні схильності, пристрасті і пороки.
У день великого свята Преображення просімо у Спасителя благословення й помочі на наше особисте преображення. Нехай Свята Літургія храму змінить нас на краще, щоб наше поводження вдома, на роботі, на вулиці, з усіма було святою Літургією життя. Це й буде свідченням нашого преображення, коли й ми зможемо побачити таворське світло.
Михайло. МЕЛЬНИК, Протоієрей, Галичина
