Запрошуємо абітурієнтів ближче познайомитися з цікавинками університету.
Цього разу - про Анатомічний музей ІФНМУ, який працює вже впродовж трьох років, є невід’ємною частиною навчального процесу студентів-медиків, вражає своєю експозицією та поєднанням мистецтва з наукою, інформує Фіртка з посиланням на Галичину.
Щоб потрапити до музею анатомії, потрібно зайти до морфологічного корпусу ІФНМУ на площі Андрея Шептицького. Сам музей – на першому поверсі. Втім, рекомендую не поспішати одразу туди, адже навіть у коридорах є на що подивитися. Тут – репродукції картин відомих художників, стенди, які розповідають про розвиток анатомії з прадавніх часів та відкривають цікаві факти про представлені шедеври мистецтва. Словом, про будову людини промовляють навіть стіни. Важко не помітити скульптури Венери Мілоської, Давида Мікеланджело.
Кожна аудиторія також варта уваги, адже за словами доцента кафедри анатомії людини ІФНМУ Омеляна Юраха, тут немає однакових приміщень, кожна кімната – ексклюзивна. Скажімо, в одному класі «живе» так званий розумний скелет. Чому ж він розумний? Бо сидить в аудиторії за склом і «читає» книжку з патологічної анатомії та ще й німецькою мовою. Інша навчальна кімната присвячена Леонардо да Вінчі, тож зайшовши до кабінету, одразу помітите пильний погляд Мони Лізи і не пропустите не менш відому картину «Тайна вечеря».
«Це естетичне виховання, не може лікар цікавитися лише медициною і бути, сказати б, одногранним, – наголошує Омелян Юрах. – Для студентів-медиків естетичне виховання дуже потрібне, воно викликає захоплення тілом людини. А якщо в них сформується повага до людського тіла загалом, то в майбутньому вони шанобливо ставитимуться до своїх пацієнтів».
Омелян Михайлович зауважує, що за 40 років, які він тут працює, кафедра анатомії дуже змінилася і наголошує: те, як вона сьогодні виглядає – заслуга ректора ІФНМУ Миколи Рожка та завідувачки кафедри анатомії людини Оксани Попадинець.
Після оглядин навчальних кабінетів прямуємо до анатомічного музею. Забігаючи наперед, зауважу, що і там буде чимало шедеврів мистецтва, і це основна його «фішка». Коли підійшла до потрібних дверей, мою увагу одразу привертає латинський вислів, що в перекладі означає: «Тут мертві навчають живих», і він, мабуть, якнайкраще характеризує основну функцію музею, адже насамперед – це навчальна база медичного університету, де майбутні лікарі опановують свій фах. Під промовистим написом бачу три вивіски: «Анатомічний музей», «Анатомічна зала», «Навчально-практичний центр «Анатомія людини».
«Люди не розуміють, що таке анатомічний музей. Тому я завжди їм пояснюю, що це музей, де зібрані частини людського тіла, в тому числі кістки, органи тощо. Це не такий музей, як, скажімо, художній, він – суто кафедральний, – роз’яснює Омелян Юрах. – В анатомічній залі наші студенти після теоретичних пар на найкращих препаратах людського тіла вивчають анатомію. У «Навчально-практичному центрі» уже працюють лікарі. Кілька років тому стоматологи впродовж двох тижнів на бальзамованому трупі шукали, як дійти до артерії, яка живить нижню щелепу».
Відчиняємо двері і потрапляємо у світ медицини, науки і мистецтва. І знову бачу вислови, написані латинською мовою, зокрема такі: «Немає нічого загадковішого і цікавішого, як тіло людини», «Як мистецтво, так і анатомія мають один суб’єкт вивчення – тіло розумної людини», «Хвала і честь тому, хто в мистецтві вбачає науку, а в науці цінить мистецтво». На стінах висять репродукції відомих картин, зокрема фрагмент фрески «Створення Адама» Мікеланджело, яка є четвертою з дев’яти центральних частин стелі Сікстинської капели. Поруч – «Венера перед дзеркалом» знаменитого іспанця Дієго Веласкеса. За словами пана Омеляна, це єдина картина, де Венеру зобразили зі спини.
«От бачите, такі ажурні сплетення – це так звані вегетативні нервові сплетення, які іннервують внутрішні органи, – розповідає доцента кафедри анатомії людини та одночасно показує препарати. – Сонячне сплетіння. Чули про таке? Ось воно. У нас таких сім слоїчків. Їхній вміст відпрепарував мій вчитель професор Юхим Мельман, який свого часу завідував кафедрою анатомії нашого університету. Препарувалося це під водою препарувальними голками під лупами».
Загалом у музеї представлено 500-600 експонатів, кожен з яких унікальний.
«Кожен препарат людського тіла сам по собі цікавий, тому що кожній людині кортить подивитися, що ж знаходиться у її власному тілі, – зауважує Омелян Михайлович. – А також маємо тут сіамських близнюків, аненцефалів – діток з вадою розвитку головного мозку, зразки інших патологій».
За словами Омеляна Юраха, анатомічні музеї є фактично при кожному медичному університеті, адже анатомію неможливо вивчити без препаратів. Він розповідає, що 40 років тому в підвалах кафедри анатомії зберігалося 48 забальзамованих тіл, які використовують для практичного навчання студентів, а сьогодні їх лише 23.
Винятковість Івано-Франківського анатомічного музею в тому, що тут не просто зібрали унікальні препарати людського тіла, а й зуміли поєднати анатомію з мистецтвом.
«Анатомічні музеї є скрізь, але там виставлені анатомічні препарати – і все, – роз’яснює доцент кафедри анатомії. – В таких музеях цікаво бувати професіоналам, навіть не лікарям, а кваліфікованим анатомам, тому що можна поговорити на професійні теми, обговорити препарати. Але це не цікаво для людей, які далекі від медицини. І власне мій задум такий, щоб зацікавити середньостатистичного українця».
За три роки роботи музею тут було чимало відвідувачів. Анатомія приваблює і пересічних іванофранківців, адже, за словами Омеляна Юраха, людину завжди приваблює людина. Загалом тут проводять 50-70 екскурсій на рік. Була тут і делегація німецьких медиків. Іноземці були вражені побаченим і зауважили: «Можливо, анатомічні препарати в інших анатомічних музеях бачили і кращі, але вперше бачимо, щоб хтось додумався виставити шедеври образотворчого мистецтва і пов’язати їх з анатомією».
Пан Омелян мріє, щоб музей став справжнім анатомічним театром, тобто закладом, який відвідували би всі, а не лише люди, котрі мають медичну освіту.
