В неділю, 13 березня, в Свято-Троїцькому соборі УПЦ КП міста Івано-Франківська відбувся екуменічний спільний молебень до Богородиці, в якому прийняли участь і багато вірних з УГКЦ та УАПЦ. Очевидно, що в першу неділю посту для отців з трьох конфесій закономірною темою розважань став зміст, ціль та мета Великого посту.
Отець Роман Козак (УАПЦ), виголошуючи проповідь, пригадав вірним, що справжній піст – це утримання від спокус, уникнення всякого зла та гріхів, і переконував їх, що найважливішим є піст духовний, а не тілесний.
Розвиваючи цю думку о.Ігор Онищук (УГКЦ) говорив про піст, як шлях до покаяння та побожності, поміркованості і чистоти та правдивого навернення. Особливу ж увагу він звернув на необхідності зрілої віри в нашому народі,яка б стала передумовою його подальшого поступу.
Отець Петро Дуб’як (УПЦ КП) закликав мирян перебувати у пості в мирі і спокої, в послусі Господеві, щоб не уподібнитись нашим прародичам Адаму і Єві, яких зранив саме цей гріх непослуху, який з того часу і донині спокутує людство.
Всі отці в своїх розважаннях одностайно заохочували всіх присутніх в храмі у цей благодатний час посту бути ревними, пильними в молитві, старатись творити добро і проявляти милосердя, боротись з будь-яким злом, що є ворогом наших душ, намагатись стримувати злість, відганяти ненависть, вгамовувати свої пристрасті.
В цих коротких навчаннях отців, таких необхідних і корисних на початку посту, основним лейтмотивом став спільний їх висновок: «Не людина для посту, а піст для людини».
Всі присутні на молебні мали можливість усвідомити це і відповідно зрозуміти, що мусимо лікуватися покутою, робити добрі справи, вчитись жити в мирі та любові з ближнім не тільки в час посту, а кожного дня нашої короткої земної мандрівки, збираючи заслуги в Господа для осягнення щасливого життя з Ним у вічності.
Саме це якраз і є найкращим свідченням нашої єдності, спільності у вірі в єдиного Бога, незалежно від того до якої конфесії належим.
Після закінчення молебню всі традиційно, щиро з піднесенням, молились за Україну, за єдність наших церков і краще майбутнє народу, яке, очевидно, від початків формування нації і до сьогодні завжди буде залежати від її віри в свого Творця.
13
