Поговорити із Міс Україна франківчанкою Анною Заячківською нам вдалось у перерві між її тепер вже напруженим графіком.
Життя дівчини, як зізнається сама Аня, ніколи не було спокійним, однак від минулої суботи , коли вона, власне, і була обрана найкрасивішою дівчиною країни, воно набрало нових обертів. Як жартує красуня, це тільки початок і вона прекрасно розуміє, що все найголовніше попереду. А це – довга підготовка до участі у конкурсі краси Міс Світу, який пройде восени на острові Балі, а ще багато різних обов’язків, які дівчина отримала до титулу, навчання, сім’я, друзі…
У розмові Анна – привітна, життєрадісна, скромна дівчина. На вигляд і не скажеш, що спілкуєшся із Міс. Ну хіба що якась така незвична, ба навіть інтелектуальна краса (не знаю чи є такий термін) допомагає згадати, що перед тобою сидить головна красуня країни. Саме цю ознаку неодноразово відзначали у Ані її наставники.
Отож, про конкурс, власні переживання, зниклий подарунок і плани на майбутнє, а також про те, якою має бути красуня - у розмові із Анною Заячківською – "Міс Україна 2013".
Найперше, Аню, вітаємо тебе із перемогою. Коли дізналася, що представлятимеш Івано-Франківськ на конкурсі краси, як ти розцінювала свої шанси на успіх?
Якщо чесно, то навіть не задумувалася над результатом – чи це буде виграш чи програш. Я, скоріш за все, хотіла все гарно виконати. Ті речі, які мені ставив хореограф хотіла просто для себе виконати чисто і технічно. А вже на конкурсі я старалася виконати роль поставлену переді мною, і при цьому таки залишатися собою. Я не хотіла грати на сцену, а потім бути собою. Я такого не хочу. Розумію, що інколи говорять, що життя – це театр, але у даному випадку я хочу грати тільки свою, а не чужу, роль.
Наскільки відомо, ти навчаєшся на художньому факультеті. Іконописання і модельний бізнес – речі доволі полярні. Ти планувала йти у модельний бізнес, чи це виникло спонтанно?
У мене часто були такі пропозиції із різних куточків. І фотографи хотіли співпрацювати. Навіть, ще коли навчалася в 11 класі, то мала можливість поїхати працювати закордон. Але я цей шанс втратила. На той час я завершувала навчання, планувала мати вищу освіту і просто побоялася це все починати. Потім десь на чотири роки у мене була перерва. Тобто десь буквально півроку тому я біль-менш себе знайшла в цьому плані.
Як ти починала свою кар’єру в модельному бізнесі?
Буквально за півроку дійшла до міс України. Це диво. Було трішки уроків дефіле в школі «Ювента», певні поради Тетяни Герасимівни Терсенової-Заводовської щодо підтримання певного фізичного стану.
Початком всього була «Княгиня Прикарпаття». Наступний етап «Княгиня України», де я здобула такий титул як "Княгиня топ-модель України" і, власне, найбільшим "подвигом" була «Міс України».
Як ти готувалася до конкурсу «Міс Україна». Із попередніх твоїх інтерв’ю, чули про те, що тобі довелось попрацювати над собою?
Чесно, було складно. Тому, що у мене дійсно були трохи проблемні бедра і важко було скинути певну кількість сантиметрів. Дуже сильно допомогла сестра, яка робила масажі на проблемні зони. І ефект був просто вражаючий. Я ходила у тренажерний зал, який допоміг укріпити м’язи, а масажі доповнили ефект.
Було тяжко звикнути до нового раціону харчування. Довелось відмовитися від солодкого, деяких фруктів. Наприклад, не знала, що банани псують фігуру.
Така трохи була моральна боротьба. Так інколи дивлюся на кусень торта і я так би його з’їла – а не можна. Все віддавала сестрі.
Як проходив сам конкурс?
Мені здається, що минулого року був дещо інший формат заходу – він був розрахований на більшу кількість людей. Цього року це було вузьке коло людей – десь до 200.
Враження від конкурсу – хороші. Це черговий досвід в моєму житті. Я змогла побувати у новій сфері, познайомитися з новими людьми. Та навіть пожити у кращих умовах. Ми жили в готелі «Альфа-віта». І, власне, там в ресторані харчувалися.
І дівчата теж були досить гарні.
Конкуренція була відчутною між конкурсантками?
Ніби ні. Зразу, коли ми познайомилися, то всі оглянули одна одну із ніг до голови, оцінили. А потім якось все пішло по-іншому. Були разом, спілкувалися. Хоча ,часу було мало. Ми жили в окремих кімнатах. Зустрічалися за сніданком або обідом, на репетиціях. Щось дружньо всі обговорювали. Була така весела, дружня атмосфера. І вже навіть перед конкурсом було так само.
Була і підтримка зі сторони дівчат. Вже коли визначилася фінальна шестірка, то, власне, видно було як дівчата за кулісами підтримували, раділи. Було дуже приємно.
Подружилася із кимось з дівчат?
Ми всі обмінялися телефонними контактами. Знайшли одна одну, звичайно ж, «Вконтакті».
Твоя перша думка після оголошення тебе переможницею?
Якщо чесно, я не сподівалася, не вірила. Я раділа, але у мене якийсь такий стан був, що я його зараз описати не можу. Таке враження було, що я перебуваю за межею реального, що це сон. Я не могла повірити і не усвідомлювала навіть на наступний день, що відбулось.
А зараз вже усвідомлюєш?
Зараз так. Але все-рівно здається, що це сон і з нього колись доведеться прокинутися. Але поки що не прокидаюся – і це добре-)
Хто тебе першим привітав із перемогою?
Я не знаю, бо було дуже багато пропущених дзвінків, СМСок. Але першими, звичайно ж, привітали дівчата на сцені.
Що ти думаєш взагалі про конкурси краси. Вони потрібні?
Красу, в принципі, треба бачити, треба її виявляти. Напевно, у більшості випадків, так складається доля чи можливо дає Бог, що люди, які мають певні таланти чи красу не завжди мають можливість показати це, живуть у бідних умовах.
Скажу щодо себе і зразу ж можна буде провести таку паралель - якщо б я на цей конкурс не поїхала, то напевно я б ніколи не дозволила собі побувати на такому острів як Балі чи щось інше.
Прийнято, що конкурси такого рівня – це доволі вартісні заходи. Окрім коштів спонсорів, ти, напевно, і свої кошти витратила?
Проживання, харчування, сукні на конкурс – це все було від організаторів. Однак, були витрати на салони краси. Потрібно було зробити порядок із тілом. Звичайно, що це було трохи тяжко у моєму відношенні, бо не взяла із собою багато грошей. Я на попередньому конкурсу «Княгиня України» заробила 500 гривень плюс мала десь 200 гривень своїх і 800 гривень стипендії. Цієї суми мені вистачило на те, щоб привести себе до порядку. Я вклалася десь у тисячу гривень, бо старалася відвідувати не дуже дорогі салони.
А як щодо подарунків для Міс України?
Я, напевно, єдина поїхала із конкурсу із порожніми руками. У мене не виявилося подарованого діамантового кольє, а всі говорять, що я його маю. Так само не було і ніякого фінансового покращення. Також не виявилось мого кошика із косметикою. Але нічого, видно так мало бути. Не знаю, чи варто зараз вести якесь розслідування і піднімати це все. Якщо знайдуться люди, які цим захочуть зайнятися, то звичайно я не проти. А так все нормально, я якось переживу і без діамантів. Скільки років жила. Все нормально.
Міс України має певні обов’язки. Ти вже знайома із ними?
З часу конкурсу минуло тільки декілька днів. При найближчій зустрічі із київським керівництвом (цієї суботи) я з’ясую все. Однак, моє головне завдання на даний момент, це напевно, гарно вести підготовку до конкурсу на світовому рівні. Ми маємо підготувати певні творчі номери і маємо знайти дизайнерів для суконь, що дійсно представити Україну у гарному світлі. Потрібно підтягнути іноземну мову, бо там дуже важкі умови. Наскільки мені відомо із слів наставниці і подруги Тетяни Герасимівни (Тарсенової-Заводовської - Фіртка), то у конкурсанток дуже насичений графік – конференції, екскурсії, репетиції.
До речі, про сукні. У тебе вже є якісь плани щодо того у чому ти дефілюватимеш на Балі? Це будуть роботи франківських дизайнерів чи можливо когось іншого?
Цим питанням зараз займаються у Києві. Вони мають мені спонсорувати. Тут на місцевому рівні Тетяна Герасимівна допомагає шукати дизайнерів, щоб вони мені дали на репетиції плаття. Там вже буде видно. Поки що мало напрацювань. Я ще не дуже ознайомлена із тим, що як має бути. Власне, в суботу я думаю поговорити з організаторами про цю річ і думаю, що вже більше володітиму інформацією.
Аню, як ти себе зараз асоціюєш?
Я відчуваю, що залишилась такою, яка й була. Відчуваю, що дуже багато уваги до мене. Навіть у поглядах на вулицях. Друзів побільшало «Вконтакті». Навіть люди, які раніше забули про мене, зараз починають активно нагадувати про себе.
Багато інтерв’ю. Це трохи виснажує. Хоча й я стараюся говорити все швидко. Я не є штучною. Дуже багато йде енергії.
Я думала, що буде легше. Хоча розумію, що це ще не є важкі речі. Це тільки прості інтерв’ю і зйомки. А дальше будуть заходи.
Зазвичай, існує така практика, що Міс має займатися благодійністю. Що ти думаєш стосовно цього?
18 квітня ми спільно із моїм знайомим Олександром плануємо робити творчий вечір. Я представлю там свої пісні і буду вести захід. На половину грошей ми купимо необхідні речі для дітей із притулку. Ми співпрацюємо із благодійною організацією «Янголи поруч». Ми спільно знайдемо, куди ці кошти реалізувати.
Я планую займатися справами милосердя, бо для мене це завжди було важливо. Хоча всі про це говорять, але і я буду говорити. Це важливо.
Хочу ще допомагати тим людям, які дійсно це заслуговують і особисто перевірятиму куди йдуть кошти – працівникам інтернатів чи дійсно дітям.
Ти зараз навчаєшся?
Так, ходжу на пари, малюю. У мене золоті викладачі. Вони мене розуміють. Я пропустила півтора тижні, коли була у Києві, але зараз все наздоганяю.
Розкажи щось про себе? Хто така Анна Заячківська у житті?
Я живу в Івано-Франківську. Мені 21 рік. Навчаюся на 4 курсі Інституту мистецтв. Спеціальність «Іконопис». Ми вивчаємо починаючи від натюрмортних постановок і закінчуючи малюванням натури. Моя сім’я не є великою. Вона складається з п’яти людей: я, сестра, мама, тато, дідусь. Сестра вже має чоловіка - він для мене як брат. Сім’я не багата, прості звичайні люди. Тато з дідусем на пенсії, мама працює техпрацівником у гімназії №2. Сестра – масажист за спеціальністю. Працює в салоні краси «Фламінго».
Вона, власне, дуже мені сприяла – фізично підготувала мене масажами.
Ще з дитинства я захоплююся малюванням, складанням віршів, написанням текстів і музики до пісень. Хоча в мене немає музичної освіти, але якось так Бог мені від природи дав. Співпрацюю із театром фольклору. Тобто займаюся театральною діяльністю. Маю певний досвід роботи на сцені, як ведуча і актриса.
Тобі подобається Івано-Франківськ, чи можливо хотіла б жити деінде?
Місто мені подобається. Якщо тут буде робота житиму тут, якщо в Києві чи закордоном – то доведеться переїхати. Тобто, напевно усе це в людини залежить від можливості працевлаштуватися.
Своє місто я дуже люблю, але мені інколи тут затісно. І це не пов’язано з тим, що я маю титул Міс України. Інколи хочеться просто більше простору і чогось невідомого. А тут кожен куточок вже відомий.
У Міс України є кохана людина?
Немає. Не дуже шукаю.
А яким має бути ідеальний обранець красуні?
Я хочу, щоб ця людина була дійсно розуміюча, щира, відкрита. Щоб вона розуміла, що у мене є певні справи, щоб я розуміла його справи, щоб мити один одного підтримували. Хочу, щоб у нашому спілкуванні був спокій і легкість. Щоб ми відшукували один в одному цей мир і спокій. Це важливо. Щоб це не був хаос і піар. Це має бути людина, яка буде для душі, для серця. З нею просто можна буде йти вперед і будувати. Гаманець тут ролі не грає. Важливо бути разом і поряд.
І насамкінець. Що б ти побажала дівчатам, які починають свій шлях у модельному бізнесі, бо дуже часто існують такі думки, що у такий спосіб дівчата торгують своєю красою?
Попри те, що зараз є у світі і всі ці не зовсім чисті речі, кожна дівчина має пам’ятати, що є винятки із правил і нехай ці дівчата стають цими винятками, нехай не бояться сказати власну думку, сказати «ні», тому що це вартує того, тому що у такий спосіб ми стаємо особистістю, а не річчю. Дівчина – це не річ, об неї не можна витирати ноги. Коли пропонують якість брудні речі, то просто варто усміхнутися, сказати якусь розумну річ і піти геть. Думаю, що це запам’ятається тій людині.
Потрібно просто вірити у те, що добро переможне, що краса нарешті буде справжньою – не тільки зовнішньою, але й внутрішньою. Важливим нині є інтелект. Потрібно працювати над своїм саморозвитком. Поки ви не знайдете свого місця і призначення у цьому світі, то комфортно не буде. Потрібно у першу чергу самореалізувати себе маленькими кроками. Потім знайти людину, яка дійсно буде вас цінувати, сприймати такими як ви є. А спільно у цей світ можна принести дуже багато добра.
Ось така вона - "Міс Україна 2013". Погодьтеся, дівчина ламає усі стереотипи, притаманні красуням її рівня. Ми ж від редакції "Фіртки" бажаємо Ані успіхів у всіх її починаннях, віри в себе, свої сили і у правильність дороги, яку обрала.
Розмовляла Марія Лутчин
