Донбас і "Нація". Понад бар'єрами

 

 

 

На тлі невщухаючої "антифашистської" істерії й під акомпанемент сезонного загострення історичних дискусій (які в наших умовах незмінно доходять до питання: хто ж і кому стріляв у спину в карпатських лісах?) у Донецьку показали "Націю". Це спектакль Івано-Франківського музично-драматичного театру ім. І.Франка на основі трьох історій Марії Матіос.

 

Скандалу або провокації не сталося. Видалися цілком успішні гастролі з переповненим залом на тисячу місць і оваціями. І з Людмилою Янукович як почесним глядачем.

 

Артисти з Івано-Франківська на чолі з режисером Ростиславом Держипільським і письменницею Марією Матіос, схоже, саме до такого мирного результату виявилися найменше готові.

 

Судячи з їхніх облич, вони очікували чого завгодно. "Антифашистів" у спортивних костюмах. Пікетів та скандування під приміщенням театру. Свисту й криків. Порожнього залу.

 

Та не очікували овацій. Тому по закінченні спектаклю, крім радості, ні-ні та й прозирала перелякана недовіра:
невже це правда? Невже це Донецьк?

 

Хочеться сподіватися, що після візиту західноукраїнського колективу в Донбас, горезвісний український "розкол" став трохи меншим. Просто тому, що тепер менше людей вірять у його існування.

 

Історія появи трупи з Івано-Франківська в Донецьку має доволі потішний сюжет. Усі знають, куди інколи веде дорога благих намірів. Але мало хто замислюється над тим, що чимало добрих починань народжуються не завжди з найкращих спонукань — страхів, гордині, лихослів'я.

 

В інтерв'ю "УП", опублікованому 28 березня, Марія Матіос заявила: "Театральних постановок за моїми книжками вже два роки не пускають у Донецьк! У Польщі були, в Америці й Канаді були, в інших містах України були, а в Донецьку, бачте, всі театральні майданчики ангажовані й викуплені на два роки наперед... Це ж не культури стосується, правда, це негласна заборона на приїзд театру?"

 

Її слова, схоже, зачепили "регіональний патріотизм" нардепа Миколи Левченка, який має скандальну славу. Донецьких у чому тільки не обвинувачували. Але в такому — ніколи! 

 

Отже, два депутати — Марія Матіос і Микола Левченко — зустрілися в кулуарах Ради. Очевидно, для з'ясування стосунків. Залишається тільки здогадуватися, який діалог відбувся між ними.

 

Та це виявився той рідкісний випадок, коли в суперечці народилася істина. Ба більше, це одна з небагатьох парламентських дискусій, за підсумками якої прийнято хоч якесь конструктивне рішення.

 

Учасники зустрічі знайшли тільки один спосіб дізнатися, чи варто в Донецьку показувати "Націю", — показати її.

 

Треба сказати, обидві сторони до болючої теми підійшли серйозно. Матіос заздалегідь попередила: трупа їде в Донецьк, мовляв, коли що, знайте, де нас шукати".

 

Левченко ж закликав на допомогу земляків. Через невтрачені зв'язки в міській раді Донецька вийшов на кількох великих операторів зовнішньої реклами, які погодилися допомогти з розкручуванням спектаклю. 

 

Чи була в тому потреба, питання відкрите. Спектакль і так викликав інтерес. Аншлаг у залі чудово це довів.

 

Інтерес, звісно ж, викликало не тільки бажання подивитися резонансну постановку. Багатьом важливо було дізнатися, чи можна в Донецьку показувати "Націю" як твір полемічний, повний болючої, не всіма зрозумілої й прийнятої тематики.

 

Практика показала — можна. Історична правда, передана мовою мистецтва, а не політичних гасел, відторгнення не викликає. Здебільшого тому, що аудиторія цих двох мов — різна й майже не перетинається. 

 

Люди, які вірять вигадкам про "бандерівців, що стріляли в спину дідам", у театри не ходять. Як і в музеї з бібліотеками.

 

Люди, які пудрять іншим мізки страшилками про тих-таки демонізованих "бандеровців", в установах культури теж гості рідкісні.

 

І навпаки — відкриті для сприйняття різних думок, суджень та поглядів не схильні сліпо вірити агітаційним формулам. Не схильні вважати свій світогляд єдино правильним.

 

Луганський ветеран НКВС, зірка Youtube, що досі з гордістю згадує, як він та його товариші по службі в Західній Україні "ловили, садили у вагон і всіх їх, негідників, — у Сибір!", у театр на такий спектакль просто не пішов би. Навряд чи він потребує співучасті, по яку приходять інші глядачі.

 

Особливість книжок Матіос — у тому, що зображена нею післявоєнна Західна Україна — не дуальна, плоска й двовимірна. У трьох історіях "Нації" немає термінатора, що розмежовує хороших своїх і поганих чужих. Там є живі люди. Різні, але однаково втомлені від нескінченного кровопролиття.

 

Герої картаються сумнівами. Вони мусять вибирати між гідністю і виживанням. Між вірністю присязі та голосом крові. Між покірністю і смертю.

 

Режисер Ростислав Держипільський переконливо втілив цю тему на сцені. Його постановка разюче відрізняється від того, що пропонують публіці деякі місцеві трупи. Відмінність у підходах, мисленні, режисурі була помітна не тільки тонкому цінителеві, а й звичайному глядачеві.

 

Але ця "різниця" дивним чином підкреслювала єдність. 

 

"Націю" прийняли в Донецьку прихильно, бо це не політичний маніфест. Це розповідь про людей, зрозуміла іншим людям, здатним співпереживати. 

 

Взагалі, артисти з Івано-Франківська дарма остерігалися їхати в Донецьк. Невже забули, хто дав їхній "Нації" чи не найбільш утішливу публічну оцінку?

 

Якщо забули, нагадаємо. Це був донецький балетмейстер Вадим Писарєв. Під час гастролей у Західній Україні (в рамках проекту "Схід—Захід" за підтримки Людмили Янукович) артисти його театру не тільки виступили перед тамтешньою публікою з балетами "Пер Гюнт" та "Тисяча й одна ніч", а й подивилися спектаклі колег.

 

В Івано-Франківську наші артисти дивилися саме "Націю". І саме Писарєв першим відкрито заявив, що ця робота заслуговує Шевченківської премії. "Я вважаю, що це — успішний національний проект, який заслуговує нагороди — там є щирий національний дух. Наприклад, наші артисти балету були на цьому спектаклі. І, уявіть, вони плакали! Вийшли після перегляду всі в сльозах. А це не мелодрама! І щоб артиста балету в такий спосіб "розбудити", треба бути по-справжньому талановитим і професійним", — досвідчений художній керівник Донецького театру опери і балету не скупився на компліменти.

 

Із такими рекомендаціями можна було сміливо їхати в Донецьк, де авторитет Писарєва бездоганний не тільки серед затятих театралів. 

 

Проте візиту у відповідь артистів із Заходу довелося чекати довго. Три роки знадобилося, щоб культурним мостом між Сходом і Заходом почався двосторонній рух. 

 

Кожен, хто мріє про громадянську єдність, може тепер самостійно розрахувати, скільки часу знадобиться, аби знайшли спільну мову представники значно більш відсталих соціальних груп. Але головне — є наочне свідчення того, що питання подолання взаємного неприйняття лежить не в площині політики, економіки, мови. Це виключно справа часу.

 

І коли він настане, багато хто радо зробить для себе таке ж відкриття, яке зробили ввечері 22 травня Марія Матіос, Ростислав Держипільський і актори Івано-Франківського театру.

 

Це нове знання з влучністю, достойною майстра слова, висловила Матіос: "У нас сьогодні свято. Ми подолали бар'єр, якого, як з'ясувалося, не було".

 

Євген ШИБАЛОВ,

Дзеркало тижня. Україна

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

Людмила Янукович відвідала виставу про "бандерівців" Івано-Франківського облмуздрамтеатру (фото)


29.05.2013 Євген ШИБАЛОВ 1626 0
Коментарі (0)

07.07.2026
Вікторія Матіїв

В інтерв'ю журналістці Фіртки Ірина Онищук розповіла, чому театр сьогодні став своєрідною терапією, як війна змінила глядачів і самих митців, що найчастіше турбує військових після повернення з фронту та чому віра в людей залишається її головною опорою.

643
03.07.2026
Олександр Мізін

Корупційна схема чи «ринкова реальність»? Поки МВФ наполягає на підвищенні тарифів для населення, монополісти отримують надприбутки.  

1999 1
30.06.2026
Вікторія Матіїв

«Іван пішов воювати, бо для нього це було питання честі й відповідальності. Він не зміг залишитися вдома, коли країна потребувала захисту», — згадує Тетяна Майка свого чоловіка, полеглого захисника Івана Майку.

3079
24.06.2026
Тетяна Ткаченко

Коли у 2014 році загинув її двоюрідний брат Петро Остапчук, Надія Довганюк зрозуміла, що хоче бути поруч із тими, хто переживає біль війни. Попри стереотипи та недовіру, вона стала першою жінкою-капеланкою в Українській греко-католицькій церкві.

2555 2
15.06.2026
Вікторія Матіїв

В інтерв'ю журналістці Фіртки Мирослава Полатайко розповіла про свій шлях у професії, роботу за лаштунками театру, народження ролей і те, як війна змінила відчуття сцени.

5309
07.06.2026
Тетяна Ткаченко

До повномасштабного вторгнення Назар Семанів мав невелику майстерню та планував розвивати її. Для цього поїхав до Німеччини заробити кошти на обладнання. Після початку великої війни повернувся в Україну.  

3101

Закупівлі, відбудова, регіони і роль бізнес-мереж у тому, щоб публічні гроші працювали на спроможність, а не лише на звітність.

431

Коли людина вперше заходить до православного або греко-католицького храму, тобто храму східного візантійського обряду, то її погляд майже завжди зупиняється на священникові.

593

З приходом у вересні 1939-го на Гуцульщину нової, ще не знаної робітничо-селянської влади почались нові проблеми. Точніше ті ж клопоти, що були й за Польщі, але які тепер вирішувані по-новому.

1074
08.07.2026

Багато людей під час застуди п'ють гарячий чай із медом, вважаючи його одним із найкращих домашніх засобів. Мед справді містить біологічно активні речовини, однак фахівці радять не додавати його в окріп.

8410
03.07.2026

У наші дні вуглеводи є "ворогом", а деякі "експерти" пропагують продукти з високим вмістом жирів. Якщо у вас високий кров'яний тиск, то не обов'язково жертвувати вуглеводами.  

10890
30.06.2026

Замість обмежень, радять зважати на контекст, баланс у раціоні та якість продуктів.  

5278
08.07.2026

У вівторок, сьомого липня, Хресто-Воздвиженський Манявський чоловічий монастир — Манявський скит — відзначив храмове свято, День пам’яті своїх засновників — преподобних Іова та Феодосія Манявських.

658
06.07.2026

У Погоні на Івано-Франківщині відбувся XVII Міжнародний з’їзд Апостольства Матері Божої Покровительки Доброї Смерті. Паломники зібралися на спільну молитву за мир в Україні, взяли участь в Архієрейській Божественній Літургії та вшанували пам'ять полеглих захисників.

524
04.07.2026

Священник наголошує: християнство завжди існувало як спільнота, а не індивідуальна релігія.

22581
29.06.2026

Родини військових, які втратили близьких або чекають звістки про зниклих безвісти, найчастіше шукають не простих відповідей, а підтримки.  

892
07.07.2026

Палац Потоцьких — не лише пам’ятка архітектури в центрі Івано-Франківська. Це живий культурний осередок, де історія, наука, мистецтво та креативні ініціативи переплітаються у щоденній роботі простору.

5405
03.07.2026

Президент Польщі Кароль Навроцький (колишній боксер і сутенер, яким його називають політичні опоненти) нещодавно очолив рейтинг довіри серед польських політиків із рекордними 54,8%. 

1026
26.06.2026

Законодавча пропозиція щодо об'єднання Румунії з Молдовою, була схвалена румунською Палатою депутатів без голосування завдяки завершенню терміну розгляду ініціативи.  

1045
18.06.2026

Ухвалені Верховною Радою зміни до Бюджету-2026 дозволять суттєво розширити програми соціального захисту для військовослужбовців.

1318
16.06.2026

Баланс на фронті змінився на користь України, а час більше не працює на Володимира Путіна, — переконаний американський політолог та колишній посол США у РФ Майкл Макфол. Також він наводить вісім ознак того, що Росія програє свою війну.  

1607