Вивчити один чужу мову, як відомо, - справа не проста.
А як неймовірно важко вивчити мови «мертві», на яких давно ніхто не говорить. Але ось дивовижний факт: мешканка Анапи Наталя Олегівна Бекетова знає 120 мов! У їх числі рідкісні і древні, наприклад: суахілі, фарсі, давньоєгипетська, вавілонська, давньоарабска, давньояпонська, староосманська. І що найбільш вражаюче, спеціально молода жінка ці мови ніколи не вивчала! У звичайному житті Наташа Бекетова нічим не відрізняється від своїх ровесниць. Батьки її теж звичайні люди. Батько - офіцер, служив в ракетній частині, яка розміщувалася у Польщі.
Там Наташа і народилася 29 серпня 1979 року. Разом з батьками об'їхала мало не всю Росію, поки, нарешті, сім'я не осіла в Анапі. Після школи дівчина закінчила медичне училище - стала медсестрою. Працювала в хірургічному відділенні місцевої лікарні. Потім поїхала до Ярославля і рік провчилася в Ярославському медичному інституті. Але, як вона сама каже, відчувала, що її «переповнюють знання про різні мови і невідомі країні».
Одного разу в шкільні роки в класі Наташі писали контрольну з математики. І раптом дівчинка втратила свідомість. Вона згадувала: «Я ніби вискочила з тіла і спостерігала за подіями зверху. Як повернулася, не пам'ятаю. Але зрозуміла, що в ту мить геть забула на час російську мову. Зате в голові спливли десятки інших загадкових мов. Майже на всіх я зараз можу писати і розмовляти».
Після Ярославля була Москва. Наташа працювала там в одному з медичних діагностичних центрів, і в процесі роботи у неї виявився ще й дар цілительства. Дівчина лікувала руками самі різні недуги і безпомилково ставила діагнози. Прийшов якось до неї відомий письменник Михайло Миколайович Речкін, автор публікацій про людей загадкових здібностей. Наташа лише глянула на пацієнта і відразу сказала: «А у вас була операція на очах. Тепер зір по лівому оці - 0,65, а по правому - 0,59». Офтальмологи підтвердили, що цифри Наташа назвала абсолютно точно!
При лікуванні хворих Бекетова не заперечувала проти присутності інших пацієнтів. У ці хвилини поруч з її головою «глядачі» бачили білий ореол, що світиться! Він міг змінювати свої обриси, перетворюючись то в овал, то в ромб і нарешті - в «рукав» фіолетового кольору. Ореол був добре помітний і на багатьох відеозаписах. Він пульсував в такт словами Наташі немов згусток якоїсь енергії.
Як не дивно, через деякий час цілительські здібності Наташі стали слабшати, а потім і зовсім зникли. Але знання мов збереглося. «Мова завжди видавався мені чимось живим, - говорила дівчина. - Я відчуваю, що за ним завжди присутня чиясь жива свідомість. Хоча я і не бачу самих носіїв мови, але відчуваю, що за певною словесною інформацією, що приходить до мене в голову, стоїть конкретна індивідуальність з певним типом мислення».
Свої дивні лінгвістичні здібності Наташа довго зберігала в секреті. Їй здавалося, що, розкривши цю таємницю завчасно, вона може нашкодити своїм близьким. Найбільш яскраво її вражаючий талант проявився в Москві, де здібностями Наташі зацікавилися вчені. Вони попросили дівчину розшифрувати текст на так званому Фестський диску, знайденому археологами близько 100 років тому в руїнах стародавнього міста Фесту на Криті. Вважається, що ця знахідка має відношення до знаменитої Атлантиди. На обох сторонах кам'яного диска нанесені по спіралі дивні символи. Розшифровкою вчені займалися давно, однак до єдиного варіанту перекладу так і не прийшли. Наташі вдалося прочитати цей напис, витративши на детальну розшифровку написаного всього кілька годин. Її варіант збігся з перекладом, зробленим у свій час професором Гриневичем.
Виконувала дівчина й інші завдання, також пов'язані з перекладами древніх текстів. «У результаті проведених випробувань, - визначили фахівці, - підтвердилася здатність Н.О. Бекетової читати і розуміти стародавні тексти різних мов (в тому числі етруської, крито-мікенської). Експерти вважають, що випробувана володіє генною пам'яттю, тобто пам'яттю своїх давніх предків». Ця точка зору отримала несподівану підтримку краснодарських лінгвістів.
Перша розмова в Краснодарі відбулася з викладачем арабської мови Махіром Рауфом аль-Саффара. Він попросив Наташу розповісти про себе. Вона заговорила на гортанному, явно східному діалекті. Аль-Саффар уважно слухав, а потім заявив, що дівчина говорить чужою йому мовою! «Можливо, це якась із середньоазіатських мов, - сказав він, - оскільки в ній зустрічаються слова з арабської і перської».
Потім співбесідницею Наташі стала японка Міюкі Тагакі, що викладала в Краснодарі свою рідну мову. Вони відразу зрозуміли одна одну. Міюкі була в захваті від співрозмовниці, заявивши: «За її вимовою вона - справжня японка. Вивчаючи чужу мову за підручниками, не можна досягти такої досконалості». Але після того як Наташа на прохання Тагакі написала кілька фраз по-японськи, її співрозмовниця замислилася: це були абсолютно невідомі їй ієрогліфи!
А викладач турецької мови Тахмасіб Гулієв, подивившись записи Наташі, сказав, що вони нагадують йому варіант староосманского мови, на якому азіати говорили в ранньому Середньовіччі.
Наташа переконана: вона прожила 120 життів і стільки ж разів її душа переселялася у нове тіло. За словами Бекетової, протягом, можливо, останньої тисячі років вона жила в багатьох країнах, говорила на різних мовах, була і жінкою, і чоловіком. Очевидно те, що сталася з Наташею, пояснюється генетичною пам'яттю, успадкованою нею від далеких предків. Вона каже, що жила в Китаї, в Англії, у Франції та в багатьох інших країнах. «Англійська біографія» Наташі складалася ніби би так. Народилася вона 4 квітня 1679 в містечку під назвою Бексфілд поблизу Лондона. Їй дали ім'я Ені Мері Кет. Батька Ені звали Джеймс Уіслер, а мати - Мері Магдала. У Ені були два брати - Брудер і Річард - і сестра Сьюлін.
Дитинство дівчинки пройшло у родовому маєтку «Зелена долина». До нього вела дорога, прокладена серед лук, а біля їх будинку зростав дубовий гай. Будинок був двоповерховий, з фасадом, прикрашеним трьома кам'яними колонами. Відразу за будинком знаходився кінний двір зі стайнями для 12 коней. Коли Ені виповнилося чотири роки, її батьки загинули під час аварії корабля. Після цього родичі відвезли дівчинку до Індії, де вона прожила багато років. Ені Мері Кет дожила до глибокої старості і була похована біля родового маєтку в Бексфілді.
Минуло понад 100 років, і, за словами Наташі Бекетової, відбулося нове переродження її душі. 16 липня 1793 в містечку Сен-Жюлі на південно-заході Франції вона повернулася до життя хлопчиком на ім'я Жан Д'Евер. Коли йому виповнилося вісімнадцять років, він вирішив записатися в наполеонівську гвардію і відправився в Париж. У столиці «новобранця» записали в загін Мішеля Астрі і видали йому рушницю й коня. Почалася війна з Росією. Перший же бій для Мішеля Астрі виявився останнім. Російський солдат з усією силою встромив багнет в тіло Жана. Помер француз майже миттєво. «Кажуть, що від минулих життів людині залишаються родимі плями, - закінчила свою розповідь Наталя. - У мене як раз є така пляма, причому саме на правому боці, куди припав удар багнета російського солдата».
Пам’ятає жінка і більш давні втілення ще в дохристиянський період і, відповідно, володіє давніми мертвими мовами, на яких зараз ніхто не розмовляє.
Наташа Бекетова мріє виїхати до Фінляндії - на землю своїх далеких предків. Для цього молода жінка цілком офіційно змінила своє ім'я та прізвище. Тепер її звуть на фінський лад: Татті Вало.
Джерело: ufostation.net
