«Я бачу, що можу зробити для свого міста». У Франківську активісти обмінювались досвідом

 

 

Розвивати свій регіон і рідні міста, започатковувати довгострокові та сталі проекти/бізнеси, будувати спільноту, не чекати — робити самому, любити своє місто в дії — це ті цілі, які ставлять перед собою активні мешканці з різних міст на Донеччині.

 

Про це вони розповіли під час ознайомчого візиту до Івано-Франківська, що тривав з 11 до 17 червня.

 

То була кількаденна зустріч з обміну досвідом, реалізована в рамках проекту Програми розвитку ООН «Відновлення врядування та примирення в охоплених конфліктом громадах України» (Програма Відновлення та Розбудови Миру),  за фінансової підтримки урядів Швеції (SIDA), Швейцарії (SDC) та Європейського Союзу (EU). Завдяки цій програмі навесні до нашого міста приїжджала перша група з Донецької та Луганської областей. Як і тоді, цього разу програму перебування гостей у Франківську склали й організували у платформі «Тепле Місто».

 

Порівняно з попередньою групою, яка складалась із представників молодіжних платформ, тепер до Франківська завітала досить неоднорідна делегація. Загалом 22 людини — з різних міст, із відмінними досвідами і фокусами зацікавленості. Це представники таких міст, як Маріуполь, Лиман, Покровськ, Краматорськ, Слов’янськ, Дружківка, Авдіївка. Учасники — молоді й середнього віку. Дехто — з досвідом (наприклад, понад 20-річної роботи з нарко- й алкозалежними), інші ініціативи — на старті (як соціальна типографія «Горливі»). Є ті, хто працює з постраждалими внаслідок військових дій на сході України (реабілітація, забезпечення гуманітарною допомогою), а також ті, хто займається громадською діяльністю. Дехто — з міст у тилу, інші — звідти, де знають, що таке обстріли (як Авдіївка).

 

 

Візит передбачав ознайомлення з діяльністю платформи «Тепле Місто», її програмами й проектами, організаційними підходами й стратегічними пріоритетами, а також з успішними місцевими громадськими, культурними й бізнесовими ініціативами, як «Кінороби», «Д.О.М.48.24», «Франківськ, який треба берегти», «День вуличної музики», та локальними компаніями, як-от Softjourn. Також поспілкувались із волонтеркою Корпусу Миру Ешлі Ґрейвс-Рослер, яка зараз працює у команді «Теплого Міста». Група відвідала завод «Промприлад», де реалізовується однойменний проект. А ще — галерею «Бастіон», інтерактивний науковий центр «Нова енергія», крафтове виробництво Bukvica. Могли оцінити й різні ресторації і кафе міста, відчути дух сучасного мистецтва на фестивалі Porto Franko, а на завершення завітали до Косова. Учасники поїздки поділились враженнями від насиченого тижня у Франківську та розповіли, як змінюються їхні міста і як успіх однієї активістської ініціативи запускає ланцюгову реакцію, чого бракує їхнім містам та що з досвіду «Теплого Міста» вони хотіли б запозичити.

 

Для інших і для себе
 
Андрій Лагуноу, волонтер із питань розбудови миру і вирішення конфліктів ПРООН, супроводжував групу під час візиту до Івано-Франківська, Білорусь:
 
— Франківськ дуже відрізняється від сходу України. І у плані архітектури, організації міського простру, і з точки зору добре розвинутої громадянської спільноти, відчуття приналежності до громади. Як помітно, люди тут більше турбуються про своє місто, місцеві ініціативи засвідчують, що є ті, хто готовий не тільки робити бізнес і заробляти, а й вкладати в соціально й громадсько значущі речі. Тоді, як про соціальне підприємництво на сході мені чути не доводилось. Також під час обговорень виявляється відмінність дискурсів, типів мислення там і тут: чимало слів, які активно вживають на сході (наприклад, «корпоратив»), тут вже не використовують. Думаю: багато чого з досвіду Івано-Франківська можна було б реплікувати в маленьких затишних містах на сході, як Краматорськ чи Cлов’янськ. Деяким тамтешнім ініціативам на початковій стадії корисно побачити на прикладі «Теплого Міста», в якому напрямі вони можуть розвиватись. Перше, що спадає на думку — ідеї в напрямі візуальної репрезентації міста: реорганізація вивісок, ребрендинг міста. Добрим є і приклад роботи з місцевим бізнесом. Все це важливо і для представлення міста назовні, і для комфорту жителів. Мені здається, такий підхід був би позитивним для міст на сході, зокрема Краматорська, який нині є адміністративним центром Донецької області.


 

Олена Ястржембська, креативна типографія «Горливі», Краматорськ:
 

— Мені дуже болить через моє рідне місто. Я вчилась у Ризі, могла там залишитись, але повернулася додому минулого літа, бо хочу розвивати своє місто, регіон, Україну загалом. Я бачу, що я можу зробити. Минулого року ми з колегою Анею [Анна Статива — співзасновниця типографії] задумались, які проекти потрібні нашому місту. Нам хотілось зробити щось довгострокове, стале; нині є багато грантових програм, але вони будуть ще хіба якийсь час. Вирішили спробувати з типографією. Це соціальний бізнес. По-перше, ми підтримуємо молодіжні платформи в нашому місті та наших друзів з області. Так, допомагали «Вільній Хаті» організувати кілька проектів, співпрацюємо з креативним простором FreeUa, також із  Хабом Громадських Ініціатив, де орендуємо приміщення на партнерських засадах. Можемо піти назустріч нашим партнерам, якщо в них нема грошей на наші послуги в даний момент. Ще одна ціль типографії — інклюзія людей з інвалідністю: зараз з нами співпрацює жінка у візку. Надалі хочемо допомагати таким людям: якщо не роботою, то хоча б інформувати, адже ми добре знаємо про всі активності в місті. Ідеєю проекту також є просунути середній клас дизайнерів, сприяти їхньому професійному розвитку. Наразі ми якраз більше працюємо у напрямах дизайну, реклами. Розвиваємось, переформатовуємось, команда й можливості розширюються; зараз навіть стажуються два школярі. Звичайно, буває складно, але загалом це — дуже круто.

Ми не маємо за мету заробити гроші (в нас у місті є з десяток успішних типографій), а спробувати щось нове, навчитись робити це добре і допомагати іншим. Хочемо побудувати спільноту громадських активістів, загалом в області, сформувати трикутник «громадськість — бізнес — адміністрація». Хочеться, щоб у нашому місті були цікаві майданчики: громадські простори, мюзик-хол, літній кінотеатр. Із досвіду «Теплого Міста» актуальним для нас вважаю підхід щодо вивісок, а загалом для Донеччини як індустріального регіону, де є багато закритих, покинутих заводів, — ідею проекту «Промприлад».
 

«Снігові лавини» у наших містах
 
Олександр Свірь, платформа «Лампова», Покровськ:
 
— Платформа культурних ініціатив «Лампова» створена 2015 року: нам з однодумцями сподобалась ідея «ВІЛЬХи» [«Вільної Хати»] у Краматорську,  «Теплиці» у Слов’янську. У «Ламповій» я займаюсь спортивно-патріотичними заходами. Долучаюсь у вільний час, це цікаво для мене. А такі поїздки, як ця, — то дуже круто: нові знайомства, активні люди, плани на майбутнє. Я вперше у Франківську і загалом у Західній Україні — мені дуже подобається. Гарна архітектура, містом приємно гуляти чи їздити на велосипеді. З того, про що чув, мені дуже цікава програма «Вивіски»: це питання актуальне для мого міста (в нас триває процес оновлення інформаційних і рекламних вивісок із перекладом українською мовою), і певні стандарти тут справді важливі. Також надихає модель Urban Space 100. Загалом нам не хочеться покладатись тільки на грантову підтримку. Серед молоді багато хто починає розуміти, що можна щось робити самому, не чекати. За останні три роки є певні, невеликі зрушення. Нині кістяк волонтерства у Покровську — студенти Донецького національного технічного університету (що переведений до нас із початком війни): вони займаються різними активностями і в університеті, і нашій платформі допомагають.


 

Галина  Ільвутченко, вільний простір «Халабуда», Соціальний бізнес-центр, Маріуполь:
 
— У Франківську мені подобається активна громадськість і сам процес її активації — ніби снігова лавина котиться, збираючи все більше однодумців. У нас громадських активістів мало, але за півроку моєї роботи в «Халабуді» бачу: тих, хто бажає щось робити для свого міста, таки стає більше. Наш Соціальний бізнес-центр, який діє завдяки співпраці «Халабуди» і БФ «Карітас» у Маріуполі, надає консультаційні й навчальні юридичні, бухгалтерські послуги для переселенців, місцевих підприємців, стартаперів. І тут, я вважаю, важлива не тільки робота з молоддю, місцевим бізнесом, а й з дітьми, школярами, бо любов до міста треба формувати на самому початку. Свого часу в нас був великий відтік професіоналів з міста, ми ж стараємось дати молоді зрозуміти, що не тільки на заводі можна працювати, що не треба їхати геть, щоб поліпшити своє життя, — і в рідному місті ти можеш досягти успіху. «Халабуду» сприймають по-різному: дехто упереджено, інші придивляються, а згодом приходять — бачать рух, розуміють, що «і ми можемо», і так ця частинка енергії потихеньку передається далі. Люди починають вірити у себе, у свої сили, розуміти, що ні влада, ні ЖЕКи не будуть змінювати наше місто, бо вони навіть не знають, чого ми, мешканці, хочемо. Всі зміни починаються від громадян: найголовніше — ідея та бажання.
 
Ігор Ільвутченко, вільний простір «Халабуда», Маріуполь:
 
— Виділити один цікавий для нас напрям діяльності «Теплого Міста» складно. Майже все, що ми почули від різних спікерів платформи, можемо масштабувати до «Халабуди» і робити щось подібне. У «Халабуді» ми втілюємо багато чого і таке, чого раніше для нашого міста ніхто не робив, долучаємо інших людей, які, може, й хотіли бути активними, але не знали, як. А зараз вони мають можливості, фінансову, консультативну підтримку. Ми, мабуть, не така велика сила, як «Тепле Місто» в Івано-Франківську, але бачимо перспективи, сподіваємось на розвиток.

 

Усі свої найкращі напрацювання активісти зі сходу зможуть безпосередньо представити колегам із заходу України: передбачений взаємний візит групи з Франківська на схід України.


01.07.2017 4123 0
Коментарі (0)

19.07.2026
Тетяна Ткаченко

Викладач Карпатського національного університету імені Василя Стефаника Юрій Довган не мріяв стати героєм. Просто вважав, що не має права залишитися осторонь. Провів останні пари, попрощався зі студентами й пішов шукати шлях до війська. З п'ятої спроби його прийняли. Про службу в Силах оборони, труднощі після звільнення з армії, адаптацію та роботу зі студентами ветеран розповів журналістці Фіртки. 

2020
16.07.2026
Павло Мінка

Як під шумок відставки уряду Рада переписала статтю 301 Кримінального кодексу, прибравши заборону на "доросле кіно".

1124
11.07.2026
Ігор Бартків

Цього тижня The Economist віддав обкладинку одному з найбагатших росіян і провів із ним майже 60 годин у розмовах.

1272
07.07.2026
Вікторія Матіїв

В інтерв'ю журналістці Фіртки Ірина Онищук розповіла, чому театр сьогодні став своєрідною терапією, як війна змінила глядачів і самих митців, що найчастіше турбує військових після повернення з фронту та чому віра в людей залишається її головною опорою.

1717
03.07.2026
Олександр Мізін

Корупційна схема чи «ринкова реальність»? Поки МВФ наполягає на підвищенні тарифів для населення, монополісти отримують надприбутки.  

2896 1
30.06.2026
Вікторія Матіїв

«Іван пішов воювати, бо для нього це було питання честі й відповідальності. Він не зміг залишитися вдома, коли країна потребувала захисту», — згадує Тетяна Майка свого чоловіка, полеглого захисника Івана Майку.

3991

Картинка, коли 16-річні дівчатка хором кричать «Сирок – геть!» — то це не лише щира емоція, але і, очевидно, технологія. А ще якась колективна нам ганьба.

1202

Фільм революційний, бо має широку візуальну павутину. І в цій павутині кожен буде плутатись по-своєму. Певна категорія буде засуджувати, бо ніби забагато власних інтерпретацій. Але Нолан, можливо, захотів стати сліпим, як Гомер.

696

Як влада дає метастази від людини до інституцій і чому держава має вміти пережити своїх лідерів

462

Закупівлі, відбудова, регіони і роль бізнес-мереж у тому, щоб публічні гроші працювали на спроможність, а не лише на звітність.

1227
23.07.2026

Замість обмежень, радять зважати на контекст, баланс у раціоні та якість продуктів.  

5846
17.07.2026

Добра тарілка — це не дієта, а насолода: страви, які радують очі, душу і живлять тіло. Навіть простий перекус може стати маленьким ритуалом, що заряджає позитивом на кілька годин уперед.  

5389
13.07.2026

Війна та стрес суттєво впливають на харчові звички.

10790 2
25.07.2026

У відпустовому центрі в Погоні 19–20 вересня відбудеться Міжнародна проща вервиці. Для паломників підготували дводенну програму, яка включатиме спільну молитву, Хресну дорогу, архієрейські богослужіння, нічні чування та поклоніння Пресвятим Тайнам.

1626
23.07.2026

На початку серпня Івано-Франківщина прийматиме дві всеукраїнські прощі — до галицької чудотворної ікони Матері Божої у Крилосі та до відпустового центру блаженного священномученика Симеона Лукача у Старуні.  

1517
19.07.2026

Старий сидів біля оазису, біля входу в одне близькосхідне місто. До нього підійшов юнак і запитав...

7666
15.07.2026

З 3 по 9 серпня у селі Погоня відбудеться дитячий християнський табір «7 дарів Святого Духа. Веселі канікули з Богом – 2026».

1250 1
20.07.2026

Недостатнє фінансування, кадровий голод і відсутність системної державної політики у сфері культури — ключові виклики, з якими стикається краєзнавчий музей «Бойківщина» Тетяни й Омеляна Антоновичів.

16016
23.07.2026

Росія щораз більше стикається з наслідками повномасштабного вторгнення в Україну. Про це пише The New York Times в статті-аналізі книги доктора Анни Нотте «Ми переживемо їх: Глобальна кампанія Путіна з метою перемогти Захід».

595
14.07.2026

Із дев'яти народних депутатів, обраних від Івано-Франківщини, п'ятеро підтримали документ, одна депутатка утрималася, ще четверо не підтримали його різними способами.

1594
03.07.2026

Президент Польщі Кароль Навроцький (колишній боксер і сутенер, яким його називають політичні опоненти) нещодавно очолив рейтинг довіри серед польських політиків із рекордними 54,8%. 

2046
26.06.2026

Законодавча пропозиція щодо об'єднання Румунії з Молдовою, була схвалена румунською Палатою депутатів без голосування завдяки завершенню терміну розгляду ініціативи.  

1942