Антихтон проти Адекватності, або ж як Європа пристала не туди. Частина 1 — про Принцип

 

Прелюдія

 

Ніколи ідіотизм не стає більш очевидним, як у момент, коли починають його зводити у абсолют великі писарі сентиментально-переконливих текстів у редакційних кімнатах центрів, які «творять думки». Коли ті одиниці індивідів, що ще можуть відповідати дефініції даного терміну, що вони знайшли оптоволокно посеред океану, страждають від усвідомлення напряму керуючої руки, та самі звершити прориву не здатні, адже складні часи настали, а їх творці живі. Коли світ функціонує з допомогою кріпака, який стає не паперово зареєстрованим до пана, а власну думку і картину світу перетворює на паспорт своїх і є кріпаком чужих.

Як живцем готуєш (вариш) тварину, спершу створи враження термального джерела, потім фінської сауни, а лише потім піддай жару: інакше ж вирветься, бо при розумі буде. Треба дати їй вгрузнути в усвідомленні власної правоти, що скаже їй про її виключно хороше й безпечне становище, по вуха залізе в насолоді від власної сформованої істини, де вона втрачає розум добровільно, творить свою власну гру. Аналогія хоч і непрактична, та все ж описує одвічний принцип пропаганди, звідки б вона не приходила.

Істина, яка потрібна у кабінетах на останньому поверсі, серед золота, мармуру, позолоченого дерева та книг Лебона, починає йти в дію тоді, коли альтернатив немає, а точніше вони нівельовані істиною мейнстріму, себто новою духовною формацією, що минувшого перспективного різноманіття світу не знала і з потрібної перспективи проросла. Протилежності та контроверсії споглядаються виключно із парадигми директиви, як маргінали та блудні сини. На стіл саму ж директиву приносить прислужник, шут і маг, що перетворює конверт із надписом “для уповноважених” у думку. І бродить думка серед аргументів з розряду парадигмального погляду сформованих споживачів, і знаходить свій час, своє місце, і свою міру, яку швидко втрачає, адже так і задумано. Міра втрачена – абсолют піднято. Абсолют піднято – краю досягнуто. Так і мислить мейнстрім, краями. І постає оптоволокно.

 

Аргумент

 

Греки точно щось знали, коли говорили про Антихтон та Центральне Вогнище. Вогнище, що несе світло, що дарує життя Землі та її противазі, що та в свою чергу несе для нас Апокаліпсис та деструкцію. Тоді ще наука була емпіричною, концепційною, єдиною системою знань, розуміння і здогадок на основі розуміння реальності. Тож коли ми говоримо про космологічні пояснення та теорії щодо паттернів чи конструкцій влаштування й функіонування світу, ми паралельно торкаємося і уявлення античних філософів про природу людини, суспільства та довколишнього світу. Все це накладалося у те, що здавалося логічним, ідеальним, виваженим. Тож яка Земля без Антихтону? Куди ж життю без смерті, а злу без добра?

Європа багато у чому, якщо не у всьому, за властивістю природи людини, проявляла себе у обидвох таборах єства. Та настав якось час, що змінив усе: велика трагедія й нещастя, що задали темп у вірний напрямок, який, з тієї ж причини природи людини, швидко (в історичній перспективі) збився і став рівно протилежним. Біда прийшла як зовні, так і зсередини. Ворожі культурні кола, народи глиняних хатин та племінних понять, що бажають уподібнити усіх собі, вкупі із людьми, що толерують їх і через призму людяності засліплюють собі ж очі щодо всіх небезпек, повʼязаних з толеруванням ідей та ідеологій, що розкладають.

Де був форум, директива творить землянку. Де були люди, директива випалює все до голої землі. А з минувшого творить Антихтон. Це — головна підміна понять в усьому процесі, із якої виходять усі інші зміни та тенденції. Антихтон зве себе Землею, а Землю клеймить Антихтоном, адже ж вона протиставляє вигаданій любителями Армагеддону правді свою, часто жорстоку, та все з логічну і зрозумілу, з їх зору, неправду. Не те, що участь в ній, а навіть співпраця чи контакт, — уже клеймо на тобі. Система прикривається позиціями, часами, помилками: свої ж упускає. Якщо і скаже правду, то в кінці одним реченням. Щоби запам’яталось, прижилось, але не залишило осад, не увійшло у думку і не збило мислиннєвий концентрат, що створений іншими пʼятдесятьма сторінками сольного маніфесту сольно єдино вірної думки.

 

Кінець, що підсумовує, теоретизує, та підводить до того, що надихнуло на цей блог (в поточному блозі — про процеси, в наступній частині — про конкретні приклади)

 

В народі існує термін «шизореальність». Це світ, що створений як язва, на якій наростає парадигма у вигляді додаткового, але логічного запалення, що в свою чергу призводить до повноцінної інфекції та навіть розкладання плоті. Той, хто захищає цю парадигму, оперує паттернами і всіма можливими функціоналами саме цієї «шизореальності». Так як людина отримувала в «прикормку» саме цю картину світу з інформаційного потоку, який її оточує, вона здатна лише уєдинити власну парадигму у межах шизореальності, відкинувши інші. В конфліктах така людина використовує саме закони та аргументи своєї парадигми, інші несвідомо відкидає, або ж і свідомо, коли надто насідають. Співрозмовника вона затягує у пучину власного досвіду з шизореальністю, і перемагає: адже індивід бачив усі парадигми лише збоку, і цього йому було достатньо, щоби «зрозуміти» їх суть. А шизореальність сама по собі конструйована так, щоби підтримати і захистити її прихильника, а також: залучити нових прихильників за допомогою поверхневої логіки, що, хоч і не повʼязана з власне логікою, але підтримується мораллю, яка знаходить куди більший відклик у людини. Отож, в ній є і раціональність, і різні види підґрунть, які навіть можуть переконати індивіда відмовитися від адекватності. Все по Марку Твену. І ось як працює нинішній світ, де переміг істинний марксизм у людських умах, де «слабкий» дорівнює «маючий рацію», де проявлення сили і розуму є недоцільним, неправильним.

Але чи думають шизореалісти про те, що світ є неправильним, і діяти в ньому неправильно є дуже часто єдиною можливістю відстояти правильне? Ні. Для них важливе тут і зараз, вони не вміють мислити завтрашнім днем, не вміють і не можуть будувати тенденції і бачити наслідки, коли причини уже на виду. Рожеві окуляри змінилися рожевими очима. І це невиліковно. Лише осліпивши людину з такими очима, можна у перспективі довести її до вірного шляху. Але це вже проти природи самого індивіда, адже він захищає правду, свободу і цінності людини. Отож, він дасть себе притиснути.

Тож ким варто бути: засліпленим кріпаком, що живе у власній шизореальності? Чи все ж індивідом, який тільки те і може, що мовчати, мріяти і мислити лише для самого себе, якого чавить маса і маргіналізує система? Чи все ж творцем неправильних думок у редакційній кімнаті Агенції Новин «Фіртка» чи й європейської газети, що творить найгірший гріх серед усіх знаних в історії світу? Де ж світла сторона?

Шизореальність продукують кути і стіни, краї і крайності: у націоналістів і «занадто-патріотів» це пригноблення народу іншими, злими народами, міфічною змовою чи то євреїв, чи то масонів у змові з ілюмінатами, іноді навіть рептилоїдів, чи й усіх разом, у комуністів і соціалістів —  брудних пролетарів, неосвічених селян, що не бажають працювати безробітних, кричущих про свою значущість та перевагу над більшістю представників усіх можливих меншин, а також мігрантів із протилежних, вороже налаштованих культурних кіл, з боку злих освічених, чистих, мислячих і забезпечених капіталістів.

І як тут не повірити, що кожен прагне смерті чи хоча б самознищення, саморозкладання, коли Європа ділиться на ультралівий та ультраправий табір, які обидва, в одній формі, але в різних ідеях, пропонують саме це? Що цікаво, колись за комуністів голосували якраз таки пролетарі і селяни, а за нацистів світські містяни. Зараз усе рівно навпаки, щоправда видів комунізму побільшало, на будь який смак: зелений, рожевий, з червоною розою, з серпом і молотом, із Капіталом і, звісно ж, із зброєю та бомбами. А от праві всіх земель і народів почали приставати до ліберальних кіл, часто навіть лівих, пропонуючи свободу через несвободу. Чи логічно це? Не надто. Але що ж логічно у цьому світі?

 

Лука Головенський,

Учень Гімназії імені принцеси Гізели Баварської,

м. Мюнхен


13.03.2026
Павло Мінка

Лісова мафія та злочини проти природи: ексклюзивні дані від поліції та прокуратури — спеціально для Фіртки.  

2610
09.03.2026
Вікторія Матіїв

У розмові з Фірткою Надія Левченко розповіла про шлях до сцени, пам’ятні ролі, режисерський дебют та те, як війна змінила її творчість і ставлення до мистецтва.  

1228
04.03.2026
Вікторія Косович

Від оборони Києва до боїв на Донбасі, від поранень і втрат до психологічної реабілітації та роботи в Офісі Омбудсмана — ветеран Максим Кремінь в інтерв'ю розповів Фіртки про службу, труднощі повернення та те, що справді потрібно ветеранам після війни.

1496 1
01.03.2026
Вікторія Матіїв

«Він був неймовірно цілеспрямованим. За що б не брався — усе в нього виходило. Прекрасно малював, обожнював читати. Займався спортом», — згадує Наталія Погоріла свого чоловіка, полковника Повітряних сил Юрія Погорілого.  

2385
22.02.2026
Павло Мінка

Ексклюзивні дані поліції — спеціально для Фіртки.  

3869
18.02.2026
Діана Струк

В інтерв'ю журналістці Фіртки Тарас Прохасько розповів про дитинство, вибір біології замість радянської літературної школи, роль письменника під час війни та значення премій для творчого життя.

2806

Конфесійні зміни у Красноїльській церкві почалися з поминання російського патріарха та розповсюдження нових, друкованих Церковних календарів.

940

Згідно Книги Пророка Ієзеркіля (книги 38, 39) «Остання Битва Кінця» має відбутися між Ізраїлем та «Гогом з землі Магог (Півночі) та полчищами персів, ефіопів і лівійців при ньому».

2690

Багато людей використовують мобільні застосунки, щоб підтримувати релігійні практики, молитися, читати священні тексти або отримувати духовну підтримку щодня. Кожна із відомих церков чи відомих релігій створює мобільні застосунки для своїх вірян.

1006

«12 лютого сего року відбуло ся інавгурацийне представленє нового нашого «Товариства «Українського народного театру ім. І. Тобилевича». Йшла вистава столітньої, та мимо сього все сьвіжої і молодої «Наталки Полтавки», - свідчить 42-е число газети «Діло» 1911-го року.

1441
14.03.2026

У наші дні вуглеводи є "ворогом", а деякі "експерти" пропагують продукти з високим вмістом жирів. Якщо у вас високий кров'яний тиск, то не обов'язково жертвувати вуглеводами.  

8917
10.03.2026

Сіль супроводжує людство тисячоліттями. Колись вона була «білим золотом», за яке воювали й платили цілими статками, а сьогодні часто стає об’єктом звинувачень у шкоді для здоров’я.  

2543
04.03.2026

Добра тарілка — це не дієта, а насолода: страви, які радують очі, душу і живлять тіло. Навіть простий перекус може стати маленьким ритуалом, що заряджає позитивом на кілька годин уперед.  

2623
14.03.2026

У селі Гошів, що на Івано-Франківщині, на Ясній Горі розташований монастир Чину святого Василія Великого. Зокрема, на дзвіниці Гошівського монастиря знаходиться один з чотирьох карильйонів України.  

9988
10.03.2026

Священник наголошує: християнство завжди існувало як спільнота, а не індивідуальна релігія.

19997
05.03.2026

Зустріч відбудеться у першу суботу місяця, 7 березня, біля чудотворної ікони Богородиці. Мета заходу — духовно об’єднати вірян у молитві за Україну, за подолання особистих труднощів та довірити їх Непорочному Серцю Богородиці.

1540
03.03.2026

Перша заповідь Божого Закону нагадує: не можна ставити на місце Бога ні людей, ні речі, ні будь-які сили.    

21516
15.03.2026

Тарас Прохасько — письменник, інтелектуал та лауреат Шевченківської премії, один із провідних представників «Станіславського феномену».

1416 3
12.03.2026

Опитування проводилося з 2 по 6 березня. В ньому взяли участь 1200 осіб.  

871
09.03.2026

В Угорщині 12 квітня вибори до парламенту. Останні соціологічні дослідження свідчать, що партія антиукраїнського та антиєвропейського прем’єр-міністра Віктора Орбана «Фідес», яка багато років при владі, має реальні шанси вибори програти.

1889
02.03.2026

Колишній спеціальний посланець Трампа генерал Кіт Келлог розповів, чому Путін насправді в пастці і чому підхід Білого дому до російсько-української війни як до бізнес-угоди є стратегічною помилкою.  

1306
22.02.2026

«Поки Путін у відчаї зволікає, час на боці України. Росія зазнає непомірних втрат наближаючись до четвертої річниці війни», — так описує ситуацію в російсько-українській війні британська The Telegraph статтею колумніста Самуеля Рамані.

1686