Фото: versal
Фіртка поспілкувалась із колишній керівником обласної філії ПриватБанку, а згодом головою правління ПриватБанку Грузії (2009-2013 роки) Богданом Лесюком, якого розглядають як імовірного кандидата на посаду міського голови Івано-Франківська.
ГО «Самопоміч» проводить перші в Україні відкриті «Праймеріз». З чотирьох кандидатів, серед яких і Ви, небайдужі мешканці Івано-Франківська можуть вирішити кого саме висуватиме «Самопоміч» на вибори міського голови. Чому вирішили йти саме таким шляхом?
- Впринципі ідея «Праймеріз» уже не нова. У світі вона вже має пару десятків років. Коли я повернувся з Грузії, і ще там в мене були симпатії до «Самопомочі», коли я зустрічався з ними і говорив про своє бачення щодо місцевих виборів, то я сказав, що було б добре зробити «Праймеріз» Це було ще рік тому. А цей «Праймеріз», який започаткувала «Самопоміч» це не моя ініціатива, а їхня. Вони провели свій «внутрішній праймеріз», визначились з кандидатурами і так я беру участь.
Як оцінюєте свої шанси на перемогу в них?
- Все ж таки «Праймеріз» це новий такий формат виявлення достойників. В ньому візьмуть участь далеко не всі верстви населення, не всі сегменти учасників виборчого процесу. Тому це можна розглядати тільки серед людей, які користуються користуються електронними приладами, гаджетами, активні у соцмережах. Але однозначно це не є визначальним у симпатіях до того чи іншого претендента. Зрештою, для мене особисто не стоїть завдання виграти в цьому. Чому саме «Праймеріз»?, а тому, що ми прекрасно усвідомлюємо, що будуть серйозні зміни у виборчому законодавстві і в партійному будівництві і у виборчому процесі до якихось уже установлених канонів, які є в цілому світі. Тому це є щось нове і потрібно уже виборця налаштовувати на це. З цього слід починати і чому б не зараз? Великий шлях починається з маленького кроку, ось і цей крок. Думаю, це хороший приклад, тим паче, що не тільки ми проводимо «Праймеріз».
У разі, якщо шляхом голосування кандидатом у мери оберуть Вас, якими будуть Ваші цілі? Що обіцятимете людям?
- Почнемо з того, що нічого обіцяти я не збирався незалежно від того чи буде «Праймеріз» чи не буде. Я не є за складом характеру популістом. Вся моя трудова діяльність була виключно пов’язана із практичними, прагматичними речами. 18 років роботи в банку – це виключно прагматизм, я би сказав прикладна економіка, Але в жодному разі не популізм. З приводу «Праймеріз», - це слугує хорошою підставою для визначення того, на якого кандидата робити ставку. Тобто це одна із підстав. Вона не є визначальною, але є однією із базових речей для партійного акцентування уваги на тому чи іншому кандидаті. Далі це лягає на умовний «робочий стіл» політичної організації для визначення претендента на міського голову Івано-Франківська. Тобто обиратиме претендента політична партія. Ті голоси, які люди віддадуть за когось у «Праймеріз» це досить суттєвий додатковий аргумент для того, щоб визначитись щодо саме цієї кандидатури. Також я не виключаю, що може бути й антиголосування, тобто можуть «підіграти» політичні партії, які не хотітимуть мати серйозного конкурента. Тобто все залежатиме від рішення партії.
На Вашу думку, що повинен робити мер, для того, щоб Івано-Франківськ став інвестиційно-привабливим для інвесторів, як закордонних так і внутрішніх?
- Якщо мером стане людина, яка дійсно займеться інвестиційною привабливістю Івано-Франківська, то почнеться новий етап у Франківську. Тому що до цього, останніх 10 років місто розвивалось як будівельний майданчик. Навіть у структурі виконавчої влади першим заступником міського голови являється людина, яка тим чи іншим чином пов’язана з будівництвом. А тут уже потрібна більше робота на зовнішнього інвестора. Він обов'язково появиться. Бо зараз як ніколи необхідні інвестиції. А з чого починаються інвестиції? З клімату, який формується з виконань відповідних зобов'язань. Моє особисте гасло: моє зобов’язання – моє слово. Інвестори не люблять ніяких примхливостей в цьому кліматі, вони люблять, коли чіткі виписані правила гри, вони поважають, коли при цьому немає якихось особистих інтересі, а є бізнес-інтереси, які пов’язані з ширшим колом споживачів. На превеликий жаль в нас поки особисті інтереси мали місце.
Для мене, якщо б так трапилось, це було б продовженням моєї діяльності. Адже ті чотири роки, які я провів у Грузії, були зосереджені на інвестиційній діяльності. Йдеться про залучення коштів у банк, які є теж своєрідними інвестиціями і вкладання їх у пріоритетні галузі, які на той чи інший момент, в тому чи іншому регіоні мають доцільність на своє бізнесове продовження.
Чим відрізняється грузинський менеджмент від нашого. Можливо нам є чого повчитися у них?
- Насправді все на поверхні. У Грузії приймались рішення протягом кількох днів, тоді як у нас на прийняття таких рішень йдуть місяці, а то й роки. Це політична воля не тільки президента, а й на будь-якому рівні, це гра команди, яка грала виключно в рамках тієї візії, того бачення плану, який був прописаний. І там уже не було ніяких розмірковувань, не піддавалось ніякому обговоренню, воно вже було прийнято. От якщо повернутись назад, в чому біда Івано-Франківська? В тому, що Франківськ не має свого паспорта, от уявіть собі, що громадянин України без своєї якоїсь візії. Він не знає куди він рухається, ким він хоче стати. У Франківську немає ні стратегічного плану, немає бачення, що ми хочемо зробити у нашому місті, куди рухатись, яким шляхом, які у нас для цього є ресурси. У нас елементарно немає SWOT-аналізу. От ми почнемо з цього, зі свого бачення нашого міста, а далі вибудовуються поетапні кроки, ресурси, які у нас є для того, щоб дійти до певної мети. У Грузії така мета була. І ще раз наголошую потрібна політична воля. А далі, якщо є постановка питання, що необхідно зробити дерегуляцію – вони прийняли відповідне рішення зменшити кількість регулюючих, контролюючих органів, якщо мова йшла про податкову реформу – зменшили кількість податкових платежів зі ста до п’яти. Все стало дуже спрощено, доступно, зрозуміло і дало ефект. У нас цього нажаль немає.
Як на мене у нас зараз це йде імітація і більшим чином як піар. За півтори року, які я вже в Івано-Франківську після Грузії, я помітив серйозний позитив у тому, що у Франківську в порівнянні з іншими містами України, досить серйозно розвинутий громадський рух. Ми бачимо приклади, як громадськість починає долучатись до загального процесу. Друге завдання в рамках вироблення стратегії потрібно відкрити площадку, долучити всіх представників громадського руху до обговорення вироблення цієї стратегії. В нас непогані початки формування громадянського суспільства. А зараз ми бачимо просто імітацію, просто піар. Тобто сама громадськість працює, але її напрацювання чомусь дуже слабо лягають в основу нормативних документів.
Який на Вашу думку адекватний курс гривні до долара? З чим пов’язані такі його стрибки?
- Економічної складово в цьому не більше як 4-5 частина. Все інше – мова про політичну складову, політичні ризики, фактор психології, страху, роздмухування потужними гравцями своєрідні каруселі курсоутворень. Це будь-який економіст вам скаже, що це співвідношення гривня-долар чи гривня-євро це більше слкладова політична, психологічна і спекулятивна. Без сумніву це робиться для того, щоб в основних гравців стало фінансових ресурсів більше, ніж було. Всі користають моментом зогляду на складні суспільно-політичні відносини задля того, щоб в подальшому мати вигоду в процесі чи приватизації, чи в процесі обслуговування певних потоків, забезпечення певної групи товарів.
Чому на Вашу думку багато банків зараз банкротують?
- Тому що у нас надто багато банків були «кишеньковими». Вони були для обслуговування родин сімейного бізнесу. Гроші самі мають шість властивостей, так от банки повинні ці всі властивості використовувати сповна. А у нас получається, що вони слугували тільки для двох, максимум трьох. Так вийшло, що при цьому надто слабкі Були наглядові функції в даному випадку Національного банку України. Він довго втілював в життя ті речі, які вимагали цього. Допустимо в світі є такі програми База-2, База-3. А ми пригальмували десь в рамках середини 90-их років. Ці процеси дуже мляво у нас проходили, ось і маємо результат. Так що банкротування банків продовжуватиметься. Я думаю, що нацбанк України зараз провів стресові регулятивні дії щодо основних гравців на фінансовому ринку і безумовно він буде їх підтримувати. І основні системоутворюючі банки однозначно будуть працювати. Як на мене найгірші часи позаду.
Нещодавно на сатй міста з'явилась інформація, що за рейтингом журналу Forbes Івано-Франківськ посів 9 місце по привабливості для бізнесу. Тобто, що тут комфортно розвивати підприємство і починати власну справу. На Вашу думку чи це дійсно так, адже багато-хто каже, що далеко не так?
- Думаю, що сьогоднішня оцінка куди ближча, ніж ті, які були до цього. Інвестиційна привабливість включає в себе не тільки економічний потенціал, географічне розташування, складові трудових ресурсів, інфраструктури, освіченості, наявність людей ІТ-спеціальностей, але й не менш важлива складова аналіз керівницта місцевих органів влади. Тобто як це керівництво адаптоване до нових викликів зовнішніх і внутрішніх, як воно іде в ногу із вимогами часу, як воно сприймає нові віяння у веденні господарства. Мер міста насамперед повинен бути господарником. А інвестор це все, це кожен мешканець, який до прикладу вчасно сплачує комунальні послуги у відповідні структури, а ці структури не розраховуються зі своїми постачальниками і так далі. Якщо ці кошти не йдуть на обслуговвання інфраструктури міста, не покращують його, то це також ставлення до інвестора, це також інвестиційна привабливість. Мені важко судити, але те, що я бачу в Івано-Франківську, і насільки я знаю правове поле, то мені здається, що і 9-те місце занадто високе. Хоча законодавче поле дозволяє в рамках навіть якихось недоопрацювань, в рамках двоякого трактування тої чи іншої дефініції, норми робити прекрасні речі. Якщо є політична воля то це все зовсім по іншому рухається. Політична воля тут мається на увазі принципового відношення певних персоналій, які мають відповідні посадові права і повноваження. Коли розмова з інвестором починається зі слів «а що я буду з того мати?», то вона тут же і закнчується. Звичайно інвестор не подасть виду, але більше він до цього не повернеться. Тобто коли людина хоче відкрити свою справу, її одразу ставлять в певні рамки, замість того, щоб зробити «зелену вулицю», дати можливість щось вкласти. А коли б питання звучало так, що «ви вкладаєте гроші в інвестиції», то будете і ви мати і матиме громада, то це зовсм інша постанова питання. До прикладу в Грузії я не бачив такого ставлення «що я особисто матиму від чогось», там загальні речі, загальни бізнес-план. І там ніхто не закладає в бізнес-план невідкладні потреби і таке інше.
Як щодо Вас, и вже 1,5 роки тому повернулись. Чим Ви зараз займаєтесь?
- Нажаль я виявився правий в тому сенсі що спрогнозував ситуацію в Україні. Я якраз прибув коли почався Майдан і я усвідомив, які нас очікують процеси, сьогодні ведення бізнесу є нерентабельним, якщо цей бзнес не замкнутий або він не заангадований на бюджетні кошти. Я цим не звик займатись і не збираюсь. Моя діяльність заключається в тому, що я управляю певними активами, я самодостатня не бідна людина, якогось конкретного бізнесу зараз не веду. Взагалі я себе позиціоную як топ-менеджер, а не бізнесмен, в тому розумінні, яке побутує зараз. Також займаюсь громадською діяльністю. До очатку минулого року я заяймався нею через волонтерів, а після повязав свою долю з ГО «Самопоміч», підкреслюю громадською організацією, бо на сьогодні не маю відношення до якоїсь партії, я безпартійний.
Яке зараз у вас відношення до групи Приват? Що повязує вас з бізнес-групою?
- З групою Приват мене повязує 18 років моєї біографії. В групі Приват я виріс до топ-менеджера, завдяки ї я багато чого навчився, ведення бізнесу, серйозно виріс як менеджер. Але вже майже два роки як я не являюсь ні найманим працівниом, ні акціонером. Відповідно це перегорнута сторінка в моєму житті. Я поважаю Приват банк і свої вільні кошти зберігаю і обслуговую через цей банк. Вважаю, що це досить потужна, прогресивна і одна із самих просунутих в хорошому розумінні фінансових організацій наої держави.
Ви нещодавно їздили в Канаду. Так склалось, що в той же час туди їздив і чинний мер Івано-Франківська Віктор Анушкевичус, для того, що розповісти, що він там побачив, він скликав прес-конференцію. А що там побачили Ви? Тобто, чи є чому нам повчитися у канадійців?
- Я їхав в Канаду в рамках запрошення українсько-канадської торгово-промислової палати. Я був під час виборних зборів керівника українсько-канадської палати. Там було близько 70 учасників, це люди українського походження, які за нашими міркам є досить багаті. Ми дуже предметно обговорювали питання творення ІТ-простору в міському середовищі, подальшого розвитку ІТ-галузі, як однієї із пріритетних, мабуть однієї із трьох, які можуть вивести нашу економіку. Перше, що мене вразило - сильне пріоритетне ставлення людей до місцевих органів влади перед державними. Не так як у нас, зауважте. Тобто там пересічна людина може не знати хто там премєр-міністр, а тим паче хто генерал-губернатор, але хто міський голова, хто там представляє їхній район в представницькому органі – це однозначно вони знають.
Мене подивувала організація комунальних служб міста. Здивувало питання дозвілля, це я говорю про Торонто провінція Онтаріо, яке дуже, може в якійсь мірі жорстко регламентовано, тобто у Канаді швидше можна спитати чого не можна, чим що можна. Бо там практично нічого не можна. Це було б жахливо, припустимо, для нашої молоді потрапити в канадійський простір, вони б там відчули, що на вулиці не можна пити алкогольні напої, курити потрібно у спеціально відведених місцях, де є попільничка. Там мережа продажу тютюну і алкогольних виробів є монополією, яка є комунальною власністю. Наступне що мене подивувало – освіта. Я був і в університеті і в школах. Але саме більше, що здивувало – музеї. Діти там переглядають фільми, користуються різними муляжами експонатів. Таке відвідування музею вчетверо заміняє навчання у школі. Ще мене подивувала культурна частина і спортивна. Дуже впадає в око наявність різноманітних спортивних майданчиків для футболу, баскетболу, бейсболу, регбі, енісні корти. Це одразу впадає в очі, бо це разючий контраст. Насамкінець в частині трудової дисципліни – там з 8 ранку до 6 вечора усі працюють, усі зайняті, всі мають роботу, причому у жорстких рамках відпрацювання, там ніхто не «шатається».
Нещодавно Ви додали собі на сторінку в соцмережі картинку з цитатою Зигмунда Фрейда «Массы никогда не знали жажды истины. Они требуют иллюзий без которых не могут жыть». Вочевидь Ви поділяєте таку думку. Чи співпадає вона з тим, що зараз відбувається і все активніше нвідбуватиметься перед місцевими виборами?
- Я поділяю і це жахливо для нашого суспільства. Складається враження, що більшість суспільсьтва сприймає політику вухами, як жінки, які «люблять вухами», а треба, щоб сприймали по діях. Ті, хто був уже депутатом не одну каденцію, йдуть на вибори і будуть розказувати, що вони будуть робити, а мали б сказати, що вони зробили і що їм не вдалось зробити. Перше, що вони повинні зробити – відзвітуватись і без жодного популізму. В нас знову «гречкосіять», це просто жахливо. І народ всі-рівно живее очікуваннями месій, що прийдуть, щось зроблять. Це по ж Фрейду, батько якого був родом з Івано-Франківщини, з Тисмениці. Але от зауважте, у Тисмениці музею Зигмунда Фрейда нема. А якби був – то в цей музей їхала б велика кількість туристів з усього світу, що з Івано-Франківська можна було б пускати тролейбус до Тисмениці. І всі тролейбуси були б заповненні, та й квиток би в них був не 3, 50 грн, а умовно кажучи 50 грн, і іноземці би платили.
Зигмунд Фрейд абсолютно правий і тут я поділяю його думку, що нічого нас не вчить історія. Ми далі віримо в популістські речі. До прикладу, для мене, як для голови правління банку у Грузії, було абсолютно не лячлива податкова чи національний банк, для мене було лячливо, коли починались виори у Грузії, і коли приходили в банк на перевірку. Знаєте чому? Тому, що всі політичні партії фінансуються виключно з державного бюджету. Політична виборча кампанія здійснюється прозоро, і все там звіряється, і не дай Боже, щоб там були якісь гроші «збоку». А що ми маємо у нас – за рік до виборів місцевої влади вже бачимо біг-борди, садіки, дороги. Це популізм. Я колись був депутатом обласної ради і був у бюджетній комісії, виділяли кошти на дороги, порівнюючи з тим що зараз 700 мільйонів виділяють і піар роблять, тоді виділяли 80 мільйонів доларів. Помножте зараз це умовно на 22 і побачите яка це цифра. І ніхто не піарив. І не було біг-бордів, не було реклами. От зараз говорять, що садік відкривають, а що з тими садіками зробилось? Недавно я проходив в районі вулиці Сахарова, де був спортивний комплекс. Що там із садіком? А що з обласною друкарнею?
Тому бачите, це дуже разюче і нажаль. Ми маємо наочні щоденні приклади цієї думки Фрейда, цього такого популізму, який рефреном проходить через все наше життя, через нашу буденну роботу. А це шлях в нікуди. Ми так не вирвемось із зачарованного кола.
А що треба зробити щоб вирватись із зачарованого кола?
- Нам всім треба про це говорити. Я особливо не бачу, щоб робився такий аналіз на шпальтах газет, чи на телебаченні, чи в електронних ЗМІ. Все це бізнес, або констатація факту без аналізу. Хочеш щось розмістити – плати. Ми якось відбілюємо це все, скрашуємо. Все, що було у нас протягом 24-ох років ми скрашували, ми все-рівно йшли в догоду тому чи іншому. А вибір був.
Розмовляла Олена Британська
