Чи потрібні етнічним полякам Прикарпаття стільки організацій?

 

/data/blog/89572/04b73e14333cb5b75fc6e8641a5e3c34.jpg

 

Повільно, проте цілеспрямовано, Україна інтегрується до Європи. Не залежно від того – хоче цього саме європейське співтовариство чи ні – курс, що отримав народну підтримку на Майдані, у нашій країні поступово реалізується. І це добре.
 
 
Адже головне у цьому процесі – навіть не домогтися безвізового режиму з країнами ЄС (хтозна, коли ще воно буде), а, насамперед, усвідомлення самими українцями того, що ми вже є європейцями. Відчувати себе європейцями, мислити як європейці та діяти, як європейці…
 

Прикарпаття у цій справі, як то кажуть, у бонусі. Для цього є чимало чинників. Ну, по-перше, ми географічно ближчі до Європейського Союзу, ніж більшість інших регіонів. По-друге, з окремими з країн ЄС ми тісно пов’язані історично, і подекуди ще живі люди, які на власні очі бачили, «як то було за Польщі», а від своїх батьків чули «що то було за Австрії». По-третє, в силу насичених міграційних процесів (в тому числі і трудової міграції) чимало прикарпатців вже побувало у країнах сучасної Європи і мають уяву про те, як воно сьогодні живеться у цивілізованому світі. Ну і, зрештою, чи не найважливішим чинником є та обставина, на Прикарпатті проживає численна діаспора деяких народів, що населяють країни ЄС. Найчисельнішою та, вочевидь, найактивнішою і найорганізованішою з таких діаспор є община етнічних поляків. Зрештою, враховуючи той факт, що саме Польща вже багато років поспіль виступає головним промоутером та адвокатом нашої країни на шляху до Євросоюзу, ці люди – патріоти України, які, проте, десятиріччями, навіть у часи, коли це було незручно і, зрештою, небезпечно, зберігали рідну культуру, історію та віру, - виступають однією з тих ниточок, які пов’язують нас з тим, омріяним, проте поки що відокремленим від нас кордонами і митницями світом, який ми, хоча й будучи європейцями географічно, все ж звикли вважати справжньою Європою.

 

Втім, що актуальніша проблема, то більше навколо неї спекуляцій, то більше тих, хто не проти використати її у своїх власних інтересах. Тож, оскільки проблема євроінтеграції останніми роками залишається для українців питанням №1, то бажаючих нагріти на цьому руки не меншає.

 

Зокрема, якщо вже ми торкнулись теми польської етнічної общини, хотілось би відзначити дивну, як нам здається, ситуацію, що склалася навколо цієї громади.

 

Ні, власне, з громадою все гаразд. Як то кажуть, живе, процвітає.

 

Більше того, громада існує не сама по собі. Етнічні поляки в Івано-Франківську та інших містах Прикарпаття задля захисту своїх прав, збереження та примноження культурних, історичних та мовних традицій, створення належних умов для розширення зв’язків своєї громади з історичною батьківщиною самоорганізувались, утворивши низку етнічних культурологічних товариств. «Пшиязнь», Товариство ім. Карпінського, дещо згодом – товариство «Станіславів»… - ці назви сьогодні знає чи не кожен іванофранківець, який має польське походження і пишається ним.

 

Їх знають польські дипломати та благодійні організації у Республіці Польща. Через них прикарпатські поляки мають змогу використовувати можливості відкритого кілька років тому в Івано-Франківську Центру польської культури і європейського діалогу та без зайвих проблем і витрат оформити «Карту поляка». Через них франківці відкривають для себе польське мистецтво, літературу, а Польща відкриває для себе таланти з Прикарпаття. Завдяки ним зберігається пам'ять про тих, хто не пережив лихоліття воєн та міжнаціональних чвар, а сучасні покоління на сумних уроках минулого вчаться міжнаціональній толерантності та людяності.

 

З року в рік протягом двох десятиліть все це досягалося наполегливою працею ентузіастів, які доклали чимало зусиль до того, щоб інтереси прикарпатських поляків були захищені в усіх сферах, щоб їх почули і місце влада, і однодумці у Польщі. Дивні речі почали відбуватися останні п’ять років, коли слідом за вже традиційно діючими почали, неначе гриби після дощу, з’являтися нові громадські організації етнічних поляків. Так, за останні 4 – 5 років ми нарахували не менше чотирьох нових таких структур.

 

Цілком погоджуючись з тією думкою, що розвиток громадського суспільства передбачає, насамперед, розмаїття різного роду тематичних об’єднань громадян, все ж зауважимо, що польська громада Прикарпаття при цьому ні чисельно, ані демографічно особливо не змінилася, а самі поляки переконані, що особливої потреби у виникненні нових організацій на сьогоднішній день немає, а причини їх створення слід шукати, вочевидь, у площині комерційній.

 

«Справа в тому, що уже, скажімо, з напрямками діяльності практично кожна організація уже визначилася. – прокоментувала стан речей у польській громаді міста Івано-Франківська голова Польського культурологічного товариства імені Францішека Карпінського Ванда Рідош, - Скажімо, ми коли починали, то ми хотіли все: це була і освіта, це була і мартирологія польська, і культура, і інші речі. Але потім за нами постали інші організації – скажімо, така друга – це «Пшиязнь», яким ми практично переказали опіку над меморіалом у Чорному лісі… Ми зрозуміли, що обійняти неосяжне не можливо і ми вже відрубали, що це є освіта і культура, а вони вже займаються напрямком опіки над Меморіалом… Потім постала ще одна – яка займається молоддю. Ну займається і хай. Натомість усі інші, які тепер постають, - на нашу думку, це у них такий напрямок комерційний, делікатно кажучи».

 

«Я дивуюсь, що в даний момент з’являються польські товариства, які займаються виключно комерційною діяльністю. – говорить пані Ванді голова польського культурного товариства «Пшиязнь» Віталій Чащін, - Я бачу це. Це коли було відкриття віз – займалися відкриттям віз, сприянням. Так само «Картами поляка» займаються – не знаю, де вони шукають цих своїх клієнтів; займаються іншими питаннями».

 

Як зауважує Ванда Рідош, громада етнічних поляків обласного центру не є великою. Переважно ці люди концентруються навколо Костелу. Крім того, справами польської громади опікується спеціальний відділ Генерального консульства Польщі у місті Львові. Проте ні там, ані у Костелі, ані в традиційних польських товариствах співпраці з «неофітами» немає.

 

«Ці люди нам невідомі, ми їх у себе не бачимо», - з жалем зазначає голова ПКТ ім. Ф.Карпінського.

 

За дивним збігом більшість нових товариств з’являлися такими собі хвилями. І ці хвилі співпадали з такими знаковими для прикарпатських поляків і не тільки подіями, як відкриття в Івано-Франківську Пункту прийому візових анкет, що його одразу ж «обсіла» незліченна кількість «контор» (деякі з яких, не соромлячись, називали себе польськими культурними товариствами) з надання допомоги (звісно ж, не безкоштовної) щодо оформлення таких анкет; активною роздачею на Прикарпатті «Карт поляка», коли рекламні оголошення на електроопорах та спотикачах, на кшталт «Карта поляка за 700 євро» просто-таки заполонили центр міста. Остання хвиля пов’язана, судячи з усього, з буремними подіями на Сході. Принаймні так виглядає з того переліку «послуг», що їх пропонують новоутворені за останні два роки організації – такі, як ГО «Спілка етнічних поляків Прикарпаття» та Благодійна організація «Благодійний фонд Товариство поляків України імені Андрея Потоцького» виникли буквально за останні два роки. В першому випадку – це навчання у Республіці Польща (безоплатне, але за умови сплати товариству «благодійного» внеску при вступі до організації), у другому – волонтерська діяльність. Погодьтеся, вельми актуальні сьогодні заняття. Хто ж відмовиться у наші неспокійні часи відправити свою дитину на навчання до однієї з країн ЄС? А волонтерська діяльність на фоні війни на Сході – це просто життєво необхідна справа. За умови, що уся благодійна допомога, що її привозять волонтери, або хоча б її частина дійсно доходитимуть до тих, хто її потребує, а не реалізовуватиметься десь на ринках. Щоправда, читаючи новини та звіти відомих на Прикарпатті волонтерів про допомогу воякам АТО або потерпілим від війни цивільним людям інформація про допомогу, передану благодійною організацією «Благодійний фонд Товариство поляків України імені Андрея Потоцького» авторові цих рядків на очі, чомусь не потрапляла, але будемо вважати, що то просто випадковість.

 

Слід зазначити, що керівники та активісти «традиційних» польських етнічних товариств насправді не проти того, що таких, як вони, ентузіастів більшало. Бо ж гуртом, як то кажуть, і батька легше бити. Але той, факт, що, власне, допомоги від «нових» у своїй діяльності – чи то освітній, чи культурній чи мартирологічній вони, власне, і не отримують. А могли би. Бо ж у новостворених структурах є відповідний матеріальний і людських ресурс, а у «традиційних» є чимало ідей, де його можна було б реалізувати на благо етнічних поляків Прикарпаття та всієї України.

 

Є ще одна обставина, яка не може не турбувати. За джерелами у правоохоронних органах, серед засновників та активістів нових організацій, чомусь все частіше трапляються люди раніше засуджені. І то за злочини насильницького характеру, як-от: зґвалтування, опір працівнику правоохоронних органів тощо. Такі люди є у активі двох названих вище нещодавно створених структур. Найгірше у цій ситуації – те, що їх активно запрошують на різного роду міжнародні заходи, як-от: круглі столи, конференції, в тому числі організовані владними органами та органами місцевого самоврядування. За певних обставин це може дуже боляче вдарити по іміджу нашої країни на міжнародній арені, як, власне, і по іміджу міської польської общини.

 

«Вони нам приносять стид, - каже Ванда Рідош, - вони пишуть у назві «польська організація» і кидають тінь на нас».

 

Хочеться вірити, що час та люди, від імені яких у нашому краї функціонують польські етнічні товариства поступово розставлять усе на свої місця. Адже суспільство має здатність до самоочищення і саме може визначити, хто йому несе користь, а хто шкоду…

 

Бліц


19.10.2015 869 0
Коментарі (0)

31.07.2026
Вікторія Матіїв

Віталій Олійник на позивний «Грач» служив у 68-й окремій єгерській бригаді. Після мобілізації чоловік пройшов навчання, вирушив на Донеччину, а вже під час першого бойового виходу загинув. Понад рік сім'я жила між надією та невідомістю, поки не отримала остаточне підтвердження його загибелі.

2360
26.07.2026
Катерина Гришко

На Івано-Франківщині одночасно зростає кількість зареєстрованих безробітних і посилюється дефіцит працівників. Бізнес шукає людей для виробництва, будівництва, транспорту, медицини та сфери обслуговування, однак закрити вакансії стає дедалі складніше.

1235
19.07.2026
Тетяна Ткаченко

Викладач Карпатського національного університету імені Василя Стефаника Юрій Довган не мріяв стати героєм. Просто вважав, що не має права залишитися осторонь. Провів останні пари, попрощався зі студентами й пішов шукати шлях до війська. З п'ятої спроби його прийняли. Про службу в Силах оборони, труднощі після звільнення з армії, адаптацію та роботу зі студентами ветеран розповів журналістці Фіртки. 

2526
16.07.2026
Павло Мінка

Як під шумок відставки уряду Рада переписала статтю 301 Кримінального кодексу, прибравши заборону на "доросле кіно".

1619
11.07.2026
Ігор Бартків

Цього тижня The Economist віддав обкладинку одному з найбагатших росіян і провів із ним майже 60 годин у розмовах.

1716
07.07.2026
Вікторія Матіїв

В інтерв'ю журналістці Фіртки Ірина Онищук розповіла, чому театр сьогодні став своєрідною терапією, як війна змінила глядачів і самих митців, що найчастіше турбує військових після повернення з фронту та чому віра в людей залишається її головною опорою.

2141

Іноді можна зустріти думку, начебто багатство та добробут людини — це благословення Бога, а бідність і нужда — навпаки.

335

Десь на початку місяця у 1991-му на проспекті Шевченка я випадково зустрівся з Сашком Кривенком і він, після короткого – «чим займаєшся?» - запропонував мені написати невелику статтю.

511

Картинка, коли 16-річні дівчатка хором кричать «Сирок – геть!» — то це не лише щира емоція, але і, очевидно, технологія. А ще якась колективна нам ганьба.

1717

Фільм революційний, бо має широку візуальну павутину. І в цій павутині кожен буде плутатись по-своєму. Певна категорія буде засуджувати, бо ніби забагато власних інтерпретацій. Але Нолан, можливо, захотів стати сліпим, як Гомер.

1105
02.08.2026

Війна та стрес суттєво впливають на харчові звички.

11067 2
28.07.2026

Сіль супроводжує людство тисячоліттями. Колись вона була «білим золотом», за яке воювали й платили цілими статками, а сьогодні часто стає об’єктом звинувачень у шкоді для здоров’я.  

5070
23.07.2026

Замість обмежень, радять зважати на контекст, баланс у раціоні та якість продуктів.  

6259
05.08.2026

Священник наголошує: християнство завжди існувало як спільнота, а не індивідуальна релігія.

23299
02.08.2026

Цьогоріч проща на Крилоську гору була особливою, адже вірні та духовенство відзначають 20-ліття відновлення акту коронації чудотворної ікони. Як і останні кілька років, основний намір паломництва — безперервна молитва про мир та перемогу України у війні.  

1464
01.08.2026

У Святому Письмі є притча, що вчить милосердю і взаємодопомозі, яку часто наводять як приклад для сучасного суспільства.  

6027
25.07.2026

У відпустовому центрі в Погоні 19–20 вересня відбудеться Міжнародна проща вервиці. Для паломників підготували дводенну програму, яка включатиме спільну молитву, Хресну дорогу, архієрейські богослужіння, нічні чування та поклоніння Пресвятим Тайнам.

2103
05.08.2026

Мурали або стінописи сьогодні не є чимось незвичним. У містах України, зокрема й в Івано-Франківську, на вільних стінах будинків час від часу з'являються різноманітні нові прояви вуличного мистецтва.  

43618 1
29.07.2026

Зеленський змінює настрій у Вашингтоні, — стверджує видання Politico. Такі висновки видання робить за результатами перебування в США президента України, де він зустрівся з Дональдом Трампом в Білому Домі, відвідав похорони сенатора Ліндсі Грема (автора закону про «пекельні санкції» США щодо Росії) та виступив перед сенаторам обох партій — республіканцями та демократами.

727
23.07.2026

Росія щораз більше стикається з наслідками повномасштабного вторгнення в Україну. Про це пише The New York Times в статті-аналізі книги доктора Анни Нотте «Ми переживемо їх: Глобальна кампанія Путіна з метою перемогти Захід».

1059
14.07.2026

Із дев'яти народних депутатів, обраних від Івано-Франківщини, п'ятеро підтримали документ, одна депутатка утрималася, ще четверо не підтримали його різними способами.

2030
03.07.2026

Президент Польщі Кароль Навроцький (колишній боксер і сутенер, яким його називають політичні опоненти) нещодавно очолив рейтинг довіри серед польських політиків із рекордними 54,8%. 

2481