До пандемії Грю мала насичене соціальне життя. "Я дуже товариська ... не було жодних вихідних, щоб я нікого не бачила", - згадує жінка
У травні, коли Сполучене Королівство почало виходити з найдовшого і найсуворішого локдауну у світі, Кітті Грю почала їздити велосипедом від свого будинку в північному Лондоні до свого офісу за п'ять миль.
Більшість вечорів 27-річна дівчина їздить велосипедом околицями міста.
"Я намагався практикуватися, виходити кожен день і йти далі й далі", - сказала Грю, яка працює менеджером проєктів у Британській національній службі охорони здоров'я, допомагаючи в організації кампанії вакцинації проти Covid-19 в Лондоні.
Ці прогулянки, які вона описує як різновид терапії, є її способом подумки підготуватися до повернення до роботи в кабінеті в серпні чи вересні - дата ще не визначена.
"Це все одно, що тренувати марафонський біг", - додала вона.
До пандемії в офіс на роботу Грю їздила автобусом або лондонським метро. Але під час локдауну її занепокоєння та агорафобія загострилися. Виїжджати з дому, навіть гуляти по сусідству, стало страшно.
Останній раз вона їздила на "Трубі" у січні 2020 року - тепер метро обклеєне табличками з проханням до пасажирів носити маски та підтримувати соціальну дистанцію.
"Коли я виходжу на вулицю, я вмить відчуваю, як моє серце б'ється сильніше, а в грудях все стискається", - каже Грю. "Я просто повинна звикнути"
Поки Великобританія намагається позбутися останніх карантинних обмежень щодо коронавірусу, попри боротьбу, що триває зі штамами вірусу, що весь час змінюються. Вірус продовжує розвивати нові варіанти багато британців, таких як Грю, розглядають можливість повернення в офіс, намагаються прийняти думку, що доведеться їздити переповненими людьми транспортом, попри те, якби страшно не було.
"Багато моїх друзів змінилися", - сказав Грю. "Як тільки скасували карантин, вони казали, що не можуть дочекатися відвідин клубу чи фестивалів, або можливості піти кудись.
А я просто кажу: "Боже мій, я відчуваю страх, щоб просто їхати автобусом на роботу. Я не можу уявити, щоб сісти в літак і поїхати в іншу країну, або навіть піти в клуб", - каже Грю, яка ходила до терапевта, щоб він працював над механізмами подолання страху.
Спочатку Англія повинна була відзначити "день свободи" - коли закінчаться остаточні обмеження тривалого блокування - 21 червня, але уряд продовжив їх до 19 липня на тлі занепокоєння щодо варіанту вірусу Дельта, який вперше виявили в Індії, також відомого як B.1.617.2.
Рішення викликало резонанс з боку деяких верств населення, які відчайдушно бажають забути про пандемію. Челендж #ImDone потрапив у твіттер, і британські таблоїди вже передбачають заголовки про майбутнє - газета The Sun запитала "Чи станемо ми колись вільними?" під словами "мука нації" на першій сторінці.
Цього тижня прем'єр-міністр Великобританії Борис Джонсон виклав свій план перенести акцент з законодавчих вимог на особисту відповідальність за такі речі, як соціальне дистанціювання та носіння масок.
Але він також видав різке попередження, що "ця пандемія ще далеко не закінчена, і вона, безумовно, не закінчиться до 19 липня", пояснивши, що випадки захворювання на Covid-19 все ще зростають по всій території Великобританії.
"Я не хочу, щоб люди відчували, що це, мовляв, момент, щоб стати щасливим, це кінець ковіда ... це дуже далеко від кінця боротьби з цим вірусом", - сказав Джонсон.
Хоча багато людей радісно повернулися до ресторанів, салонів та магазинів, оскільки перші обмеження були послаблені в середині квітня, далеко не всі насолоджуються поверненням до нормального життя.
Минулого місяця обідали на терасі біля лондонського ринку Боро. З середини травня британцям дозволяється їсти на відкритому повітрі чи в приміщенні до шести осіб або двом домогосподарствам
"За останні 18 місяців нас навчили, що перебування поруч із людьми та загалом поза домом пов'язане із загрозою", - сказала психолог Емма Кавана. "Наш мозок зараз налаштований на це, тому, звичайно, це викличе реакцію на стрес, ми знову піддаємось впливу".
Кавана почала досліджувати неврологічні реакції на екстремальні умови в березні минулого року, коли розпочався перший локдаун у Великобританії, після того, як вона виявила позитивний результат тесту на Covid-19 і виявила, що бореться з тривогою.
"У мене була істерика, я думала, що не зможу пережити такий рівень стресу", - згадує жінка. "Я не могла зосередитися. Я була як усі, я розвалювався".
Поки страждала від життя з ковідом та навчала своїх дітей вдома, Кавана була активна у соціальних мережах, щоб поділитися своїми дослідженнями щодо вигорання, туману мозку та інших сюрреалістичних симптомів, які зараз є синонімами пандемічного життя.
Її теми в Twitter швидко стали вірусними; їх тематика зосереджена в її останній книзі "Як бути зламаною", яка пропонує розуміння подолання стійкого стресу.
Тим, хто боїться, що, можливо, ніколи не буде готовий повернутися до нормального стану - або що завгодно наступне «нове нормальне» - Кавана пропонує одну ключову пораду: дайте собі час.
"Значна кількість людей, які піддаються травмам, не просто демонструють стійкість, вони також демонструють посттравматичний ріст", - сказала вона CNN. Проте, деякі психологи прогнозують, що підвищений рівень тривоги та депресії, що виникають під час локдауну, не зникнуть, коли обмеження пом'якшаться.
Безпрецедентний стрес та ізоляція під час пандемії можуть спричинити "соціальну рецесію" з глибокими та довготривалими наслідками для нашого здоров'я, щастя та продуктивності, попередив нещодавно перепризначений американський хірург доктор Вівек Марті.
за матеріалами CNN
