Чому майбутні студенти з Лівії та Саудівської Аравії обирають Івано-Франківськ

 

/data/blog/83703/a71fd8763320fbf7c6523204a639bede.jpg

 

UFRA зустрілася з Семі, студентом Університету нафти й газу, та Ібрагімом, який навчається на підготовчому факультеті в Медичному університеті. Семі народився і виріс у столиці Лівії Триполі, хоча його батьки походять з Судану. Вся його родина через небезпеку виїхала з країни: батьки в Норвегії, він в Україні.

 

Ібрагімові батьки – з Нігеру, але він все життя прожив у столиці Саудівської Аравії Ер-Ріяді. Говоримо про культурні відмінності, расизм та чому студенти не шкодують, що приїхали до Франківська.Семі справляє враження студента, який знає, чого хоче. «Я вивчаю видобування нафти і газу. Моя спеціальність – міжнародна, я можу працювати в Саудівській Аравії, в Лівії чи Норвегії. Я планую отримати магістерську ступінь, але ще не визначився, чи в Івано-Франківську, чи ні», – каже Семі. Натомість Ібрагім розповідає, що в Україну потрапив майже випадково. Після закінчення школи два роки особливо нічим не займався, і батьки вирішили, що так більше тривати не може. Коли друг розповів йому про можливість навчання в Україні, Ібрагім вирішив, чому б не спробувати. Зізнається, що про Україну навіть на момент приїзду не знав нічого.

 

Чому з-поміж усіх українських міст ви обрали Івано-Франківськ?

Ібрагім: Я взагалі-то мав їхати до Харкова. Але почув, що Івано-Фракнівськ – гарне місто. Я не знав нічого про Україну, і мені було все одно, куди їхати. Так я опинився тут.

Семі: Головна причина, чому я обрав Україну – це було найдешевше, коли порівняти з Росією, Канадою і Великобританією. І процедура виявилася проста: збери папери, отримай візу – і вперед. Батько сказав: гаразд, це твій вибір, спробуй. Так приїхав до Харкова. Я чув, що це одне з найбільших і найгарніших міст України, з багатою історією.

Але коли я закінчив мовний курс російської у Харкові, один з моїх викладачів розповів мені про університет, що спеціалізуються на нафті й газі – у Харкові то був лише факультет – і розташований в Івано-Франківську.

Я приїхав сюди і не шкодую.

Ти вивчав у Харкові російську. Чи легко тобі вдалося адаптуватися до навчання українською?

Семі: Звісно, спочатку я нічого не знав, ні «а», ні «б» (говорить українською – UFRA). Тільки коли я приїхав до Івано-Франківська, зрозумів, що тут всі говорять українською, а в Харкові – ніхто. Я був не один такий «російськомовний», і тому університет зробив навчання у першому семестрі російською, а паралельно ми проходили інтенсивний курс української. Після цього я перейшов на навчання українською. Спершу я міг тільки зрозуміти, що люди говорять іншою мовою, відмінною від російської, але згодом почав схоплював певні слова, викладачі намагалися пояснити, а я – зрозуміти. Група також допомагала.

Як тобі життя в Івано-Франківську у порівнянні з Харковом?

Семі: Я думаю, що Івано-Франківськ – це найкраще місце, де можна навчатися. Це спокійне місто, порівняно з Харковом чи Одесою, тут проблем взагалі немає. Це невелике місто, і тут недороге житло. Це добре, але має й погані сторони. Не так багато місць, куди можна піти.

Взагалі івано-франківці відрізняються від людей з інших частин України.

В чому різниця?

Семі: Вони дружні, соціальні. Якщо запитати на вулиці дорогу, люди реагують позитивно, намагаються пояснити англійською, якщо ти не знаєш української чи російської. Або якщо вони не знають мови, знайдуть когось, хто знає.

Це дає таке відчуття безпеки, відчуття, що ти належиш місту. У Харкові так: ти іноземний студент – давай гроші і забирайся. Після пар ти ніхто в місті. І тому студенти починають думати про погані речі, наприклад, піти в нічний клуб посеред тижня, коли пари наступного ранку. Вони втрачають мету свого перебування в країні – цією метою є навчання.

Ібрагіме, розкажи про свої враження від Івано-Франківська. Адже тут зовсім інший спосіб життя, як в Саудівській Аравії.

Ібрагім: О, це точно (усміхається). Природа і те, як ти можеш провести вільний час – є свобода робити все, що хочеш.

Наприклад, ходити в нічні клуби?

Ібрагім: Ні, не тільки, хоча і це, звісно (усміхається). Тут я можу просто бути собою, робити те, що хочу. І тут немає батьків, а тому все, що роблю, стосується тільки мене.

Я сюди приїхав не розважитися. Я приїхав змінити свій світогляд, стати іншою людиною. Родина підтримала моє рішення, хоча брат і друзі застерігали, що тут люди багато п’ють і взагалі божевільні. Казали, що українці б’ють темношкірих і що мене можуть вбити. Ну але я бачу, що все зовсім так. Я ходжу по місту навіть вночі без проблем.

Семі: Мешканці Франківська показують повагу. Не всі, але більшість. Мені здається, це властиве західній частині України.

Студенти часто згадують Тернопіль, коли говорять про погане ставлення до них і расизм серед українців.

Семі: Це все російська ментальність. Багато людей там говорять російською.

Я би не погодилася з цим. 

Семі: Мені здається, в цьому причина. В Івано-Франківську люди, які говорять російською, мають українську ментальність. Кажу те, що я помітив. Це big people, тобто заможні, але вони не грубі.

Ви виросли в релігійних родинах?

Семі: Так, моя родина релігійна. І зараз в Україні я дотримуюсь обов’язків мусульманина: молитва, піст. І не думаю, що я припиню робити те, чому мене навчила моя родина. Я буваю тут в мечеті – це насправді орендована квартира. Вона існує вже понад п’ять років, нею займаються студенти. Але в мене багато друзів-християн.

Ібрагім: Я теж був здивований, що тут є мечеть. Але часу ходити туди особливо немає.

Що ви думаєте про українські міста? Вам вони здаються більш чи менш розвиненими за ті, звідки ви приїхали?

Ібрагім: Мені здається Україна взагалі більш розвиненою. Це через релігію і меншу відкритість людей в Саудівській Аравії.

Семі: Мені подобається транспорт у місті. Хоча ціни й зросли, але в цілому мене влаштовує. Автобусом можна дістатися в будь-яку точку міста. Хоча тролейбуси я не люблю, вони старі й повільні.

Ну і якщо відверто, я би сказав, що треба, перш за все, відремонтувати дороги.

Чого вам не вистачає в Івано-Франківську?

Семі: Ми б хотіли бачити тут MacDonalds! А ще магазини стильного одягу.

Ібрагім: Може, ми відкриємо один тут.

Семі:  Я би хотів бачити більше взаємодії між українцями та іноземцями. Іноземці можуть допомогти вдосконалити життя в місті. Дехто має бізнесову ментальність! Якби студенти бачили можливість, вони могли б розпочати тут справу. Тим паче, якщо вони походять з небідних родин.

Я б хотів побачити якісь місця типу аквапарку, але більшого, ніж є. Добре й те, що є, але якби аквапарк був більший, сюди б приїздили люди з інших міст. І фестивалі української культури – я б хотів знати більше про українські традиції. Я знаю про релігійні свята, але вони родинні, але святкування в центрі міста – ось це потрібно. Я знаю, це відбувається на Новий рік, але я би хотів це бачити також в інший час.

Що найбільше вас дивує в Україні?

Ібрагім: Українці багато п’ють.

Семі: Расизм. Зараз 2015 рік, і це досі є. Часом ми чуємо, як люди на вулиці про нас говорять не дуже гарні речі, не знаючи, що ми розуміємо українську. Це насправді глупота. Може, це тому що країна розвивається, їй тільки двадцять п’ять років, але ми ж не перші іноземці тут!

Хоча расизм існує скрізь, варто визнати.

Ібрагім: В Україні є не тільки білий-чорний расизм, але й через етнічність: щодо індусів, туркменів, арабів. 

А як би я почувалася, скажімо, в Триполі?

Семі: В Лівії в мене були друзі з Сербії, Катару, Німеччини – і вони не мали проблем. З расизмом такого типу вони не стикалися. Може, в невеликих містах щось таке існує. Я розумію, Київ – столиця, але Івано-Франківськ – це теж не село.

Як ви думаєте, чи варто і чи можна зробити щось, щоб іноземці та місцеві більше спілкувалися?

Ібрагім: Насправді іноземні студенти між собою не спілкуються теж. Ви бачите арабських студентів окремо, індійських – окремо, африканці – окремо, українці – окремо. Так відбувається принаймні Медичному. Але в Університеті нафти й газу іноземці знають українську, тому це інакше. Мова – ось проблема.

Семі: Я знаю, що багато іноземних студентів дуже талановиті – не тільки у навчанні. Художники, спортсмени, музиканти. Потрібно більше простору для них. Я не говорю про клуби. Я не хочу ходити щодня в клуб – ця одноманітність нічого мені не дає.

Ібрагім: Можна було б зробити якесь шоу талантів.

Семі: Так, і я не думаю, що тут може бути щось негативне з обох боків. Расизму не буде, якщо люди знатимуть одне одного, якщо вони будуть в гарних стосунках, якщо коли кожен робитиме свій внесок в життя міста. Ось я іноземний студент, я відрізняюсь від тебе  і навпаки.

 

Фото: UFRA


10.08.2015 1596 0
Коментарі (0)

13.03.2026
Павло Мінка

Лісова мафія та злочини проти природи: ексклюзивні дані від поліції та прокуратури — спеціально для Фіртки.  

2739
09.03.2026
Вікторія Матіїв

У розмові з Фірткою Надія Левченко розповіла про шлях до сцени, пам’ятні ролі, режисерський дебют та те, як війна змінила її творчість і ставлення до мистецтва.  

1282
04.03.2026
Вікторія Косович

Від оборони Києва до боїв на Донбасі, від поранень і втрат до психологічної реабілітації та роботи в Офісі Омбудсмана — ветеран Максим Кремінь в інтерв'ю розповів Фіртки про службу, труднощі повернення та те, що справді потрібно ветеранам після війни.

1557 1
01.03.2026
Вікторія Матіїв

«Він був неймовірно цілеспрямованим. За що б не брався — усе в нього виходило. Прекрасно малював, обожнював читати. Займався спортом», — згадує Наталія Погоріла свого чоловіка, полковника Повітряних сил Юрія Погорілого.  

2433
22.02.2026
Павло Мінка

Ексклюзивні дані поліції — спеціально для Фіртки.  

3932
18.02.2026
Діана Струк

В інтерв'ю журналістці Фіртки Тарас Прохасько розповів про дитинство, вибір біології замість радянської літературної школи, роль письменника під час війни та значення премій для творчого життя.

2860

Конфесійні зміни у Красноїльській церкві почалися з поминання російського патріарха та розповсюдження нових, друкованих Церковних календарів.

1048

Згідно Книги Пророка Ієзеркіля (книги 38, 39) «Остання Битва Кінця» має відбутися між Ізраїлем та «Гогом з землі Магог (Півночі) та полчищами персів, ефіопів і лівійців при ньому».

2763

Багато людей використовують мобільні застосунки, щоб підтримувати релігійні практики, молитися, читати священні тексти або отримувати духовну підтримку щодня. Кожна із відомих церков чи відомих релігій створює мобільні застосунки для своїх вірян.

1052

«12 лютого сего року відбуло ся інавгурацийне представленє нового нашого «Товариства «Українського народного театру ім. І. Тобилевича». Йшла вистава столітньої, та мимо сього все сьвіжої і молодої «Наталки Полтавки», - свідчить 42-е число газети «Діло» 1911-го року.

1482
14.03.2026

У наші дні вуглеводи є "ворогом", а деякі "експерти" пропагують продукти з високим вмістом жирів. Якщо у вас високий кров'яний тиск, то не обов'язково жертвувати вуглеводами.  

8990
10.03.2026

Сіль супроводжує людство тисячоліттями. Колись вона була «білим золотом», за яке воювали й платили цілими статками, а сьогодні часто стає об’єктом звинувачень у шкоді для здоров’я.  

2579
04.03.2026

Добра тарілка — це не дієта, а насолода: страви, які радують очі, душу і живлять тіло. Навіть простий перекус може стати маленьким ритуалом, що заряджає позитивом на кілька годин уперед.  

2659
14.03.2026

У селі Гошів, що на Івано-Франківщині, на Ясній Горі розташований монастир Чину святого Василія Великого. Зокрема, на дзвіниці Гошівського монастиря знаходиться один з чотирьох карильйонів України.  

10032
10.03.2026

Священник наголошує: християнство завжди існувало як спільнота, а не індивідуальна релігія.

20034
05.03.2026

Зустріч відбудеться у першу суботу місяця, 7 березня, біля чудотворної ікони Богородиці. Мета заходу — духовно об’єднати вірян у молитві за Україну, за подолання особистих труднощів та довірити їх Непорочному Серцю Богородиці.

1582
03.03.2026

Перша заповідь Божого Закону нагадує: не можна ставити на місце Бога ні людей, ні речі, ні будь-які сили.    

21551
15.03.2026

За словами акторки, найбільше її тішить, коли військові з фронту повідомляють, що отримали пакунки допомоги і що з ними все гаразд. Іноді вони надсилають у відповідь прапори чи символічні подарунки — наприклад, перстень із кулі як знак вдячності. 

804
17.03.2026

Оскар вироджується. Про це можна було зробити висновок лише з того факту, коли чесна і жорстка документалка «2000 метрів до Андріївки» не проходить навіть в шорт-лист, а перемагає «Містер Ніхто проти Путіна».

147
12.03.2026

Опитування проводилося з 2 по 6 березня. В ньому взяли участь 1200 осіб.  

943
09.03.2026

В Угорщині 12 квітня вибори до парламенту. Останні соціологічні дослідження свідчать, що партія антиукраїнського та антиєвропейського прем’єр-міністра Віктора Орбана «Фідес», яка багато років при владі, має реальні шанси вибори програти.

2071
02.03.2026

Колишній спеціальний посланець Трампа генерал Кіт Келлог розповів, чому Путін насправді в пастці і чому підхід Білого дому до російсько-української війни як до бізнес-угоди є стратегічною помилкою.  

1348