Ішли дорогою добро і зло. Їм назустріч – два чоловіки.
- Нумо, - каже зло, - випробуємо, хто з нас сильніший?
- Гаразд! – покірно згодилося добро. – А як?
- А нехай ці два чоловіки поборються, - каже зло, - я зроблю одного з них сильним і багатим, але злим!
- Добре, - відказує добро. – А я іншого – слабим, бідним, але добрим!
Сказано, як зв’язано.
Умить один чоловік опинився на коні, у багатій одежі.
А інший – у лахмітті, та ще й костуром…
- Геть з дороги! – закричав на нього той, кого обернули в багача, оперіщив бідного батогом і помчав чимскоріш додому – гроші лічити.
Бідний зітхнув і мовчки почвалав услід.
- Ага! – зраділо зло. – Зрозуміло тепер, хто сильніший?
- Постривай, - каже добро. – У тебе все легко й швидко, але ненадовго. А я, якщо роблю щось, то назавжди!
І почали вони дивитися, що далі буде.
А було отаке. Ішов собі бідний, ішов, аж бачить – лежить багач під конем, що упав на нього, і ніяк піднятися не може. Хрипить. Уже задихається…
Підійшов до нього бідний. І так йому стало шкода погибаючого, що звідки тільки й сила взялася! Відкинув він костура, напружився – і допоміг горопасі визволитися.
Пустив багач сльозу. Не знає вже, як віддячити бідному.
- Я, - каже, - тебе батогом, а ти мені життя врятував!
Ходімо до мене жити. Ти мені тепер будеш, як брат!
Пішли два чоловіки. А зло й каже:
- Що ж це ти, добро? Обіцяло свого чоловіка слабким зробити, а він он якого важкого коня піднести зміг! Тож я все одно перемогло!
А добро й сперечатися не стало. Бо ж воно не вміло перечити – навть злу. Але відтоді добро і зло разом не ходять. А якщо ідуть по одній дорозі – то тільки врізнобіч!
КІРІОС
