«Я не дорівнює моя помилка»: гештальт-терапевтка про почуття провини та сорому

Почуття провини та сорому в гештальт-терапії розглядають як сигнали порушення або складності контакту людини з собою та з іншими.

Про це журналістці Фіртки розповіла гештальт-терапевтка Дарина Яковлева.

За її словами, ключовою відмінністю між цими двома емоціями є фокус переживання — дія або особистість.

«Я гештальт-терапевтка, і цей напрям психотерапії розглядає ці почуття як сигнали порушення або складності контакту з собою та іншими людьми», — зазначила Дарина Яковлева.

Як пояснює фахівчиня, почуття провини пов’язане насамперед із вчинком або бездіяльністю.

«Якщо ми говоримо про провину, то ключовим є “я щось зробила” або “я чогось не зробила”», — наголошує вона.

За словами Дарини Яковлевої, провина виникає у кількох випадках: коли людина змушена порушити власні цінності через зовнішній тиск, коли завдає шкоди іншому або не відбувається контакт, який був для неї важливим, а також тоді, коли існує реальна відповідальність за дію чи вибір.

«Провина завжди пов’язана з контактом і усвідомленням відповідальності. Вона має імпульс до дії: сказати, вибачитись, завершити ситуацію, оскільки всі гештальти прагнуть до завершення», — пояснює терапевтка.

Вона додає, що почуття провини є рухом до контакту і проявом дорослої відповідальності за власні вчинки.

«Це переживання, у якому з’являється бажання щось змінити», — зазначає Дарина Яковлева.

На відміну від провини, сором має інший фокус.

«Якщо у провині фокус на вчинку, а не на особистості, то сором фокусується не на дії, а на ідентичності. Це переживання про себе як про людину: “зі мною щось не так”», — пояснює фахівчиня.

За її словами, сором майже завжди виникає у присутності іншої людини, яка засуджує.

«Сором майже завжди з’являється поруч з іншою людиною, яка соромить. Це емоція порушеного контакту, коли людина намагається показати себе такою, якою вона є, але інша людина її не просто не приймає, а ще й засуджує», — говорить Дарина Яковлева.

У таких ситуаціях, за її словами, виникає бажання ізолюватися.

«Тоді з’являється бажання сховатися, зникнути. Сором часто є сигналом до виходу з контакту і є дитячим переживанням», — підсумовує гештальт-терапевтка.

Почуття провини та сорому в реальному переживанні людини рідко існують окремо, саме тому їх часто плутають.

За словами фахівчині, зазвичай усе починається з конкретної дії або ситуації, яку людина оцінює як помилку чи невдалий вибір.

«Спочатку людина усвідомлює дію — “я щось зробила або не зробила”. Але дуже швидко фокус зміщується з вчинку на особистість, і замість “я зробила щось не так” з’являється “зі мною щось не так”», — пояснює Дарина Яковлева.

Вона зазначає, що цей зсув не є випадковим і часто має коріння у дитячому досвіді.

«Для багатьох людей ще в дитинстві помилка не відокремлювалася від особистості: за дією одразу йшла оцінка самої дитини. У дорослому віці мова і внутрішній діалог продовжують відтворювати цю плутанину», — говорить терапевтка.

Саме тому, за її словами, люди часто використовують фразу «мені соромно», маючи на увазі відповідальність за конкретну дію, але внутрішньо вже переживають тотальний осуд себе.

Окремо Дарина Яковлева звертає увагу на соціальну природу сорому.

«Сором майже завжди має соціальне походження. Навіть коли поруч нікого немає, в переживанні присутній уявний інший — внутрішній голос значущих дорослих, суспільства або середовища», — зазначає вона.

За її словами, саме через це здається, що сором є «власним» почуттям, хоча насправді він виникає у полі оцінки.

Водночас провина, на відміну від сорому, часто є більш витримуваним переживанням.

«З провиною ще можна щось зробити: виправити, змінити або завершити ситуацію. А з переживанням “я погана або поганий” дії не народжуються — виникає лише бажання сховатися або зникнути», — пояснює гештальт-терапевтка.

Саме тому, за її словами, сором часто маскується під провину.

«Людина роками може носити в собі відчуття відповідальності там, де насправді живе біль від того, що її відштовхнули», — підсумовує Дарина Яковлева.

Почуття провини під час війни та постійного стресу можуть значно посилюватися.

«Так, ці почуття дуже сильно посилюються. Постійна небезпека змушує психіку шукати “винного”, і часто ним стаємо ми самі», — зазначає фахівчиня.

Психологиня пояснює, що людина часто опиняється у неможливому виборі, де будь-яке рішення має високу ціну, а психіка прагне чіткого поділу на «правильно/неправильно».

Провина виникає там, де є цінності та неможливість відповідати їм на 100%: бути зі своїми, захищати, вижити, зберегти дітей і себе.

Дарина Яковлева виділяє кілька типів провини, які посилюються у стресових умовах війни:

  • Провина за виїзд або зміну країни, відома як «провина того, хто вижив»:
    «Я в безпеці — інші ні», «Я живу нормально — хтось гине», «Я поїхала — значить, кинула». Навіть якщо це був єдиний можливий вибір, провина тут — спроба залишитися лояльною своїм, навіть на відстані.

  • Провина за те, що залишився, пов’язана з внутрішнім судом:
    «Я наражаю близьких на небезпеку», «Я не забезпечив безпеку», «Я не мав права ризикувати». Тобто поїхав — винен, що кинув, залишився — винен, що не вберіг. Це подвійна пастка без “чистого” виходу.
  • Провина за вибір боротьби (військової чи активної) часто супроводжується моральною травмою: доводиться робити те, що суперечить мирним цінностям, бачити жорстокість, виживати там, де інші гинуть. Усередині звучить: “Я зробив те, що було потрібно — але це не означає, що мені з цим легко”.

  • Провина за те, що не обрав боротьбу виникає через соціальний сором і внутрішній суд: «Я недостатньо роблю», «Інші змогли — а я ні», «Я не маю права на страх». Людина плутає відповідальність із всемогутністю: “Якщо я не пішов — значить, я винен у всьому”».

За словами Дарини Яковлевої, у таких умовах порушується контакт із реальністю: психіка ретрофлексивно повертає біль і безсилля всередину, караючи себе провиною. Вона підкреслює, що це психологічно зрозуміло, але не означає реальної вини.

«Війна не залишає безвинних виборів, але це не означає, що люди винні. Провина тут часто не про відповідальність, а про людяність, емпатію і живе серце», — наголошує гештальт-терапевтка.

За словами Дарини, небезпека змушує психіку шукати винного.

«Постійна небезпека змушує психіку шукати “винного”, і часто ним стаємо ми самі. Людина опиняється у неможливому виборі, де будь-яке рішення має ціну, а психіка прагне чіткого “правильно / неправильно”», — пояснює Дар’я Яковлева.

Також Дарина Яковлева пояснила різницю між конструктивною та руйнівною провиною.

«Конструктивною провину можна вважати, коли людина усвідомлює конкретний вчинок і визнає свою відповідальність без самознищення. Тут є можливість щось виправити або змінити. Після дії провина зменшується і допомагає дорослішати», — зазначає Дар’я Яковлева.

Натомість руйнівна провина виникає, коли людина постійно відчуває «я винен у всьому» або «я завжди не така/такий»:

«Руйнівна провина пов’язана з нереалістичними очікуваннями — «я мала/мав відчувати інакше», «я повинна/повинен була врятувати», «я не маю права жити нормально» — і перетворюється на самопокарання замість усвідомленої відповідальності».

Фахівчиня також пояснила, коли варто звертатися за допомогою.

«Важливим сигналом є, коли провина чи сором не минають, навіть якщо ти логічно розумієш ситуацію. Якщо тривалий час забороняєш собі радіти, відпочивати або бути близькою з іншими. Такі переживання впливають на стосунки, тіло і самооцінку», — пояснює психолог.

Дарина Яковлева наголошує: у терапії працюють не через переконання, а через відновлення контакту з собою, повернення реальних меж відповідальності та відокремлення власної ідентичності від власних помилок: «Я не дорівнює моя помилка».


Підписуйтесь на канал Фіртки в Telegram, читайте нас у Facebook, дивіться на YouTubе. Цікаві та актуальні новини з першоджерел!


Читайте також:

Лікар-психіатр про вплив війни на ментальне здоров'я: профілактика та перші дзвіночки розладів

Розмовляти та чітко встановлювати межі: івано-франківська психологиня про побудову довіри між батьками та дітьми

«Дитяча наркоманія, розшуки неповнолітніх та випадки самогубств»: інтерв'ю з керівницею ювенальної превенції Івано-Франківщини Аллою Бойчук

Найбільш вразливими є підлітки: психологиня розповіла, як підтримати дитину з суїцидальними думками


Коментарі ()

13.03.2026
Павло Мінка

Лісова мафія та злочини проти природи: ексклюзивні дані від поліції та прокуратури — спеціально для Фіртки.  

2522
09.03.2026
Вікторія Матіїв

У розмові з Фірткою Надія Левченко розповіла про шлях до сцени, пам’ятні ролі, режисерський дебют та те, як війна змінила її творчість і ставлення до мистецтва.  

1174
04.03.2026
Вікторія Косович

Від оборони Києва до боїв на Донбасі, від поранень і втрат до психологічної реабілітації та роботи в Офісі Омбудсмана — ветеран Максим Кремінь в інтерв'ю розповів Фіртки про службу, труднощі повернення та те, що справді потрібно ветеранам після війни.

1458 1
01.03.2026
Вікторія Матіїв

«Він був неймовірно цілеспрямованим. За що б не брався — усе в нього виходило. Прекрасно малював, обожнював читати. Займався спортом», — згадує Наталія Погоріла свого чоловіка, полковника Повітряних сил Юрія Погорілого.  

2336
22.02.2026
Павло Мінка

Ексклюзивні дані поліції — спеціально для Фіртки.  

3824
18.02.2026
Діана Струк

В інтерв'ю журналістці Фіртки Тарас Прохасько розповів про дитинство, вибір біології замість радянської літературної школи, роль письменника під час війни та значення премій для творчого життя.

2756

Конфесійні зміни у Красноїльській церкві почалися з поминання російського патріарха та розповсюдження нових, друкованих Церковних календарів.

861

Згідно Книги Пророка Ієзеркіля (книги 38, 39) «Остання Битва Кінця» має відбутися між Ізраїлем та «Гогом з землі Магог (Півночі) та полчищами персів, ефіопів і лівійців при ньому».

2597

Багато людей використовують мобільні застосунки, щоб підтримувати релігійні практики, молитися, читати священні тексти або отримувати духовну підтримку щодня. Кожна із відомих церков чи відомих релігій створює мобільні застосунки для своїх вірян.

971

«12 лютого сего року відбуло ся інавгурацийне представленє нового нашого «Товариства «Українського народного театру ім. І. Тобилевича». Йшла вистава столітньої, та мимо сього все сьвіжої і молодої «Наталки Полтавки», - свідчить 42-е число газети «Діло» 1911-го року.

1414
10.03.2026

Сіль супроводжує людство тисячоліттями. Колись вона була «білим золотом», за яке воювали й платили цілими статками, а сьогодні часто стає об’єктом звинувачень у шкоді для здоров’я.  

2512
04.03.2026

Добра тарілка — це не дієта, а насолода: страви, які радують очі, душу і живлять тіло. Навіть простий перекус може стати маленьким ритуалом, що заряджає позитивом на кілька годин уперед.  

2582
27.02.2026

Люди часто звикли пов’язувати втому з недосипанням чи стресом, але не менш вагомим чинником є харчування. Те, що ми кладемо на тарілку, безпосередньо впливає на рівень енергії, концентрацію та працездатність.  

3159
10.03.2026

Священник наголошує: християнство завжди існувало як спільнота, а не індивідуальна релігія.

19959
05.03.2026

Зустріч відбудеться у першу суботу місяця, 7 березня, біля чудотворної ікони Богородиці. Мета заходу — духовно об’єднати вірян у молитві за Україну, за подолання особистих труднощів та довірити їх Непорочному Серцю Богородиці.

1494
03.03.2026

Перша заповідь Божого Закону нагадує: не можна ставити на місце Бога ні людей, ні речі, ні будь-які сили.    

21481
27.02.2026

Церква критично ставиться до ворожіння та будь-яких чарів. Усі вони — тяжкий гріх.

9292 1
10.03.2026

Письменник і журналіст Олег Криштопа став лауреатом Шевченківської премії. Також у номінації «Театральне мистецтво» нагороду отримала режисерка Оксана Дмітрієва.  

844
12.03.2026

Опитування проводилося з 2 по 6 березня. В ньому взяли участь 1200 осіб.  

803
09.03.2026

В Угорщині 12 квітня вибори до парламенту. Останні соціологічні дослідження свідчать, що партія антиукраїнського та антиєвропейського прем’єр-міністра Віктора Орбана «Фідес», яка багато років при владі, має реальні шанси вибори програти.

1538
02.03.2026

Колишній спеціальний посланець Трампа генерал Кіт Келлог розповів, чому Путін насправді в пастці і чому підхід Білого дому до російсько-української війни як до бізнес-угоди є стратегічною помилкою.  

1272
22.02.2026

«Поки Путін у відчаї зволікає, час на боці України. Росія зазнає непомірних втрат наближаючись до четвертої річниці війни», — так описує ситуацію в російсько-українській війні британська The Telegraph статтею колумніста Самуеля Рамані.

1648