«Я не дорівнює моя помилка»: гештальт-терапевтка про почуття провини та сорому

Почуття провини та сорому в гештальт-терапії розглядають як сигнали порушення або складності контакту людини з собою та з іншими.

Про це журналістці Фіртки розповіла гештальт-терапевтка Дарина Яковлева.

За її словами, ключовою відмінністю між цими двома емоціями є фокус переживання — дія або особистість.

«Я гештальт-терапевтка, і цей напрям психотерапії розглядає ці почуття як сигнали порушення або складності контакту з собою та іншими людьми», — зазначила Дарина Яковлева.

Як пояснює фахівчиня, почуття провини пов’язане насамперед із вчинком або бездіяльністю.

«Якщо ми говоримо про провину, то ключовим є “я щось зробила” або “я чогось не зробила”», — наголошує вона.

За словами Дарини Яковлевої, провина виникає у кількох випадках: коли людина змушена порушити власні цінності через зовнішній тиск, коли завдає шкоди іншому або не відбувається контакт, який був для неї важливим, а також тоді, коли існує реальна відповідальність за дію чи вибір.

«Провина завжди пов’язана з контактом і усвідомленням відповідальності. Вона має імпульс до дії: сказати, вибачитись, завершити ситуацію, оскільки всі гештальти прагнуть до завершення», — пояснює терапевтка.

Вона додає, що почуття провини є рухом до контакту і проявом дорослої відповідальності за власні вчинки.

«Це переживання, у якому з’являється бажання щось змінити», — зазначає Дарина Яковлева.

На відміну від провини, сором має інший фокус.

«Якщо у провині фокус на вчинку, а не на особистості, то сором фокусується не на дії, а на ідентичності. Це переживання про себе як про людину: “зі мною щось не так”», — пояснює фахівчиня.

За її словами, сором майже завжди виникає у присутності іншої людини, яка засуджує.

«Сором майже завжди з’являється поруч з іншою людиною, яка соромить. Це емоція порушеного контакту, коли людина намагається показати себе такою, якою вона є, але інша людина її не просто не приймає, а ще й засуджує», — говорить Дарина Яковлева.

У таких ситуаціях, за її словами, виникає бажання ізолюватися.

«Тоді з’являється бажання сховатися, зникнути. Сором часто є сигналом до виходу з контакту і є дитячим переживанням», — підсумовує гештальт-терапевтка.

Почуття провини та сорому в реальному переживанні людини рідко існують окремо, саме тому їх часто плутають.

За словами фахівчині, зазвичай усе починається з конкретної дії або ситуації, яку людина оцінює як помилку чи невдалий вибір.

«Спочатку людина усвідомлює дію — “я щось зробила або не зробила”. Але дуже швидко фокус зміщується з вчинку на особистість, і замість “я зробила щось не так” з’являється “зі мною щось не так”», — пояснює Дарина Яковлева.

Вона зазначає, що цей зсув не є випадковим і часто має коріння у дитячому досвіді.

«Для багатьох людей ще в дитинстві помилка не відокремлювалася від особистості: за дією одразу йшла оцінка самої дитини. У дорослому віці мова і внутрішній діалог продовжують відтворювати цю плутанину», — говорить терапевтка.

Саме тому, за її словами, люди часто використовують фразу «мені соромно», маючи на увазі відповідальність за конкретну дію, але внутрішньо вже переживають тотальний осуд себе.

Окремо Дарина Яковлева звертає увагу на соціальну природу сорому.

«Сором майже завжди має соціальне походження. Навіть коли поруч нікого немає, в переживанні присутній уявний інший — внутрішній голос значущих дорослих, суспільства або середовища», — зазначає вона.

За її словами, саме через це здається, що сором є «власним» почуттям, хоча насправді він виникає у полі оцінки.

Водночас провина, на відміну від сорому, часто є більш витримуваним переживанням.

«З провиною ще можна щось зробити: виправити, змінити або завершити ситуацію. А з переживанням “я погана або поганий” дії не народжуються — виникає лише бажання сховатися або зникнути», — пояснює гештальт-терапевтка.

Саме тому, за її словами, сором часто маскується під провину.

«Людина роками може носити в собі відчуття відповідальності там, де насправді живе біль від того, що її відштовхнули», — підсумовує Дарина Яковлева.

Почуття провини під час війни та постійного стресу можуть значно посилюватися.

«Так, ці почуття дуже сильно посилюються. Постійна небезпека змушує психіку шукати “винного”, і часто ним стаємо ми самі», — зазначає фахівчиня.

Психологиня пояснює, що людина часто опиняється у неможливому виборі, де будь-яке рішення має високу ціну, а психіка прагне чіткого поділу на «правильно/неправильно».

Провина виникає там, де є цінності та неможливість відповідати їм на 100%: бути зі своїми, захищати, вижити, зберегти дітей і себе.

Дарина Яковлева виділяє кілька типів провини, які посилюються у стресових умовах війни:

  • Провина за виїзд або зміну країни, відома як «провина того, хто вижив»:
    «Я в безпеці — інші ні», «Я живу нормально — хтось гине», «Я поїхала — значить, кинула». Навіть якщо це був єдиний можливий вибір, провина тут — спроба залишитися лояльною своїм, навіть на відстані.

  • Провина за те, що залишився, пов’язана з внутрішнім судом:
    «Я наражаю близьких на небезпеку», «Я не забезпечив безпеку», «Я не мав права ризикувати». Тобто поїхав — винен, що кинув, залишився — винен, що не вберіг. Це подвійна пастка без “чистого” виходу.
  • Провина за вибір боротьби (військової чи активної) часто супроводжується моральною травмою: доводиться робити те, що суперечить мирним цінностям, бачити жорстокість, виживати там, де інші гинуть. Усередині звучить: “Я зробив те, що було потрібно — але це не означає, що мені з цим легко”.

  • Провина за те, що не обрав боротьбу виникає через соціальний сором і внутрішній суд: «Я недостатньо роблю», «Інші змогли — а я ні», «Я не маю права на страх». Людина плутає відповідальність із всемогутністю: “Якщо я не пішов — значить, я винен у всьому”».

За словами Дарини Яковлевої, у таких умовах порушується контакт із реальністю: психіка ретрофлексивно повертає біль і безсилля всередину, караючи себе провиною. Вона підкреслює, що це психологічно зрозуміло, але не означає реальної вини.

«Війна не залишає безвинних виборів, але це не означає, що люди винні. Провина тут часто не про відповідальність, а про людяність, емпатію і живе серце», — наголошує гештальт-терапевтка.

За словами Дарини, небезпека змушує психіку шукати винного.

«Постійна небезпека змушує психіку шукати “винного”, і часто ним стаємо ми самі. Людина опиняється у неможливому виборі, де будь-яке рішення має ціну, а психіка прагне чіткого “правильно / неправильно”», — пояснює Дар’я Яковлева.

Також Дарина Яковлева пояснила різницю між конструктивною та руйнівною провиною.

«Конструктивною провину можна вважати, коли людина усвідомлює конкретний вчинок і визнає свою відповідальність без самознищення. Тут є можливість щось виправити або змінити. Після дії провина зменшується і допомагає дорослішати», — зазначає Дар’я Яковлева.

Натомість руйнівна провина виникає, коли людина постійно відчуває «я винен у всьому» або «я завжди не така/такий»:

«Руйнівна провина пов’язана з нереалістичними очікуваннями — «я мала/мав відчувати інакше», «я повинна/повинен була врятувати», «я не маю права жити нормально» — і перетворюється на самопокарання замість усвідомленої відповідальності».

Фахівчиня також пояснила, коли варто звертатися за допомогою.

«Важливим сигналом є, коли провина чи сором не минають, навіть якщо ти логічно розумієш ситуацію. Якщо тривалий час забороняєш собі радіти, відпочивати або бути близькою з іншими. Такі переживання впливають на стосунки, тіло і самооцінку», — пояснює психолог.

Дарина Яковлева наголошує: у терапії працюють не через переконання, а через відновлення контакту з собою, повернення реальних меж відповідальності та відокремлення власної ідентичності від власних помилок: «Я не дорівнює моя помилка».


Підписуйтесь на канал Фіртки в Telegram, читайте нас у Facebook, дивіться на YouTubе. Цікаві та актуальні новини з першоджерел!


Читайте також:

Лікар-психіатр про вплив війни на ментальне здоров'я: профілактика та перші дзвіночки розладів

Розмовляти та чітко встановлювати межі: івано-франківська психологиня про побудову довіри між батьками та дітьми

«Дитяча наркоманія, розшуки неповнолітніх та випадки самогубств»: інтерв'ю з керівницею ювенальної превенції Івано-Франківщини Аллою Бойчук

Найбільш вразливими є підлітки: психологиня розповіла, як підтримати дитину з суїцидальними думками


Коментарі ()

11.08.2026

Прикарпатська державна сільськогосподарська дослідна станція Інституту сільського господарства Карпатського регіону НААН знову опинилася в центрі уваги.  Ще у серпні 2025 року Фіртка публікувала розслідування про можливі зловживання із державними землями та діяльність посадовців установ НААН. 

446
31.07.2026
Вікторія Матіїв

Віталій Олійник на позивний «Грач» служив у 68-й окремій єгерській бригаді. Після мобілізації чоловік пройшов навчання, вирушив на Донеччину, а вже під час першого бойового виходу загинув. Понад рік сім'я жила між надією та невідомістю, поки не отримала остаточне підтвердження його загибелі.

2713
26.07.2026
Катерина Гришко

На Івано-Франківщині одночасно зростає кількість зареєстрованих безробітних і посилюється дефіцит працівників. Бізнес шукає людей для виробництва, будівництва, транспорту, медицини та сфери обслуговування, однак закрити вакансії стає дедалі складніше.

1566
19.07.2026
Тетяна Ткаченко

Викладач Карпатського національного університету імені Василя Стефаника Юрій Довган не мріяв стати героєм. Просто вважав, що не має права залишитися осторонь. Провів останні пари, попрощався зі студентами й пішов шукати шлях до війська. З п'ятої спроби його прийняли. Про службу в Силах оборони, труднощі після звільнення з армії, адаптацію та роботу зі студентами ветеран розповів журналістці Фіртки. 

2818
16.07.2026
Павло Мінка

Як під шумок відставки уряду Рада переписала статтю 301 Кримінального кодексу, прибравши заборону на "доросле кіно".

1952
11.07.2026
Ігор Бартків

Цього тижня The Economist віддав обкладинку одному з найбагатших росіян і провів із ним майже 60 годин у розмовах.

1993

Слабкі тіла завжди статистично переважали, і наша доба не є в тому винятком.

234

Іноді можна зустріти думку, начебто багатство та добробут людини — це благословення Бога, а бідність і нужда — навпаки.

659

Десь на початку місяця у 1991-му на проспекті Шевченка я випадково зустрівся з Сашком Кривенком і він, після короткого – «чим займаєшся?» - запропонував мені написати невелику статтю.

793

Картинка, коли 16-річні дівчатка хором кричать «Сирок – геть!» — то це не лише щира емоція, але і, очевидно, технологія. А ще якась колективна нам ганьба.

2034
06.08.2026

Війна та постійний стрес істотно впливають на харчову поведінку українців.  

29444
02.08.2026

Війна та стрес суттєво впливають на харчові звички.

11333 2
28.07.2026

Сіль супроводжує людство тисячоліттями. Колись вона була «білим золотом», за яке воювали й платили цілими статками, а сьогодні часто стає об’єктом звинувачень у шкоді для здоров’я.  

5332
09.08.2026

Отець і Глава Української Греко-Католицької Церкви Блаженніший Святослав восьмого серпня іменував трьох священнослужителів Коломийської єпархії митрофорними протоієреями.

1014
07.08.2026

У Ватикані повідомили про те, що Святіший Отець Лев XIV поблагословив рішення Синоду Єпископів УГКЦ про обрання отця Терентія Василя Цапчука, ієромонаха Чину святого Василія Великого, Єпископом-помічником Бучацької Єпархії УГКЦ.

1292
05.08.2026

Священник наголошує: християнство завжди існувало як спільнота, а не індивідуальна релігія.

23562
02.08.2026

Цьогоріч проща на Крилоську гору була особливою, адже вірні та духовенство відзначають 20-ліття відновлення акту коронації чудотворної ікони. Як і останні кілька років, основний намір паломництва — безперервна молитва про мир та перемогу України у війні.  

1783
11.08.2026

Сербський аналітик Орхан Драгаш у своїй статті на Хвилі стверджує, що прийом Зеленського в Сербії за кілька місяців до дострокових виборів коштував прем’єр-міністру Вучичу підтримки всередині країни. Прем’єр Сербії усвідомлював це, але все ж пішов на таку зустріч. Чому?

154
29.07.2026

Зеленський змінює настрій у Вашингтоні, — стверджує видання Politico. Такі висновки видання робить за результатами перебування в США президента України, де він зустрівся з Дональдом Трампом в Білому Домі, відвідав похорони сенатора Ліндсі Грема (автора закону про «пекельні санкції» США щодо Росії) та виступив перед сенаторам обох партій — республіканцями та демократами.

1023
23.07.2026

Росія щораз більше стикається з наслідками повномасштабного вторгнення в Україну. Про це пише The New York Times в статті-аналізі книги доктора Анни Нотте «Ми переживемо їх: Глобальна кампанія Путіна з метою перемогти Захід».

1340
14.07.2026

Із дев'яти народних депутатів, обраних від Івано-Франківщини, п'ятеро підтримали документ, одна депутатка утрималася, ще четверо не підтримали його різними способами.

2313