Ідеальна назва для Франківська

 

 Картинки по запросу єшкілєв

 

Спокуса усе перейменовувати наступає у часи змін. Люди, що їх по «зомбоящику» переконують в реальності існування таких речей як люстрація, дерегуляція, декомунізація та децентралізація, з часом починають прагнути все нових і нових «ацій» і «яцій». Дійсно, якщо якісь пацани у балаклавах валять монументи немов собачі буди, то чому б не спробувати змінити назву міста. Он, у Дніпропетровську ентузіасти аж пищать, як хочуть назвати своє місто чи то Січеславом чи то Січеградом...

 

Вітри бажань не оминули й Франківська. Рано чи пізно це мало статись. Адже суспільно резонансних тем, з яких можна зробити собі «ліфт впізнаваності» з кожною передвиборною компанією стає все менше. От йшли, йшли і дійшли аж до назви. Логіка зрозуміла. Від теперішнього «Івано-Франківська», воленс-ноленс, відгонить чимось совковим, якимось гротескним «Скотопрігоньєвском». Історія виникнення цієї назви закручена навколо колгоспних смаків та номінативних пріоритетів радянського партгоспактиву. Відповідно, в частини міського населення є зрозумілий запит на перейменування, тим більше, що історична назва ще не вивітрилась з пам’яті містян.

 

Ще у 90-і роки окремі мешканці Франківська намагались підняти (й, навіть, не з передвиборною метою) питання про повернення місту історичної назви. Проте, навіть перші несміливі натяки на таку можливість зустріли шалений опір естетів з бездоганним трудовим походженням. У полеміці ними використовувались переважно історичні штампи про «Потоцьких – катів українського народу» та публічні заяви на кшталт «не чіпайте Франка, нашого генія!» Те, що 20-річний герой Віденської битви не встиг за життя нікого поексплуатувати, в розрахунок не бралось. Тим більше не брались до уваги резони щодо епізодичного та нещасливого перебування Франка у Станіславі.

 

Зрештою, такі речі також на варто залишати поза увагою. Кожне суспільство має свої стереотипи, свої міфи і свої критерії прийнятності. Нікуди від цього не дітись. От, скажімо, Південну Родезію свого часу перейменували у Зімбабве. Чому? Бо Сесіль Джон Родс, попри всі свої цивілізаційні зусилля та організаційні таланти, був і залишився для більшої частини зімбабвійців клятим білим колонізатором у пробковому шоломі. Та й назва «Зімбабве» більше тішить вуха титульної нації. Крапка.

 

Те саме сталось з Бомбеєм, який тепер Мумбай, з Рангуном, котрий тепер Янгон, з Актюбінськом, що став Актобе, та із Сайгоном, що зветься нині Хошиміном. Як би не подобались нам оповиті легендами та утеплені звичкою старі історичні назви, але ж вирішувати, врешті-решт, не нам, а тим, хто в останні десятиліття заселяє міста у «країнах на шляху розвитку» із Україною включно. Чим «Івано-Франківськ» не назва для населеного пункту, чи не половина мешканців якого на вихідні і свята виїжджає до села? Й ким для них є Станіслав Потоцький? Питання риторичне.

 

Може для початку варто відреставрувати палац Потоцьких та встановити пристойний пам’ятник засновникові міста (а не таке похнюплене чудо, як той монумент Франкові, що замість швейцара зустрічає гостей готелю «Надія»), а відтак вже братись за масштабніші речі? Населення треба поступово готувати до змін та виважених рішень, а не сподіватись на раптовий спалах компетентності в людей, з дитинства дезорієнтованих інформаційними маніпуляціями.

 

Особисто я не впевнений, що у випадку плебісциту жителі міста виберуть історичну назву. Але те, що на компанії з перейменування політики та громадські активісти піднімуть свої рейтинги, не маю сумніву.

 

Якщо ж громаді все ж таки закортить дати Франківську свіжу назву, то я пропоную як тимчасовий (перехідний) варіант «Нью-Пациків». Ця назва має цілу купу переваг над усіма іншими. Перераховую лише ті з них, що першими впали на згадку:

 

1) Назва ідеально відповідатиме тому духові, що панує в місті в останні роки плюс вельми пасуватиме до зовнішнього вигляду міста, прикрашеного приємними новобудовами;

 

2) Мешканці історичного села Пациків (також, до речі, перейменованого), радше за все, не візьмуть з сусідів  дорого за використання рідного бренду;

 

3) Якщо Франківськ стане Нью-Пациківом, то містяни зможуть і тут і за кордоном гордо називати себе «пацаками» й вимагати у всіх приїжджих казати їм «ку», як у відомому кінофільмі; а ще це слово легко і невимушено вимовляється (так само, як і народна назва автобусів «пежо», котрі свого часу для всіх тутешніх стали «пижиками»);

 

4) Така назва підсвідомо спонукатиме нас до вдосконалення;

 

5) В назві є англомовний елемент, що неухильно наближатиме нас до теплого (поки що) лона Західної цивілізації;

 

6) В назві присутній дефіс, до якого вже звикли генерації містян, народжені після 1960-го року, що не спонукатиме нас до когнітивного дисонансу та інших прикрощів.

 

А ще мені казали, що китайці в розмовах називають наше місто «Іфань». Може збрехали?

 

Володимир Єшкілєв


Коментарі (11)

Dzhejn Sejmur 2015.04.16, 11:08
Бачимо, що дискусія про перейменування міста підняла з диванів не лише письменників, але й різного роду добродіїв, що вимагають поваги до мешканців міста. А чи поважатимуть те, що себе саме не поважає? Місто мало підприємства, їх розграбували, а мешканці мовчали. Потім вони мовчали, коли руйнувалось ЖКГ, потім мовчали коли середмістя забудували почварами, потім ще мовчали. Тепер кажуть: поважайте нас. А ще тут пан Тарнавський каже про середній рівень культури. Люди навіть із середнім рівнем не вимагають поваги а заслуговують на неї, пане Тарнавський. Заслужіть і вас поважатимуть, а не примножуйте на сайтах свої смішні коменти.
Владимир Ешкилев 2015.04.15, 23:54
Andry Tarnavskiy не читав моїх книжок (можливо, й інших не читав). Я цьому дуже радий, бо не зацікавлений у таких читачах і не чекаю їх на своїх презентаціях. До відома "андрія": принципово не пишу напучувально-педагогічних книжок і не збираюсь до лав "сіячів" офіційно рекомендованої пошлятини під назвою "розумного, доброго і вічного". Мої книжки так само дратують провінційних "андріїв" як і дописи. Щодо неповаги до мешканців міста, то з якого дубу я мав би їх поважати? За що? За те. що вони, як ті вівці, 25 років обирають собі на шию людей, які не годні хоча б поремонтувати тротуари у середмісті?
Stepan Nakonechnyi 2015.04.16, 01:04
Автор влучно зауважив, що велика частина мешканців міста виїздять на вихідні до села. Додати до цього городи під багатоповерхівками, та псів з котами у них, то Нью-Пациків - саме те.
Славко Задунайский 2015.04.16, 12:26
Особисто я,серед всіх коментаторів найбільш поважаю п.Андрія,а якщо хтось завів мову про розрабування підприємств,забудову міста,то нехай сам розповість,як він боровся з цим,або як наприклад відстоює зелену зону на міському озері та бореться з його забудовою.
Dzhejn Sejmur 2015.04.16, 14:21
Шо це було? Тарнавський поважа сам себе під ніком Задунайського? Селф-позитивчик такий? До речі, не знаю, хто саме там боровся за зелену зону і за чиї гроші, але от гуляю озером і бачу - забудовник рулить і має усіх борців в глобус.
Славко Задунайский 2015.04.16, 14:44
Dzhejn Sejmur - В тому то й справа,що лише гуляєте й спостерігаєте,а нижче розводитесь,що потрібно боротися з забудовниками. До п. Андрія я не маю ніякого стосунку,швидше,якщо проаналізувати Ваші пости,то вираз " забудовник рулить і має усіх борців в глобус" - то чітка стилістика пана Ешкілєва.)
Dzhejn Sejmur 2015.04.16, 14:57
Дякую за комплімент щодо стилю. Єшкілєв на свій стиль копірайтів не ставить тому сподіваюсь претензій від нього не буде:)
Славко Задунайский 2015.04.16, 15:58
На тому й порішили )
Andry Tarnavskiy 2015.04.15, 16:43
Чому така неповага до мешканців міста. А завтра будете пропонувати їм свої книжки. І казати що вони вчать розумного, доброго, вічного. Видно метелика на шиї замало щоб піднести декого до середнього рівня культури, хоч би мешканців Пацикова.
Сергій Чирва 2015.04.21, 08:27
Влучно . Слушно. Дратівливо. Актуально... ;)як зажди, Володимир б'є не в бров..
Олег Сікора 2015.04.21, 17:23
Давайте краще "Пациків-сіті", а футбольну команду назвемо "Пациків Юнайтед":)
13.03.2026
Павло Мінка

Лісова мафія та злочини проти природи: ексклюзивні дані від поліції та прокуратури — спеціально для Фіртки.  

2317
09.03.2026
Вікторія Матіїв

У розмові з Фірткою Надія Левченко розповіла про шлях до сцени, пам’ятні ролі, режисерський дебют та те, як війна змінила її творчість і ставлення до мистецтва.  

1131
04.03.2026
Вікторія Косович

Від оборони Києва до боїв на Донбасі, від поранень і втрат до психологічної реабілітації та роботи в Офісі Омбудсмана — ветеран Максим Кремінь в інтерв'ю розповів Фіртки про службу, труднощі повернення та те, що справді потрібно ветеранам після війни.

1427 1
01.03.2026
Вікторія Матіїв

«Він був неймовірно цілеспрямованим. За що б не брався — усе в нього виходило. Прекрасно малював, обожнював читати. Займався спортом», — згадує Наталія Погоріла свого чоловіка, полковника Повітряних сил Юрія Погорілого.  

2308
22.02.2026
Павло Мінка

Ексклюзивні дані поліції — спеціально для Фіртки.  

3779
18.02.2026
Діана Струк

В інтерв'ю журналістці Фіртки Тарас Прохасько розповів про дитинство, вибір біології замість радянської літературної школи, роль письменника під час війни та значення премій для творчого життя.

2727

Конфесійні зміни у Красноїльській церкві почалися з поминання російського патріарха та розповсюдження нових, друкованих Церковних календарів.

789

Згідно Книги Пророка Ієзеркіля (книги 38, 39) «Остання Битва Кінця» має відбутися між Ізраїлем та «Гогом з землі Магог (Півночі) та полчищами персів, ефіопів і лівійців при ньому».

2520

Багато людей використовують мобільні застосунки, щоб підтримувати релігійні практики, молитися, читати священні тексти або отримувати духовну підтримку щодня. Кожна із відомих церков чи відомих релігій створює мобільні застосунки для своїх вірян.

938

«12 лютого сего року відбуло ся інавгурацийне представленє нового нашого «Товариства «Українського народного театру ім. І. Тобилевича». Йшла вистава столітньої, та мимо сього все сьвіжої і молодої «Наталки Полтавки», - свідчить 42-е число газети «Діло» 1911-го року.

1387
10.03.2026

Сіль супроводжує людство тисячоліттями. Колись вона була «білим золотом», за яке воювали й платили цілими статками, а сьогодні часто стає об’єктом звинувачень у шкоді для здоров’я.  

2483
04.03.2026

Добра тарілка — це не дієта, а насолода: страви, які радують очі, душу і живлять тіло. Навіть простий перекус може стати маленьким ритуалом, що заряджає позитивом на кілька годин уперед.  

2549
27.02.2026

Люди часто звикли пов’язувати втому з недосипанням чи стресом, але не менш вагомим чинником є харчування. Те, що ми кладемо на тарілку, безпосередньо впливає на рівень енергії, концентрацію та працездатність.  

3137
10.03.2026

Священник наголошує: християнство завжди існувало як спільнота, а не індивідуальна релігія.

19924
05.03.2026

Зустріч відбудеться у першу суботу місяця, 7 березня, біля чудотворної ікони Богородиці. Мета заходу — духовно об’єднати вірян у молитві за Україну, за подолання особистих труднощів та довірити їх Непорочному Серцю Богородиці.

1459
03.03.2026

Перша заповідь Божого Закону нагадує: не можна ставити на місце Бога ні людей, ні речі, ні будь-які сили.    

21454
27.02.2026

Церква критично ставиться до ворожіння та будь-яких чарів. Усі вони — тяжкий гріх.

9261 1
10.03.2026

Письменник і журналіст Олег Криштопа став лауреатом Шевченківської премії. Також у номінації «Театральне мистецтво» нагороду отримала режисерка Оксана Дмітрієва.  

803
12.03.2026

Опитування проводилося з 2 по 6 березня. В ньому взяли участь 1200 осіб.  

733
09.03.2026

В Угорщині 12 квітня вибори до парламенту. Останні соціологічні дослідження свідчать, що партія антиукраїнського та антиєвропейського прем’єр-міністра Віктора Орбана «Фідес», яка багато років при владі, має реальні шанси вибори програти.

1467
02.03.2026

Колишній спеціальний посланець Трампа генерал Кіт Келлог розповів, чому Путін насправді в пастці і чому підхід Білого дому до російсько-української війни як до бізнес-угоди є стратегічною помилкою.  

1243
22.02.2026

«Поки Путін у відчаї зволікає, час на боці України. Росія зазнає непомірних втрат наближаючись до четвертої річниці війни», — так описує ситуацію в російсько-українській війні британська The Telegraph статтею колумніста Самуеля Рамані.

1619