Ірена Карпа про майбутній Український культурний центр у Парижі

 

Камерний театр, кафе-книгарня, культурна резиденція і кінозала Алена Делона та Ромі Шнайдер – усі ці простори незабаром об’єднає під одним дахом Український культурний центр у Парижі.

 

Ірена Карпа розповіла Євроньюз про свої сміливі плани на посаді першого секретаря посольства України у Франції з питань культури та пояснила, що таке правильний «арт-троллінг».

карпа

 

— Соцмережі вибухнули від новини про нову посаду, пишуть, що Карпа поїхала до Парижа «робити українську культурну революцію». Не лякає така відповідальна місія?

— Для мене дуже важлива підтримка усіх цих людей. До того ж, дуже часто йдеться не лише про підтримку, а й про конкретну участь. Спілкування людей, які активно вболівають за Україну, – це синергія, адже хтось може знати митців, хтось інший – меценатів, ще хтось має контакти з музеями. Саме ця синергія стане базовим принципом діяльності Українського культурного центру.

Поміж тих, хто підтримує наші проекти, є дуже багато талановитих людей і чимало людей з менеджерськими здібностями. Усе це допоможе нам з нашою глобальною місією – зводити митців з меценатами і навпаки. Якщо ж говорити про мене, то, звичайно, у всіх нас є оцей «піонерський страх», переживання, що не вдасться справдити покладені очікування. Я можу сказати, що буду чесна сама перед собою і робитиму усе те, що у моїх силах. Робитиму по-максимуму. Я тут лише один тиждень з вихідними, яких у мене, до речі практично не було, тому що я їх провела за зустрічами та за відвідинами культурних центрів. Мені ця робота вже дуже подобається, хоча я поки що і не сплю (посміхається, – ред.). Вже є багато процесів, які вдалося запустити.

— Сьогодні, якщо француз іде дивитися український фільм, – то найчастіше ця цікавість обмежується «політичним жестом солідарності»…

— Знаєте, поспілкувалась я вчора з одним пересічним французом… Каже він мені: «Україна.. Чули-чули. У вас там іде війна. Але зараз так багато країн, де іде війна, чому ми маємо звертати увагу саме на вас?». Мені здається, що його фраза – це квінтесенція сьогоднішнього сприйняття України через політику. Наше завдання, звісно, в жодному разі не забувати, що в нас іде війна, від цього нікуди не дінешся. Ми не можемо зараз виставляти «веселих парубочків під дубочками», нам не до цього…

Водночас ми маємо показати, що Україна – це набагато більше, ніж війна, це країна, де цвіте і розвивається сучасна культура, абсолютно конкурентноспроможна. Культура, яка є частиною культури європейської. Саме тому робоча назва програми, яку, я вірю, ми запустимо до Єврочемпіонату (ЄВРО-2016 з футболу у Франції – ред.), який розпочнеться у червні, – «Україна – повернення в Європу». Трошки провокативно, але ми маємо на цьому стояти.

«Повернення», тому що не можна забувати про історичні постаті, які формували українську культуру: Грищенко, Соня Делоне, Башкірцева, Архіпенко. Вони так чи інакше були пов’язані і з Францією, і з Україною. Ці імена потрібно нагадувати. Або навіть Малєвіч! Дуже багато було вкрадено, звичайно, нашими сусідами і привласнено, як їхні імена, але ми маємо позбуватися комплексу віктимності, мусимо припинити казати, що ми бідні і нещасні, а навпаки, маєсо якось використовувати пропаганду на свою користь. Має відбуватися правильний «арт-троллінг».

 

карпа 2

 

— Великим успіхом у Парижі став фестиваль «Україна – вільна сцена». Парижани йшли розважатись на вистави та концерти і лише потім дізнавались, що усе це організували українці. Які заходи та проекти планує культурний центр на 2016 рік?”

— Дійсно, продукт насамперед має бути якісний! Коли ми ідемо на концерт Muse, то спочатку кажемо «вау, який класний концерт», і вже потім цікавимось, «а вони, до речі, з Британії чи зі Штатів?». Якщо наполягати лише на національній складовій, то ми ніколи не вийдемо за межі категорії «музика народів світу».

Спочатку має бути те, що привертає увагу, і вже потім люди будуть цікавиться походженням «культурного продукту». Україна – потужна країна. Потужна ресурсом солідарності. Сукупність арт-подій, які заплановані на наступний рік, будуть з цим ресурсом пов’язані. Я щодня отримую по три заявки від різних митців і координаторів проектів. Пропонують фільми про воїнів, картини на тему Донбасу, волонтерства.

Усе це все, звичайно, буде. Але буде й інше. Є, наприклад, спонсор, який хоче організувати видавничий дім. Він сам француз, його дружина з Києва, і він хоче започаткувати програму перекладу українських авторів на французьку мову. Я розмовляла на цю тему з Іриною Дмитришин, найвідомішою українською перекладачкою у Парижі. Серед перших проектів – переклад оповідань Сенцова. Є ще два великі українські фонди, які готові співпрацювати і зацікавлені у реформації культурного центру у Парижі.

Вже знайшлися дві локації на півдні Франції, одна в Провансі, одна в Лангедок-Русільйоні. Перша буде для митців-візуальщиків, друга – літературна, для письменників, викладачів, драматургів. І цю другу резиденцію я куруватиму особисто, вона запуститься навесні, і вже є багато охочих взяти участь, навіть тих, хто готовий приїхати без стипендії.

Також хочеться зробити з нашого культурного центру «Résidence culturelle Messine», як я її гордо по-робочому назвала. Це буде мультикультурна резиденція, яка б давала стипендії тандемам українець-француз, щоб ті могли в колаборації робити щось спільне. Або двом українціям, але таким, що вже мають контакти тут, у Франції. Тандеми зможуть подаватися не лише на резидентство у центрі, а й на стипендії. Ми чекаємо на підтримку, як від меценатів, так і від держави. Усе це потребує часу, звісно, але вже створюються нові групи при парламенті і при адміністрації президента, діє «культурна дипломатія». Дуже тішить те, що у цих процесах бере участь молодь, митці, галеристи.

 

карпа 3

 

— Я завжди захоплювалася тим, як працює Французький культурний центр у Парижі. Там – атмосферно, є багато мультимедійних ресурсів, цікавих людей і подій, туди хочеться ходити. Як зробити так, щоб Український культурний центр у Парижі став подібною «меккою»?

— За ці вихідні я відвідала культурні центри різних країн у Парижі. Була у швейцарців, бельгійців, сербів… Культурний центр Фінляндії працює у форматі кафе! Я дуже хочу, щоб ми з нашого центру змогли зробити кав’ярню-книгарню, простір, куди люди зможуть просто приходити спілкуватися, щось писати, читати, нехай би там був «коворкінг». Усе це можна сумістити з бібліотекою. Я вже привезла до Парижа багато книжок, які мені дали видавці, коли почули, куди я їду і для чого, і я думаю, що це лише початок.

До того ж потрібно виставляти і те, що є французькою мовою про Україну. Видавництво «Родовід» передало чимало книжок про українських митців у Франції. Я привезла кінопроектор і дізналася, що Любомир Гусейко, який влаштовував перегляди українських стрічок тут і який, до речі, нині досліджує архаїчне плем’я, що говорить українською, має дуже велику колекцію українських фільмів. Потрібно відродити традицію кіноклубу, тим більше, що на останньому поверсі віли Алена Делона і Ромі Шнайдер, у якій, власне, і знаходиться наш центр, є для цього спеціальна зала. Я надихнулась прикладом Maison d’Europe et d’Orient і хочу відвести невеличкий простір на 40-50 місць для театральних перформансів. Це проста ідея, але якщо до цього театру запрошувати і французькі трупи, це приверне французів. Наше завдання – зробити з культурного центру тусовочне місце, куди приходитиме не лише українська діаспора, а і французи.

 

Усі фото – Наталя Любченкова (Євроньюз)

Текст: Марія Єщенко, Євроньюз

 

 

 

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

Ірена Карпа стала дипломатом Міністерства закордонних справ (відео)


08.01.2016 777 0
Коментарі (0)

31.07.2026
Вікторія Матіїв

Віталій Олійник на позивний «Грач» служив у 68-й окремій єгерській бригаді. Після мобілізації чоловік пройшов навчання, вирушив на Донеччину, а вже під час першого бойового виходу загинув. Понад рік сім'я жила між надією та невідомістю, поки не отримала остаточне підтвердження його загибелі.

2267
26.07.2026
Катерина Гришко

На Івано-Франківщині одночасно зростає кількість зареєстрованих безробітних і посилюється дефіцит працівників. Бізнес шукає людей для виробництва, будівництва, транспорту, медицини та сфери обслуговування, однак закрити вакансії стає дедалі складніше.

1164
19.07.2026
Тетяна Ткаченко

Викладач Карпатського національного університету імені Василя Стефаника Юрій Довган не мріяв стати героєм. Просто вважав, що не має права залишитися осторонь. Провів останні пари, попрощався зі студентами й пішов шукати шлях до війська. З п'ятої спроби його прийняли. Про службу в Силах оборони, труднощі після звільнення з армії, адаптацію та роботу зі студентами ветеран розповів журналістці Фіртки. 

2444
16.07.2026
Павло Мінка

Як під шумок відставки уряду Рада переписала статтю 301 Кримінального кодексу, прибравши заборону на "доросле кіно".

1548
11.07.2026
Ігор Бартків

Цього тижня The Economist віддав обкладинку одному з найбагатших росіян і провів із ним майже 60 годин у розмовах.

1648
07.07.2026
Вікторія Матіїв

В інтерв'ю журналістці Фіртки Ірина Онищук розповіла, чому театр сьогодні став своєрідною терапією, як війна змінила глядачів і самих митців, що найчастіше турбує військових після повернення з фронту та чому віра в людей залишається її головною опорою.

2083

Іноді можна зустріти думку, начебто багатство та добробут людини — це благословення Бога, а бідність і нужда — навпаки.

234

Десь на початку місяця у 1991-му на проспекті Шевченка я випадково зустрівся з Сашком Кривенком і він, після короткого – «чим займаєшся?» - запропонував мені написати невелику статтю.

446

Картинка, коли 16-річні дівчатка хором кричать «Сирок – геть!» — то це не лише щира емоція, але і, очевидно, технологія. А ще якась колективна нам ганьба.

1650

Фільм революційний, бо має широку візуальну павутину. І в цій павутині кожен буде плутатись по-своєму. Певна категорія буде засуджувати, бо ніби забагато власних інтерпретацій. Але Нолан, можливо, захотів стати сліпим, як Гомер.

1039
02.08.2026

Війна та стрес суттєво впливають на харчові звички.

11011 2
28.07.2026

Сіль супроводжує людство тисячоліттями. Колись вона була «білим золотом», за яке воювали й платили цілими статками, а сьогодні часто стає об’єктом звинувачень у шкоді для здоров’я.  

5011
23.07.2026

Замість обмежень, радять зважати на контекст, баланс у раціоні та якість продуктів.  

6194
02.08.2026

Священник наголошує: християнство завжди існувало як спільнота, а не індивідуальна релігія.

23241
01.08.2026

У Святому Письмі є притча, що вчить милосердю і взаємодопомозі, яку часто наводять як приклад для сучасного суспільства.  

5970
25.07.2026

У відпустовому центрі в Погоні 19–20 вересня відбудеться Міжнародна проща вервиці. Для паломників підготували дводенну програму, яка включатиме спільну молитву, Хресну дорогу, архієрейські богослужіння, нічні чування та поклоніння Пресвятим Тайнам.

2027
23.07.2026

На початку серпня Івано-Франківщина прийматиме дві всеукраїнські прощі — до галицької чудотворної ікони Матері Божої у Крилосі та до відпустового центру блаженного священномученика Симеона Лукача у Старуні.  

1880
28.07.2026

Акторка Івано-Франківського драмтеатру Мирослава Полатайко зізнається, що в дитинстві не мріяла про сцену та не любила виступати перед публікою. Попри це, родинні традиції, підтримка близьких і наполеглива праця допомогли їй знайти своє покликання та полюбити акторську професію.

6529 3
29.07.2026

Зеленський змінює настрій у Вашингтоні, — стверджує видання Politico. Такі висновки видання робить за результатами перебування в США президента України, де він зустрівся з Дональдом Трампом в Білому Домі, відвідав похорони сенатора Ліндсі Грема (автора закону про «пекельні санкції» США щодо Росії) та виступив перед сенаторам обох партій — республіканцями та демократами.

660
23.07.2026

Росія щораз більше стикається з наслідками повномасштабного вторгнення в Україну. Про це пише The New York Times в статті-аналізі книги доктора Анни Нотте «Ми переживемо їх: Глобальна кампанія Путіна з метою перемогти Захід».

995
14.07.2026

Із дев'яти народних депутатів, обраних від Івано-Франківщини, п'ятеро підтримали документ, одна депутатка утрималася, ще четверо не підтримали його різними способами.

1963
03.07.2026

Президент Польщі Кароль Навроцький (колишній боксер і сутенер, яким його називають політичні опоненти) нещодавно очолив рейтинг довіри серед польських політиків із рекордними 54,8%. 

2414