Історія однієї ялинки

 

/data/blog/67659/d59971fc7718defb7f235df2b1cc96b4.jpg

 

Я, дорогі мої сестрички, потрапила до двох стареньких. Коли вони до нас на базарі підійшли, то чомусь у них відразу побачила поважність і доброту. І не помилилася.

 

Будиночок їхній був дуже затишний. На стінах – багато картин, портретів, фотографій. У кутку – камін, у якому,весело потріскуючи,горіли дрова. Занесли мене до вітальні. Клавдія та Петро – так звали стареньких – трохи відпочивши, взялися прикрашати мене. Подаючи їй кульку, чи якесь звірятко,або шишечку, він ніжно кликав: «Клавусю моя, візьми,будь ласка». Вона ж, посміхнувшись,відповідала: «Дякую, Петрусю»… Ну, наче вчора познайомились.

Коли верхівка щасливо увінчала мою маківку, вони опустилися на диванчик, обнялися і сиділи так мовчки. Довгенько не зронили й слова. Ось рука Петра потягнулася до старого альбому, що лежав на тумбі.

-​ Як прикро,Клавочко,що нашої Світланки нема.

-​ Що поробиш, Петрусю, хвороба. Гріх говорити, але, може, й добре, що Бог забрав її – відмучилась. Пам»ятаєш останні дні...

-​ Так, Світланка геть звелася від мук. Нехай спочиває…

-​ Світлана – не Назар. Ми б тепер не сумували. Як поїхав за кордон, то наче у воду канув: ні слуху, ні духу. Є ж телефон – чому не дасть звістки?

-​ І чому, Клавочко, так: однаково ростили, виховували, а він чужий?

-​ Хтозна, Пеутрусь. Інколи ночами не сплю і думаю над цим, та, видно, справді, путі господні невідомі…

Наступного дня пан Петро подався на ринок.

-​ Не купуй багато. Лише те, що у списку. Багато готувати не будемо,прийдуть тільки Галя із Семеном та Ліда.

Пані Клава, зовсім забувши про свій вік,взялася готувати вечерю. Потім підійшла до мене. Щось поправила, поміняла, ввімкнула гірлянди. А я стояла і не могла надивуватись цій парі: це ж стільки років разом, а наче молодята – приязні один до одного, щирі, любов так і струменить від них. Як шкода, що зазнали горя і нас старості літ не мають шани від дітей.

Зайшли гості. Побачили мене і заніміли.

-​ Яка краса! – зробила комплімент пані Ліда. Все, як колись: давні іграшки – шишечки,зайчики, ліхтарики. Повіяло дитинством, молодими нашими роками. У вас, як у дитинстві. На тому ж місці ялиночка. Ті ж кульки, і гірлянди, що від мами. Як я вам вдячна, що зберегли це. З моїми молодими так важко – усе сучасне хочуть. А прийду до вас і наче у дитинстві побуваю.

-​ Не соромте нас, - це пані Клава. – От старі ми і вже не хочемо щось міняти у своєму житті.

-​ Клавочко, а старі хіба не люди? Та й не стара ти у мене, а прекрасна дружинонька – хіба може хтось з тобою зрівнятися?

-​ Ні! Ні! – загукали і Семен, і Галя,і Ліда. – Клава – хоч кого за пояс заткне.

-​ Товариство, ви щось розійшлися зі своїми компліментами – скоро дванадцята. Ану, чоловіки – навести лад у кімнаті, а ви, дівчата, за мною – будемо на стіл накривати.

Як приємно було дивитися на цих людей, які в старості не втрачали оптимізму! Не стогнали про свої болячки, біди. Вони тішилися життям – тим, що є і дякували Богу за все. Від того, що ми будемо сумні, легше не стане. Мої гірлянди та кульки,здається, миготіли ще яскравіше,спостерігаючи цю ідилію.

Раптом – дзвінок у дверях.

- Цікаво, хто це? Сходжу спитаю. Начебто більше нікого не чекаємо.

Незабаром повернувся розгубленим:

- Клавочко, лиш прошу тебе, не хвилюйся. Назар приїхав!

Обійми, плач, а тоді док кімнати увійшов статичний мужчина. Пані Клава зупинилася за ним.

-​ О, мать, какіх старіков ты собрала. Все бабки. Привет, - кивнув він до присутніх. Даже Лида здесь. А это кто такіє?

-​ Назаре, ти хоч би чемно привітався, - сказав батько.

-​ Папаша, перестань мерять старими мерками. Двадцять первый век.

Знаєте. Не лише батьки, сусіди й Ліда були здивовані й ображені. Я також з сорому опустила свої гілки. Це ж стільки років не бачили сина – і така зустріч.

-​ Сину… - прошепотіла пані Клава і знесилено опустилася на диванчик…

Потім до мене уже нікому не було діла. Забута всіма, я стояла у кутку кімнати і не могла ніяк прийти до себе: що ж треба нашим дітя, аби вони шанували своїх батьків?

 

Василина Костун

школа професійної журналістики


Коментарі (1)

Назар Левицький 2015.01.23, 11:52
Історія заставляє задуматись...молодець
30.06.2026
Вікторія Матіїв

«Іван пішов воювати, бо для нього це було питання честі й відповідальності. Він не зміг залишитися вдома, коли країна потребувала захисту», — згадує Тетяна Майка свого чоловіка, полеглого захисника Івана Майку.

705
24.06.2026
Тетяна Ткаченко

Коли у 2014 році загинув її двоюрідний брат Петро Остапчук, Надія Довганюк зрозуміла, що хоче бути поруч із тими, хто переживає біль війни. Попри стереотипи та недовіру, вона стала першою жінкою-капеланкою в Українській греко-католицькій церкві.

1900 2
15.06.2026
Вікторія Матіїв

В інтерв'ю журналістці Фіртки Мирослава Полатайко розповіла про свій шлях у професії, роботу за лаштунками театру, народження ролей і те, як війна змінила відчуття сцени.

4628
07.06.2026
Тетяна Ткаченко

До повномасштабного вторгнення Назар Семанів мав невелику майстерню та планував розвивати її. Для цього поїхав до Німеччини заробити кошти на обладнання. Після початку великої війни повернувся в Україну.  

2567
04.06.2026

Відповідний законопроєкт №15284 уже зареєстрований у Верховній Раді та визначає чіткі правила руху, вікові обмеження і відповідальність за порушення. На цьому тлі в Івано-Франківську вже діють власні підходи до регулювання руху самокатів.

2773
01.06.2026
Вікторія Матіїв

«Бо де скарб твій, там буде й серце твоє» (Мт. 6:21) — ці слова Наталя Бакум присвячує своєму чоловікові, захиснику Івану Бакуму, який загинув під час ракетного обстрілу у 2023 році.  

5841

З приходом у вересні 1939-го на Гуцульщину нової, ще не знаної робітничо-селянської влади почались нові проблеми. Точніше ті ж клопоти, що були й за Польщі, але які тепер вирішувані по-новому.

551

Зараз, під час випробовувань війни, в нас є одна головна правда, а скільки їх з’явиться, тих «правд», по її завершенні?

1366

Безперечно, релігійні переконання є особистою справою кожної людини. Проте, коли йдеться про знаменитостей рівня голлівудських зірок, чия популярність сягає глобальних масштабів, це набуває й певного суспільного значення.

1313
26.06.2026

Попри чудові якості, важливо розуміти, що грейпфрут відіграє особливу роль у взаємодії з певними ліками.

15947
19.06.2026

Здоров’я кишківника є надзвичайно важливим для загального самопочуття. Правильна робота травної системи впливає не лише на обмін речовин, але й на імунітет, настрій і навіть стан шкіри.  

7948 3
15.06.2026

Багато людей додають більше часнику до раціону, сподіваючись зміцнити імунітет і захиститися від застуди. Утім, дієтологи наголошують: цей продукт не є імуномодулятором, хоча й має низку корисних властивостей.  

26952
29.06.2026

Родини військових, які втратили близьких або чекають звістки про зниклих безвісти, найчастіше шукають не простих відповідей, а підтримки.  

378
27.06.2026

Архиєрей вручив Папі прапор України та дерев'яний хрестик від воїна 67 окремої механізованої бригади «Правий Сектор» Михайла Стрипи з Гошева.

582
26.06.2026

У суботу, 27 червня, у Погінському монастирі відбудеться проща «За мир в Україні і повернення додому внутрішньо переміщених осіб».

579
20.06.2026

Простий образ сіяча й зерна розкриває глибоку істину: від нас залежить, чи проросте й принесе плід те, що ми чуємо й сприймаємо.

4251
25.06.2026

За словами акторки, найбільше її тішить, коли військові з фронту повідомляють, що отримали пакунки допомоги і що з ними все гаразд. Іноді вони надсилають у відповідь прапори чи символічні подарунки — наприклад, перстень із кулі як знак вдячності. 

2509 3
26.06.2026

Законодавча пропозиція щодо об'єднання Румунії з Молдовою, була схвалена румунською Палатою депутатів без голосування завдяки завершенню терміну розгляду ініціативи.  

563
18.06.2026

Ухвалені Верховною Радою зміни до Бюджету-2026 дозволять суттєво розширити програми соціального захисту для військовослужбовців.

839
16.06.2026

Баланс на фронті змінився на користь України, а час більше не працює на Володимира Путіна, — переконаний американський політолог та колишній посол США у РФ Майкл Макфол. Також він наводить вісім ознак того, що Росія програє свою війну.  

1097
05.06.2026

Після «історичного» указу про дозвіл на проведення параду 9 травня в Москві — історичний відкритий лист Володимира Зеленського Путіну.

2044