
У Святому Письмі є відома притча про сіяча. Вона через образ зерна, що падає на різний ґрунт, показує, як по-різному люди сприймають і зберігають Боже слово — хтось втрачає його одразу, хтось приймає поверхнево, а хтось дає йому прорости й принести плід.
Одного разу Ісус розповів людям історію: сіяч вийшов у поле. Коли він кидав зерно, частина впала край дороги — птахи з’їли її. Інша частина потрапила на кам’янистий ґрунт — швидко зійшла, але засохла, бо не мала коріння.
Ще інша впала серед терня — і заросла. А четверта частина потрапила на добру землю й дала врожай — у тридцять, шістдесят чи навіть сто разів більше.
«Хто має вуха — нехай слухає», — завершив Ісус.
Сучасне пояснення
Ця притча про те, як по-різному люди сприймають Боже слово чи будь-яку добру справу.
-
Дорога — це серця, де немає місця для духовного: все відразу зникає.
-
Каміння — люди, які швидко захоплюються, але не мають глибини, щоб витримати випробування.
-
Терня — турботи, проблеми, суєта, які заглушують добрі наміри.
-
Добра земля — це відкрите й уважне серце, яке дає плоди.
Простими словами: усе залежить від того, який ґрунт ми створюємо у своєму серці й житті. Якщо ми дбаємо про нього, добрі зерна проростають і приносять справжні результати.
Підписуйтесь на канал Фіртки в Telegram, читайте нас у Facebook, дивіться на YouTubе. Цікаві та актуальні новини з першоджерел!
Читайте також: