Іванна Червінська: Тут я виросла і подолала комплекси

 

/data/blog/107868/c7c3d2d73a680709841f671d6efb96a8.jpg

 

На цьогорічній сцені музичного проекту «Голос країни» за перемогу боролись три вокалістки із Франківщини, та тільки одна дійшла до півфіналу. Іванна Червінська – дівчина із села Печеніжин, Коломийського району.

 

У цій розмові познайомимо вас із тендітною та сором’язливою українкою з великим серцем, володаркою неймовірного голосу. Іванна розповіла про шкільні та студентські роки, любов до музики та відвертості про участь у проекті.
 
Іванно, чи займалась ти музикою і вокалом до проекту?
 
Я, проста дівчинка із села Печеніжин, Коломийського району, яка з дитинства дуже любила співати, та це було тільки захоплення. У селі вокалом ніхто тоді не займався, у школі було тільки декілька музичних інструментів. У мене з дитинства було два захоплення: співи та малювання. У школі малювала різні стенди і співала у художній самодіяльності. Завжди була активною творчою дитиною.
 
– Хто розкрив твій потенціал співачки?
 
– Моя мама працює провідником на залізниці, її часто не було вдома, тому я завжди покладалась лише на себе. Я її розумію, вона заробляла гроші на мою та братову освіту. Мій потенціал спочатку розгледіли вихователі дитячого садочку, а у школі – вчитель Володимир Васильович, талановитий педагог від Бога. З приходом у нашу школу він почав займатися музикою, я потрапила під його опіку. Вчитель навчав мене музики, давав уроки вокалу та спонукав мене добре вчитись. В останні два роки школи я виконувала власний репертуар та співала у хорі. Володимир Васильович і відкрив мій талант. Я була тоді сценічною зіркою.
 

«У мене з дитинства було два захоплення: співи та малювання»

 

– Тоді ти і вирішила пов’язати своє життя із музикою?
 
– У мене не було музичної освіти, це мене засмучувало, бо я не могла поступити за музичною спеціальністю. Я розуміла, що мої музичні вміння завершуються малюванням скрипкового ключа. Тому вирішила вступати у художню школу, що у Вижниці.
 
FL73S8zWTOA
 
Знаємо, що ти навчалася музиці у Львові. Що спонукало тебе змінити напрям?
 
– Був щасливий випадок, коли до мого дому прийшла сусідка і подарувала моїй мамі газету «Порадниця», в якій було оголошення про вокальний конкурс у місті Винники, Львівської області. Сусідка запропонувала моїй мамі відвести мене туди, щоб я взяла участь у конкурсі. Всім було дуже шкода, що я не продовжу займатися музикою, а піду в художники. Вони хотіли, щоб я у такий спосіб попрощалась із музикою, ну і згадка буде на все життя. Мама без мого відома записала мене на участь у конкурсі, і вже після того повідомила мене. Я боялась і хвилювалась, та мені не було куди подітись. Пам’ятаю, що я не хотіла туди їхати, тому що конкурс відбувався на вихідних, а я хотіла на піти дискотеку. Все ж таки, ми з мамою поїхали до Львова.
 

– Розкажи про твою участь у конкурсі, та яке місце ти посіла.
 
– Для мене це був перший вокальний конкурс високого рівня. Приїхавши туди я зрозуміла, що не все так просто, як я думала. Учасників готували професійні викладачі вокалу. На кожну окрему пісню учасникам шили інші костюми. Ми не знали про це, тому що тоді не було Інтернету у кожній хаті, не було доступу до будь-якої інформації. Мені, простій дівчині із села було дуже не просто. Я приїхала із простими фонограми, які підібрав мій вчитель. Костюм був позичений: постоли від вчительки української мови, вишиванка від маминої подруги, запаска від сусідки. Приїхавши туди я зрозуміла, що всі учасники дуже скрупульозно готуються до виступів. Тоді, на сцені я сказала, що постоли у мене від бабусі, а сорочку я вишила власноруч. Це була не правда, я із страху вигадала це. Уже зараз, через роки я готова зізнатись про це. Я чудом виграла на тому гран-прі, виборола перше місце.
 
– Чим запамятався конкурс?
 
– Зараз ми з мамою посміхаючись згадуємо таку ситуацію: моя мама дізнавшись, що я виграла у конкурсі почала плакати від радості. В цей час до неї підійшла прибиральниця і сказала: «Жіночко, та ви не плачте, тут же все і так куплено». Найцікавіше те, що тоді ми з мамою не мали навіть де заночувати, не було можливості винайняти номер у готелі, і ми ночувати у поїзді. Тому, коли говорять, що такі проекти підкуплені, я розповідаю цю історію, яка трапилась зі мною, коли я виграла гран-прі у 2007 році.
 
q8e55COUmbQ
 
– Що дала тобі перемога у конкурсі тоді?

 
– На конкурсі я познайомилася із викладачем, яка викладала вокал у Львівському державному музичному училищі ім. С. Людкевича. Вона запропонувала мені поступити у їхній заклад навчатися вокалу. Я погодилась, я не мала права не використати такий шанс. Варіант із художнім навчанням автоматично відпав.
 
– Чи складно було навчатися у музичному ВУЗі без музичної підготоки?
 
– За спеціальність я обрала музичне мистецтво естради. Мені треба було вчитися набагато більше, аніж іншим студентам, бо музичної школи у мене не було. Я багато працювала, і ця праця не залишилась неоціненою. Під час навчання мені запропонували стати солісткою львівського етно-джазового гурту «ShokolaD». Вони музиканти, які грають українські пісні у джазових обробках. Я із задоволенням погодилась. Для мене це була дуже хороша школа джазової музики. Вони вчили мене джазу, а я їх народної музики. У цьому колективі я проспівала близько шести років. За цей час ми записали два альбоми. В один із альбомів ввійшли аранжування пісень, які я запозичила у своєму селі. Ті пісні, які виконують на сільських весіллях.
 

«В один із альбомів ввійшли аранжування пісень, які я запозичила у своєму селі. Ті пісні, які виконують на сільських весіллях»

 
z_67d7330b
 
– Зараз ти уже не співпрацюєш із гуртом «ShokolaD». Чим займалась після виходу із гурту?
 
– З минулого року я припинила нашу співпрацю, знайшла інший напрямок для себе. У чужому колективі не маю великого права щось змінювати, а я зрозуміла, що настав час робити щось своє. Коли я пішла було відчуття пустоти та ностальгії.
 
– На одному із випусків проекту «Голос країни» ти розповіла, що навчалася у Донецьку, і зараз не маєш змоги забрати власні документи. Розкажи про це.
 
– Коли я закінчила училище у Львові поступила у Донецьку консерваторію імені С.С. Прокоф’єва на заочне відділення. На жаль, провчилась там тільки два роки через ситуацію в країні була змушена або припинити навчання, або перевестись у інший ВУЗ, чи забрати документи із закладу. Я дуже хотіла завершити навчання, але на той час через брак коштів не могла цього зробити. До сьогодні не можу забрати свої документи з Донецька.
 
– Ти не залишилась жити у Львові, а переїхала до Києва. Чому?
 
– Я дуже люблю Львів, та не змогла себе там знайти. Я почала співпрацювати із київськими музикантами. Мені запропонував співпрацю Ігор Закус, відомий джазовий бас-гітарист, людина, яка допомагає молодим перспективним музикантам. Він запросив мене до співпраці, я переїхала до Києва і почала працювати з Ігорем. З часом я познайомилась із прогресивним гуртом «Gypsy Lyre» – авторський проект гітарної музики. Одного разу вони запросили мене заспівати у ток-шоу «Джем-сейшн», під час якого народилась пісня «Летів пташок», яку я співала на сліпих прослуховуваннях «Голосу країни». Слова цієї пісні я поставила на свою мелодію. Ми домовились про співпрацю і записати декілька аранжувань.
 
– Це неабиякі досягнення у музичній сфері.
 
– Я довго хвилювалась, чи зможу самостійно чогось досягти. Я не смілива і у мене є багато комплексів: я боюсь сцени, хвилююсь, коли про мене відгукуються негативно.
 
BCUc-VRBy2I
 
– Чому вирішила податись на участь у «Голосі країни»? І з чого все почалось?
 
– Я слідкувала за проектом «Голос країни» віддавна. Багато моїх друзів потрапляли туди, хоча швидко вибували. Тоді я нікому не зізнавалася, що мріяла стояти на сцені «Голосу». Спочатку мене слухали продюсери, а вже потім виступала на сліпих прослуховуваннях. Коли я пішла на кастинг я думала, що не пройду і буду не форматом для такого шоу. Цього року було 5000 бажаючих з усієї країни, серед яких обрали 130. Якщо ти чогось дуже хочеш, то все складається так, щоб твої бажання здійснилися. Мені було приємно, що я пройшла із своєю піснею «Летів пташок». Я спрогнозувала такий хід подій: піду на прослуховування, мене не візьмуть, але люди оцінять і запам’ятають. Та все склалось не так, а – краще. З кожним випуском я думала, що піду, та я залишалася. Тільки одного разу була певна, що зостанусь – та пішла.

 

“Якщо ти чогось дуже хочеш, то все складається так, щоб твої бажання здійснилися»

 
ZEN_6028-Edit

 
 – Ти створила український образ: вишиванка, виконання українських народних пісень. У такий складний для країни час, це ще більше «чіпляє» за душу.
 
Я читала коментарі, про те, що голос України вигнали із проекту «Голос країни», мовляв проект без мого голосу втратив себе. Я дуже хвилювалась, і твердо хотіла бути у вишиванці. Стилісти проекту повинні затвердити образ артиста, тому я нервувала, чи не змінять мій образ. Багато учасників не були згідні із стилістами, коли їхні образи змінювали. А я просто підійшла і вперто попросила залишити мою вишиванку.
 
– Що було найважчим, чи найстрашнішим у проекті?
 
– Найстрашніше було виступати на сліпих прослуховуваннях: трусились руки і підкошувались ноги. Під час виступу у мене зірвався голос, та мені здалось, що глядачі цього не помітили. Але була певна, що судді звернули на це увагу. Побачила, що до мене повернулась Тіна Кароль і наприкінці виступу я заплющила очі і не побачила, що Святослав Вакарчук теж повернувся. Від початку я хотіла потрапити у команду Святослава, це була моя мрія.
 
kiDH5kCC5t8
 
– Як працювалось із Святославом Вакарчуком, музикантом високого рівня?

 
– Коли я познайомилась із Святославом, зрозуміла, що не помилилась у виборі тренера. Він дуже відкрита та щира людина, хороший друг і наставник. Працювати з ним неймовірно цікаво. У роботі Святослав прислуховувався до наших побажань, міг сидіти до останнього задля того, щоб вийшов чудовий результат. Святослав дозволяв учасникам виконувати ті пісні, які ми хотіли.
 
– Що для тебе проект «Голос країни»?
 
– Я пройнялася проектом до останньої нитки. Тут я виросла та поборола багато комплексів. Раніше мені, мабуть, не вистачало похвали, а на проекті у свою адресу чула тільки позитив. Я не сподівалась потрапити у прямі ефіри,тому що було дуже багато сильних учасників. Я дуже вдячна Святославу, що він повірив у мене. Я вже повірила у перемогу, я «мало не сіла у ту маршрутку». Мені дуже хотілось записати пісню та зняти кліп, бо самотужки це зробити дуже важко.
 

«Я дуже вдячна Святославу, що він повірив у мене»

 
– Що ти відчула, коли довелось покинути проект?
 
– Був момент, коли мені самій хотілось піти з проекту, бо було важко. Я навіть просила своїх близьких, щоб уже не голосували за мене. Та це швидко пройшло. Адреналін і насолода, які я отримувала на сцені не порівняти ні з чим. Я ні про що не шкодую, я знайшла більше ніж у мене було. Святослав пообіцяв мені свою допомогу у будь-який час.
 

ZOpFd3H7I54
 
«Я ні про що не шкодую, я знайшла більше ніж у мене було»

 
– Розкажи про свої подальші плани.
 
– Коли відразу після ефіру мене запитали, що робитиму далі, я відповіла: «Хочу на Мальдіви». Тиждень після проекту я відпочиватиму. Репетиції зранку до ночі, виступи – все це виснажує. Прямі ефіри – це страшний стрес.
 

«Прямі ефіри – це страшний стрес»

 
Святослав сказав, щоб я проявила ініціативу, і він мені допоможе. Планую рухатись у тому ж напрямку і записувати пісні. Якщо зараз, після проекту я не буду нічого робити, то про мене всі забудуть. Хочу податись у творчість. Тим паче, у мене є велика найщиріша група підтримки. Я і не сподівалася, що за мене всі так хвилюються. Після останнього мого ефіру, у так званій «кімнаті стресу» я давала коментар і помітила, що оператор почав плакати.
 

– Чи приїдеш із концертом до рідного села, у Печеніжин?

 
Мої односельчани дуже за мене вболівали та переймались, тому я обов’язково буду змушена викроїти свій час і приїхати. Всі кажуть, що пишаються мною і навіть після того, як я покинула проект всі сказали, що я для них переможниця. Тому, мені хочеться віддячити їм, зробити хороший жест.
 

Сніжана САМАНЧУК

vezha.org


31.05.2016 3268 0
Коментарі (0)

11.12.2025
Павло Мінка

Національні парки Івано-Франківщини, де зберігаються праліси та унікальні види рослин і тварин, стикаються з системними загрозами: незаконними рубками на сотні мільйонів гривень, організованими схемами та обмеженим контролем через воєнний стан.  

742
07.12.2025
Вікторія Косович

Ректор «Івано-Франківської академії Івана Золотоустого» та священник Олег Каськів понад двадцять років поєднує духовне покликання з керівництвом освітою. Як сучасна молодь поєднує навчання, технології та духовність? Чи може церква залишатися авторитетом у світі соцмереж? І як війна змінює освіту та цінності студентів — читайте в інтерв'ю Фіртці.  

4405
04.12.2025
Вікторія Матіїв

Священник з Івано-Франківська Василь Савчин в інтерв'ю журналістці Фіртки розповів про духовний сенс зимових свят — від Святого Миколая до Стрітення — і пояснив, як традиції та сімейні звичаї допомагають відчути Божу любов.  

1556
01.12.2025
Дар'я Могитич

Офіційна статистика прокуратури за 2024–2025 роки — ексклюзив від Фіртки.  

10767
29.11.2025
Олег Головенський

У передріздвяному інтерв’ю Фіртці мер Івано-Франківська Руслан Марцінків розповів про особисте життя: родинні традиції, сімейний «осередок Марцінківих» в Отинії, друзів і вміння прощати недоброзичливців, а також поділився думками про культурне життя міста — літературу та театр.

3237
28.11.2025
Діана Струк

Як комунальний транспорт Івано-Франківська адаптує маршрути, долає нестачу водіїв, реагує на скарги пасажирів, забезпечує доступність та планує розвиток до 2030 року, журналістка Фіртки поспілкувалася з директором комунального підприємства «Електроавтотрансу» Віталієм Голутяком.  

3505

Він мав особливий голос, талант композитора. Був дотепним, креативним, наполегливим, небагатослівним, потужним і результативним. А ще – дуже цілісною людиною. Такі зараз, в епоху мерехкотіння уваги в потоці самовпевненого дрібного, у все більшому дефіциті…

10738

Завдяки кіноіндустрії з її різдвяними фільмами ми добре знаємо про особливості  святкування Різдва в трансатлантичному світі (США, Канада, Великобританія) та Європі. В Україні серцем цього свята є колядки та щедрівки.  

867

«Голлівуд» завжди або передбачає, або програмує нам майбутнє.

1120

Будь-яку подію, будь-яке явище, будь-який процес можна символічно описати за допомогою одного з трьох ритуалів – наречення імені, шлюбу або панахиди

880
11.12.2025

Святкові застілля часто спокушають нас великою кількістю смачних страв, але переїдання може зіпсувати як настрій, так і самопочуття.  

6278 4
07.12.2025

Під час посту людина не вживає білкові продукти тваринного походження: м’ясо, рибу та молочні продукти. Натомість у раціоні залишаються крупи, бобові, горіхи, фрукти та овочі.    

31883 1
04.12.2025

Попри чудові якості, важливо розуміти, що грейпфрут відіграє особливу роль у взаємодії з певними ліками.

11469
13.12.2025

На переконання отця, справжню підтримку дають віра, молитва, Слово Боже, одновірці та щирі друзі. Важливо й самим бути поруч із тими, хто горює — підтримати присутністю, словом та молитвою.

8092
06.12.2025

Сьогодні, 6 грудня, в Україні за новим церковним календарем відзначають День святого Миколая.

1145
04.12.2025

Церква критично ставиться до ворожіння та будь-яких чарів. Усі вони — тяжкий гріх.

7614 1
11.12.2025

Мурали або стінописи сьогодні не є чимось незвичним. У містах України, зокрема й в Івано-Франківську, на вільних стінах будинків час від часу з'являються різноманітні нові прояви вуличного мистецтва.  

38679 1
11.12.2025

Адміністрація президента США Дональда Трампа перевертає з ніг на голову звичну логіку американської зовнішньої політики — Європа шокована, але ще в очікуванні змін на кращі стосунки зі своїм стратегічним союзником.  

731
05.12.2025

Василь Вірастюк — народний депутат України IX скликання від Івано-Франківщини. За нього у 2021 році під час проміжних виборів у 87 окрузі проголосували понад 31,2% виборців.

4579
04.12.2025

Александр Стубб, президент та колишній прем’єр-міністр Фінляндії, дипломат та очільник світових структур з великим досвідом, розповів у Foreign Affairs про своє бачення майбутнього світу.

1118
01.12.2025

Вперше в історії Центральний банк Росії почав прямий розпродаж стратегічних запасів золота зі своїх резервів на внутрішньому ринку. Про це стверджує Служба зовнішньої розвідки України.

1469