Село розташоване неподалік Івано-Франківська біля лісового масиву «Чорний ліс». У ХХ столітті тут активно діяла УПА, а Посіч була одним із центрів партизанського спротиву, пише Репортер. Тому радянський режим не міг не поквитатися із посічанами, аби позбавити підтримки українських повстанців. Примусове вивезення півстолітньої давності лягло в основу розповідей свідків-очевидців та їх нащадків.
Автори документальної стрічки – молоді історики Софія Шеметуха та Андрій Яворський.
Співавторка фільму згадує, що історія того села вразила її ще в дитинстві. Часто їздила з батьком в той бік по гриби і дивувалась, а чого вказівник є, а будинків нема.
«Головною метою було зробити фільм, який би привернув увагу до села, – каже Софія Шеметуха. – Вважаю, що це важливо, бо в Україні зараз багато переселенців і ця проблема близька, ми про неї говоримо. Але треба говорити й про тих, хто був виселений 50 років тому. На Західній Україні їх було дуже багато».
За словами директора обласного музею визвольних змагань Ярослава Коретчука, на Прикарпатті є багато сіл з побідною долею, але Посіч було одним з першим, яке повністю переселили.
«Чому найбільше це село? З 1944 по 1950 рік Посіч залишалася своєрідною повстанською столицею, де повстанці завжди отримували допомогу, харчі, можливість переховатися, лікувати поранених, – говорить Коретчук. – У лютому 1950 року енкаведисти примусово виселили його жителів на Одещину, мотивуючи це переселення браком землі. Насправді – це була така помста радянської влади».
Тамара Галицька – кандидат історичних наук, а також одна з експертів стрічки вважає таку роботу дуже важливою.
«Це така перша ластівка, – говорить історик. – Такі фільми потрібні не лише для історичної пам’яті, а насамперед для жителів цього села, для них боротьба продовжується далі – боротьба за повернення, за нормальне життя».
Документальну стрічку транслюватимуть в ефірі ТРК «Карпати» та на районних каналах. Фільм створено в рамках програми неформальної освіти «Студії живої історії», яку впроваджує в Україні організація «Інша освіта» у партнерстві зі Спілкою MitOst e. V. за фінансової підтримки Міністерства закордонних справ Німеччини та Фонду Роберта Боша.
