Круглий стіл був присвячений «європейському питанню» України і відбувся за участю керівництва польського міста, представників інтеліґенції, послів до ЄС від Польщі та української молоді. Адже в Любліні навчається понад півтисячі українських студентів. Про підсумки поїздки розповів мер Івано-Франківська Віктор Анушкевичус.
– Віктор Андрюсович, Ви повернулися з Любліна, де обговорювали питання складної політичної ситуації в Україні. Чи почули Ви щось нове від своїх польських колеґ?
– Попри те, що наші польські партнери моніторять інформаційний простір щодо подій в Україні і демонструють прекрасне володіння ситуацією, вони хотіли почути нашу думку з перших уст. Оскільки присутні на зустрічі представники українських міст є представниками влади, що здійснюють керівництво не з Печерських пагорбів, а безпосередньо керують життям територіальних громад на місцях, спілкуються з представниками громадськості. Їм було важливо почути саме нашу оцінку ситуації.
Зокрема, під час зустрічі йшлося про два Євромайдани. Перший Євромайдан, який тривав до 29 листопада, на який вийшли в основному студенти і молодь. Проте після жорстокого побиття «Беркутом» мирних демонстрантів Євромайдан дещо переформатувався. На Майдан Незалежності, окрім молоді, вийшли батьки. Батьки, які не згодні з такими діями влади, не згодні з тим, що їхніх дітей б'ють, в тому числі і я.
Також обговорювались питання, які стосувались того, чим можуть допомогти польські міста, польські дипломати вирішенню нашої проблеми.
Скажу більше. Якби всі польські та європейські політики, члени Європарламенту займали таку позицію, як депутати від Польщі, Прибалтики й інших посткомуністичних країн, то Україна вже давно була б у Євросоюзі.
– Чи всі польські дипломати і політики одностайні щодо поведінки Європи щодо України?
– Усі присутні на зустрічі дипломати та представники Європарламенту мають одностайну думку. Представники Польщі і в Раді Європи, і в Європарламенті мають тверду позицію щодо європейського майбутнього України, закликають усіх інших депутатів, особливо із західних країн (тієї ж Німеччини, Франції, Іспанії), підтримати євроінтеґрацію нашої держави.
Польські дипломати та європарламентарі повністю підтримують нас в тому, що коли проти політики влади виступають мільйони людей, у зв'язку з тим, що ця влада вперто не хоче виконувати волю людей, то люди вже не хочуть цієї влади.
Зокрема, поляки підтримують думку про введення санкцій проти окремих українських урядовців. Вони також володіють інформацією про те, що члени Кабінету Міністрів, їх сім'ї уже фактично в Європі. Вони абсолютно резонно запитують, чому, — якщо ваші діти живуть, працюють в Європі, ваші активи знаходяться в Європі, — ви простих громадян України не пускаєте в Європу? І говорять, що потрібно вводити санкції проти них.
На жаль, інша частина Європарламенту дещо прохолодніше, більш дипломатично і виважено підходить до питання запровадження санкцій щодо українських урядовців, очікуючи ще більш радикальних дій від української влади проти мирних протестуючих.
– У польській пресі прозвучала заява від міністра науки Польщі про виділення 50 стипендій на навчання студентів-українців, які, можливо, зазнають репресій у своїх ВНЗ в Україні через участь у Майдані. Зараз Польща вирішує, які саме університети будуть приймати цих студентів. Чи порушували це питання на зустрічі у Любліні?
– Це питання порушувалось під час обміну думками. Адже ті люди, які віддавали накази по-звірячому бити протестуючих студентів, бити журналістів та представників ЗМІ, не притягнуті до відповідальності. Натомість арештовані зовсім інші люди, які просто «попали під гарячу руку», опинились не в тому місці і не в той час.
Обговорювалось воно в контексті того, що влада вже намагається складати списки студентів, які не відвідують навчання, а беруть участь у Євромайданах. Зокрема, таку ініціативу підтримав ректор Люблінського університету. Який заявив під час нашої зустрічі, що в разі репресій в Україні проти студентів, які беруть участь у протестах, відрахування їх з ВНЗ, Люблінський університет готовий розглянути питання про їх зарахування на навчання до цього польського вишу.
– Можливо, Польща (окремі міста) ще щось пропонує на знак підтримки європейських прагнень українців?
– Обговорювались в основному лише згадані вище речі. Головною метою зустрічі було донести думку і позицію громад українських міст, що мають партнерів у Республіці Польща, до членів Європарламенту від Польщі, які були присутні на зустрічі. Адже Європарламент є вищою спільною інституцією для країн Євросоюзу. Вони, своєю чергою, зможуть донести цю думку до своїх колеґ з інших країн.
– Можна сказати, що Майдан впорався з одним із своїх завдань і зумів показати світу, що Україна — це Європа?
– Побувавши особисто на Євромайдані у Києві, поспілкувавшись з великою кількістю людей, можу сказати, що багато людей розчаровані тим, що є завдання максимум і є завдання мінімум.
Завдання максимум — це не тільки відставка уряду, нові вибори до парламенту, але й відставка президента. Останнє — це зараз нереально, бо відсутня законодавча база для проведення цієї процедури законним шляхом, спочатку треба змінювати законодавство. Певна частина людей розчарована тим, що не вдалося покарати винних у побитті мирних демонстрантів.
Проте, на мою думку, перемога вже є. Євромайдан — це справді перемога, незалежно від того, чим він закінчиться і як довго триватиме. Перемога в тому, що український народ згуртувався, формується громадянське суспільство. Люди показали, що ми не територія, на якій проживають окремі частини населення з різною ментальністю, а ми, дійсно, — нація.
Євромайдан — це не лише Західна Україна, яка прагне євроінтеґрації. Соціологія говорить про те, що 70% українців, незалежно від місця проживання, прагнуть євроінтеґрації. Цей Майдан об'єднав людей і дав новий поштовх для формування справжнього громадянського суспільства. Але, на превеликий жаль, політики, на мою думку, не встигають за цим.
