Дві години вистачило в четвер в українському парламенті, щоб наш (Польщі - Фіртка) східний сусід перетворився на авторитарну державу. На кшталт Білорусі і Росії, де ліквідована свобода слова, принижено права політичної опозиції і серйозно обмежено громадянські свободи.
Усього за 688 кілометрів від Варшави здійснено конституційний переворот і ліквідовано парламентаризм. На медіа накладено цензуру, на інтернет також. SIM-карту для мобільного телефону відтепер можна буде купити лише з паспортом. Громадські організації, які користуються підтримкою з-за кордону, додатково оподатковуватимуться і будуть змушені реєструватися, як «іноземні агенти». Каратиметься «екстремізм» (наприклад, встановлення наметів на головній площі міста – це роблять прихильники України в ЄС на Майдані в Києві) і поширення «наклепів» (так окреслено критикування влади).
Депутата відтак можна позбавити недоторканості звичайною більшістю голосів - на практиці це означає, що опозиція не має шансів утримати її. Коли влада захоче, вона може покарати кожного – прокуратурі і судам лишається тільки знайти привід.
В інтернеті уже з’явився список опозиційних політиків, проти яких були порушені справи, або які наразі виступали в якості свідків у відкритих справах. Тепер вони швидко можуть перетворитися на підозрюваних.
Незважаючи на те, що місяць тому парламент ухвалив амністію для учасників демонстрації на Майдані, сьогодні міністр юстиції говорить, що її неможливо здійснити. На її думку, протести не мали мирного характеру. А це означає, що кожен, хто вийшов на Майдан в Києві, Львові чи Донецьку, може піти до в’язниці.
СБУ уже раніше порушило справу проти лідерів опозиції (Арсенія Яценюка, Віталія Кличка та Олега Тягнибока), бо ті «закликали до державного перевороту». Запроваджено також зміни до кримінального кодексу, завдяки яким обвинувачуваного можна засудити заочно. Навіщо? Щоб легше було готувати наступні процеси проти Юлії Тимошенко.
Поки при владі буде Віктор Янукович, екс-прем’єр не має шансів на те, щоб вийти з в’язниці. Вона є найнебезпечнішим противником Віктора Януковича і єдиним політиком, якого він насправді боїться. Тимошенко була права, коли заявляла, що Янукович хоче запровадити диктатуру в Україні.
Небезпека для українців – величезна. В протистоянні влади і громадянського суспільства йдеться не лише про дотримання прав людини і громадянських свобод. Це також боротьба за основи існування нації – влада підтвердила це, погрожуючи забороною Українській Греко-Католицькій Церкві за здійснення її священиками молитов на Майдані. До подібних кроків щодо незручної йому Римо-Католицької Церкви не дійшов навіть Олександр Лукашенко.
Парадоксально, але чим більше Янукович закручує гайки (зокрема, в справах релігії), ставить країну в залежність від Росії, чим ставить під загрозу державність України і долю усього народу, тим більше міцніє опозиція. Зникає страх перед обмеженнями. Юрій Луценко - один з лідерів Майдану, так сформулював план дій подальшого протистояння: «Лідери опозиції припиняють виборчу президентську кампанію. Рейтинги, комбінації і піар - до дупи. Інакше там будемо всі разом.»
Це означає активізацію протестів. Я переконаний, що українці вийдуть на Майдан та площі інших міст. На найближчий тиждень опозиція оголосила загальну мобілізацію і акцію опору.
Янукович планує жити за гроші, позичені від Володимира Путіна і тримати свою владу завдяки Беркуту, тобто, спецпідрозділам міліції. А це означає, що він не побоїться пролити кров. Потрібно зробити усе можливе, щоб цього не сталося.
Час діяти міжнародній спільноті. Янукович, політики з його найближчого оточення і олігархи, які їх підтримують, мають відчути, що міжнародні санкції, запроваджені американцями, є не лише опудалом, а й реальною загрозою для їхніх кишень. А українські багатії, серед яких багато політиків, мають, чого боятися – вони тримають свої гроші на рахунках на Кіпрі, ведуть бізнес в Англії або Австрії. Страх перед конфіскацією майна міг би змусити їх припинити підтримувати Януковича.
Усі, у тому числі, Польща, мусять наполягати, щоб сталося саме так.
Доля української демократії і громадянського суспільства стосується не лише тих, хто править сьогодні у Києві та їхніх московських захисників – це також є справою міжнародної демократичної спільноти.
Україна – це наша справа. Не забуваймо про це у метушні наших польських турбот з підручниками для першого класу, комісією Мачеревича (Антоні Мачеревич – голова парламентської комісії польського Сейму з розслідування трагедії під Смоленськом – примітка Еспресо TV), захистом прав сексуальних меншин та аудіовізуальними зборами.
