Місто (не) Франкове або як радянська влада згущувала його фарби

Івано-Франківськ є градом безлічі упереджень і масок: для перших — фортеця, заснована поляками, для других — відголос австрійського «золотого віку» з його залізницями, для третіх — серце гуцульської культури, плач трембіт.

Чи є правдивим лише один з цих образів? Чи всі вони є частиною сукупності стереотипів, які створюють обличчя міста, дізнавалась Фіртка

Івано-Франківськ є також перехрестям багатьох історичних розбіжностей: як так вийшло, що Іван Франко лише кілька разів бував у місті, що назвали на його честь? Та й твердження про центр гуцульської культури хіба не напівправда? Звісно, тут не обійшлося без радянської влади, що прийшла на ці землі під час Польської кампанії. Але про все згодом.


Історія заснування


Датою заснування міста вважають 1662 рік — тоді воно отримало магдебурзьке право. Посполитський магнат Анджей Потоцький створив оборонну фортецю від набігів кримських татар та опорний пункт на Галичині.

Згодом він розбудував і місто, яке назвав на честь свого сина Станіслава, тобто Станиславів. Потоцький хотів, щоб це було ідеально спроєктоване місто (популярна тоді концепція періоду Відродження) у формі шестикутника з фортифікаційними елементами, яке власне оточувало його резиденцію.

На шестикутнику розташовували бастіони — додаткові п'ятикутні укріплення, де можна було здійснювати фланговий мушкетний обстріл вздовж стін. І тут не прогадали. Станиславів витримав навалу турецької армії та десятиденну облогу.

Різноманітним було й населення. Тут проживали українці, поляки, євреї та навіть вірмени. Всі ці громади співіснували разом і практично не втручалися в справи одне одного, хоча й можна сказати, що польська культура в той час домінувала. 


Часи Австро-Угорщини 


З приходом на ці землі Австро-Угорської імперії, Станиславів починає швидко розвиватись. Він індустріалізується, забудовується і цей період можна назвати часом, коли формується саме українська міська культура.

Габсбурги мали чіткий план щодо розвитку європейського міста — Франківськ став залізничним центром. Тепер тут з'являється ще одна етнічна група, а саме німці та австрійці. 

Імперія доволі толерантно ставилася до українців, не перешкоджала громадським рухам, політичним партіям, не утискала церкви.

Можливо, саме тому ті часи іноді називають «прекрасною епохою»: всі інновації йшли в місто одразу з Європи, створювалася красива архітектура, складалися суспільні відносини.


Часи СРСР


Коли сюди вперше прийшла радянська влада, Станиславів одразу вирішили перейменувати в більш український Станіслав — адже, де це бачено, щоб в СРСР було місто з назвою, яка відходить ще до королівських часів?

Після 1945 року мова зайшла про перейменування на Сталінград Карпатський, та, на щастя, з рішенням зволікали. У 1948 з'являється ще один варіант — Сталінокарпатськ. 

Спроби перейменування міста продовжувалися і в середині п'ятдесятих років: у прорадянській газеті «Прикарпатська правда» навіть з'являється критичний допис художника Василя Касіяна: «Доки місто буде називатися на честь польських панів, які гнобили наш народ?».

Тепер міський парк імені Тараса Шевченка. Замість погруддя Сталіна стоїть пам'ятник українському Кобзареві

Міський парк імені Тараса Шевченка сьогодні. Пам'ятник Шевченку

Уже 1962 року, з нагоди його 300-річчя, місту дають назву на честь видатного українського письменника. Образ Івана Франка радянська влада любила: він переклав дещо з творів Карла Маркса, був такою собі простою людиною з народу. 

Деякі історики вказують на цей час як на спробу замінити, частково стерти міську пам'ять. Бо саме тоді зароджується штучно створений міф про Франкове місто, адже сам Іван Якович не мав великого стосунку до цих теренів. Яка іронія: вперше він відвідав ще тоді Станиславів не як гість, а як арештант, один раз переночував у камері поліційного магістрату і далі знов був спроваджений під конвоєм до рідного села Нагуєвичі. 

Цікаво, що в Станіславі жила одна з «кохань» великого письменника — Юзефа Дзвонковська. Можна було б говорити про цей зв'язок Франківська та Івана Яковича, але й тут Франкове місто його підвело. Справжнє поховання Юзефи Дзвонковської вберегти не вдалося, хоча його знайшли в Франківську ще в 1965 році.

Коли радянська влада у 80-их нищила старий цвинтар, то, на прохання містян залишити її могилу, чиновники відмовили зі словами, що «Хто вона взагалі така для Франка? Якась коханка?» 

І хоча зараз, можна сказати, франківці люблять назву свого міста, як і поважають видатного письменника, у час перейменування було багато розбіжностей.

Назва «Івано-Франківськ» є неграмотною за українським правописом: варто було казати «місто Івано-Франкове». 

Зросійщену назву довго не оголошували, хоча ніхто й не хотів відкрито виступати проти перейменування.

Є ще одна теорія, чому саме Івано-Франківськ: щоб не було співзвучно з прізвищем іспанського диктатора Франціско Фрáнко.


Про культурний міф


Другий міф про місто, який породила радянська влада, стосується гуцулів. Комуністи цікавилися залученням людей з області: місто розширювалося, потрібні були нові працівники на заводи. Усе, що було важливо радянській владі — це узурпувати культурний осередок, аби показати єдність партії та народу.

Івано-Франківськ тепер, за їхніми словами, ставав центром карпатсько-гуцульського краю: ставилися опришківські вистави, створювались народні ансамблі. Хоча це явище не було поганим, скоріше штучним та напускним, адже не мало ніякого стосунку до самого міста та його історії.

Радянській владі було вигідніше робити наголос на Олексі Довбуші, який боровся проти свавілля панів, аніж на історичній спадщині самого Івано-Франківська з його міською культурою та естетикою.

Багато істориків вказують на некомпетентність радянських краєзнавців, які вважали, що все навколо Франківська є Гуцульщиною. Відлуння цього міфу ми спостерігаємо і зараз.

Франківський гуцульський ансамбль пісні й танцю «Гуцулія» у 1940-х

Попри це, Івано-Франківськ все ще дуже автентичне галицьке місто з багатою історією. Прогулюючись вулицями, можна знайти й «австріяцькі» будиночки з високими стелями, і приклади гуцульської сецесії, і панельні хрущовки. Усе це є відбитком обличчя міста, яке зазнало не мало перетворень.

Івано-Франківськ багатоликий, має безліч упереджень і масок, але яка з них буде істинною, ми, напевно, й не дізнаємось. 


Підписуйтесь на канал Фіртки в Telegram, читайте нас у Facebook, дивіться на YouTubе. Цікаві та актуальні новини з першоджерел!


Читайте також: 

Історія будинків-близнюків в Івано-Франківську: легенди та курйози (ФОТО)

На Прикарпатті планують відновити знищену церкву з фільму «Тіні забутих предків»

Історія міста від заснування до 1939 року: в Івано-Франківську презентували книгу "Життєпис Івано-Франківська"


01.02.2024 Вікторія Косович 12429 6
Коментарі (6)

Ігор 2024.02.01, 11:53

Треба повернути автентичну назву, навіть з поваги до Франка.

Сергій 2024.02.16, 16:17

 Галич - найкраща назва. 

Здоровий глузд 2024.02.16, 16:53

Галичу немає потреби об'єднуватися з 300-тисячним містом в одну громаду. Галичан в такі великій громаді і не помітить ніхто. Тому це, радше, навала, варварство. 

Сергій Тристан 2024.02.25, 18:46

**Тут проживали українці, поляки, євреї, а також вірмени**. 

Правильніше - поляки, вірмени, а також українці та євреї. Досить зауважити, що спочатку був збудований польський костел, тоді вірменська церква, а потім уже й українська. Вірменів дуже шанували, їх запрошували жити, на них трималася торгівля. Їх іменували на на польський кшталт - наприклад, не Айвазян, а Айвазовський. 

Сергій Тристан 2024.02.25, 19:02

**одразу вирішили перейменувати в більш український Станіслав** 

Навряд чи українською назвою надто заморочувалися. На німецьких мапах було Stanislau - значить Станіслав. На румунських Vijnita - значить Віжніца. 

23.04.2025
Дарина Кочержук-Слідак

Прокуратура вважає, що ділянки закладу незаконно передали підприємцям нібито для практичних занять учнів, але насправді їх використовували для вирощування врожаю на продаж. Фіртка провела журналістське розслідування щодо цих випадків, зокрема розглянула судові документи. З цими ексклюзивними матеріалами ознайомимо читачів.

528
21.04.2025
Лука Головенський

Де саме в Мюнхені були вбиті агентом КДБ Степан Бандера та Лев Ребет, де знаходилися офіси ОУН, Антибільшовицького Блоку Народів, газетні редакції та проживали Ярослав та Ярослава Стецьки, — про все це у нашому сьогоднішньому дослідженні.

1444
16.04.2025
Тетяна Ткаченко

Про свій шлях у війську, байдужість тилу, сучасні методи мобілізації, терміни служби та історії з війни, які залишили глибокий слід у пам’яті, капітан медичної служби, командир кейсевак-групи 1 батальйону 93-ї бригади Олександр Соколюк розповів  журналістці Фіртки.

3027
12.04.2025
Вікторія Матіїв

Про шлях до Христа, як розрізняти Божу волю від власних бажань, сумніви щодо віри, значення Пасхи та як зберігати духовний спокій під час війни, журналістка Фіртки поспілкувалася зі священником Василем Савчином, який служить в парафії святих Кирила і Методія, Лемківської церкви в Івано-Франківську.

2071 3
09.04.2025
Діана Струк

Про  долю малокомплектних шкіл на Івано-Франківщині, освітню реформу, інклюзивне навчання, виклики та перспективи в освіті, Фіртка поспілкувалася з директором Департаменту освіти і науки Івано-Франківської ОВА Віктором Кімаковичем.

4143
07.04.2025
Олег Головенський

З аналізу декларацій народних депутатів з Івано-Франківщини сьогодні Фіртка розпочинає цикл матеріалів про декларації депутатів, політиків, службовців, силовиків та суддів Прикарпаття.  

5923

Гори не знають політики. Живуть вони поза категоріями лівих і правих, в тих краях, де закінчується система політичних координат, і де розквітає гірський едельвейс, де живуть часи лицарської величі Німеччини, що лише чекають свого часу.

369

Хто уникає позиції перед лицем зла — вже займає позицію. І не на боці добра.

393

Нам фактично  все відомо про смерть Ісуса Христа. А як закінчилось життя його найближчих учнів відомо дуже мало. Хоча кожен з них суттєво доклався до проповіді християнської віри та її поширення.  

391

В цікаві часи живемо. Яке покоління могло ще б спостерігати «Армагедон онлайн» (або ж сингулярний перехід) — хто його знає що вийде? Щодня новини, яких колись вистачало б на десятиліття…

520
18.04.2025

Порівняно з 2024 роком, більшість товарів подорожчали.

824
16.04.2025

Від початку року ціни зросли на 3,4%. Для порівняння, по Україні в цілому інфляція у березні становила 1,5%, а з початку року — 3,5% (без урахування тимчасово окупованих територій та зон бойових дій).  

792
11.04.2025

Здоров’я кишківника є надзвичайно важливим для загального самопочуття. Правильна робота травної системи впливає не лише на обмін речовин, але й на імунітет, настрій і навіть стан шкіри.  

1079
22.04.2025

Видання The Week UK з посиланням на колишнього секретаря померлого папи Франциска включило 45-річного кардинала-українця Миколу Бичка з Австралії в перелік кандидатів на посаду нового Папи Римського.

515
19.04.2025

Які продукти обов’язково мають бути у великодньому кошику, а що освячувати не варто, журналістка Фіртки розпитала у священника Василя Савчина.

2379
17.04.2025

Сьогодні, 17 квітня, християни відзначають Чистий четвер — особливий день у Страсному тижні, який символізує очищення тіла й душі напередодні Великодня.  

831
13.04.2025

Квітна неділя — останній день перед Страсним тижнем. Щороку навесні християни святкують особливий день — Вербну неділю.  

1153
23.04.2025

Мурали або стінописи сьогодні не є чимось незвичним. У містах України, зокрема й в Івано-Франківську, на вільних стінах будинків час від часу з'являються різноманітні нові прояви вуличного мистецтва.  

34111 1
21.04.2025

Наступного тижня команда американського президента Дональда Трампа вирушить до Лондона для перемовин щодо перемир’я в Україні.  

375
18.04.2025

Президент Володимир Зеленський застерігає, що держава-агресор готується до завдання нових ударів по українській енергетичній інфраструктурі.  

714 2
16.04.2025

Президент США Дональд Трамп відмовився передати Україні системи Patriot, навіть попри пропозицію придбати зброю за 50 мільярдів доларів.    

910
13.04.2025

Президент США Дональд Трамп продовжив дію санкцій, які Байден запровадив проти РФ з 2021 року.

681