Моя влада

 

 

З психологічної точки зору мені було дуже комфортно жити при радянській владі. Я виразно знав, що та влада – окупаційна, ворожа, насильницька, брехлива, брутальна і хамська. Я знав, що вона нічого доброго зробити не може і не хоче, а тому нічого сподіватися від неї не потрібно. Навіть безкоштовну освіту і дешеве шкільне молоко треба сприймати без жодної вдячності, бо і одне, і друге – не для мене, а заради плекання дешевої робочої сили. При цьому місцеві представники влади поводилися і навіть виглядали так, що не треба було бути антикомуністом, щоби бачити, що вони належать до якоїсь іншої породи, ніж люди мого оточення.

 

За таких розкладів чітко формувався світогляд: все, що проти тієї влади і, відповідно, тієї держави - добре. І ще – чим гірше тій державі, тим краще.

 

Потім було кілька щасливих років, коли здавалося, що ніякої влади взагалі нема і ніколи більше не буде. Мушу тепер визнати, що це були найкращі роки справжнього екзистенціалізму. (А ще потрібно усвідомити всім, хто пережив цей час, що такі історичні події трапляються раз на століття, або й рідше, а тому тим, хто таке пережив, вже не слід сподіватися дожити до ще якихось великих зрушень і змін).

 

А потім почалося державотворення. І перестало бути комфортно, бо головний ворог пропав. Окупація ніби закінчилася, і свої хлопці пішли у владу, а влада знову стала насильницькою, брехливою, брутальною і хамською. Більше того, вона вже мало що могла зробити не те що доброго, але й заради плекання дешевої робочої сили. Люди мого оточення потрапили у когнітивний дисонанс – держава українська, а влада злочинна. Бути в контакті з цією державою означає порушувати усі Божі заповіді. Ще трошки залишалося до висновку, що насправді свідомий громадянин і патріот - це той, який взагалі не зважає на існування держави і влади, обходячись без неї.

 

Але невдовзі, на щастя, проголосився режим, який знову можна вважати окупаційним без ніяких умовностей – все можна пояснити донецькими. Це означає, що мали би повернутися старі погляди і методи: чим гірше, тим краще, падає рейтинг - і на виборах переможуть якісь добрі люди, які хочуть щось зробити і для мене…

 

І в цьому місці стається просвітління. Я починаю розуміти, що навіть серед кандидатів (яких значно більше, ніж тих, які отримають владу) навряд чи є хтось, хто хоче щось зробити для мене, і є, може, один-два таких, які постараються щось зробити, якщо я буду дуже просити. Але не відомо, чи вдасться, чи достатньо буде можливостей. А до незнайомих навіть не варто звертатися.


 
Усвідомлення цього виводить на логічний висновок – наша держава бандитська і наше суспільство бандитське, яке суспільство, така й влада. Бандитська у тому сенсі, що основою суспільного життя українця є бандитизм, об’єднання у банди. Тобто банда – це той рівень суспільного устрою, на якому спинився український розвиток. Така особливість нашого шляху. Банда – це то більше чи менше стійке угрупування, належність до якого передбачає якусь довіру і відповідальність, що існує для взаємовигідної допомоги одне одному. Український бандитизм чимось нагадує феодалізм, але він набагато складніший і структурованіший. Бо крім феодальних великих бандитських формувань – довкола олігархів, високопосадовців, регіональних господарів, партійних лідерів, корпорацій – які настільки розгалужені, що охоплюють всі сфери життя, українське суспільство утворене з безлічі дрібних банд, які намагаються вижити на периферії масштабних комбінацій. Бандитський уклад настільки є нормою для української свідомості, що вже тисячу років визначає долю багатьох поколінь. Неспроможність вийти за межі банди залишається головною ознакою суспільного українського життя і тепер. У державному житті цей принцип виражається таким чином, що членів однієї банди цікавлять тільки власні інтереси і потреби та інтереси і потреби інших членів банди.


 
Добре, що банд достатньо багато. Цього вистачає, щоби участь у виборах завжди давала шанс на фарт.

 

 

Тарас Прохасько,

Галицький кореспондент

 


06.05.2012 Тарас Прохасько 1674 10
Коментарі (10)

Дзюньо 2012.05.06, 11:45
Віват Тарасе! Як завше суперово! Другу частину троха доповню: українці напротязі тисячоліть завше були селянами. А це значить що: 1) постійно недоїдали і 2) що виходить з першого - завше потребували помочі "своїх" щоби вижити (разом посадити поле чи скопати бульбу) І от тепер такий генетично і ментально тисячолітній селянин коли доривається влади і крісла то зразу починає 1) красти (дається взнаки вікове недоїдання) і 2) протягувати до влади "своїх" (кумів, сватів, дітей, зятів..) (Твоїми словами - "збиватися у банди") Тобто стає типовим хрунем і рагульом.. Шкода що інші касти з іншою ментальністю серед українців майже відсутні і ніякої ролі у формуванні суспільної моралі не відіграють.
степан 2012.05.06, 12:14
дядьку Тарасе. написано багато, але немає ніякої конкретики, майже так по радянському, все це говорилося на кухнях, а потім вийшло на люди. Плач Тараса по українськи, написано кілька занадто розумних слів, які більшість наших людей не зрозуміє.Писати треба просто,адже дешева робоча сила ,як ви написали,створює державний добробут і соціальну базу своїми податками як особисто так і через підприємства,але їхні діти без грошей не можуть здобути освіту бо наші українські навчальні заклади скоро майже будуть недоступними.Ви пане Тарасе живете десь далеко, у своєму світі-не серед нас, простих людей і мені здається вам байдуже,що буде дальше з народом.От поплачемо, поговоримо і поговоримо,щоб знали що я такий є-Тарас, ну і ще кілька наших франківських письменників які живуть у відірваному від людей світі. Може я не попав, але щось дуже ви солите багато на народ,який бідує тяжко і виживає.
Кук 2012.05.06, 16:42
Степанові треба конкретики: яке де насіння купити і коли посадити, аби не так тяжко давалося традиційне тупе виживання збідованому народу. Тебе тут, сарако, думати привчають, а ти далі - про свій куций жалісливий досвід дачника-виживальника.
al-kaddafi 2012.05.07, 00:47
))) Все влучно сказано автором, а хто вважає інакше, кому бракує простоти, чи вважає наш народ вічно-селянського походження, то Вам, шановні, треба ще раз народитися, щоб правильно клепки склалися !!!
Віктор 2012.05.07, 01:08
В кінці 90х здавалось що все погане позаду тепер заживем...одружився,діти народились ...малий в 2 роки співав разом нас багато...а тепер на горизонті небезпека що жити їм ще в гірших реаліях прийдеться чим нам в 90х,кругом брехня відкат обман...мені сподобався комент росіянина Серебрякова"В мене троє маленьких дітей і я не хочу щоб вони виросли моральними уродами тому і ємігрую"...шкода але і моїй родині нема місця в цій україні
Марія 2012.05.07, 11:26
Гірка пекуча правда або "мріялось, бажалось - не збулось". А народ і винен і не винен. А світ, виявляється, знає нас краще ніж ми самі, тому перспективи наші дуже туманні. Шкода онуків...
Тарасів читач 2012.05.07, 16:29
Тарасе, я давній прихильник Вашої творчості. Власне з Ваших оповідань дізнався про Вашу активну життєву позицію в юності і молодості. Поступово Ви мігруєте в сторону філософії і пасивного спостереження. Тут Вас чекає небезпека - Вам просто не буде про що писати. Ваші твори втратять безпосередність Ви втратите своїх читачів. Не знаю, наскільки багато таких як я, але я б підтримав Ваші спроби зробити владу ( і країну) не бандитською. Спроби активні, дієві а не через опуси на фіртці.
доктор 2012.05.07, 18:10
цікавий аналіз. Важко не погодитися. думаю що Украіна зараз є тією глиною з якоі чужаки зліплять страшного 40 мільйонного монстра. Або знайдеться лідер який пожертвує своім добробутом чи життям. обовязково на чолі патріотичноі команди-організаціі. виведе цих загалом нормальних людей з мертвого ПІКЕ іпомаленько почне будувати свою Украіну. Приклад-Грузія Прибалтика Польща і навіть Росія , не дай Бог нам такоі держави... І робиться це доволі швидко. тільки треба робити а не імітувати.
Кук 2012.05.07, 20:21
Словом, Тарасе, створюй свою банду - є охочі приєднатися :) А чому б і ні?
Я 2012.05.07, 21:24
І мене візьміть, а я ще кількох знаю. Це моє... Треба і робити і говорити, адже "перше було СЛОВО...". Тобто, спрощено, щоб щось робити, треба обговорити і вирішити що саме робити. Все так і повязано.
13.03.2026
Павло Мінка

Лісова мафія та злочини проти природи: ексклюзивні дані від поліції та прокуратури — спеціально для Фіртки.  

2292
09.03.2026
Вікторія Матіїв

У розмові з Фірткою Надія Левченко розповіла про шлях до сцени, пам’ятні ролі, режисерський дебют та те, як війна змінила її творчість і ставлення до мистецтва.  

1114
04.03.2026
Вікторія Косович

Від оборони Києва до боїв на Донбасі, від поранень і втрат до психологічної реабілітації та роботи в Офісі Омбудсмана — ветеран Максим Кремінь в інтерв'ю розповів Фіртки про службу, труднощі повернення та те, що справді потрібно ветеранам після війни.

1420 1
01.03.2026
Вікторія Матіїв

«Він був неймовірно цілеспрямованим. За що б не брався — усе в нього виходило. Прекрасно малював, обожнював читати. Займався спортом», — згадує Наталія Погоріла свого чоловіка, полковника Повітряних сил Юрія Погорілого.  

2298
22.02.2026
Павло Мінка

Ексклюзивні дані поліції — спеціально для Фіртки.  

3761
18.02.2026
Діана Струк

В інтерв'ю журналістці Фіртки Тарас Прохасько розповів про дитинство, вибір біології замість радянської літературної школи, роль письменника під час війни та значення премій для творчого життя.

2722

Конфесійні зміни у Красноїльській церкві почалися з поминання російського патріарха та розповсюдження нових, друкованих Церковних календарів.

763

Згідно Книги Пророка Ієзеркіля (книги 38, 39) «Остання Битва Кінця» має відбутися між Ізраїлем та «Гогом з землі Магог (Півночі) та полчищами персів, ефіопів і лівійців при ньому».

2513

Багато людей використовують мобільні застосунки, щоб підтримувати релігійні практики, молитися, читати священні тексти або отримувати духовну підтримку щодня. Кожна із відомих церков чи відомих релігій створює мобільні застосунки для своїх вірян.

933

«12 лютого сего року відбуло ся інавгурацийне представленє нового нашого «Товариства «Українського народного театру ім. І. Тобилевича». Йшла вистава столітньої, та мимо сього все сьвіжої і молодої «Наталки Полтавки», - свідчить 42-е число газети «Діло» 1911-го року.

1381
10.03.2026

Сіль супроводжує людство тисячоліттями. Колись вона була «білим золотом», за яке воювали й платили цілими статками, а сьогодні часто стає об’єктом звинувачень у шкоді для здоров’я.  

2477
04.03.2026

Добра тарілка — це не дієта, а насолода: страви, які радують очі, душу і живлять тіло. Навіть простий перекус може стати маленьким ритуалом, що заряджає позитивом на кілька годин уперед.  

2545
27.02.2026

Люди часто звикли пов’язувати втому з недосипанням чи стресом, але не менш вагомим чинником є харчування. Те, що ми кладемо на тарілку, безпосередньо впливає на рівень енергії, концентрацію та працездатність.  

3133
10.03.2026

Священник наголошує: християнство завжди існувало як спільнота, а не індивідуальна релігія.

19919
05.03.2026

Зустріч відбудеться у першу суботу місяця, 7 березня, біля чудотворної ікони Богородиці. Мета заходу — духовно об’єднати вірян у молитві за Україну, за подолання особистих труднощів та довірити їх Непорочному Серцю Богородиці.

1453
03.03.2026

Перша заповідь Божого Закону нагадує: не можна ставити на місце Бога ні людей, ні речі, ні будь-які сили.    

21450
27.02.2026

Церква критично ставиться до ворожіння та будь-яких чарів. Усі вони — тяжкий гріх.

9255 1
10.03.2026

Письменник і журналіст Олег Криштопа став лауреатом Шевченківської премії. Також у номінації «Театральне мистецтво» нагороду отримала режисерка Оксана Дмітрієва.  

798
12.03.2026

Опитування проводилося з 2 по 6 березня. В ньому взяли участь 1200 осіб.  

718
09.03.2026

В Угорщині 12 квітня вибори до парламенту. Останні соціологічні дослідження свідчать, що партія антиукраїнського та антиєвропейського прем’єр-міністра Віктора Орбана «Фідес», яка багато років при владі, має реальні шанси вибори програти.

1453
02.03.2026

Колишній спеціальний посланець Трампа генерал Кіт Келлог розповів, чому Путін насправді в пастці і чому підхід Білого дому до російсько-української війни як до бізнес-угоди є стратегічною помилкою.  

1232
22.02.2026

«Поки Путін у відчаї зволікає, час на боці України. Росія зазнає непомірних втрат наближаючись до четвертої річниці війни», — так описує ситуацію в російсько-українській війні британська The Telegraph статтею колумніста Самуеля Рамані.

1614