На Прикарпатті вже понад 10 років говорять про необхідність побудови сміттєпереробного заводу, і не лише для обласного центру, а й у інших районах Івано-Франківщини. Але попри загрозу потонути у смітті, далі слів процес не йде.
Спілкування з інвесторами на тему переробки сміття проходить майже за тим самим сценарієм, що і у Львівській області. Ну, принаймні, досі так було.
У обласній адміністрації влаштовують презентацію інвестиційного проекту, який пропонує одна з іноземних фірм, що вже роками спеціалізується на питаннях переробки сміття і збудувала не один завод.
Фірма нібито поважна і питань до неї не виникає. Профільні чиновники дуже детально розповідають, який позитив матиме Прикарпаття від співпраці з цими інвесторами. Вже пораховані нові робочі місця та екологічний ефект.
Того ж таки дня підписують протокол чи якийсь інший документ про намір таки збудувати завод, і вже цього року. Присутні плескають в долоні. ЗМІ тиражують новину, що ось нарешті область матиме перший сміттєпереробний завод. Інвестори чи їх представники задоволені їдуть, адже бачать, що нібито проблем з реалізацією проекту практично нема і справа за малим – виділити землю.
Близько місяця ще триває інформаційний гул. Потім проходить ще один місяць – про інвестора згадують все менше і менше. І от непомітно минає приблизно рік, приїжджає новий потенційний інвестор. І історія повторюється майже стовідсотково. Таке собі зачароване коло, виходу з якого навіть не видно. Проте, видно, що існують якісь непереборні перепони, що не дають словам стати реальними справами.
Хоча про необхідність сміттєпереробного заводу на Прикарпатті почали говорити ще десять років тому, після того як була прийнята Івано-Франківською облрадою програма розвитку області на період з 2006 до 2011 року. Тоді чиновники запевняли, що питання екології у ній стоять на першому місці, через гіркий досвід з калуськими хвостосховищами.
Один з найамбітніших проектів був оголошений у 2012 році. Тоді чиновники запевняли, що мають достатньо пропозицій від інвесторів, аби вибрати надійних та побудувати на Прикарпатті аж 4 заводи з переробки сміття. Йшлося про село Рибне, куди зараз вивозять сміття з Івано-Франківська, міста Калуш і Коломию та село Лоєва, що у Надвірнянському районі. Ще у трьох районах – Галицькому, Долинському та Тлумацькому мали збудувати сміттєсортувальні лінії. Встигнути реалізувати проект мали до кінця цього року. Наразі нічого не зроблено, точніше навіть не починали робити.
У той день, коли після трагічних подій у Грибовичах, міський голова Львова відгородився від жителів силовиками, дещо знакове сталось і в Івано-Франківську.
Мер Івано-Франківська Руслан Марцінків на виконкомі заявив, що для того аби відволікти увагу від подій на Львівщині, існує велика ймовірність підпалу полігону у селі Рибному, куди вивозять сміття з міста.
Було вирішено направити туди не лише рятувальників, а й правоохоронців, які тепер несуть цілодобове чергування.
Звичайно, з одного боку це можна розцінювати як логічний крок, ніби міський голова дбає про безпеку, але з іншого – цією заявою він знімає з себе усю відповідальність. Адже тепер, в разі якихось проблем на полігоні, все можна списати на стороннє втручання.
Ще одна цікава деталь. Оскільки увага журналістів постійно прикута до смітника, і не лише цього року, у ЗМІ постійно піднімають питання на який час вистачить його можливостей. Минулого року називалась цифра у близько 5 років. А от цього року, коли міський голова Івано-Франківська 15 червня перевіряв полігон, вже була озвучено, що сміття на нього планують вивозити до 2026.
Того ж дня Руслан Марцінків заявив і про те, що на полігоні обладнають сортувальну лінію, на якій працюватиме 45 людей.
Підтримав його у цій ідеї і керівник полігону Юрій Мороз, за його словами це дозволить переробляти щоденно близько 30 тонн, тоді коли щоденно з Івано-Франківська привозять 220 тонн.
А от екологи не підтримують такої ідеї. На їхню думку, це марнування коштів. Минулого року Володимир Красноштанов після відвідин смітника заявив, що влада має думати як закрити полігон та консервувати його і вирішити проблему з відведенням фільтратів, а не вкладати в нього гроші.
Загалом на території Прикарпаття наразі функціонує 27 полігонів твердого побутового сміття. Вони займають площу розміром 83 гектари і на них вже зберігається 25 мільйонів тонн сміття.
Як зазначив в одному з коментарів керівник управління екології та природних ресурсів Івано-Франківської ОДА Ріяфет Гасимов, частина полігонів області не відповідає вимогам екологічної безпеки.
Деякі з них влаштовані на фільтруючих грунтах, без водонепроникного екрану. Йдеться про полігони у Бурштині, Верховині, Рожнятові та Заболотові. При потужних опадах це може спричинити потрапляння фільтратів у грунтові води.
За словами чиновника, більшість полігонів не обладнані ваннами для промивки ходової частини сміттєвозів.
Але найстрашніше те, що є достатньо полігонів, які вже вичерпали свої можливості або близькі до цього, а альтернативних їм наразі немає.
Ось дані останніх років. З 2013 року сміттєзвалище у Надвірній приймає сміття лише з міста. Така ж ситуація зі Снятинським полігоном. З0 червня 2014 року смітник закрити для сміття з району та інших територій. З 2015 році сміттєзвалище у Коломиї закрите для сміття з інших територій, крім самого міста.
Це офіційні дані, але який стан справ реальний невідомо, бо сміття насправді немає куди вивозити. А результат повної заборони може лише сприяти утворенню стихійних сміттєзвалищ, побороти які буде дуже важко.
Андрій ВОЛИК, для ІА ZIK
