На Прикарпатті за півроку четверо жінок відмовилися від новонароджених

 

/data/blog/97312/3e6533938dd0b983f99ecae4d789601d.jpg

 

Небажані, відторгнуті, занедбані, підкидьки… Як боляче вживати ці слова для тих, хто тільки завітав у цей світ. На жаль, не кожному новонародженому випадає шанс бути очікуваним, а значить отримати повістку в життя.

 

Одні матері залишають немовля вже в пологовому будинку чи підкладають рожевощокий клубочок до дверей церкви або монастиря, інші просто викидають разом зі сміттям у сміттєві баки, а деяких...

 

Народити і… дати шанс жити

Впродовж І півріччя 2015 року до центрів СССДМ Івано-Франківської області надійшло 5 повідомлень стосовно намірів відмов матерів від новонароджених дітей. Четверо з них не змінили свого рішення та залишили дітей у зв’язку із важким матеріальним становищем та відсутністю умов для догляду та виховання новонароджених. Діти, від яких відмовилися, будуть усиновлені, пише "Західний кур'єр".

 

«Прикро, що для деяких жінок материнство стає тягарем, – говорить Надія Герасимів, головний спеціаліст відділу методологічного забезпечення соціальної роботи ОЦССДМ. – Найчастіше покинуті немовлята – це незаплановані, небажані діти, які були зачаті за легковажності, від маловідомих або нелюбих чоловіків».

 

Спеціаліст називає кілька основних причин, які спонукають жінку до такого кроку. Погане матеріальне забезпечення, жінкам ніде жити. Вони вважають, що не можуть відповідати ще за одну людину, адже вони самі без грошей та даху над головою. Державна допомога для них – не аргумент. Зараз за ці гроші прожити трудно. Та й на роботу з дитиною на руках не влаштуєшся. Відмовляються від свого чада і матері-одиначки, і незаміжні дівчата через сором і страх, що люди осудять.

 

Покидають дітей дівчата з неблагополучних сімей, сироти. Жінці, яка ніколи не знала, що таке батьківська любов, доброта, співчуття, важко виявити їх до новонародженого. Але відмовницями стають жінки не лише убогі та сироти, а й зрілі, заможні панянки. Це стосується немовлят, народжених з важкими вадами, коли в сім’ї вже є старші діти, і ще одна дитина – просто зайвий клопіт. Є ще й суто індивідуальні причини, які штовхають породіль на такі крайнощі.

 

«Ми вивчаємо кожен випадок окремо. І повірте, кожна ситуація унікальна і якісь тенденції з причинами відмов назвати важко. Звичайно, ми намагаємось переконати жінку залишити дитину. Але бувають ситуації, коли відмова є дійсно кращим варіантом як для жінки, так і для немовляти», – зазначає Надія Михайлівна.

 

Більшість відмовниць виправдовують свій вчинок матеріальними нестатками, відсутністю законного шлюбу тощо. Проте чи є це дійсно причиною позбавитись своєї кровинки? Адже навіть у найжорстокіші часи, в цілковитій убогості, у часи кріпацтва, воєн і руйнувань жінки, жертвуючи собою, способом життя, звичками і відносинами, виношували, приводили у світ і берегли своїх дітей. Можливо, причина криється у розбещеності молодих людей, безвідповідальності, руйнуванні інституту шлюбу та сім’ї, черствості один до одного?

 

Матусю, ти ж мене народила!

Одна жінка Уляна мала намір відмовитися від новонародженої дитини. Причиною послужило те, що вона не перебувала в шлюбі і на цей час в неї вже росла донька, яка також виховувалася без батька. Родичі Уляни були категорично проти чергового «поповнення», оскільки важко змирилися з народженням старшої без батька, займалися її вихованням і вважали, що народження другої поза шлюбом призведе до ще гіршого осуду односельчан, сусідів, громади.

 

«В результаті спільної роботи медпрацівників та центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді вдалось переконати відмовницю. Жінку разом з синочком прихистили сестри-монахині у Містечку милосердя. Так Уляна отримала і дах над головою, і можливість виховувати та доглядати дитину в належних умовах. А згодом і стосунки з родичами налагодились, які через деякий час попросили дочку з онуком вертатись додому», – розповідає спеціаліст соцслужби.

 

У нашому суспільстві склалась думка, що вся відповідальність за народження і виховання дитини лежить на матері. Тому покинуті діти – це не лише ті, від яких відреклась мати, а й уся сім’я. Адже у кожного немовляти є ще й батько, бабусі, дідусі, сестри, тітки, які можуть забрати його у свою родину. Інколи такі випадки трапляються, проте рідше, ніж би хотілось.

 

Долю небажаного немовляти буде формувати уже сиротинець у Надвірній, потім – в Угорниках чи де інде. «Коли мати пише відмову від крихітки, вона позбавляє себе батьківських прав на неї. І пізніше, коли, можливо, вона одумається, захоче познайомитись зі своєю дитиною – буде запізно. Адже подальша доля таких діток є таємницею, яку навіть біологічній мамі не відкриють», – зазначає Надія Михайлівна.

 

Знаково, що коли жінка пише відмову, вона не несе ніякої юридичної відповідальності за свій вчинок. Та чи не найбільшим покаранням для матері є докори сумління. «Полегшуючи» своє життя нині, вона не розуміє, наскільки його ускладнює на майбутнє. Не одну ніч ридатиме за своїм немовлям. І не раз уві сні почує гіркий голос покинутої кровинки: «Матусю, чому?».

 

Скільки того світу «у вікні»

Цього літа у Івано-Франківську знову знайшли мертве немовля на смітнику. За останні роки на звалищах міста знайдено десяток трупів новонароджених. Крім того, в Україні щодня гине дві тисячі ще ненароджених малюків. Саме з метою запобігти такому жорстокому дітовбивству при міській дитячій лікарні створено «Вікно життя», де можна анонімно залишити дитину.

 

«Таке «віконце» захищає право маленької людини на життя. Хоча і не гарантує каяття таких матусь-зозуль. Таким людям важко пояснити, що людське життя – цінність, оскільки вони і своє не цінують. Адже багато з тих жінок, які позбавляються своєї дитини, ведуть нездоровий спосіб життя, вживають алкоголь і наркотики, нерозбірливі в статевих зв'язках, не навчаються і не працюють», – говорить заступник голови Івано-Франківського християнського руху «За життя» Мирослав Возняк.

 

Мати Тереза під час отримання Нобелівської премії миру казала: «Найбільший руйнівник миру нині – це крик невинної ненародженої дитини». Адже немає нічого ціннішого за життя. Інколи необдумано випита таблетка «Постінору» може вирішити подальшу долю подружжя. В Україні мільйони неплідних пар. З них 868 тисяч через аборти. «Адже слова «плодіться і множтеся» були першою Божою заповіддю для людей ще до гріхопадіння. Не потрібно боятись народжувати. Так само у Біблії зазначено, що жінка спасеться народженням дитини. Якщо з’являється нове життя, значить у Бога є на нього якісь плани, і не потрібно їх руйнувати», – каже отець Мирослав.

 

Він запевняє, що справжню радість батьківства можна відчути, виховуючи мінімум чотирьох дітей. Доказано, що якщо подружжя не застерігається, то протягом свого спільного життя народжують переважно семеро дітей. Навіть слово «сім’я» складається із сім «я». «Ми розробили так звану «формулу щастя»: 7 – 50 – 100 – 350. Якщо є семеро дітей, буде п’ятдесят онуків, то можна прожити до сто літ. І на столітній ювілей завітають триста п’ятдесят правнуків. Разом це буде сімсот людей, і один з онуків обов’язково матиме ресторан, в якому всі помістяться».

 

Часто можна почути, що так звані «вікна життя», «контейнери», «бокси», «ніші», «колиски лелеки» слід ввести скрізь, де тільки можна, пропонуючи породіллям більш гуманне вирішення своєї проблеми. Однак, популяризувати цей, по суті, острівець життя, в тому сенсі, що, мовляв, позбудьтеся новонародженого, якщо хочете, але цивілізовано, культурно, більш гуманно, навряд чи правильно. Саме цим суспільство популяризує думку про те, що це таки можливо (за принципом: «бийте дитину, тільки чистими руками») і виправдано («так заради добра ж!»).

 

«Жінка, яка зважилася позбутися власної дитини, повинна розуміти, що це гріх, але менший, ніж залишити його в умовах, що загрожують життю малюків. Вона може передати новонародженого родичам, залишити в лікарні, підкласти у «вікно» – такі заходи не загрожують життю і здоров'ю малюка. І це – головне, що може запобігти злочину.

 

Втім, відмову від своєї дитини, навіть в рамках закону, не можна підтримувати, тим більше визнавати такий вчинок гуманним і цивілізованим», – впевнений Мирослав Возняк.

 

Ще в дитинстві бабуся вчила, що через вікно не можна плювати, виливати помиї і викидати сміття, оскільки під ними стоїть Ангел Божий. Яка доля чекає знайдених «зозуленят» у таких віконцях? Жорстокі реалії сиротинця чи затишок теплого «гніздечка», хоч і чужого? Куди закине вітер жорстокої реальності цей відірваний від гілки самотній листочок? Та чи загляне сонечко і у його «віконечко».


20.01.2016 1342 0
Коментарі (0)

16.09.2025

Попри російсько-українську війну, що триває з 2022 року, туризм на Івано-Франківщині не просто виживає, але й активно розвивається.    

275
14.09.2025
Вікторія Матіїв

Олексій Солоданюк загинув 23 серпня 2023 року на Запорізькому напрямку. Сім'я Солоданюк родом з Черкащини, але останні дев'ять років проживали у Києві. Після загибелі чоловіка Катерина разом з дворічною донечкою Соломією переїхали в Івано-Франківськ.  

1534
09.09.2025

Чому історичні скарби під загрозою?

1349
05.09.2025
Вікторія Косович

Як в Івано-Франківську справляються з викликами в умовах війни, які інфраструктурні проєкти реалізовують та що планують після перемоги, Фіртка поспілкувалася з заступником мера, директором департаменту інфраструктури, житлової та комунальної політики Івано-Франківської міської ради Михайлом Смушаком.

1185
01.09.2025
Вікторія Матіїв

Журналістка Фіртки розпитала шкільну практичну психологиню Віталію Саламащак про те, як війна впливає на емоційний стан учнів, які методи допомагають дітям впоратись зі стресом та тривожністю і що батькам і вчителям варто знати, щоб підтримати дітей у цей непростий час.

1195
30.08.2025

Кримінальний шлейф компанії-переможця «Коста-Проект» викликає занепокоєння щодо прозорості будівництва системи лінійної телемеханіки.  

7291

Свого часу транзитом на Тибет вдалося відвідати Непал та його столицю Катманду. І за ці кілька днів вісім років тому склалося враження, що непальці багато в чому подібні до українців.

314

Некромантія — це про культуру. Культура, яка по суті є рекультивацією, стає просто культом смерті. Ніби логічно — чим більше мудрості, тим більше любови до смерті. Або ж сили й наснаги її прийняти. Це культ або ж ритуал.

477

Ще недавно приналежність до певної конфесії визначали також за однією ознакою, вважаючи, що православний священник має бороду, а католицький — з поголеним обличчям.

713

Цього дня, рівно 148 років тому, 22 серпня 1877 року народився мій прапрадід Самійло Головенський. Він був козацького роду, заможним, володів 30-ма гектарами поля та млином. В радянські часи його назвали «куркулем».

1751
16.09.2025

Добра тарілка — це не дієта, а насолода: страви, які радують очі, душу і живлять тіло. Навіть простий перекус може стати маленьким ритуалом, що заряджає позитивом на кілька годин уперед.  

111
10.09.2025

Час останнього прийому їжі може впливати на здоров’я не менше, ніж її склад.  

1199
06.09.2025

Сіль супроводжує людство тисячоліттями. Колись вона була «білим золотом», за яке воювали й платили цілими статками, а сьогодні часто стає об’єктом звинувачень у шкоді для здоров’я.  

684
16.09.2025

Простий образ сіяча й зерна розкриває глибоку істину: від нас залежить, чи проросте й принесе плід те, що ми чуємо й сприймаємо.

116
09.09.2025

Християнська родина — це не лише осередок любові й підтримки, а й «домашня Церква».  

1359
05.09.2025

Вірян запрошують на прощу до Погінського монастиря, що на Прикарпатті.  

948
03.09.2025

Мер Івано-Франківська Руслан Марцінків підтримав позицію Українського католицького університету щодо враховування світоглядних критеріїв при відборі студентів на програму з проживанням у колегіумі.  

1500 1
16.09.2025

Суди викривають байдужість місцевих рад до збереження історичних пам’яток.  

243
16.09.2025

Непал є країною, де домінують ліві політичні погляди. Загалом воно й не дивно, оскільки саме в Непалі народився сам Будда Гаутама.

153
04.09.2025

В Пекіні відбувся найбільший в історії Китаю військовий парад, присвячений 80-літтю завершення Другої Світової війни.

1165
01.09.2025

FP-5 «Фламі́нго» — українська крилата ракета великої дальності. Перші фотографії ракети опубліковані 17 серпня 2025 року. Пізніше оприлюднені її технічні дані свідчать, що українська ракета вдвічі перевищує як дальність, так і вагу бойової частини знаменитих американських «Томагавків». При цьому вона приблизно вдвічі дешевша за американські ракети.  

1447
23.08.2025

Лише в серпні поточного року українськими дронами були вражені, деякі по кілька разів, сім великих нафтопереробних підприємств Росії та інша інфраструктура. Загалом враженими виявилися підприємства, які забезпечують 14% ринку пального Росії.  

915