На Прикарпатті за півроку четверо жінок відмовилися від новонароджених

 

/data/blog/97312/3e6533938dd0b983f99ecae4d789601d.jpg

 

Небажані, відторгнуті, занедбані, підкидьки… Як боляче вживати ці слова для тих, хто тільки завітав у цей світ. На жаль, не кожному новонародженому випадає шанс бути очікуваним, а значить отримати повістку в життя.

 

Одні матері залишають немовля вже в пологовому будинку чи підкладають рожевощокий клубочок до дверей церкви або монастиря, інші просто викидають разом зі сміттям у сміттєві баки, а деяких...

 

Народити і… дати шанс жити

Впродовж І півріччя 2015 року до центрів СССДМ Івано-Франківської області надійшло 5 повідомлень стосовно намірів відмов матерів від новонароджених дітей. Четверо з них не змінили свого рішення та залишили дітей у зв’язку із важким матеріальним становищем та відсутністю умов для догляду та виховання новонароджених. Діти, від яких відмовилися, будуть усиновлені, пише "Західний кур'єр".

 

«Прикро, що для деяких жінок материнство стає тягарем, – говорить Надія Герасимів, головний спеціаліст відділу методологічного забезпечення соціальної роботи ОЦССДМ. – Найчастіше покинуті немовлята – це незаплановані, небажані діти, які були зачаті за легковажності, від маловідомих або нелюбих чоловіків».

 

Спеціаліст називає кілька основних причин, які спонукають жінку до такого кроку. Погане матеріальне забезпечення, жінкам ніде жити. Вони вважають, що не можуть відповідати ще за одну людину, адже вони самі без грошей та даху над головою. Державна допомога для них – не аргумент. Зараз за ці гроші прожити трудно. Та й на роботу з дитиною на руках не влаштуєшся. Відмовляються від свого чада і матері-одиначки, і незаміжні дівчата через сором і страх, що люди осудять.

 

Покидають дітей дівчата з неблагополучних сімей, сироти. Жінці, яка ніколи не знала, що таке батьківська любов, доброта, співчуття, важко виявити їх до новонародженого. Але відмовницями стають жінки не лише убогі та сироти, а й зрілі, заможні панянки. Це стосується немовлят, народжених з важкими вадами, коли в сім’ї вже є старші діти, і ще одна дитина – просто зайвий клопіт. Є ще й суто індивідуальні причини, які штовхають породіль на такі крайнощі.

 

«Ми вивчаємо кожен випадок окремо. І повірте, кожна ситуація унікальна і якісь тенденції з причинами відмов назвати важко. Звичайно, ми намагаємось переконати жінку залишити дитину. Але бувають ситуації, коли відмова є дійсно кращим варіантом як для жінки, так і для немовляти», – зазначає Надія Михайлівна.

 

Більшість відмовниць виправдовують свій вчинок матеріальними нестатками, відсутністю законного шлюбу тощо. Проте чи є це дійсно причиною позбавитись своєї кровинки? Адже навіть у найжорстокіші часи, в цілковитій убогості, у часи кріпацтва, воєн і руйнувань жінки, жертвуючи собою, способом життя, звичками і відносинами, виношували, приводили у світ і берегли своїх дітей. Можливо, причина криється у розбещеності молодих людей, безвідповідальності, руйнуванні інституту шлюбу та сім’ї, черствості один до одного?

 

Матусю, ти ж мене народила!

Одна жінка Уляна мала намір відмовитися від новонародженої дитини. Причиною послужило те, що вона не перебувала в шлюбі і на цей час в неї вже росла донька, яка також виховувалася без батька. Родичі Уляни були категорично проти чергового «поповнення», оскільки важко змирилися з народженням старшої без батька, займалися її вихованням і вважали, що народження другої поза шлюбом призведе до ще гіршого осуду односельчан, сусідів, громади.

 

«В результаті спільної роботи медпрацівників та центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді вдалось переконати відмовницю. Жінку разом з синочком прихистили сестри-монахині у Містечку милосердя. Так Уляна отримала і дах над головою, і можливість виховувати та доглядати дитину в належних умовах. А згодом і стосунки з родичами налагодились, які через деякий час попросили дочку з онуком вертатись додому», – розповідає спеціаліст соцслужби.

 

У нашому суспільстві склалась думка, що вся відповідальність за народження і виховання дитини лежить на матері. Тому покинуті діти – це не лише ті, від яких відреклась мати, а й уся сім’я. Адже у кожного немовляти є ще й батько, бабусі, дідусі, сестри, тітки, які можуть забрати його у свою родину. Інколи такі випадки трапляються, проте рідше, ніж би хотілось.

 

Долю небажаного немовляти буде формувати уже сиротинець у Надвірній, потім – в Угорниках чи де інде. «Коли мати пише відмову від крихітки, вона позбавляє себе батьківських прав на неї. І пізніше, коли, можливо, вона одумається, захоче познайомитись зі своєю дитиною – буде запізно. Адже подальша доля таких діток є таємницею, яку навіть біологічній мамі не відкриють», – зазначає Надія Михайлівна.

 

Знаково, що коли жінка пише відмову, вона не несе ніякої юридичної відповідальності за свій вчинок. Та чи не найбільшим покаранням для матері є докори сумління. «Полегшуючи» своє життя нині, вона не розуміє, наскільки його ускладнює на майбутнє. Не одну ніч ридатиме за своїм немовлям. І не раз уві сні почує гіркий голос покинутої кровинки: «Матусю, чому?».

 

Скільки того світу «у вікні»

Цього літа у Івано-Франківську знову знайшли мертве немовля на смітнику. За останні роки на звалищах міста знайдено десяток трупів новонароджених. Крім того, в Україні щодня гине дві тисячі ще ненароджених малюків. Саме з метою запобігти такому жорстокому дітовбивству при міській дитячій лікарні створено «Вікно життя», де можна анонімно залишити дитину.

 

«Таке «віконце» захищає право маленької людини на життя. Хоча і не гарантує каяття таких матусь-зозуль. Таким людям важко пояснити, що людське життя – цінність, оскільки вони і своє не цінують. Адже багато з тих жінок, які позбавляються своєї дитини, ведуть нездоровий спосіб життя, вживають алкоголь і наркотики, нерозбірливі в статевих зв'язках, не навчаються і не працюють», – говорить заступник голови Івано-Франківського християнського руху «За життя» Мирослав Возняк.

 

Мати Тереза під час отримання Нобелівської премії миру казала: «Найбільший руйнівник миру нині – це крик невинної ненародженої дитини». Адже немає нічого ціннішого за життя. Інколи необдумано випита таблетка «Постінору» може вирішити подальшу долю подружжя. В Україні мільйони неплідних пар. З них 868 тисяч через аборти. «Адже слова «плодіться і множтеся» були першою Божою заповіддю для людей ще до гріхопадіння. Не потрібно боятись народжувати. Так само у Біблії зазначено, що жінка спасеться народженням дитини. Якщо з’являється нове життя, значить у Бога є на нього якісь плани, і не потрібно їх руйнувати», – каже отець Мирослав.

 

Він запевняє, що справжню радість батьківства можна відчути, виховуючи мінімум чотирьох дітей. Доказано, що якщо подружжя не застерігається, то протягом свого спільного життя народжують переважно семеро дітей. Навіть слово «сім’я» складається із сім «я». «Ми розробили так звану «формулу щастя»: 7 – 50 – 100 – 350. Якщо є семеро дітей, буде п’ятдесят онуків, то можна прожити до сто літ. І на столітній ювілей завітають триста п’ятдесят правнуків. Разом це буде сімсот людей, і один з онуків обов’язково матиме ресторан, в якому всі помістяться».

 

Часто можна почути, що так звані «вікна життя», «контейнери», «бокси», «ніші», «колиски лелеки» слід ввести скрізь, де тільки можна, пропонуючи породіллям більш гуманне вирішення своєї проблеми. Однак, популяризувати цей, по суті, острівець життя, в тому сенсі, що, мовляв, позбудьтеся новонародженого, якщо хочете, але цивілізовано, культурно, більш гуманно, навряд чи правильно. Саме цим суспільство популяризує думку про те, що це таки можливо (за принципом: «бийте дитину, тільки чистими руками») і виправдано («так заради добра ж!»).

 

«Жінка, яка зважилася позбутися власної дитини, повинна розуміти, що це гріх, але менший, ніж залишити його в умовах, що загрожують життю малюків. Вона може передати новонародженого родичам, залишити в лікарні, підкласти у «вікно» – такі заходи не загрожують життю і здоров'ю малюка. І це – головне, що може запобігти злочину.

 

Втім, відмову від своєї дитини, навіть в рамках закону, не можна підтримувати, тим більше визнавати такий вчинок гуманним і цивілізованим», – впевнений Мирослав Возняк.

 

Ще в дитинстві бабуся вчила, що через вікно не можна плювати, виливати помиї і викидати сміття, оскільки під ними стоїть Ангел Божий. Яка доля чекає знайдених «зозуленят» у таких віконцях? Жорстокі реалії сиротинця чи затишок теплого «гніздечка», хоч і чужого? Куди закине вітер жорстокої реальності цей відірваний від гілки самотній листочок? Та чи загляне сонечко і у його «віконечко».


20.01.2016 1529 0
Коментарі (0)

31.07.2026
Вікторія Матіїв

Віталій Олійник на позивний «Грач» служив у 68-й окремій єгерській бригаді. Після мобілізації чоловік пройшов навчання, вирушив на Донеччину, а вже під час першого бойового виходу загинув. Понад рік сім'я жила між надією та невідомістю, поки не отримала остаточне підтвердження його загибелі.

2256
26.07.2026
Катерина Гришко

На Івано-Франківщині одночасно зростає кількість зареєстрованих безробітних і посилюється дефіцит працівників. Бізнес шукає людей для виробництва, будівництва, транспорту, медицини та сфери обслуговування, однак закрити вакансії стає дедалі складніше.

1157
19.07.2026
Тетяна Ткаченко

Викладач Карпатського національного університету імені Василя Стефаника Юрій Довган не мріяв стати героєм. Просто вважав, що не має права залишитися осторонь. Провів останні пари, попрощався зі студентами й пішов шукати шлях до війська. З п'ятої спроби його прийняли. Про службу в Силах оборони, труднощі після звільнення з армії, адаптацію та роботу зі студентами ветеран розповів журналістці Фіртки. 

2439
16.07.2026
Павло Мінка

Як під шумок відставки уряду Рада переписала статтю 301 Кримінального кодексу, прибравши заборону на "доросле кіно".

1542
11.07.2026
Ігор Бартків

Цього тижня The Economist віддав обкладинку одному з найбагатших росіян і провів із ним майже 60 годин у розмовах.

1643
07.07.2026
Вікторія Матіїв

В інтерв'ю журналістці Фіртки Ірина Онищук розповіла, чому театр сьогодні став своєрідною терапією, як війна змінила глядачів і самих митців, що найчастіше турбує військових після повернення з фронту та чому віра в людей залишається її головною опорою.

2076

Іноді можна зустріти думку, начебто багатство та добробут людини — це благословення Бога, а бідність і нужда — навпаки.

208

Десь на початку місяця у 1991-му на проспекті Шевченка я випадково зустрівся з Сашком Кривенком і він, після короткого – «чим займаєшся?» - запропонував мені написати невелику статтю.

425

Картинка, коли 16-річні дівчатка хором кричать «Сирок – геть!» — то це не лише щира емоція, але і, очевидно, технологія. А ще якась колективна нам ганьба.

1629

Фільм революційний, бо має широку візуальну павутину. І в цій павутині кожен буде плутатись по-своєму. Певна категорія буде засуджувати, бо ніби забагато власних інтерпретацій. Але Нолан, можливо, захотів стати сліпим, як Гомер.

1033
02.08.2026

Війна та стрес суттєво впливають на харчові звички.

11004 2
28.07.2026

Сіль супроводжує людство тисячоліттями. Колись вона була «білим золотом», за яке воювали й платили цілими статками, а сьогодні часто стає об’єктом звинувачень у шкоді для здоров’я.  

5005
23.07.2026

Замість обмежень, радять зважати на контекст, баланс у раціоні та якість продуктів.  

6187
02.08.2026

Священник наголошує: християнство завжди існувало як спільнота, а не індивідуальна релігія.

23233
01.08.2026

У Святому Письмі є притча, що вчить милосердю і взаємодопомозі, яку часто наводять як приклад для сучасного суспільства.  

5964
25.07.2026

У відпустовому центрі в Погоні 19–20 вересня відбудеться Міжнародна проща вервиці. Для паломників підготували дводенну програму, яка включатиме спільну молитву, Хресну дорогу, архієрейські богослужіння, нічні чування та поклоніння Пресвятим Тайнам.

2020
23.07.2026

На початку серпня Івано-Франківщина прийматиме дві всеукраїнські прощі — до галицької чудотворної ікони Матері Божої у Крилосі та до відпустового центру блаженного священномученика Симеона Лукача у Старуні.  

1874
28.07.2026

Акторка Івано-Франківського драмтеатру Мирослава Полатайко зізнається, що в дитинстві не мріяла про сцену та не любила виступати перед публікою. Попри це, родинні традиції, підтримка близьких і наполеглива праця допомогли їй знайти своє покликання та полюбити акторську професію.

6523 3
29.07.2026

Зеленський змінює настрій у Вашингтоні, — стверджує видання Politico. Такі висновки видання робить за результатами перебування в США президента України, де він зустрівся з Дональдом Трампом в Білому Домі, відвідав похорони сенатора Ліндсі Грема (автора закону про «пекельні санкції» США щодо Росії) та виступив перед сенаторам обох партій — республіканцями та демократами.

651
23.07.2026

Росія щораз більше стикається з наслідками повномасштабного вторгнення в Україну. Про це пише The New York Times в статті-аналізі книги доктора Анни Нотте «Ми переживемо їх: Глобальна кампанія Путіна з метою перемогти Захід».

978
14.07.2026

Із дев'яти народних депутатів, обраних від Івано-Франківщини, п'ятеро підтримали документ, одна депутатка утрималася, ще четверо не підтримали його різними способами.

1956
03.07.2026

Президент Польщі Кароль Навроцький (колишній боксер і сутенер, яким його називають політичні опоненти) нещодавно очолив рейтинг довіри серед польських політиків із рекордними 54,8%. 

2405