«Члени виконкому пересварилися через літник поруч із кафе “Чебуреки” на вулиці Дністровській в Івано-Франківську. Член виконкому Вадим Войтик розповів, що майданчик Дорожівського працює уже понад два місяці. Оскільки виконком лише сьогодні видає дозволи, то, виходить, літник працює незаконно.
…міський голова Руслан Марцінків запропонував все-таки дати дозвіл на встановлення літника до початку реконструкції вулиці. За той час доручив структурним підрозділам підшукати альтернативне місце під літник. “У мене є особисте доручення від Олега Тягнибока голосувати за це рішення, тому що дійсно цей підприємець підтримував у найважчі часи “Карпатську Січ”. Тому я буду підтримувати цей проект рішення”, – відзначив Марцінків.
(http://kurs.if.ua, 8 квітня 2016 року)
У рік 7 523 [2016]. Кришував того року [в городі галицькому] кіоски газетні, будки папіросні, ларьки пивні, наливайки патріотичні та привокзальних [бабульок із сємечками] вельми смачними князь віщий, вічний та [у восьмому скликанні] цілком свободний Олежко на прозвисько Тягничебурек. Збирав він данину неміряну від [терпіл] своїх дрібнобізнесових та все по рунгурах, шешорах та інших [офшорах] ретельно припрятував, аки довбуш правдивий, та ярлики паханські, маляви пацанські та інші доручення [пупсові] луччим людям [своїм] роздавав.
Та найважливішим серед усіх бізнесів, аки кіно серед мистецтв, [у городі галицькому] була чебуречна [біля базару], з якої кормилися лицарі свободні, челядь базарна та пси безпритульні, і тільки коти чомусь від м’яса [чебуречного] носа вернули і жалібно нявкали. Поставив же князь віщий Олежик [на сторожі] коло трапезної сеї усім патріотам угодної, аки слово своє тверде і мегафонне, каштеляна городського [Руслана-Марципана], щоб охороняв та беріг сей заклад від недругів, для яких закони писані, та інших [непатріотів]. Відтоді ходив він по дорозі [з дому на роботу], за порядком пильнував і після [передвиборчого голодування] пиріжками вкусними від’їдався, а ще ж за звичаєм давнім у наперстки грав, лотерейки, фанти та інші розводи та [дискусії політичні] влаштовував.
І тільки [злий] член міськвиконкомівський Мачу-Пікчу екс-ерц-перц-герцівський, якого за діла його комунальні та мандри екзотичні ніхто не любив [в городі гадицькому], що був призвичаєний до хробачків азіатських та [макдональдсів] заокеанських, глянув на шатра чебуречні, аки на [пиво маленьке], піну піарну здмухнув та пішов на них походом благоустройним.
Взявся тоді Руслан-Марципан іншого місця шукати для [благословенної] князем віщим Олежиком чебуречної, і блукав же він скрізь [від Вовчинців до Опришівців], аж уздрів раптом посеред [города галицького] хороми величні та пишні з якимись старими речами [непотрібними], вежею високою та банею золоченою, аки [чебурек] підрум’янений. І побачив він, що [добре воно] та затишно тут, і возрадувалися лицарі свободні, а з ними вся челядь базарна і пси безпритульні [у городі галицькому] на прозвисько івано-чебуреківськ.
