Світ змінюється. А з ним – змінюємося й ми. Те, що вчора вважали неможливим, нині — приймаємо як належне. Те, чого боялися, використовуємо у власних інтересах. Ту межу, яку ще вчора боялися переступити, нині залишили далеко за плечима. Зміна поглядів, темпу життя, можливостей пізнання створюють щоразу нові спокуси.
І ми часто піддаємося на провокації. Грішимо, бо слабкі тілом і духом. І оновлюємося – приступивши до сповіді та прийнявши причастя. Але чи правдива наша сповідь, чи повна? Адже часто робимо речі, про які в Біблії ні слова. До прикладу, витрачаємо багато часу на спілкування в соцмережах... Згадувати про це на сповіді чи ні? Адже гріх нині також набув іншої форми. Модернізувався. То в чому маємо ще каятися?
Невже хабарництво, безвідповідальність влади, порушення правил дорожнього руху та кинута обгортка – є такими ж гріхами як вбивство, крадіжка, брехня? За відповідями TopNews звернувся до керівника Бюро УГКЦ з питань екології, доктора богословських наук Володимира Шеремети.
– Пане Володимире, то що таке "нові гріхи" та в чому вони полягають?
– Важливо усвідомити, що будь який гріх, чи то “старий” чи “новий” – це передусім гріх, тобто дійсність внутрішнього особистого конфлікту з Богом, який виражається у морально злій поведінці, що порушує Божі заповіді і несе в собі загрозу для дочасного та вічного життя. “Нові гріхи” – це гріхи, які поповнюють сьогодні люди завдяки технологічному розвитку, який є амбівалентним, тобто має служити добру, але нині в особливий спосіб загрожує життю, суспільній дійсності та зрештою і природному довкіллю – усьому створеному Богом світу. Важливо усвідомити, що чи це аморальні репродуктивні технології, чи торгівля наркотиками, чи різні прояви соціальної несправедливості , чи знищення природного довкілля, – все це де-факто тільки плоди на дереві гріха, корінням якого є людська гордість, егоїзм, жадібність, непоміркованість… Звісно, що будь-який гріх є предметом сповіді, особливо ж, якщо це важкий гріх.
– Чому виникла потреба встановлення Церквою так званих “нових” гріхів?
– Церква не встановлює “нові” гріхи, вона їх насамперед діагностує. Чисельні суспільно-екологічні проблеми сьогодення Церква діагностує як лиш вершину айсберга, чи симптоми серйозного захворювання – кризи екології душі, що веде до кризи екології сім'ї, суспільства та до глобальної соціально-екологічної кризи. Без цього діагнозу боротьба з сучасними соціально-екологічними проблемами буде направлена лиш на усунення наслідків, а не внутрішніх причин і тому не може бути достатньо ефективною.
– Чи правда, що до “нових” гріхів належить і безвідповідальність влади? Коли так, то яка кара чекає чиновників?
– Безвідповідальність влади? Це дуже широке поняття. В особливий спосіб це прогрішення проти спільного блага та суспільного добробуту тих людей, яким відповідна влада мала би служити. Цей гріх починається там, де той чи інший представник влади чи чиновник забуває, що він має бути слугою, коли перестає трактувати пересічних людей як мету і бачить в них лиш інструмент для забезпечення лиш свого власного добробуту.
Носії влади мали би пам’ятати не лиш про те, що кожному прийдеться дати відповідь (скласти звіт) за свою діяльність чи бездіяльність, але в особливий спосіб також і те, що кому більше дано, того звісно більше і запитають…
– Чи є гріхом давати та отримувати хабар? Яка покута?
– Хабар в тій чи іншій формі – це без сумніву гріх. Зважаючи на вагомість цієї проблеми в нашому суспільстві, Синод Єпископів УГКЦ ще в часі Великого посту 2008 року видав спеціальне звернення з приводу цього питання, строго засудивши це ганебне і гріховне явище і закликав всіх сказати: “Ні!” хабарництву в усіх його формах. Стосовно надання покути – це є компетенція конкретного душпастиря стосовно конкретної людини, яка кається в конкретному гріхові. В кожному випадку важливо брати до уваги не лиш матерію гріха, а й також рівень моральної задіяності (свідомість і добровільність) обставини та наслідки…
– А порушення правил дорожнього руху – також гріх?
– Щороку на дорогах України гинуть тисячі людей, десятки тисяч зазнають травм. Вагому лепту при цьому вносять порушення правил дорожнього руху, зокрема перевищення швидкості. З огляду на рівень загроз для здоров'я та життя, порушення правил дорожнього руху можна трактувати як провину проти заповіді “Не вбий!”. Важливо зрозуміти гріховність і щиро покаятись не лиш за перевищення швидкості чи водіння у нетверезому стані, а й за незадовільний технічний стан автомобіля, дефіцит культури поведінки за кермом, втому та виснаження організму, що може стати причиною нещасного випадку з трагічними наслідками для водія, його супутників та випадкових учасників дорожнього руху.
– Чи правда, що спілкування в соцмережах, користування Інтернетом також вважаються гріхом?
– Інтернет, соцмережі… як і технологічний розвиток в цілому – не є злими в собі. Навпаки, вони мають стояти у службі добра, розвитку особистості, суспільного добробуту… Але все залежить від людини, її життєвої настанови, віри та ієрархії цінностей. Якщо ж людина стає залежною від інтернету чи соціальних мереж, занурюючись у віртуальний світ втрачає свободу, почуття реальності, усвідомлення особистих, сімейних та суспільних обов’язків, то це призводить до деградації особи та негативних суспільних наслідків.
– Так звані “новітні соціальні” гріхи. Що належить до них?
– Папа св. Іван Павло ІІ у Апостольському листі Ecclesia in America долучив до традиційного каталогу “соціальних” гріхів, які кричать до неба низку нових, серед яких: торгівля наркотиками, насильство, соціальна несправедливість, корупція, відмивання грошей, гонка озброєнь… і безрозсудне руйнування природи.
– Що таке “екологічні” гріхи? Що слід згадати під час сповіді?
– Важливо усвідомити, що “екологічні” гріхи, як і суспільні – це лиш прояви гріха в однині, тобто відвернення особи від Бога і порушення його заповідей. У ширшому значенні кожен гріх можна назвати екологічним, оскільки він стосується проблем екології душі, та екології стосунків з нашим Творцем та Спасителем (віри, духовності та моральності). Відповідно, найбільш антиекологічними гріхами є ті, які Церква класифікує як головні, оскільки вони є корінням усіх інших. Західна традиція навчає про сім головних гріхів: гордість, жадібність, нечистота, заздрість, непоміркованість, гнів та лінивство; а східна – про вісім: обжерливість, розпуста, грошолюбство, смуток, гнів, нудьга, марнославство та гордість. Кожен з них порушує передусім екологію душі, поневолює розум і волю (забирає правдиву свободу дитини Божої, яка живе у Бозі) загрожуючи життю людини та всієї створеної дійсності.
У вужчому сенсі екологічний гріх – це дія або бездіяльність, якими людина порушує спасенну Божу волю в ставленні до створеного Богом світу – природи, зневажає свого Творця та Спасителя і загрожує та знищує передумови свого існування. Екологічною матерією сповіді можуть бути різні прояви екологічної безвідповідальності, як наприклад опанованість духом споживацтва, марнотратне використання Божих природних дарів: води, енергії, тепла, жорстоке ставлення до тварин, виснаження та забруднення землі, отруєння повітря (зокрема під час підпалів сухої рослинності, яка носить в нас масовий характер) та води в процесі повсякденної життєдіяльності.
– Дякуємо вам за відверту розмову.
