Ой на горі два дубки, ой на Горбатій

 

Молоді хлоп’ята-голуб’ята ( а тоді ще тільки хлопці-горобці,  ще правильні пацани, з і для народу !)  Віто і Віто, уродженці різних штатів та вихідців зі спільного ранчо  сеньйора Лені, санкціоновано викупленого у сеньйора Лені Першого, трохи Старшого, трохи Спершого,  в свою чергу експропрійованого-репатрійованого (хоча подейкують, що без викупу також не обійшлося, принаймні деяких га. Га ? А-га) в сеньйора Лені-на, царство йому Прєісподніє, опинилися там, де, курча-ляга, не мали би…

 

Їх найняли пасти овець на вельми мальовничій і романтичній горі з історично складеним назвиськом «Горбата», або «Горбата-я» - для саморефлексивних і відповідальних натур. І навіть неважливо, кількісно скільки тих клятих горбів у неї…  - це другорядне, це для запеклих онаністів, або для любителів жорсткого порно, це для AVN Awards, а не для  Золотих Глобусів і Оскарів, а Горбата Гора, її рупори, її вершники, безголові і головасті, мітять виключно на далекосяжні і пристойні цілі, – вони істеблішмент і контемпорарі, вони базарять залізно, вони шляхетно, благородно дивляться у вічі, не ховають у груди і підборіддя ствердні, несхитні, а інколи і полум’яні  погляди, вони мустангів ведуть на родео не лиш для видовищ, але і для хліба, пам’ятайте !  Вони не цураються ні чужої цурки, ні своєї, і не цураються цукерки, ані від суворого і люто-морозяного Діда Мороза, ані від всеблагого, хитруватого Санти.

 

І не кажіть, що «цур їм !», не говоріть, не злословте, брати і сестри, мовчіть і довіряйте ковбоям-чабанам, немов вівці – ви і є вівці ! Ми Вівці !!! Хіба то зле, що вівці ? Міркуйте самі: Вів-Ці, Вів-Цих, якщо хочете, а коли й так Вас не влаштовує, то знайте, що Ці у давній китайській традиції – то все проникаюча життєва споконвічна енергія світу, а Вів… – VIV без А. Так, ви – «А», щоправда позаду, але то пусте.

 

Зате хтось заслужить на шашлик сласний, хтось дослужить на фартух класний.., а чиїсь сусіди по отарі, ієрархії – ні не колективного, а коли й так, то колективного-свідомого «ме-е» - назвуть вас «Агнець», а ви тоді лишень не зазирайте назад, у дві тисячі років тому, не зазирайте, тримайте гідно рамена індивідуально-несвідомого, чимчикуйте вправно, гордо і зухвало навпростець, топчучи і переступаючи всякий мрець, поки не наступить ... Не наступить. Та дещицю про полонину, а дещицю про Голівуд. А непогано було б, все-таки, Карпатські ліси оздобити вивіскою HOLLYWOOD на кшталт Вестсайдських пагорбів, особливо за сих смутних днів ?

 

Колись гірські довгожителі таки доживуть до того Сутного Дня, якщо з Холу остаточно не випаде літера «О», а на її місце не постане остаточно «Е». Колись, декотрі кажуть, Горбата Гора могла величатися неабияк, а навіть  самим Хередомом, якби за часів Лені Першого і надалі переконливіше Лені Другого, а відтак несподівано (?) найоптимальніше Віто Першого, не випала одна «Е».  Жалко ? Жаль ? Жєль ? Забийте… думайте про Ж, як завЖе. Життя таке - не Жито Жати.

 

Отже, Віто Перший, бравий ковбой, трохи правий, а відтак – трохи правий, трохи мрійливий, трохи лінивий, а відтак – трохи нелівий, допас і допасся до такого трасся.., що канув на запас. Та перш ніж зійти з Горбатого Парнаса, у «ропорних» чоботях, бордових шароварах, вишиванці файній і сомбреро солом’яно-фетровому, хіповому, діркуватому, покручуючи, набитим холостими Кольтом на мізинці,  він не оминув доленьки пасивного …аса. І доленьки діда Панаса.  Він її, зачарований до забуття поетичністю Горбатого Парнаса, ще задовго до того не уникав – шерифська політреформа, бідкався, забороняла запрозячити Парнаса лівим, правим і прямим-центральним в лоб, і ще, бідкався, що дарма його іменували …асом, адже спершу він віддавав перевагу салону перед салуном цілком в дусі приписів історичних законодавців салунів.., і звідкіля він міг знати, що на задрипаному Горбатому ранчо існують ще й салони краси ?...   Не він же, виправдовувався він же,  цінитель мейк-апу і ботаксу, – він же людина поглядів позаминулих століть, невитравних духом традиції цінності, а не трендиції цінного,  так би мовити.    

 

…Асс він до слова мав «не для нас», який тільки ас і …ас не гребував його … не за нас, канєчно.., і многа-многа раз. Останній раз, немов останній раз, у Віто з Віто трапився, на високогірному осінньо-зимовому пасовищі ГГ, коли от-от чекав  чергової черги туго затягнутого ласого лассо скотячий загін, аби  ямами горизонту почимчикувати гладенькою вертикаллю  в рідкісні сакральні дні циклу, дарованими служителями свого Ча, неначе Ра, неначе Джа... Наслідком «непомітного» проникливого проникання в загадкову ду…шу Віто Першого щонайбільше стало лише відділення, унезалежнення, нейтралізація десятка-другого інтелектуальних овець. Їх звали Доллі. Така Dоll. Та й усе.

 

Ну а ще легка кривда дамам, від такої перверсії, чоловічої, прозірливим дамам, легка, які досконало розбираються в тонкощах нестабільної психеї і блудливого еросу   деяких  мучачос.

 

Селяві.

 

Тепер Віто Другий – Перший Пєрєц на Горбатій…, гне і сам гнеться, щоб не гнутися і щоб діти-правнуки не гнулись. Його, Горбатого Рейнджера. Його жерці з есагілів йому навперебій  твердять і прорікають, що Межиріччя стопудняк можливе і в Межигір’ї.., а тому нєфік тремтіти перед дощами, громами і всякими іншими циклонами, проте, про всяк випадок, радять, убезпечитись від циклонів, творенням і звільненням  циклопів…

Та підступна доленька не спить, чатує («доля Горбатого», то сі називає, курва), не дає йому чабанити і  ковбоїти безтурботно і натхненно, немовби у кращих сновидіннях медитативного кочегара Фолкнера. «Озброюватися», «Наважуватися», «Їхати», - йому так волять не зовсім горяни, а печерні люди, точніше власники печер і власники ще більш глибоких і недоступних печер, вічної темряви гада Гадеса, резиденти інших ранчо і езіди, западлюцькі резистори і ревізори всякі чужоземні.

 

Віто Другий, хоч і править за Першого (в смислі№1) на своїй фазенді, одначе пам’ятає, що не один-єдиний він ковбой, аби дати гідний бой.., що існує і сей бой, і той бой …, а тому – трєба і надо, і бєз базара, і єс-оф-кос,  без зайвіх хлапот, да будєт-прєбудєт вєчна нєпабєдімий кокс - нафік йому  всякій бойкот-$ ?!   

 

А Гора тим часом щодалі то Горбиться і розроджується новими Горбами. Віто не боїться ненависників, критиків і просто крикунів, він зве їх «горбофобами» (не він, звичайно, в нього інший лексикон, як правило, –  Г Гер-бата часто-густо замість нього рапортує і на вухо шепче); він – кавбой, а тому здебільшого грає у гриву і хвіст… лашадок, лашаріків і прочь-іх поні; він на дурний-лихий випадок у сейфі зберігає дві старі сорочки, замащені голубою і помаранчевою лімфою на рукавах, що нагадують про сутичку між полюбовниками, яка мала місце в листопаді-грудні 2004, і  більш ніж впевнено заявляє, що горби вирівняються і вже вирівнюються, якщо виростуть нові горбочки в овець і поні, – ще трошечки.., горбочечки.., малесенькі.., гарнесенькі.., а тому Вівці, Овечки і Овечечки – думайте трохи про вічність, а не лише про шлунок, мат вашу, і мат вам скоро.  Вічну, як у сеньйора Леніна, царство йому Прєісподніє. Амат  вам. Амінь.

 

А підгоряни і підгірянки з’юрбилися, вдивляються разом  у повен-повен місяць, наче омен-ковен, понад Горою, чаруючий-не-розчаруючий (?) їх своєю Триєдністю у достеменно невідомій (думають-гадають відуни Фесенки-Карасьови і звіздуни Волхва Вови) якій ще фазі, а потім традиційно голяком ходять колом, взявшись за руки, підгіряни, вік-кане, паладини Вікки-Вікторії, та й  співають пісень на втіху собі та іншим із  заголовком: « Відала вже раз, відає назавжди», або частіш «Віддала вже раз, віддасть назавжди»:

 

Ой на горі два дубки, ой на горі лиш два по два  дубки, 

Ой на горі тілько дубкє, ой де ж ті дівкє ?...

Де ж то ті, й наші, й ваші, й-обіцяні Аси, шо то на тій Горбатій одні лиш…аси ? 

 Йой, чого ж ти Горо, Горонько,  Горбата, йой чо ж ти не Лиса …?

Ліпша вже мати Лиса, хай заллє їх всіх  Тиса.

  

І ми заллємось піснею, і нас заллє пісня ця, трясця ? Прийдеться заспівати ? І на цей раз навіть овечкам Доллі ? За горбофобію Дикий Захід залюбки пробачить?  

 

Пробачить…  А потім ми собі пробачимо, якщо раптом ЇЙ таки ПРобачать?...   Сподіваймося, що таки мимоволі будуть вимушені PRобачити.


14.08.2011 Яв Назар 2633 3
13.03.2026
Павло Мінка

Лісова мафія та злочини проти природи: ексклюзивні дані від поліції та прокуратури — спеціально для Фіртки.  

2702
09.03.2026
Вікторія Матіїв

У розмові з Фірткою Надія Левченко розповіла про шлях до сцени, пам’ятні ролі, режисерський дебют та те, як війна змінила її творчість і ставлення до мистецтва.  

1261
04.03.2026
Вікторія Косович

Від оборони Києва до боїв на Донбасі, від поранень і втрат до психологічної реабілітації та роботи в Офісі Омбудсмана — ветеран Максим Кремінь в інтерв'ю розповів Фіртки про службу, труднощі повернення та те, що справді потрібно ветеранам після війни.

1528 1
01.03.2026
Вікторія Матіїв

«Він був неймовірно цілеспрямованим. За що б не брався — усе в нього виходило. Прекрасно малював, обожнював читати. Займався спортом», — згадує Наталія Погоріла свого чоловіка, полковника Повітряних сил Юрія Погорілого.  

2413
22.02.2026
Павло Мінка

Ексклюзивні дані поліції — спеціально для Фіртки.  

3910
18.02.2026
Діана Струк

В інтерв'ю журналістці Фіртки Тарас Прохасько розповів про дитинство, вибір біології замість радянської літературної школи, роль письменника під час війни та значення премій для творчого життя.

2841

Конфесійні зміни у Красноїльській церкві почалися з поминання російського патріарха та розповсюдження нових, друкованих Церковних календарів.

1021

Згідно Книги Пророка Ієзеркіля (книги 38, 39) «Остання Битва Кінця» має відбутися між Ізраїлем та «Гогом з землі Магог (Півночі) та полчищами персів, ефіопів і лівійців при ньому».

2733

Багато людей використовують мобільні застосунки, щоб підтримувати релігійні практики, молитися, читати священні тексти або отримувати духовну підтримку щодня. Кожна із відомих церков чи відомих релігій створює мобільні застосунки для своїх вірян.

1034

«12 лютого сего року відбуло ся інавгурацийне представленє нового нашого «Товариства «Українського народного театру ім. І. Тобилевича». Йшла вистава столітньої, та мимо сього все сьвіжої і молодої «Наталки Полтавки», - свідчить 42-е число газети «Діло» 1911-го року.

1467
14.03.2026

У наші дні вуглеводи є "ворогом", а деякі "експерти" пропагують продукти з високим вмістом жирів. Якщо у вас високий кров'яний тиск, то не обов'язково жертвувати вуглеводами.  

8966
10.03.2026

Сіль супроводжує людство тисячоліттями. Колись вона була «білим золотом», за яке воювали й платили цілими статками, а сьогодні часто стає об’єктом звинувачень у шкоді для здоров’я.  

2568
04.03.2026

Добра тарілка — це не дієта, а насолода: страви, які радують очі, душу і живлять тіло. Навіть простий перекус може стати маленьким ритуалом, що заряджає позитивом на кілька годин уперед.  

2646
14.03.2026

У селі Гошів, що на Івано-Франківщині, на Ясній Горі розташований монастир Чину святого Василія Великого. Зокрема, на дзвіниці Гошівського монастиря знаходиться один з чотирьох карильйонів України.  

10021
10.03.2026

Священник наголошує: християнство завжди існувало як спільнота, а не індивідуальна релігія.

20022
05.03.2026

Зустріч відбудеться у першу суботу місяця, 7 березня, біля чудотворної ікони Богородиці. Мета заходу — духовно об’єднати вірян у молитві за Україну, за подолання особистих труднощів та довірити їх Непорочному Серцю Богородиці.

1571
03.03.2026

Перша заповідь Божого Закону нагадує: не можна ставити на місце Бога ні людей, ні речі, ні будь-які сили.    

21539
15.03.2026

Тарас Прохасько — письменник, інтелектуал та лауреат Шевченківської премії, один із провідних представників «Станіславського феномену».

1443 3
12.03.2026

Опитування проводилося з 2 по 6 березня. В ньому взяли участь 1200 осіб.  

926
09.03.2026

В Угорщині 12 квітня вибори до парламенту. Останні соціологічні дослідження свідчать, що партія антиукраїнського та антиєвропейського прем’єр-міністра Віктора Орбана «Фідес», яка багато років при владі, має реальні шанси вибори програти.

2017
02.03.2026

Колишній спеціальний посланець Трампа генерал Кіт Келлог розповів, чому Путін насправді в пастці і чому підхід Білого дому до російсько-української війни як до бізнес-угоди є стратегічною помилкою.  

1333
22.02.2026

«Поки Путін у відчаї зволікає, час на боці України. Росія зазнає непомірних втрат наближаючись до четвертої річниці війни», — так описує ситуацію в російсько-українській війні британська The Telegraph статтею колумніста Самуеля Рамані.

1713