Олександр Сич закликав не читати прикарпатські ЗМІ, а слухати лише депутатів (фото)

багато тексту, потрібно сприймати будь яку інформацію з усіх джерел,та робити висновки самому. і не звертати увагу на всякі-"що траба і що нитраба"

А що це за дурачок красується на біг-бордах рідного Франєка?Читайте на www.neskorena-nacia-com.ua

Сходження з політичного Олімпу ВО «Свобода» після поразки на дочасних парламентських виборах-2014 оголило правий політичний фланг. Але звільнена ніша недовго була порожньою, адже ще під час Революції гідності на арену вийшов набагато радикальніший рух «Правий сектор», який уже тоді почав перебирати на себе симпатії націоналістично налаштованого електорату. Потрапивши зі сцени Майдану у владні кабінети, «єдина сила українців» лише прискорила політичний фінал – завдяки непрофесійності й підозрам у нечистоплотності чиновників, які за її квотою отримали доволі «хлібні» посади, та нескінченним провокаційним вибрикам своїх партійців. ВОС справно постачала ефектну картинку для кремлівської пропаганди й відлякувала цивілізований світ від України, змушуючи її постійно виправдовуватися від звинувачень у «неонацизмі». І це при тому, що українське суспільство чітко продемонструвало своє ставлення до праворадикалів: на президентських виборах Олег Тягнибок здобув 1,16%, демонізований лідер ПС Дмитро Ярош – 0,70%, а на парламентських очолювані ними партії взагалі не подолали прохідного бар’єру (4,71% і 1,80% відповідно). Утім деяке, доволі фрагментарне, представництво і ВОС, і ПС таки отримали, насамперед завдяки мажоритарникам із Центральної України. Та новою правицею вони так і не стали, хоча на це були певні сподівання. На жаль, політичні дебютанти з ПС дуже швидко уподібнилися до своїх попередників і почали повторювати фатальні помилки «свободівців», які, зрештою, і занапастили їх. «Представники «Свободи» часто видають себе у медіа за толерантних демократів, – зазначали підписанти відкритого звернення. – Утім, багато ознак вказують, що фундаментальні переконання партії відзначаються нетерпимістю до меншин і прагненням до виняткової форми етнократії. Тягнибок і команда демонстративно плекають історію спротиву УПА нацистській окупації України. Попри це, деякі члени «Свободи» проявляють інтерес до праць представників фашистського руху Німеччини, що виходить за рамки винятково академічних зацікавлень. «Свобода» стверджує, що є проєвропейською партією. Але її етноцентричний і гомофобний світогляд прямо суперечить принципам, на яких відбувалася європейська інтеграція. «Свобода» заявляє, що є типово європейською партією. Втім, вона належить до ультранаціоналістичного Альянсу європейських національних рухів, що включає деякі найбільш екстремістські праворадикальні партії ЄС, які викликають збентеження, відразу і сором у більшості європейців». Але тоді, 2012 року, в «парасольковому» Комітеті опору диктатурі не прислухалися до цих заяв, мотивуючи свій крок тим, що опозиція має бути єдиною в боротьбі з режимом президента Віктора Януковича. Демонстративна нелюбов до космополітичного Заходу, однак, не завадила націоналістам стати однією із партій Євромайдану та на певний час навіть пом’якшити свою радикальну євроскептичну риторику. Але врешті-решт вони таки не втрималися: повернулися на звичні ексклюзивні рейки етноцентризму та мантр про «Європу націй». Ба більше, ВОС здійснила спробу приватизації спадщини Революції гідності, назвавши її яскравим прикладом «бандеризації», а рушійною силою Майдану був оголошений націоналізм, без якого протест би «здувся на стадії наївних прохань до «євроінтегратора» Януковича «Підпиши!» (асоціацію з ЄС)». Іще раніше, під час президентських виборів, Тягнибок проголосив самого себе «єдиним кандидатом від Майдану», бо його колеги по революційній сцені Арсеній Яценюк і Віталій Кличко не брали в них участі.

І все ж ПС усіляко намагається продемонструвати свою відмінність від ВОС. Наводячи аргументи на користь власної інакшості, один «правосек» у розмові з художником Олександром Ройтбурдом якось сказав: «По-перше, в нас немає Фаріон...». Її і справді немає у ПС, але, судячи з декларацій руху, справа свободівської Орлиці живе та має відданих послідовників. Тільки от питання: який зв’язок усе це мракобісся має з Європою, реформами і модернізацією? Приблизно такий же, як стосунок «Свободи» до лібералізму. А проанонсована революційними романтиками «трансформація націоналістичної ідеології в загальнонаціональну» взагалі видається утопічним проектом, бо на такій фундаменталістській ідеології Європу в Україні не збудуєш. Сайт " Захід нет " , Права секта .11.01.2015 року