Лідія ШКРІБЛЯК є кандидатом у народні депутати України по Верховинському, Снятинському та Косівському районам від партії «Народний фронт». Під час виборів зазвичай наші кандидати щось обіцяють та дарують, отже вирішили запитати у нашої землячки про її план дій в разі обрання народним депутатом.
Пані Лідіє, Ви знаєте про проблеми Карпатського регіону не з преси чи вікна туристичного автобуса. Які будуть першочергові кроки по їхньому вирішенні?
Усі ми з вами хочемо миру в країні, якісних доріг, пристойної роботи та гідних пенсій та зарплат. Але безробіття, неякісна медицина, низькі пенсії та високі ціни на продукти і ліки - це ті проблеми, що без допомоги держави ми не вирішимо – вони мають вирішуватися на національному рівні. Один депутат не в змозі ці проблеми подолати. Проте він може багато вирішити разом із ефективною командою при владі. Я вважаю, що така команда є – це «Народний фронт» Арсенія Яценюка. Все решту, а слава Богу, гуцули та покутяни люди мудрі і працьовиті, вирішать самі.
За часів незалежності наша держава так і не спромоглася вирішити проблему бездоріжжя. Як це зробити сьогодні?
По-перше, у більшості європейських країн, замовником та контролером виконання будівництва і ремонту доріг виступає місцева громада на умовах співфінансування з державою. Громада проводить тендер і переможець виконує роботи. Це може бути і державна, і приватна, і іноземна компанія. Сьогодні ж у нас переважно, замовником, виконавцем та контролером виконання робіт служить Укравтодор. Сам граю, сам співаю, сам себе оцінюю. Про що говорити?
По-друге, де взяти гроші? Існує Державний автомобільний фонд, де акумулюються кошти від дорожнього збору. Це сотні мільйонів гривень щороку. Він не використовується для фінансування доріг через те, що останніми роками його кошти ідуть напряму до державного бюджету. Кожен автовласник сплачує на заправках акцизний збір на паливо. Це мільярди гривень, які також розпорошуються через бюджет. Після ратифікації Угоди про асоціацію з ЄС на будівництво нових доріг можуть бути залучені кошти Євросоюзу. Наприклад, в Польщі до 2020 року Євросоюз профінансує ремонт і будівництво польських доріг на 100 млрд. злотих - це 23 млрд. євро.
Тому у Верховній Раді буду добиватися прийняття бюджету з окремим рядком фінансування Державного автомобільного фонду. Думаю, що знайду однодумців у Верховній Раді. Можливо, буде необхідна і підтримка громадськості зі сміттєвими люстраторами.
Проблема масового безробіття. Як її вирішувати ?
Робочі місця не з’являються просто так. Їх не створить ні держава, ні депутати. Для цього потрібні інвестори, які будуть зацікавлені вкладати гроші в наш край. Чи українські, чи іноземні, чи наші гуцульські інвестори.
Нині деревообробне підприємство середньої потужності з італійським обладнанням на 80-120 працюючих людей коштує 1,5 – 2 млн. євро. Лінія переробки ягід і грибів (50 працюючих) – 300-400 тис.євро. Три-чотири витяги, невеликий готель з інфраструктурою (60-70 працівників) коштує 2-2,5 млн.євро. Такі вільні кошти в світі і в Україні є - кредитні (під 4-7% річних) або власні.
Але хто ж буде такі гроші вкладати в країну, де не працює судова система і «по дзвінку» можуть забрати ваш бізнес, де немає державного захисту цих коштів, де вимагають хабаря всі – від лаборанта санстанції до міністра? Ми маємо довести до кінця реформу судової та правоохоронної системи, внести реальні зміни до Кримінального кодексу, які б посилювали відповідальність за корупцію. Подивіться на приклад успішних дій – Китай, Сінгапур, Грузія.
Яке Ваше бачення розвитку медицини в краї?
Специфіка нашого регіону така, що оселі розкидані одна від одної на великі відстані. Це надзвичайно ускладнює роботу наших медиків. Вихід тут єдиний – збільшення їхньої заробітної плати і додаткове фінансування галузі. Це правильна світова практика для гірських територій. Героїзм наших медиків теж не безмежний.
Або вносимо чіткі зміни в законодавство через закон «Про статус гірських населених пунктів» або спільно з депутатами Закарпаття, Львівщини і Буковини готуємо до розгляду новий закон «Про сталий розвиток гірських територій».
Які можливі шляхи збільшення мізерних пенсій наших краян?
На моє чітке переконання потрібен один простий і радикальний крок – зробити перерахунок пенсій. Ті, хто отримує 15-20 тис. грн. нехай отримують трохи менше, а ті, хто має 1,5-2 тисячі – трохи більше. Не думаю, що чиновники і генерали наробилися в своєму житті більше від тракториста, шофера чи вчителя.
Як Ви оцінюєте перспективи туризму в нашому регіоні ?
Все «впирається» в дороги. Ми повинні разом заставити владу вирішити це питання. Решту люди зроблять самі. У нас є що показати і чим пригостити. І не обов’язково продавати сотні гектарів «заїжджим» бізнесменам, аби потім мати проблеми з екологією, з лісами, з річками. Гостинні двори і міні-готелі збудуємо самі. Але мусимо заставити державу віднайти кошти на дороги і по-газдівськи їх зробити. Вчитися у сусідів і робити.
Як Ви ставитися до проблеми збереження нашої культурної спадщини?
Назавжди пам’ятатиму, як ми ходили на колядники в Криворівню. Це грандіозний і унікальний пласт предвічної культури. Не дай Бог нам його втратити. А до того, на жаль, іде. У нас, в Яворові, вже таких колядників, зі стародавніми колядами, немає. А космацькі писанки, а брусторські сирні коники, а косівська кераміка, річківська інкрустація, яворівські ліжники, а трембіти, баршівки та кожушини Верховинщини, а оркестр Дмитра Біланюка, а Дмитро з Ясенова, який співає на весіллях?
Тому найближчим часом планую вивчити процедуру та подати документи в ЮНЕСКО на внесення гуцульської культури і декоративного мистецтва в перелік світової культурної спадщини. Це дозволить залучати кошти для підтримки митців краю.
Які ще проблеми Ви бачите в нашому краї?
У «Посланні до моїх любих гуцулів» на початку минулого століття митрополит Андрей Шептицький озвучив багато наших бід: пияцтво, слабка віра в Бога, розбрат в сім’ях, негідне виховання своїх дітей. Але це вже питання не політиків. Тут авторитетні газди своїм прикладом, громада своїм осудом, а церква і школа своїм навчанням повинні прикластися до служіння рідному краю.
А іще, для мене дуже важливо – не втрачати зв'язок із земляками. Нині, під час виборчої кампанії, я регулярно зустрічаюсь і спілкуюсь із людьми. Вони пишуть мені свої побажання і накази, висловлюють свою надію на покращання життя в Україні, в нашому рідному краю. Їхні побажання - це і є план моїх дій.
Після свого обрання у парламент, планую створити мережу громадських приймалень для здійснення правової допомоги людям. Систематично вестиму там особистий прийом. Наші люди заслуговують кращої долі і я ніколи не зраджу своїх земляків!
Мій план дій – допомагати людям. Дотримуюся цього плану все своє життя. І не збираюся відступати від нього у Верховній Раді. Обіцяти багато не буду, оскільки звикла відповідати за свої слова. Все що обіцяю – зроблю.
ШКРІБЛЯК Лідія Василівна, народилася в селі Яворів Косівського району, 1967 р.н., заміжня, має сина.
Освіта: після закінчення яворівської школи навчалася у Кишинівському фінансово-економічному технікумі за спеціальністю «Бюджетний облік» та здобула вищу економічну освіту за спеціальністю «Фінанси та кредит» у Кишинівському державному університеті (1986-1991). Має диплом «Міжнародної школи бізнесу» та численні сертифікати з різних практичних тренінгів та навчань у сфері економіки та управління.
Трудова діяльність: з 1999 і донині - засновник і директор ТОВ «Будмакс» (м.Івано-Франківськ, кінотеатр «Люм’єр», ресторан «Франко»), Працювала заступником головного бухгалтера Яворівської сільської ради (1989-1999) та бухгалтером республіканської клінічної лікарні центру охорони здоров’я матері і дитини (м.Кишинів, 1986-1989).
Громадсько-політична активність: член Ради підприємців при Івано-Франківському міському голові, член Клубу ділових жінок «Актив», депутат Івано-Франківської міської ради V скликання (2006-2010, партія «Пора»). Систематично займається благодійною та меценатською діяльністю.
Ярослав КАБИН
(Р)
