У кінці 2022 року гуцульську бондарку внесли у Національний перелік елементів нематеріальної культурної спадщини України. Майстер Йосип Приймак ділиться, що гуцульська бондарка цінна тим, що зберегла свою первісну технологію.
Журналістка Фіртки поїхала на Косівщину, щоб поцікавитись у Йосипа Приймака, який понад 35 років займається бондарством, особливостями виготовлення дерев'яного посуду за старовинною традицією та секретами збереження первинної технології цього ремесла на теренах Гуцульщини.
Зустрівши митця в домашній майстерні на Косівщині, вражає його пристрасть до дерев'яного мистецтва. Тут, серед чарівного аромату дерева, майстер розповідає про свої роботи та приймає гостей.
Також нам вдалось побувати в домашньому музеї, де зберігаються бондарські вироби, які створені понад століття тому.
Невіддільною частиною розвитку народних ремесел є передача знань молодшим поколінням. Тому Йосип Приймак з радістю передавав свої знання і досвід в Косівському інституті прикладного та декоративного мистецтва, де працював напередодні.
Під час роботи в інституті й наразі, основне кредо майстра – відновлення й збереження народних ремесел, зокрема тих, які занепадають. До цього списку митець відносить й бондарство. Під час праці його цікавлять: різьба, інкрустація та багато інших видів, які мають стосунок до дерева.
«Зараз зупинився цей процес, адже такий напрямок, у народному мистецтві, як бондарство занепадає. Тому мені потрібно докласти всіх зусиль, щоб його відродити.
Дякувати Богу, що 23 грудня 2022 року його занесли, як елемент нематеріальної культурної спадщини України. Надалі працюватимемо для того, щоб це ремесло вийшло на міжнародний рівень, так само як й наша кераміка».
Йосип Приймак розповідає, у 1980-х рр. працювали «старі» майстри, зокрема, митець відзначає Івана Юрійовича Грималюка, майстра по бондарству, котрий жив у селі Річка.
За словами Приймака, Грималюк вмів не тільки досконало виготовляти бондарські вироби, але й прикрашати їх випалюванням узорів.
Такий підхід допоміг перетворити звичайне ремесло на народне мистецтво, яке збереглося і до сьогодні. Це ще раз доводить, що в кожному ремеслі можна знайти власну красу і талант, які дозволяють створювати щось особливе і неповторне.
«Я продовжував цю традицію, разом зі студентами їздив до нього, ми цю техніку вивчали. Щороку дві-три дипломні роботи робились саме з бондарства. Таким чином, я хотів, щоб це ремесло «жило».
Попри складний для нас час, це ремесло не потребує електроенергії, газу, ним можна займатися прямо в лісі. З собою треба мати простий інструмент та приспосіблення на якому це все робиться».
Косівчанин підкреслює, що деякий час на Гуцульщині таке ремесло процвітало, почало занепадати з 90-х років. До того часу, тодішні майстри розуміли, що ця робота є трудомістка, але вони своєю чергою працювали.
«Сьогодні, на жаль, виготовлення виробів уже не є вигідним, тому бондарство занепадає. Молодь також не проявляє особливого інтересу до цього ремесла, що ставить під загрозу його збереження».
Але, щоб заохотити більше людей до цього виду мистецтва, Приймак видав три навчальні посібники, в яких детально описано, як виготовляти кожну деталь. Ці посібники є дуже цінним джерелом інформації для всіх, хто хоче опанувати цікаве та витончене мистецтво бондарства.
Працювати з деревом Йосип Приймак почав з 1984 року, однак з бондарством знайомий ще з дитинства, адже батько митця був будівельним майстром.
«Мій батько дуже вміло виконував свою роботу. Пригадую, як прийде якась жіночка, каже, що в неї зламалась бочка, просить батька скласти. Він це вмів робити, так і я познайомився з бондарством.
Але вже після знайомства з Іваном Грималюком, я почерпнув від нього дуже багато. Адже, на Покутті, звідки я родом, попри те, що виробами там користуються, воно не настільки розвинене, як у горах.
Тут вироби потрібніші, адже тут люди тримають худобу й користуються, їм вироби потрібні для доїння корів та овець, без цього не обійдеться жодна гірська господиня, навіть по сьогодні. Добрий дерев'яний посуд передавали з покоління в покоління й шанували».
Вироби бондарства мають безліч переваг, серед яких екологічна чистота та універсальність матеріалів. Це означає, що вони можуть бути виготовлені з будь-якого дерева, якщо воно не містить багато барвників та отруйних речовин.
Деревина, є й цілюща, адже каже майстер, її випари вбивають хвороботворні бактерії. Тому, продовжує Йосип Приймак, санаторії будують в лісах та парках, аби люди, які там перебувають, могли дихати свіжим та чистим повітрям, що несе в собі цілющі властивості дерев.
Хоч дерево й не стійкий матеріал, та митець переконаний, якщо його шанувати, то воно прослужить не одне століття.
«Бербениці – це посудина в якій зберігають бринзу, сир й інші молочні продукти. Колись з полонин ці продукти в такому посуді справляли додому. Обв'язували шнурами, клали на коней та везли.
Інша ж посудина для цього не годиться, адже її не прив'яжеш на коня. А ця годиться, бо доги міцно стягнуті обручами. Посудина міцна, навіть, коли падає не руйнується. В посуді, яке виготовлене з ялівцю, молоко може зберігатися впродовж десяти діб, не втрачаючи своїх властивостей.
А спробуйте випити води з дерев'яної кварти, відчуєте настільки це приємно й смачно!».
Йосип Приймак розповідає, свого часу зайнявся малим бондарством, адже майстрів, які виготовляють дерев'яні бочки, або інші великі вироби можна знайти в горах. А ось дерев'яні вироби художнього напрямку роблять одиниці.
Свої твори бондар прикрашає орнаментами, які випалює писакою. Хоче, аби його вироби, були не тільки потребою в господарстві, але й виконували функцію естетичної та художньої прикраси. Для цього ідеально підійде пасківник, який, до слова, митець теж виготовляє власноруч.
Бо, каже майстер, у багатьох бондарство асоціюється із бочкою, аби не було лише таких асоціацій, урізноманітнює форми та призначення виробів.
Крім пасківників, робить ще й таці з різним декоруванням, столи з кріслами та рогачі. А для них використовує в основному смереку, адже це найбільш придатний матеріал для виготовлення бондарських, художніх речей.
Саме на Гуцульщині, зі слів Йосипа Приймака, збережена первісна технологія виготовлення бондарських виробів. Яка в собі передбачає створення дерев'яних виробів тільки з колених частин, їх кріплять обручами, які є гнучкі, або ставчєті (плоскі).
Колена дощечка, має пропускну властивість, якщо в неї потрапляє волога, то одразу виходить. За такою технологією, будь-яка посудина зберігає первісну форму. Завдячуючи збереженню цієї технології, бондарка – цінна.
Досі, щоб навчитися давнього ремесла, до Йосипа Приймака навідуються студенти, аби спробувати виготовити власні дерев'яні вибори.
Аби на власні очі побачити вироби косівського митця, поцінувачі приїздили майже з усього світу: Японії, Америки та Німеччини.
«Для того, щоб бути добрим бондарем і з цього жити, треба бажання. А для бондаря важливо володіти простим інструментом, бо тут не допоможе жодна механізація.
З інструментів потрібний вісний стілець і два ножі, півкруглий та плоский. Якщо молода людина має бажання, то я задарма готовий її навчити цього ремесла».
Підписуйтесь на канал Фіртки в Telegram, читайте нас у Facebook, дивіться на YouTubе. Цікаві та актуальні новини з першоджерел!
Читайте також:
