Правда про Хрестові походи

/data/blog/62527/3eacddf394ee18562f1144cdf6a6a932.jpg

 

В двохтисячолітній історії християнства тема Хрестових походів завжди була актуальною і несла в собі те ж сум'яття, яке викликали й самі Хрестові походи. Воістину важко знайти тему, настільки насичену упередженнями.

 

Багато істориків вважають Хрестові походи передвісниками «зіткнення цивілізацій», оголошеного в 1993 році американським політологом Семюелом Хантінгтоном, і яке стало гіркою реальністю 11 вересня 2001. Ісламська ідеологія тільки підтверджує тезу про те, що сьогоднішній конфлікт між Заходом і мусульманським світом має корені, що сягають Середньовіччя. Офіційна назва терористичної організації «Аль-Каїда» звучить як «Всесвітній ісламський фронт джихаду проти євреїв і хрестоносців». У грудні 2004 року екстремісти підірвали бомбу біля американського посольства в Джидді, заявивши, що це був «замах на одну з фортець хрестоносців на Аравійському півострові», - наче б на дворі не XXI, а щонайменше XII століття. Білл Клінтон, виступаючи в листопаді 2001 року в університеті Джорджтауна, заявив, що ми до цих пір розплачуємося за Хрестові походи.

На європейському Заході думають приблизно так само: багато авторів описують Хрестові походи як історичний прообраз імперіалізму і західного колоніалізму. В книгах і кіно хрестоносців часто представляють як фанатичних інтриганів, вкрай нетерпимих до благородних і щирих арабів. Зрозуміло, опис Хрестових походів в чорно-білих тонах не допоможе дізнатися про них історичну правду. Сьогодні стало «політкоректним» соромитися Хрестових походів. Більшість християн стверджує, що війна в ім'я Христове - це збочення євангельського послання і здорового глузду. У той же час християнська догматика не цурається, права на самооборону. Але що ж представляли собою Хрестові походи - агресію, акт релігійної нетерпимості, чи ж мова йшла про збройний захист християнської меншини на Святій Землі і про захист паломників на шляху до Єрусалиму?

Щоб відповісти на ці питання, необхідно звернутися до джерел як з одного, так і з іншого боку протистояння.

В IV столітті завдяки імператору Костянтину стали вшановуватися святині, пов'язані з місцем страждань, смерті і воскресіння Ісуса Христа. При імператорі Феодосії паломництва до цих святинь досягли найбільшого розвитку. Не тільки Рим і Константинополь, але і Єрусалим був центром християнства.

У 610 році 14-річний купець Мухамед мав цілий ряд видінь, що переконали його в тому, що він є останнім пророком Божим. Ці видіння були відображені його учнями у формі пророчої книги, названої Кораном. Свої видіння Мухамед витлумачив як доповнення до Божественного одкровення, що почалось Старим Заповітом і продовжилося в Новому. Тому Мухамед спочатку намагався отримати визнання серед євреїв і християн, але зазнав невдачі. Для євреїв Об'явлення закінчилося освяченням другого Храму, а для християн - завершенням апостольської епохи. Відкидання з боку євреїв і християн призвело Мухамеда до переконання, що і ті, і інші віддалилися від шляху єдиного Бога, а їх писання були фальсифіковані.

Мухамед відреагував видіннями, в яких звучали все більш радикальні послання, аж до закликів навертати невірних за допомогою меча.

Сучасні вчені пояснюють зміст багатьох послань засновника ісламу плодом підсвідомого, а також впливом гностицизму. Перша дружина Мухамеда, яка була на 15 років старша, сповідувала одне з християнських єретичних навчань.

Перша спроба представити свої бачення публіці в Мецці зазнала поразки, оскільки місто жило багато в чому завдяки паломникам до поганського святилища. Лише деякі послідували за Мухамедом і стали проповідувати в Мецці, але після смерті дружини, яка була і його захисницею, Мухамеда вигнали з міста. Він влаштувався в Медині, де з часом організував військо і повів його на Мекку, взяту в 630 році. Життя зберегли тільки тим, хто пішов за його вченням. Поганське святилище Кааб він перетворив на святиню нової релігії, названої ним «іслам», що означає підпорядкування. Починаючи з завоювання Мекки Мухамед став вважати війну в ім'я Бога (джихад) законним засобом поширення своєї релігії. Тим, хто відмовлявся її приймати, наказувалося платити податки мусульманам.

В 9 сурі Корану наказується: «Боріться з тими з людей Книги, які не вірують ні в Аллаха, ні в Останній день, які не вважають забороненим те, що заборонили Аллах і Його Посланник, які не сповідують істинну релігію, поки вони не стануть власноруч платити данину, залишаючись приниженими». Мухамед почав втілювати цю суру в життя. Розмах його завойовницької кампанії можна порівняти тільки з діяннями Олександра Македонського. Уже в 638 році мусульмани завоювали Єрусалим, і християни не вчинили опору, а податки, які вони повинні були виплачувати наступнику Мухамеда Омару, були нижчими, ніж ті, які вимагала Візантія. Омар гарантував їм також безпеку і збереження майна, в тому числі храмів. Про це йдеться і в Корані: «Немає примусу в релігії» (сура 2). І на інших територіях араби спочатку проявляли терпимість до християн.
Але незабаром почалася інша сторінка в історії ісламу. В Х столітті на Святій Землі сталися жорстокі зіткнення між мусульманами і християнами. В 966 році візантійці відвоювали частину Сирії, а мусульмани оголосили джихад, зганяючи свій гнів на жителях і святинях Єрусалиму. В XI столітті особливо фанатичний халіф велів знищити всі християнські символи. З Єрусалиму було видворено безліч християн, а паломництва з Європи в базиліку Гробу Господнього були заборонені.

Коли мусульманська загроза нависла над Константинополем, імператор Олексій І, незважаючи на упередження до Церкви Риму, попросив допомоги у Папи. Делегація вирушила до Урбана II в 1095 році. Відповідно до літописів, посланці імператора «благали Папу і всіх вірних Христових надати їм допомогу проти язичників для захисту Святої Церкви». Послання справило велике враження на Папу і єпископів, які порахували цю ситуацію  виправданням для збройного захисту. Крім того, саме поняття «священної війни» ввів не хто інший як Августин Блаженний. Ще попередник Урбана II підтримував ідею збройного визволення святих місць. Таким чином, у відповіді Олексію І західні християни урочисто пообіцяли допомогти боротися проти язичників.

Перший хрестовий похід був оголошений Урбаном II в листопаді того ж року. Він виголосив промову перед християнами, присутніми в Клермон-Феррані, де проходив собор західних єпископів. Папа пообіцяв відпущення гріхів тим, хто захищатиме християнські святині. Він сказав, що «кожен повинен зібрати гроші і відправитися в шлях по весні». У відповідь віруючі вигукували: «Це воля Божа!». Ціле покоління християн з ентузіазмом відкрило своє покликання.

Таким чином, Хрестові походи почалися в наступній ситуації: мусульмани руйнували церкви на Святій Землі і переслідували християн. Майбутнє християн тут виявилося під надзвичайно важкою загрозою. Константинополь попросив про допомогу, і відмова надати допомогу була би рівноцінна невиконанню обов'язку. Нарешті, Хрестові походи жодним чином не припускали «колоніалізму» або навернення мусульман, але переслідували єдину мету - захист західних паломників в Єрусалимі.

Ці аспекти спонукають багатьох істориків вважати правомірним звернення Урбана II до народу і організацію Хрестових походів. Існує думка, ніби хрестоносцям пообіцяли трофеї, у тому числі й у вигляді територіальних володінь, однак історичні джерела не підтверджують цього. Навпаки, в декреті Клермонского собору і в наступних документах хрестоносців закликають захищати святі місця, не прагнучи пошани і грошей. Вони відправлялися в Єрусалим, залишаючи родину і майно, що в ті часи означало дійсно повну самовіддачу заради Христа. Про це свідчать і численні заповіти, залишені хрестоносцями, в яких розкривається щира, глибока віра і бажання побачити місця, де жив, помер і воскрес Спаситель. Хрестоносці сприймали цю поїздку як наближення до Раю. Зауважимо також, що відпущення гріхів було обіцяно не всім, а тільки тим, хто загине в дорозі або в битві.

Десять років по тому якийсь чернець Роберт, грунтуючись виключно на усних свідченнях, передав обіцянки Папи в іншому вигляді, приписуючи йому те, чого не підтверджують документальні джерела, а саме обіцянку матеріальних дібр.

З Хрестовими походами пов'язана фігура Петра Відлюдника, який організував «хрестовий похід голодранців», зібравши різних людей, в тому числі і не найбільш порядних. Він не мав нічого спільного з хрестоносцями, відправленими Папою. Не маючи достатніх коштів, послідовники Петра фінансували свій похід своєрідним рекетом, жертвами якого стали, зокрема, євреї. У жовтні 1096 «голодранці» самі стали жертвами сельджуків, від яких врятувалися три тисячі людей, що приєдналися потім до офіційного Хрестового походу.

Облога Єрусалиму в липні 1099 тривала п'ять місяців. Вона завершилася жахливою ​​кривавою бійнею. У деяких мусульманських джерелах стверджується про загибель 100 тисяч людей, але це не може бути правдою, так як в 11 столітті Єрусалим налічував не більше 10 тисяч жителів. Так само, в деяких джерелах говориться про масову загибель євреїв, але в архівах синагоги Каїра згадується про численних юдеїв, котрі емігрували до Єгипту після захоплення Єрусалиму християнами.

Успіх облоги був недовгим. Християни протрималися в Єрусалимі тільки 88 років, після чого військо хрестоносців було розбите Саладином. У 1291 році впала Акра, останній бастіон християн. Жоден з семи Хрестових походів, організованих пізніше для звільнення святих місць, не мав успіху першого.

Для мусульман Єрусалим є третім святим містом після Мекки і Медіни, бо Мухамед одного разу бачив уві сні, як він відвідує Храмову гору на «небесному коні». Мусульмани не пробачили християнам те, що їх «благородне святилище» залишалося протягом століття в руках «невірних». До речі, в той період мусульмани жодним чином не були обмежені в своїх правах, в тому числі на свободу віросповідання. Як християни в їх землях, вони повинні були тільки платити особливі податки. Один іспанський мусульманин, Ібн Джубайр, що побував в цих місцях в період християнського панування, писав, що мусульмани там живуть навіть краще, ніж в ісламських землях.

Ми розповіли про Хрестові походи у вузькому, первісному значенні цього терміну, тобто про кампанії Католицької Церкви зі звільнення святих місць. Хрестовими походами в літературі називають також інші кампанії, організовані, наприклад, проти єретиків, - але це вже зовсім інша історія.

 

pinu.com.ua


03.11.2014 12330 0
Коментарі (0)

11.08.2026

Прикарпатська державна сільськогосподарська дослідна станція Інституту сільського господарства Карпатського регіону НААН знову опинилася в центрі уваги.  Ще у серпні 2025 року Фіртка публікувала розслідування про можливі зловживання із державними землями та діяльність посадовців установ НААН. 

698
31.07.2026
Вікторія Матіїв

Віталій Олійник на позивний «Грач» служив у 68-й окремій єгерській бригаді. Після мобілізації чоловік пройшов навчання, вирушив на Донеччину, а вже під час першого бойового виходу загинув. Понад рік сім'я жила між надією та невідомістю, поки не отримала остаточне підтвердження його загибелі.

2913
26.07.2026
Катерина Гришко

На Івано-Франківщині одночасно зростає кількість зареєстрованих безробітних і посилюється дефіцит працівників. Бізнес шукає людей для виробництва, будівництва, транспорту, медицини та сфери обслуговування, однак закрити вакансії стає дедалі складніше.

1721
19.07.2026
Тетяна Ткаченко

Викладач Карпатського національного університету імені Василя Стефаника Юрій Довган не мріяв стати героєм. Просто вважав, що не має права залишитися осторонь. Провів останні пари, попрощався зі студентами й пішов шукати шлях до війська. З п'ятої спроби його прийняли. Про службу в Силах оборони, труднощі після звільнення з армії, адаптацію та роботу зі студентами ветеран розповів журналістці Фіртки. 

2952
16.07.2026
Павло Мінка

Як під шумок відставки уряду Рада переписала статтю 301 Кримінального кодексу, прибравши заборону на "доросле кіно".

2118
11.07.2026
Ігор Бартків

Цього тижня The Economist віддав обкладинку одному з найбагатших росіян і провів із ним майже 60 годин у розмовах.

2136

Слабкі тіла завжди статистично переважали, і наша доба не є в тому винятком.

422

Іноді можна зустріти думку, начебто багатство та добробут людини — це благословення Бога, а бідність і нужда — навпаки.

799

Десь на початку місяця у 1991-му на проспекті Шевченка я випадково зустрівся з Сашком Кривенком і він, після короткого – «чим займаєшся?» - запропонував мені написати невелику статтю.

906

Картинка, коли 16-річні дівчатка хором кричать «Сирок – геть!» — то це не лише щира емоція, але і, очевидно, технологія. А ще якась колективна нам ганьба.

2199
12.08.2026

Добра тарілка — це не дієта, а насолода: страви, які радують очі, душу і живлять тіло. Навіть простий перекус може стати маленьким ритуалом, що заряджає позитивом на кілька годин уперед.  

5835
06.08.2026

Війна та постійний стрес істотно впливають на харчову поведінку українців.  

29561
02.08.2026

Війна та стрес суттєво впливають на харчові звички.

11460 2
09.08.2026

Отець і Глава Української Греко-Католицької Церкви Блаженніший Святослав восьмого серпня іменував трьох священнослужителів Коломийської єпархії митрофорними протоієреями.

1211
07.08.2026

У Ватикані повідомили про те, що Святіший Отець Лев XIV поблагословив рішення Синоду Єпископів УГКЦ про обрання отця Терентія Василя Цапчука, ієромонаха Чину святого Василія Великого, Єпископом-помічником Бучацької Єпархії УГКЦ.

1445
05.08.2026

Священник наголошує: християнство завжди існувало як спільнота, а не індивідуальна релігія.

23688
02.08.2026

Цьогоріч проща на Крилоську гору була особливою, адже вірні та духовенство відзначають 20-ліття відновлення акту коронації чудотворної ікони. Як і останні кілька років, основний намір паломництва — безперервна молитва про мир та перемогу України у війні.  

1911
11.08.2026

Мурали або стінописи сьогодні не є чимось незвичним. У містах України, зокрема й в Івано-Франківську, на вільних стінах будинків час від часу з'являються різноманітні нові прояви вуличного мистецтва.  

43812 1
11.08.2026

Сербський аналітик Орхан Драгаш у своїй статті на Хвилі стверджує, що прийом Зеленського в Сербії за кілька місяців до дострокових виборів коштував прем’єр-міністру Вучичу підтримки всередині країни. Прем’єр Сербії усвідомлював це, але все ж пішов на таку зустріч. Чому?

407
29.07.2026

Зеленський змінює настрій у Вашингтоні, — стверджує видання Politico. Такі висновки видання робить за результатами перебування в США президента України, де він зустрівся з Дональдом Трампом в Білому Домі, відвідав похорони сенатора Ліндсі Грема (автора закону про «пекельні санкції» США щодо Росії) та виступив перед сенаторам обох партій — республіканцями та демократами.

1154
23.07.2026

Росія щораз більше стикається з наслідками повномасштабного вторгнення в Україну. Про це пише The New York Times в статті-аналізі книги доктора Анни Нотте «Ми переживемо їх: Глобальна кампанія Путіна з метою перемогти Захід».

1465
14.07.2026

Із дев'яти народних депутатів, обраних від Івано-Франківщини, п'ятеро підтримали документ, одна депутатка утрималася, ще четверо не підтримали його різними способами.

2449