Прохорівка. Санаторій на колишній інтелігентській дачі (фото)

 

Це просто чудове місце. Казкове. Побачив його я ще студентом. Пам’ятаю мандрівки на човні старим руслом Дніпра – Річищем. Фантастичний піщаний берег із диким пляжем, численними, наповненими теплою водою, ваннами-ямами та стрімкими пагорбами, якими, вмостившись на «п’яту точку», можна спускатись до самої води...

 

Фантастичний світлий сосновий бір – ідеал залитого сонячним сяйвом українського лісу, в якому руді, прямі як стріла, стовбури сосен, чергуються із поодинокими дубами... Романтичні, тихі протоки та затоки із полчищами чапель та інших приводних птахів, з навислими муром над водою густими вербами та вільхами... Тихий плескіт прозорої води під кілем та веслами й дзижчання гедзів та комарви...

Дніпро навпроти Прохорівки

Я ледь не марив цим чудовим річищем Дніпра. Й, мабуть, не один я, адже навіть великий Гоголь написав саме про цей Дніпро свої безсмертні слова: «Чуден Днепр при тихой погоде, когда вольно и плавно мчит сквозь леса и горы полные воды свои. Ни зашелохнет; ни прогремит. Глядишь, и не знаешь, идет или не идет его величавая ширина, и чудится, будто весь вылит он из стекла, и будто голубая зеркальная дорога, без меры в ширину, без конца в длину, реет и вьется по зеленому миру. Любо тогда и жаркому солнцу оглядеться с вышины и погрузить лучи в холод стеклянных вод и прибережным лесам ярко отсветиться в водах. Зеленокудрые! они толпятся вместе с полевыми цветами к водам и, наклонившись, глядят в них и не наглядятся, и не налюбуются светлым своим зраком, и усмехаются к нему, и приветствуют его, кивая ветвями. В середину же Днепра они не смеют глянуть: никто, кроме солнца и голубого неба, не глядит в него». Краще вже не скажеш. І цей Дніпро біля Прохорівки.

Але не такий він вже. Зеленокудрі ой як вже порідшали, віддавши свою законну землю варварським віллам київських олігархів. Замість стрімких соснових стовбурів тут вже частіше проглядаються стовби високих ліхтарів та стрімкі щогли розкішних яхт. А дніпровську тишу все частіше порушують своїм ревом двигуни страхітливих скутерів та гелікоптерів, а інколи, й велетенських земснарядів.

Свято-Іллінська церква (1709 р.)

До води вже не підступишся, й плювати хтось хотів на закон про водоохоронну смугу, на те що Дніпро, як і інші ріки – це власність народу, як і на сам народ... Фантастичне прохорівське узбережжя окуповане помпезними маєтками та, значно рідше, базами відпочинку, більшість з яких, такими є лише на папері.

Колись Прохорівка була улюбленим місцем української інтелігенції. Тут, на Михайловій горі, був маєток першого ректора Київського університету Михайла Максимовича. В нього гостювали Микола Гоголь й Тарас Шевченко. Кобзар тут проводив останні свої вільні дні в Україні до свого арешту у 1859 році. В Прохорівці його заарештували, звільнили через місяць, але примусили виїхати з України.

Дуб Шевченка

Бували в Прохорівці у Максимовича багато інших відомих людей. В Прохорівці ректора й поховали. В радянські часи в колишньому маєтку на Михайловій горі розмістили санаторій «Жовтень». Стоїть він там і нині. Хоча відвідувачі й відпочивальники не балують цю оздоровницю. Наприклад, під час моїх останніх відвідин (навесні 2011 року) тут не було жодної живої душі. Навіть сторожа ми не помітили. Старі радянські корпуси, дерев’яні будиночки, бібліотека, футбольне поле та тенісні корти, котельня – все ніби промовляло – не розміщуйтесь позручніше, вам тут не раді, не порушуйте нашого віковічного спокою... На території маєтку зберігся п’ятисотрічний дуб (звичайно ж Шевченка) та багатовікова сосна (Гоголя, її ми не знайшли). Ось і все що нагадує про колишній старовинний маєток та його славну історію. Хоча місце просто казкове й перспективи має неабиякі.

Колись Прохорівка була місцем відпочинку інтелігенції, нині її облюбували заможні українці, які стіною відгородились від звичайного напівзалишеного села із похилими мазанками та розбитим асфальтом. Останній заслуговує на окремі слова (самі матюки), але не буду, скажу лише – невже у власників мережі ресторанів «Козирна карта» та інших багатіїв, які облюбували Прохорівку, не вистачає коштів, щоб хоча б дорогу зробити (на створення власного фарватеру для яхт, та вертолітних майданчиків у них коштів вистачило).

Михайлова гора. Санаторій "Жовтень" (колишній маєток Максимовича)

Нинішня Прохорівка – село з чотирма сотнями мешканців та власною сільрадою. В письмових документах воно згадується під 1622 роком як містечко у складі Канівського староства. У 18 столітті було центром козацької сотні.

Серед архітектурних об’єктів села цікавою видається Свято-Іллінська церква, яку у більшості джерел датують 1709 роком, вказуючи на те, що вона зведена без жодного цвяха. В Інтернеті я зустрічав думки, що її збудували вже у 19 столітті на місці давнішої церкви. Можливо, перебудували. Але нині ми можемо лише уявляти її первісний вигляд, адже в радянські часи храм закрили й понівечили – було звалено хрести та бані. Вірянам храм повернули у 90-ті роки минулого століття.

У Прохорівці є старовинний млин-вітряк. Його я залишав на «закуску», але після відвідин санаторію «Жовтень» ну зовсім забув про цю цікаву споруду й так і не сфотографував. От дірява голова. Але думаю якось виправити цю помилку під час майбутніх відвідин села.

Текст та фото Романа Маленкова, УН

Сосна на території санаторію "Жовтень"


01.06.2013 1501 1
Коментарі (1)

Олександр Ткаченко 2016.12.14, 22:48
був там влітку - неймовірна краса природи http://www.mandry.ck.ua/%D0%BF%D1%80%D0%BE%D1%85% D0%BE%D1%80%D1%96%D0%B2%D0%BA%D0%B0/
07.07.2026
Вікторія Матіїв

В інтерв'ю журналістці Фіртки Ірина Онищук розповіла, чому театр сьогодні став своєрідною терапією, як війна змінила глядачів і самих митців, що найчастіше турбує військових після повернення з фронту та чому віра в людей залишається її головною опорою.

639
03.07.2026
Олександр Мізін

Корупційна схема чи «ринкова реальність»? Поки МВФ наполягає на підвищенні тарифів для населення, монополісти отримують надприбутки.  

1993 1
30.06.2026
Вікторія Матіїв

«Іван пішов воювати, бо для нього це було питання честі й відповідальності. Він не зміг залишитися вдома, коли країна потребувала захисту», — згадує Тетяна Майка свого чоловіка, полеглого захисника Івана Майку.

3069
24.06.2026
Тетяна Ткаченко

Коли у 2014 році загинув її двоюрідний брат Петро Остапчук, Надія Довганюк зрозуміла, що хоче бути поруч із тими, хто переживає біль війни. Попри стереотипи та недовіру, вона стала першою жінкою-капеланкою в Українській греко-католицькій церкві.

2549 2
15.06.2026
Вікторія Матіїв

В інтерв'ю журналістці Фіртки Мирослава Полатайко розповіла про свій шлях у професії, роботу за лаштунками театру, народження ролей і те, як війна змінила відчуття сцени.

5304
07.06.2026
Тетяна Ткаченко

До повномасштабного вторгнення Назар Семанів мав невелику майстерню та планував розвивати її. Для цього поїхав до Німеччини заробити кошти на обладнання. Після початку великої війни повернувся в Україну.  

3095

Закупівлі, відбудова, регіони і роль бізнес-мереж у тому, щоб публічні гроші працювали на спроможність, а не лише на звітність.

427

Коли людина вперше заходить до православного або греко-католицького храму, тобто храму східного візантійського обряду, то її погляд майже завжди зупиняється на священникові.

586

З приходом у вересні 1939-го на Гуцульщину нової, ще не знаної робітничо-селянської влади почались нові проблеми. Точніше ті ж клопоти, що були й за Польщі, але які тепер вирішувані по-новому.

1069
08.07.2026

Багато людей під час застуди п'ють гарячий чай із медом, вважаючи його одним із найкращих домашніх засобів. Мед справді містить біологічно активні речовини, однак фахівці радять не додавати його в окріп.

8402
03.07.2026

У наші дні вуглеводи є "ворогом", а деякі "експерти" пропагують продукти з високим вмістом жирів. Якщо у вас високий кров'яний тиск, то не обов'язково жертвувати вуглеводами.  

10884
30.06.2026

Замість обмежень, радять зважати на контекст, баланс у раціоні та якість продуктів.  

5267
08.07.2026

У вівторок, сьомого липня, Хресто-Воздвиженський Манявський чоловічий монастир — Манявський скит — відзначив храмове свято, День пам’яті своїх засновників — преподобних Іова та Феодосія Манявських.

649
06.07.2026

У Погоні на Івано-Франківщині відбувся XVII Міжнародний з’їзд Апостольства Матері Божої Покровительки Доброї Смерті. Паломники зібралися на спільну молитву за мир в Україні, взяли участь в Архієрейській Божественній Літургії та вшанували пам'ять полеглих захисників.

518
04.07.2026

Священник наголошує: християнство завжди існувало як спільнота, а не індивідуальна релігія.

22576
29.06.2026

Родини військових, які втратили близьких або чекають звістки про зниклих безвісти, найчастіше шукають не простих відповідей, а підтримки.  

888
07.07.2026

Палац Потоцьких — не лише пам’ятка архітектури в центрі Івано-Франківська. Це живий культурний осередок, де історія, наука, мистецтво та креативні ініціативи переплітаються у щоденній роботі простору.

5400
03.07.2026

Президент Польщі Кароль Навроцький (колишній боксер і сутенер, яким його називають політичні опоненти) нещодавно очолив рейтинг довіри серед польських політиків із рекордними 54,8%. 

1022
26.06.2026

Законодавча пропозиція щодо об'єднання Румунії з Молдовою, була схвалена румунською Палатою депутатів без голосування завдяки завершенню терміну розгляду ініціативи.  

1041
18.06.2026

Ухвалені Верховною Радою зміни до Бюджету-2026 дозволять суттєво розширити програми соціального захисту для військовослужбовців.

1313
16.06.2026

Баланс на фронті змінився на користь України, а час більше не працює на Володимира Путіна, — переконаний американський політолог та колишній посол США у РФ Майкл Макфол. Також він наводить вісім ознак того, що Росія програє свою війну.  

1603