«Прокляття багатоопорності»

 

Філософи кажуть, що кожна культура має своє золоте століття. Свій опорний час, в якому вона розкрилась у повноті своїх ознак і свого самоусвідомлення. В якому вона сформувала свої смислові та естетичні «маркери». Скажімо, для Великої Британії це Вікторіанська епоха, для Франції – доба Наполеона Третього, для Німеччини – часи Гете, Канта і поетів-романтиків.

Опорні часи в культурній історії, часто-густо, виступають в якості канону та еталона. Діячі золотого століття складають культурний пантеон, а їхні діяння і твори перетворюються на маркери національного буття. Це такий собі «універсальний позитив», якого застосовують для різних потреб – від ужиткових і туристичних до філософських проблем ідентичності.

Якщо в межах однієї культури існують кілька альтернативних варіантів опорних часів, то «універсальний позитив» не складається як єдине ціле. Більше того, поміж кількома такими «позитивами» виникають культурницькі ігри розрізнення і протистояння. Власне цю ситуацію ми і спостерігаємо в сучасній Україні. Для тих, хто народився в україномовних родинах і вчився в україномовних школах опорним часом виступає доба Шевченка і українського просвітництва, а для російськомовних існує аж два альтернативних варіанта – золоте століття російської культури (Пушкінська доба) і «золоті десятиліття» совка, себто епоха від смерті Сталіна до горбачовської перебудови. При тому тих, хто зорієнтований на добу Пікуля, Висоцького і Пугачової набагато більше, аніж шанувальників творчості Пушкіна і Жуковського.

Така «багатоопірність» і породжує ситуацію ментальної схизми, яка пролягла містами і селами України. Дві частини України живуть у різних мета історичних просторах. Одні у дев’ятнадцятому столітті з його містечковим ідеалізмом, колядками, конфесійними протиріччями і культом родинних цінностей, інші – у середині двадцятого, де панували індустріальний релятивізм, «старі пісні про головне» і «понятійні комплекси», в яких суб-культура студентських будзагонів в дивний спосіб змішана з суб-культурою виправно-трудових закладів. Ці метаісторичні простори принципово не з’єднюються. У їхніх мешканців все-все різне. Навіть кулінарні уподобання і спосіб заварювання чаю. Єдине, що їх об’єднює – обидва погано стикуються з реаліями ХХІ століття.

При тому кожний із «сповідників» цих опорних часів претендує на межову універсальність і позачасся свого світовідчуття. Кожний оточує себе непробивним панцирем з міфів і стереотипів. Їм здається, що вони воюють одне з одним. Насправді ж вони воюють з власним майбутнім, тому що безнадійно застрягли в минулому. Світ змінюється, але в Україні не грають в ігри світу. У нас загрались в історію.

Але ж з досвіду багатьох країн відомо, що суперечка про те «чиї могили святіші» не має вирішення. Єдиний спосіб – відірватися від історичної тематики і тверезими очима подивитись на оточуючий світ. В ньому вже все не так, як двадцять років тому, коли на уламках СРСР виникли нові незалежні держави. Та епоха минула. Настала нова епоха.

Більшість людності в Україні, як здається, зовсім не помітила цього. Принаймні, коли слухаєш наших політиків або митців, виникає саме таке відчуття. Вони все ще розмовляють мовою проповідників, радянських пропагандистів і дисидентів-шістдесятників. Мовою своїх опорних часів. Навіть не роблячи спроб піддати цю мову редагуванню.

Саме тому в Україні поміж суспільними дискурсами пролягли безодні нерозуміння. Кожний майструє свою «Україну», виходячи з еталонів та символів свого опорного часу. Ці всі «україни» живуть своїм ущербним проектним життям, сваряться одна з одною, витісняють одна одну з екранів телевізорів. Єдиної великої України з цих партикулярних «україн» не зліпити. Не упокояться Бандера і Корольов в одному пантеоні, як не мудруй. Й хто б додумався запросити мудрого «редактора», який би пояснив, що різні опорні часи треба «розвести» в окремі історичні резервації. І жити реальним життям, не оглядаючись на битви цвинтарів та істориків.

Якщо ж «редактора» не запрошують, він приходить некликаним. Але вже не в образі гуманітарія з ноутбуком, а в плямистій формі зі зброєю. Адже без «редактора» все одно не відірватись від гри у вічне протистояння опорних часів.

 

Володимир Єшкілєв

 


Коментарі (3)

ник 2012.06.21, 20:33
ЗА МІФАМИ СТОЯТ ЇХ ТВОРЦІ: ЗА СОВКОМ СТОЇТ ЕНЕРҐЕТИЧНА ІМПЕРІЯ РФ, ЗА ЕТНОГРАФІЗМОМ СТВОРЕНИМ У ЧАСИ ЦАРЯ І СССР, МІЖ ІНШИМ ШЕВЧЕНКО МАЄ ДЕКІЛЬКА ЛИЦЬ, СТОЇТ "ХИТРИЙ ПИСОК ЮДИ", ЯК СКАЗАВ НАШ ПРАГМАТИК І.ФРАНКО. СІ МІФИ ПОМОГАЮТ ЇМ НАС ДОЇТИ, ХОТЬ Є ДАВНО У НАС ЇМ ОБОМ ОДНА ДОСТОЙНА І СУЧАСНА ВІДПОВІДЬ: УКР. НАЦІОНАЛЬНИЙ СОЦІАЛІЗМ, НА ЖЄЛЬ, СНПУ ЇГО ПРОГОЛОСИЛА, АЛЕ БОЇТСІ ПРОПАГУВАТИ, ТИМ БІЛЬШЕ ВВОДИТИ НА ЗАВОЙОВАНІ ТЕР=Ї. др.ЄШКІЛЬ, НАДІЮСІ, ЩО В ФОРМІ ТИ ВИДИШ НЕ РОДИЧІВ СВОГО ДІДА З АРХАНГЕЛЬСКА, А ВОЯКІВ УНСО І "ЗАЛІЗНОЇ ОСТРОГИ".
www 2012.06.23, 08:48
Ніку,він у формі бачить америкоських морпехів
ник 2012.06.24, 11:47
ФОРМА ИНЧА, А ВМІСТ ТОЙ САМИЙ. І З ОБОМА ВІН МАЄ БЛАТ.
13.03.2026
Павло Мінка

Лісова мафія та злочини проти природи: ексклюзивні дані від поліції та прокуратури — спеціально для Фіртки.  

2292
09.03.2026
Вікторія Матіїв

У розмові з Фірткою Надія Левченко розповіла про шлях до сцени, пам’ятні ролі, режисерський дебют та те, як війна змінила її творчість і ставлення до мистецтва.  

1114
04.03.2026
Вікторія Косович

Від оборони Києва до боїв на Донбасі, від поранень і втрат до психологічної реабілітації та роботи в Офісі Омбудсмана — ветеран Максим Кремінь в інтерв'ю розповів Фіртки про службу, труднощі повернення та те, що справді потрібно ветеранам після війни.

1420 1
01.03.2026
Вікторія Матіїв

«Він був неймовірно цілеспрямованим. За що б не брався — усе в нього виходило. Прекрасно малював, обожнював читати. Займався спортом», — згадує Наталія Погоріла свого чоловіка, полковника Повітряних сил Юрія Погорілого.  

2298
22.02.2026
Павло Мінка

Ексклюзивні дані поліції — спеціально для Фіртки.  

3761
18.02.2026
Діана Струк

В інтерв'ю журналістці Фіртки Тарас Прохасько розповів про дитинство, вибір біології замість радянської літературної школи, роль письменника під час війни та значення премій для творчого життя.

2722

Конфесійні зміни у Красноїльській церкві почалися з поминання російського патріарха та розповсюдження нових, друкованих Церковних календарів.

763

Згідно Книги Пророка Ієзеркіля (книги 38, 39) «Остання Битва Кінця» має відбутися між Ізраїлем та «Гогом з землі Магог (Півночі) та полчищами персів, ефіопів і лівійців при ньому».

2513

Багато людей використовують мобільні застосунки, щоб підтримувати релігійні практики, молитися, читати священні тексти або отримувати духовну підтримку щодня. Кожна із відомих церков чи відомих релігій створює мобільні застосунки для своїх вірян.

933

«12 лютого сего року відбуло ся інавгурацийне представленє нового нашого «Товариства «Українського народного театру ім. І. Тобилевича». Йшла вистава столітньої, та мимо сього все сьвіжої і молодої «Наталки Полтавки», - свідчить 42-е число газети «Діло» 1911-го року.

1381
10.03.2026

Сіль супроводжує людство тисячоліттями. Колись вона була «білим золотом», за яке воювали й платили цілими статками, а сьогодні часто стає об’єктом звинувачень у шкоді для здоров’я.  

2477
04.03.2026

Добра тарілка — це не дієта, а насолода: страви, які радують очі, душу і живлять тіло. Навіть простий перекус може стати маленьким ритуалом, що заряджає позитивом на кілька годин уперед.  

2545
27.02.2026

Люди часто звикли пов’язувати втому з недосипанням чи стресом, але не менш вагомим чинником є харчування. Те, що ми кладемо на тарілку, безпосередньо впливає на рівень енергії, концентрацію та працездатність.  

3133
10.03.2026

Священник наголошує: християнство завжди існувало як спільнота, а не індивідуальна релігія.

19919
05.03.2026

Зустріч відбудеться у першу суботу місяця, 7 березня, біля чудотворної ікони Богородиці. Мета заходу — духовно об’єднати вірян у молитві за Україну, за подолання особистих труднощів та довірити їх Непорочному Серцю Богородиці.

1453
03.03.2026

Перша заповідь Божого Закону нагадує: не можна ставити на місце Бога ні людей, ні речі, ні будь-які сили.    

21450
27.02.2026

Церква критично ставиться до ворожіння та будь-яких чарів. Усі вони — тяжкий гріх.

9255 1
10.03.2026

Письменник і журналіст Олег Криштопа став лауреатом Шевченківської премії. Також у номінації «Театральне мистецтво» нагороду отримала режисерка Оксана Дмітрієва.  

798
12.03.2026

Опитування проводилося з 2 по 6 березня. В ньому взяли участь 1200 осіб.  

718
09.03.2026

В Угорщині 12 квітня вибори до парламенту. Останні соціологічні дослідження свідчать, що партія антиукраїнського та антиєвропейського прем’єр-міністра Віктора Орбана «Фідес», яка багато років при владі, має реальні шанси вибори програти.

1453
02.03.2026

Колишній спеціальний посланець Трампа генерал Кіт Келлог розповів, чому Путін насправді в пастці і чому підхід Білого дому до російсько-української війни як до бізнес-угоди є стратегічною помилкою.  

1232
22.02.2026

«Поки Путін у відчаї зволікає, час на боці України. Росія зазнає непомірних втрат наближаючись до четвертої річниці війни», — так описує ситуацію в російсько-українській війні британська The Telegraph статтею колумніста Самуеля Рамані.

1614