Нашою головною проблемою є проблема сакрального.
У буденному житті людська душа дрімає, мляво розтікаючись по безлічі побутових проблем, прямуючи за інстинктами тіла, шукаючи, де тепліше, комфортніше і солодше, або за холодним розрахунком, вироблення жорстких дій, спрямованих до того ж досягнення індивідуального тілесного комфорту з приємними емоційними забарвленнями.
Але є і винятки: душа може прокинутися, встати, повстати, спалахнути
І саме сакральне - є цим моментом пробудження душі.
В минулому сакральне просякало всі рівні життя - від ведення господарства та обрядів аж до політики. Тому що наші пращури мали душу – чисту та безмірну. І світ у відповідь дивився на них зоряними очима нічного неба, водами струмків і ключів, травами і деревами, звірами і птахами, іншими людьми, предметами культу і повсякденним життям.
Сакральне вселяло жах і захоплення, трепетання і ніжність. Воно ніколи не було однозначним, не вимірювалося шкалою "добре-погано", "приємно-неприємно", "вигідно-невигідно". Воно було явно по той бік протилежностей – оскільки рух до раю оголює пекло, інтерес до пекла змушує задуматися про рай. І саме це – є первинним досвідом сакрального.
Сенс всієї сучасності – десакралізація, своєрідний геноцид душі.
Програма лібералізму полягає в послідовному очищення людського буття, цивілізації, науки, культури та навіть релігії від найменших ознак сакрального. Сакральне висміюється, прирівнюється до забобонів, спростовується, викривлюється, знищується. Вигнавши зі свого життя своє власне сакральне, людина "отримала право" сміятися над "відсталістю" тих, у кого мало грошей, немає памперсів чи кондиціонерів. Але ніхто не звертає увагу, що є ще душа. І світ, видимий через її фокус, цілком заміняє всі штучні та фіктивні блага цивілізації.
Буває що одного разу подивитися на схід сонця в горах достатньо, щоб сказати про себе "я прожив життя".
Сьогодні нам необхідно повернутися до сакрального порядку у всій його повноті й обсязі.
Цей світ має стати сакральним, а не належати купці сумнівних олігархів з кривими фізіономіями або злодійкуватим чиновникам.
І тому нас врятує тільки сакральна революція, створена енергіями наших душ, що прокинулися.
Амінь
Сергій Чаплигін,
