Сімферополь - Івано-Франківськ: Історія однієї сім’ї

 

 

Російськомовновні українські націоналісти. Так називає себе і свою сім'ю мати українського військового льотчика у Бельбеку, кримчанка Марина. Вона разом із рідними опинилася в числі так званих «біженців», які шукають прихистку на Прикарпатті.

 

 

Божевільні, але ідейні

 

Сім’я із гарнізонного містечка Гвардійське, Сімферопольського району АРК фактично опинилася в епіцентрі подій під час анексії і коли зрозуміла, що дороги назад уже немає, вирішила їхати.

«Усе дуже переплелось. Коли кожного дня чекаєш, що будуть штурмувати, коли люди, яких знаєш багато років наче зомбі і їм нічого не можливо доказати, бо відразу кажуть, що ти фашистка – це важко емоційно. Я ще в 1990 році вирішила, що якщо повернеться радянський союз, я в ньому жити не буду»,  - говорить пані Марина.

Марина – російська українка, бо народилася на Далекому Сході, але все життя прожила в Криму. Її чоловік – Володимир – уродженець Севастополя. Вона – лікар-фтизіатр із 20 річним стажем роботи, він – працівник театру. В Івано-Франківськ подружжя прибуло із молодшою дочкою – 13 річною Марією і домашнім улюбленцем собакою «Іриска». Із собою взяли найнеобхідніше. Вдома залишилось усе – будинок, майно, роздаровані домашні тварини і найдорожче - старший 23-річний син, який наразі очікує передислокації своєї військової частини на материк.

А ще родичі, які так і не змогли зрозуміти вчинку близьких. Сім’я Марини розділилася – батько підтримав подружжя, а мати і брат  – навпаки відмовляли їхати, і, як розповідає жінка, досі не розуміють такого вчинку.

«Батькові було тяжко нас відпустити, але він розумів. Мати живе у власному світі. Із братом у нас громадянська війна. Він чекає, що буде велика зарплата… А скільки я всього у свою адресу за ці дні почула від інших родичів… У нас там фактично всі сім’ї так розділені…», - сумно зауважує Марина.

Володимир називає свою сім’ю божевільною, але ідейною, бо не змогли змиритися із ситуацією і чекати невідомо якого покращення.

«Чи багато нас таких у Криму? – не знаю, - говорить чоловік. - Усі різні і кожен в праві жити у свій спосіб. Ми не хотіли виховувати дитину у постійній боязні».

Чому обрали для переїзду саме Івано-Франківськ відповідають чітко – рішення було невипадковим.  Свого часу тут проходив військову практику їхній син і їх завжди тягнуло ближче до заходу, до Європи.

 

 

Крим – вічна боротьба між радянським і нерадянським

 

Щодо подій, які змінили історію держави і в першу чергу історію кожного, хто проживав в АРК, сім’я розповідає із нерозумінням, що відбулося.  Втім переконані, грунт для «покращення» готувався роками і не зовнішніми силами, а внутрішніми «козачками», п'ятою колоною, яка в Криму жила ще з часів СРСР.

Люди відзначають, що протягом усіх подій на столичному Майдані на півострові все було спокійно, жодних заворушень чи якихось інших дій і раптово в один момент все вибухнуло.

 «В Україні жилося нормально. Не все подобалося. Втім, чого люди хочуть в Росію ми не знаємо. Справа не в грошах. Йшла сильна промивка мізків. І все через соцмережі. Головним чином «Одноклассники»», - припускає Марина.

Кримчани зауважують, що у свій час центральне керівництво держави просто втратило той момент, коли потрібно було із людьми працювати. За їхніми словами, Україна програла інформаційну війну Росії, а  ще – не було ніякої освітньої роботи. Одиниці українських шкіл, відсутність українського телебачення і преси, виключно російськомовна література зробили свою справу.

«Кримчани живуть у своєму соці. Вірять у те, що є бандерівці, яких вони ніколи в очі не бачили. Вірять, що заборонять російську мову, хоча той мовний закон на півострові ніколи і не діяв. Україна програла інформаційну війну. На це не звертали увагу, а це все пропаганда. Нині ж мізки людям промиті до такої міри, що вони не розуміють усю глибину проблеми. Не розуміють, що Крим дотаційний регіон, що молоді хлопці служитимуть у гарячих точках. У всіх відповідь одна – все буде нормально. Путін обіцяв», - говорять люди.

А ще, запевняє пан Володимир, питання у специфіці регіону, який населяє різнонаціональне населення. Кажуть, що кримські татари завжди знатимуть, хто такі українці і кому вони завдячують своїм проживанням у Криму, натомість усі решта – у більшості випадків росіяни, які залишились на військову службу.

«Тут у вас одна нація, це відчувається. А там – ні. Там усі різні. Там багато українців, але вони втратили свою ідентичність. Немає єднання народу.  Там розподіл не за національним принципом – а так – радянський, нерадянський. От і все. Національність у сприйняття тут ні до чого. Розмови лиш про одне – нам потрібно сильної руки. В СРСР було так, а зараз так… Там йде вічна боротьба між радянським і нерадянським», - переконаний голова сім’ї.

Втім, попри усю складність ситуації, сім’я називає Крим українським і вірить, що з часом і там люди зрозуміють, що жити у складі України було набагато краще, ніж ті «перспективи», які обіцяють з Росії.

Немає у людей  і докорів до центральної влади, яка не змогла протистояти агресору і залишила людей сам-на-сам.

«Залити кров’ю увесь Крим і рятувати тих, більша половина яких цього не бажає – це не вихід. Ми от рятуємо себе самі. Україна мене не кинула. Ми приїхали сюди і думаємо, що все буде нормально», - констатує пані Марина.

 

 

Нове майбутнє

 

Нині кримчани тимчасово оселилася в Івано-Франківському готелі. Чоловік з дружиною емоційно згадують як покидали Крим, але не менш емоційно будують плани на вже «бандерівське» майбутнє.  Хоч попереду невизначеність і ще більше запитань, ніж відповідей вирішили остаточно – назад дороги нема.

«Ми для себе вирішили, що жити будемо тут. Так нам ближче до душі. Ми могли б там залишитися, змиритися із тим болотом, у яке нас повернули, наступити собі на горло.  Але чогось не хочеться. Нам уже по 50 років і ми назад у радянський союз не хочемо», - розповідає пані Марина.

Зараз подружжя планує шукати роботу і навчальний заклад  для дочки (Марія навчалася в україномовній школі – Авт.) Куди саме, у який населений пункт Прикарпаття їх ще закине доля вони не знають. Кажуть, все залежить від того, де жінка зможе працевлаштуватися за спеціальністю.

«Головне, щоб влаштувалася дружина, а я вже собі роботу знайду, - говорить пан Володимир. - Також шукатимемо помешкання неподалік. Тоді вже і дочка зможе піти у школу. Вона зараз переймається, бо вчилася у художній школі і хоче продовжувати малювати».

До слова, обласне керівництво питанням працевлаштування пані Марини вже займається і у найближчий час пообіцяло дати відповідь сім’ї. Сподіваємося, вона буде позитивною.

За декілька днів свого перебування в Івано-Франківську кримчани вже встигли погуляти містом і навіть скоштувати місцевих страв. Кажуть, що дуже сподобалося. Але ще більше сподобалося їм те, як їх зустріли місцеві волонтери - такої щирості не бачили давно.

«Я звик усе заробляти своїми руками. А тут приїхав  - навколо  люди, усі посміхаються, розпитують. Мені надавали продуктів, житло. Надзвичайно хороші люди», - ділиться враженнями від зустрічі пан Володимир і додає, що хотів би колись, коли «осяде» віддячити усім, хто допоміг у скрутний час.

Сім’я пані Марини – чи не єдині, хто погодився на розмову із нами. Решту – або ж просто залякані, не бажають іти на контакт, або ж переживають за близьких, які залишились вже по той бік кордону.

Не все так просто, як виглядає на перший погляд, із переїздом цих люджей на Прикарпаття. Нині їх вже понад 200. Це щоденна робота десятків волонтерів, однак ми повинні пам'ятати, що ми відповідальні за тих, кому надали притулок

Блаженні миротворці, бо вони синами Божими назвуться. Сьогодні ми - не миротворці, але очі цих кримчаків дивляться на нас із надією. Надією, що ми не залишимо їх у біді.

 

Марія Лутчин,

для "Столиці Карпат"


21.04.2014 1326 7
Коментарі (7)

оксана 2014.04.21, 20:40
Я верю ,что все у вас будет хорошо!!!!!
Щукар 2014.04.23, 13:33
А тепер Крим буде великою ігорною зоною,куди буди стікатись криміналітет з Росії та навколишніх територій, Путін подав в держдуму проект такої зони в Криму.
Яр 2014.04.23, 13:56
Удачі їм та добра
алексей 2014.04.23, 18:07
не статья а бред собачий,сразу видно в крыму не жили никогда,после распада ссср,было только хуже,был у нас совхоз милионер,работа зарплаты,а сейчас развалины и народ в огородах с мотыгами как в 18 веке,и жил я там с 1970 года,так что знаю о чем пишу
doc 2014.04.22, 08:26
"..на півострові все було спокійно, жодних заворушень чи якихось інших дій і раптово в один момент все вибухнуло..." - извините, но это явная ложь. Поднимите материалы прошлых месяцев - Крымский парламент не один раз в ультимативном ключе выражал свое несогласие с майданом и бандеровцами и предупреждал об отделении от Украины.
не байдужа) 2014.04.22, 09:45
вони просто молодці, виховані , інтелегентні, хороші і добрі люди.. які не надіються ні на кого, а самі шукають вихід із ситуації... просто молодці. пишаюсь ними.
Молодці 2014.04.25, 08:36
Удачі цій сімї. Все уних буде добре, а кримчани скоро протрезвіють
15.06.2026
Вікторія Матіїв

В інтерв'ю журналістці Фіртки Мирослава Полатайко розповіла про свій шлях у професії, роботу за лаштунками театру, народження ролей і те, як війна змінила відчуття сцени.

4026
07.06.2026
Тетяна Ткаченко

До повномасштабного вторгнення Назар Семанів мав невелику майстерню та планував розвивати її. Для цього поїхав до Німеччини заробити кошти на обладнання. Після початку великої війни повернувся в Україну.  

2193
04.06.2026

Відповідний законопроєкт №15284 уже зареєстрований у Верховній Раді та визначає чіткі правила руху, вікові обмеження і відповідальність за порушення. На цьому тлі в Івано-Франківську вже діють власні підходи до регулювання руху самокатів.

2415
01.06.2026
Вікторія Матіїв

«Бо де скарб твій, там буде й серце твоє» (Мт. 6:21) — ці слова Наталя Бакум присвячує своєму чоловікові, захиснику Івану Бакуму, який загинув під час ракетного обстрілу у 2023 році.  

5514
29.05.2026
Тетяна Дармограй

Попри повномасштабну війну, корупційні схеми в Україні продовжують працювати — у міськрадах, державних органах та навіть структурах, які мають боротися з економічними злочинами.

21267
23.05.2026
Вікторія Матіїв

Про те, як сьогодні виглядає епідеміологічна ситуація на Прикарпатті, які інфекції фіксують найчастіше та як їм запобігти, розповів лікар-інфекціоніст, кандидат медичних наук, доцент кафедри інфекційних хвороб та епідеміології Івано-Франківського національного медичного університету Андрій Процик в інтерв'ю журналістці Фіртки.

3241

З приходом у вересні 1939-го на Гуцульщину нової, ще не знаної робітничо-селянської влади почались нові проблеми. Точніше ті ж клопоти, що були й за Польщі, але які тепер вирішувані по-новому.

77

Зараз, під час випробовувань війни, в нас є одна головна правда, а скільки їх з’явиться, тих «правд», по її завершенні?

1004

Безперечно, релігійні переконання є особистою справою кожної людини. Проте, коли йдеться про знаменитостей рівня голлівудських зірок, чия популярність сягає глобальних масштабів, це набуває й певного суспільного значення.

1021

Китайці мислять образами (ієрогліфами). Їх мислення більше образне, аніж логічне (як це є, зокрема, в європейських народів з їх логічним звуковим письмом). Тому для розуміння китайців потрібно більше звертати уваги на символізм.

1803
19.06.2026

Здоров’я кишківника є надзвичайно важливим для загального самопочуття. Правильна робота травної системи впливає не лише на обмін речовин, але й на імунітет, настрій і навіть стан шкіри.  

7521 2
15.06.2026

Попри чудові якості, важливо розуміти, що грейпфрут відіграє особливу роль у взаємодії з певними ліками.

15652
10.06.2026

Сніданок — це основа вашого дня. Саме від першого прийому їжі залежить рівень енергії, концентрація та настрій. Але не кожен сніданок справді працює на вас.  

9061
20.06.2026

Простий образ сіяча й зерна розкриває глибоку істину: від нас залежить, чи проросте й принесе плід те, що ми чуємо й сприймаємо.

3970
15.06.2026

Учасники зустрічі молитимуться за мир, духовне зцілення, а також вшанують пам’ять померлих членів Апостольства. 

921
11.06.2026

У ніч з 12 на 13 червня в Марійському духовному центрі «Погоня» проведуть традиційні нічні чування.

827
06.06.2026

У Святому Письмі є притча, що вчить милосердю і взаємодопомозі, яку часто наводять як приклад для сучасного суспільства.  

5101
20.06.2026

Мурали або стінописи сьогодні не є чимось незвичним. У містах України, зокрема й в Івано-Франківську, на вільних стінах будинків час від часу з'являються різноманітні нові прояви вуличного мистецтва.  

42549 1
18.06.2026

Ухвалені Верховною Радою зміни до Бюджету-2026 дозволять суттєво розширити програми соціального захисту для військовослужбовців.

535
16.06.2026

Баланс на фронті змінився на користь України, а час більше не працює на Володимира Путіна, — переконаний американський політолог та колишній посол США у РФ Майкл Макфол. Також він наводить вісім ознак того, що Росія програє свою війну.  

764
05.06.2026

Після «історичного» указу про дозвіл на проведення параду 9 травня в Москві — історичний відкритий лист Володимира Зеленського Путіну.

1688
20.05.2026

За оцінками аналітиків, після нетривалого зростання внаслідок роздутого оборонного замовлення економіка РФ уперлася в глухий кут.  

1618