Сімферополь - Івано-Франківськ: Історія однієї сім’ї

 

 

Російськомовновні українські націоналісти. Так називає себе і свою сім'ю мати українського військового льотчика у Бельбеку, кримчанка Марина. Вона разом із рідними опинилася в числі так званих «біженців», які шукають прихистку на Прикарпатті.

 

 

Божевільні, але ідейні

 

Сім’я із гарнізонного містечка Гвардійське, Сімферопольського району АРК фактично опинилася в епіцентрі подій під час анексії і коли зрозуміла, що дороги назад уже немає, вирішила їхати.

«Усе дуже переплелось. Коли кожного дня чекаєш, що будуть штурмувати, коли люди, яких знаєш багато років наче зомбі і їм нічого не можливо доказати, бо відразу кажуть, що ти фашистка – це важко емоційно. Я ще в 1990 році вирішила, що якщо повернеться радянський союз, я в ньому жити не буду»,  - говорить пані Марина.

Марина – російська українка, бо народилася на Далекому Сході, але все життя прожила в Криму. Її чоловік – Володимир – уродженець Севастополя. Вона – лікар-фтизіатр із 20 річним стажем роботи, він – працівник театру. В Івано-Франківськ подружжя прибуло із молодшою дочкою – 13 річною Марією і домашнім улюбленцем собакою «Іриска». Із собою взяли найнеобхідніше. Вдома залишилось усе – будинок, майно, роздаровані домашні тварини і найдорожче - старший 23-річний син, який наразі очікує передислокації своєї військової частини на материк.

А ще родичі, які так і не змогли зрозуміти вчинку близьких. Сім’я Марини розділилася – батько підтримав подружжя, а мати і брат  – навпаки відмовляли їхати, і, як розповідає жінка, досі не розуміють такого вчинку.

«Батькові було тяжко нас відпустити, але він розумів. Мати живе у власному світі. Із братом у нас громадянська війна. Він чекає, що буде велика зарплата… А скільки я всього у свою адресу за ці дні почула від інших родичів… У нас там фактично всі сім’ї так розділені…», - сумно зауважує Марина.

Володимир називає свою сім’ю божевільною, але ідейною, бо не змогли змиритися із ситуацією і чекати невідомо якого покращення.

«Чи багато нас таких у Криму? – не знаю, - говорить чоловік. - Усі різні і кожен в праві жити у свій спосіб. Ми не хотіли виховувати дитину у постійній боязні».

Чому обрали для переїзду саме Івано-Франківськ відповідають чітко – рішення було невипадковим.  Свого часу тут проходив військову практику їхній син і їх завжди тягнуло ближче до заходу, до Європи.

 

 

Крим – вічна боротьба між радянським і нерадянським

 

Щодо подій, які змінили історію держави і в першу чергу історію кожного, хто проживав в АРК, сім’я розповідає із нерозумінням, що відбулося.  Втім переконані, грунт для «покращення» готувався роками і не зовнішніми силами, а внутрішніми «козачками», п'ятою колоною, яка в Криму жила ще з часів СРСР.

Люди відзначають, що протягом усіх подій на столичному Майдані на півострові все було спокійно, жодних заворушень чи якихось інших дій і раптово в один момент все вибухнуло.

 «В Україні жилося нормально. Не все подобалося. Втім, чого люди хочуть в Росію ми не знаємо. Справа не в грошах. Йшла сильна промивка мізків. І все через соцмережі. Головним чином «Одноклассники»», - припускає Марина.

Кримчани зауважують, що у свій час центральне керівництво держави просто втратило той момент, коли потрібно було із людьми працювати. За їхніми словами, Україна програла інформаційну війну Росії, а  ще – не було ніякої освітньої роботи. Одиниці українських шкіл, відсутність українського телебачення і преси, виключно російськомовна література зробили свою справу.

«Кримчани живуть у своєму соці. Вірять у те, що є бандерівці, яких вони ніколи в очі не бачили. Вірять, що заборонять російську мову, хоча той мовний закон на півострові ніколи і не діяв. Україна програла інформаційну війну. На це не звертали увагу, а це все пропаганда. Нині ж мізки людям промиті до такої міри, що вони не розуміють усю глибину проблеми. Не розуміють, що Крим дотаційний регіон, що молоді хлопці служитимуть у гарячих точках. У всіх відповідь одна – все буде нормально. Путін обіцяв», - говорять люди.

А ще, запевняє пан Володимир, питання у специфіці регіону, який населяє різнонаціональне населення. Кажуть, що кримські татари завжди знатимуть, хто такі українці і кому вони завдячують своїм проживанням у Криму, натомість усі решта – у більшості випадків росіяни, які залишились на військову службу.

«Тут у вас одна нація, це відчувається. А там – ні. Там усі різні. Там багато українців, але вони втратили свою ідентичність. Немає єднання народу.  Там розподіл не за національним принципом – а так – радянський, нерадянський. От і все. Національність у сприйняття тут ні до чого. Розмови лиш про одне – нам потрібно сильної руки. В СРСР було так, а зараз так… Там йде вічна боротьба між радянським і нерадянським», - переконаний голова сім’ї.

Втім, попри усю складність ситуації, сім’я називає Крим українським і вірить, що з часом і там люди зрозуміють, що жити у складі України було набагато краще, ніж ті «перспективи», які обіцяють з Росії.

Немає у людей  і докорів до центральної влади, яка не змогла протистояти агресору і залишила людей сам-на-сам.

«Залити кров’ю увесь Крим і рятувати тих, більша половина яких цього не бажає – це не вихід. Ми от рятуємо себе самі. Україна мене не кинула. Ми приїхали сюди і думаємо, що все буде нормально», - констатує пані Марина.

 

 

Нове майбутнє

 

Нині кримчани тимчасово оселилася в Івано-Франківському готелі. Чоловік з дружиною емоційно згадують як покидали Крим, але не менш емоційно будують плани на вже «бандерівське» майбутнє.  Хоч попереду невизначеність і ще більше запитань, ніж відповідей вирішили остаточно – назад дороги нема.

«Ми для себе вирішили, що жити будемо тут. Так нам ближче до душі. Ми могли б там залишитися, змиритися із тим болотом, у яке нас повернули, наступити собі на горло.  Але чогось не хочеться. Нам уже по 50 років і ми назад у радянський союз не хочемо», - розповідає пані Марина.

Зараз подружжя планує шукати роботу і навчальний заклад  для дочки (Марія навчалася в україномовній школі – Авт.) Куди саме, у який населений пункт Прикарпаття їх ще закине доля вони не знають. Кажуть, все залежить від того, де жінка зможе працевлаштуватися за спеціальністю.

«Головне, щоб влаштувалася дружина, а я вже собі роботу знайду, - говорить пан Володимир. - Також шукатимемо помешкання неподалік. Тоді вже і дочка зможе піти у школу. Вона зараз переймається, бо вчилася у художній школі і хоче продовжувати малювати».

До слова, обласне керівництво питанням працевлаштування пані Марини вже займається і у найближчий час пообіцяло дати відповідь сім’ї. Сподіваємося, вона буде позитивною.

За декілька днів свого перебування в Івано-Франківську кримчани вже встигли погуляти містом і навіть скоштувати місцевих страв. Кажуть, що дуже сподобалося. Але ще більше сподобалося їм те, як їх зустріли місцеві волонтери - такої щирості не бачили давно.

«Я звик усе заробляти своїми руками. А тут приїхав  - навколо  люди, усі посміхаються, розпитують. Мені надавали продуктів, житло. Надзвичайно хороші люди», - ділиться враженнями від зустрічі пан Володимир і додає, що хотів би колись, коли «осяде» віддячити усім, хто допоміг у скрутний час.

Сім’я пані Марини – чи не єдині, хто погодився на розмову із нами. Решту – або ж просто залякані, не бажають іти на контакт, або ж переживають за близьких, які залишились вже по той бік кордону.

Не все так просто, як виглядає на перший погляд, із переїздом цих люджей на Прикарпаття. Нині їх вже понад 200. Це щоденна робота десятків волонтерів, однак ми повинні пам'ятати, що ми відповідальні за тих, кому надали притулок

Блаженні миротворці, бо вони синами Божими назвуться. Сьогодні ми - не миротворці, але очі цих кримчаків дивляться на нас із надією. Надією, що ми не залишимо їх у біді.

 

Марія Лутчин,

для "Столиці Карпат"


21.04.2014 1406 7
Коментарі (7)

оксана 2014.04.21, 20:40
Я верю ,что все у вас будет хорошо!!!!!
Щукар 2014.04.23, 13:33
А тепер Крим буде великою ігорною зоною,куди буди стікатись криміналітет з Росії та навколишніх територій, Путін подав в держдуму проект такої зони в Криму.
Яр 2014.04.23, 13:56
Удачі їм та добра
алексей 2014.04.23, 18:07
не статья а бред собачий,сразу видно в крыму не жили никогда,после распада ссср,было только хуже,был у нас совхоз милионер,работа зарплаты,а сейчас развалины и народ в огородах с мотыгами как в 18 веке,и жил я там с 1970 года,так что знаю о чем пишу
doc 2014.04.22, 08:26
"..на півострові все було спокійно, жодних заворушень чи якихось інших дій і раптово в один момент все вибухнуло..." - извините, но это явная ложь. Поднимите материалы прошлых месяцев - Крымский парламент не один раз в ультимативном ключе выражал свое несогласие с майданом и бандеровцами и предупреждал об отделении от Украины.
не байдужа) 2014.04.22, 09:45
вони просто молодці, виховані , інтелегентні, хороші і добрі люди.. які не надіються ні на кого, а самі шукають вихід із ситуації... просто молодці. пишаюсь ними.
Молодці 2014.04.25, 08:36
Удачі цій сімї. Все уних буде добре, а кримчани скоро протрезвіють
17.08.2026
Вікторія Матіїв

Чому громадам важливо перетворювати екскурсантів на туристів, як штучний інтелект змінює галузь і чому майбутнє Прикарпаття може бути за Дністровським каньйоном — в інтерв’ю Фіртці розповів начальник відділу туризму Івано-Франківської обласної військової адміністрації Віталій Передерко.

1263
15.08.2026
Олександр Мізін

Фіртка вже писала про схеми шахрайства та чорних рієлторів, детально аналізуючи, як аферисти обирають жертв серед самотніх чи вразливих верств населення. Утім, постає логічне запитання: як звичайному покупцеві захистити себе під час угоди як на первинному, так і на вторинному ринках нерухомості?

1372
11.08.2026

Прикарпатська державна сільськогосподарська дослідна станція Інституту сільського господарства Карпатського регіону НААН знову опинилася в центрі уваги.  Ще у серпні 2025 року Фіртка публікувала розслідування про можливі зловживання із державними землями та діяльність посадовців установ НААН. 

1224
31.07.2026
Вікторія Матіїв

Віталій Олійник на позивний «Грач» служив у 68-й окремій єгерській бригаді. Після мобілізації чоловік пройшов навчання, вирушив на Донеччину, а вже під час першого бойового виходу загинув. Понад рік сім'я жила між надією та невідомістю, поки не отримала остаточне підтвердження його загибелі.

3351
26.07.2026
Катерина Гришко

На Івано-Франківщині одночасно зростає кількість зареєстрованих безробітних і посилюється дефіцит працівників. Бізнес шукає людей для виробництва, будівництва, транспорту, медицини та сфери обслуговування, однак закрити вакансії стає дедалі складніше.

2163
19.07.2026
Тетяна Ткаченко

Викладач Карпатського національного університету імені Василя Стефаника Юрій Довган не мріяв стати героєм. Просто вважав, що не має права залишитися осторонь. Провів останні пари, попрощався зі студентами й пішов шукати шлях до війська. З п'ятої спроби його прийняли. Про службу в Силах оборони, труднощі після звільнення з армії, адаптацію та роботу зі студентами ветеран розповів журналістці Фіртки. 

3334

Слабкі тіла завжди статистично переважали, і наша доба не є в тому винятком.

862

Іноді можна зустріти думку, начебто багатство та добробут людини — це благословення Бога, а бідність і нужда — навпаки.

1191

Десь на початку місяця у 1991-му на проспекті Шевченка я випадково зустрівся з Сашком Кривенком і він, після короткого – «чим займаєшся?» - запропонував мені написати невелику статтю.

1267

Картинка, коли 16-річні дівчатка хором кричать «Сирок – геть!» — то це не лише щира емоція, але і, очевидно, технологія. А ще якась колективна нам ганьба.

2556
18.08.2026

Тривалий стрес впливає не лише на емоційний стан, а й на харчову поведінку та роботу травної системи. У цей період може посилюватися тяга до солодкого, зникати апетит, а після їжі — виникати спазми чи відчуття важкості.  

436
16.08.2026

Цукор — один із найбільш суперечливих інгредієнтів у нашому харчуванні. Його звинувачують у розвитку ожиріння, діабету, “залежності” та навіть депресії. Але чи справді потрібно повністю уникати цукру? Або ж питання лише у його кількості?  

6167
12.08.2026

Добра тарілка — це не дієта, а насолода: страви, які радують очі, душу і живлять тіло. Навіть простий перекус може стати маленьким ритуалом, що заряджає позитивом на кілька годин уперед.  

6174
18.08.2026

У суботу, 12 вересня, напередодні свята Воздвиження Чесного і Животворящого Хреста Господнього, відбудеться проща спільноти «Матері в молитві» ІФА до Гошева.

545
14.08.2026

Отець і Глава УГКЦ Блаженніший Святослав 13 серпня вдруге відвідав Івано-Франківську обласну дитячу клінічну лікарню. Він поспілкувався з медиками, відвідав маленьких пацієнтів та Центр ментального здоров’я при лікарні.  

783
09.08.2026

Отець і Глава Української Греко-Католицької Церкви Блаженніший Святослав восьмого серпня іменував трьох священнослужителів Коломийської єпархії митрофорними протоієреями.

1613
07.08.2026

У Ватикані повідомили про те, що Святіший Отець Лев XIV поблагословив рішення Синоду Єпископів УГКЦ про обрання отця Терентія Василя Цапчука, ієромонаха Чину святого Василія Великого, Єпископом-помічником Бучацької Єпархії УГКЦ.

1830
15.08.2026

Недостатнє фінансування, кадровий голод і відсутність системної державної політики у сфері культури — ключові виклики, з якими стикається краєзнавчий музей «Бойківщина» Тетяни й Омеляна Антоновичів.

16547
11.08.2026

Сербський аналітик Орхан Драгаш у своїй статті на Хвилі стверджує, що прийом Зеленського в Сербії за кілька місяців до дострокових виборів коштував прем’єр-міністру Вучичу підтримки всередині країни. Прем’єр Сербії усвідомлював це, але все ж пішов на таку зустріч. Чому?

885
29.07.2026

Зеленський змінює настрій у Вашингтоні, — стверджує видання Politico. Такі висновки видання робить за результатами перебування в США президента України, де він зустрівся з Дональдом Трампом в Білому Домі, відвідав похорони сенатора Ліндсі Грема (автора закону про «пекельні санкції» США щодо Росії) та виступив перед сенаторам обох партій — республіканцями та демократами.

1550
23.07.2026

Росія щораз більше стикається з наслідками повномасштабного вторгнення в Україну. Про це пише The New York Times в статті-аналізі книги доктора Анни Нотте «Ми переживемо їх: Глобальна кампанія Путіна з метою перемогти Захід».

1814
14.07.2026

Із дев'яти народних депутатів, обраних від Івано-Франківщини, п'ятеро підтримали документ, одна депутатка утрималася, ще четверо не підтримали його різними способами.

2815