Сновидець перед стіною (додані ілюстрації)

 

 

Це есе було написане для збірника «Франко: перезавантаження», що вийшов в рамках фестивального проекту «Франко-Місія».

---------------------

Він бачив дивні сни. Є підозра, що перед тим як заснути він читав  «Also sprach Zarathustra» та ритуал першого вільномулярського градусу Давнього й Прийнятого Шотландського Послуху. Напевне, завдяки тим читанням у його дивних снах виникав і ніцшеанський Дух Важкості (…плечі кождого додолу ся схилили, Бо давить всіх один страшний якийсь тягар) і акцентовані тяжкі молоти. Ритуальні молоти, серед іншого, вважаються доречною зброєю проти означеного Духа.

 

 

Що стосується дикої площини, безмірної та пустої, то тут ми сновидцеві не дуже то й віримо. Професійні дослідники сновидінь переконують, що відкриті простори не виникають у снах, відмічених Духом Важкості. Таким снам притаманна просторова обмеженість. Похмурі тюремні мури, стіни туману, закіптюжені стелі, рустований камінь, грати, печерні склепіння та непроглядний морок оточують там сновидців. Отже, безмірна пуста площина – тут радше літературщина. Така собі конструкція «заради красивості». Притягнена за вуха протагонистом карпатського туризму, любителем розглядати світ з висот гірських перевалів.

Зрештою, одна обмежуюча стіна там все ж таки є. І стіна небуденна. Не дрібніша за крижану стіну з вестероської епопеї Джорджа Мартіна. Про стіну нижче.

Головною ознакою дивних снів можна вважати присутність неозначеного (дослівно: якогось) страшного всесвітнього тягаря. Жаль, прокляття, біль пекучий тіла – лише низка слів для літературного підсилення цієї безугавної, ваалічної важкості. Тотальної, як труп самого космосу. А для того, щоби сновидець не мав ані найменшого сумніву щодо містичних координат місця виповнення своїх страждань, йому посилають залізні ланці та гранітну скелю. 

 

Світлина

 

Ланці з’являються одночасно з іншим образом просторово означеної послідовності - видінням довгої шереги прикутих до скелі (…а далі тисячі таких самих, як я). Ми майже бачимо цю вервицю прикутих – марнотну комашину лінію під передбачено древнім та неозорим кам’яним витвором божественного 3D-принтера. Під скельною стіною, яка є пасивним опонентом прикутих. Під брилою хаосу, в якій плановано «вилупати» порядок у вигляді шляху (проходу). Судячи з окресленого масштабу фронту робіт, прохід має бути широким. Не для обраних, а для цілих народів. 

 

Світлина

 

Всі прикуті – виключно чоловіки. Жіноцтво залишено за межами загадкового місця. Про жінок написано, проте виключно у контексті їхнього нерозуміння сенсу каменярського чину та покликання. Чомусь згадуються графічні ілюстрації до вірша, роблені за радянської доби. Оголені мускулясті торси каменярів, трагічно напружені м’язи, суворі вусаті обличчя. Зримий апофеоз маскулінності. Тільки одне відсутнє на ілюстраціях. Фартухи. Вони ж запони. Але жодних претензій до графіків. Часи були радянськими, а вони – не вільними у своїх візіях. Хоча, ризикую припустити: якби були й вільними, навряд чи опоясали б тих м’язистих каменярів фартухами.

 

 

Розшифрувати вервичний образ не важко. На масонських роботах ложі «Сарматія» сновидцеві пояснили символіку ланцюга. Колись, далекого тисяча триста сьомого року від Різдва Христового, ланцюгом (а за іншою версією - линвою) брати з шотландського клану Сен-Клерів підтягнули до скелястого берега корабель втікачів-тамплієрів. На морі тоді лютував шторм і решта орденського флоту не досягла дружньої Скотії. 

Як це бувало в історії, врятування реліквій Храму тої давньої листопадової ночі залежало лише від міцності одного-єдиного ланцюга. Його зробили добрі майстри: ланцюг витримав, сам став реліквією і був урочисто розміщений у таємному святилищі Півночі, де панують Мир, Злагода і Гармонія

 

Світлина

 

Отже, розкодувавши образ та забравши з візіонерської картинки недоречну безмірність площини, ми остаточно знаходимо координати місця, котре оточує сновидця. Це – така собі вселенська Ложа. І керуючий майстер у ній відповідного масштабу.

«Лупайте сю скалу!» - гримить з незримого Сходу голос Великого Архітектора.

Саме так. Не «будуйте Храм!», не «вище крокви, будівничі!», а наглядацьке «лупайте!» Отже, Ложа трапилась не лише вселенська, але й специфічна. Питомо войовнича. Боліварська. Революційна.

Нігілістський та екстремальний характер роботи підкріплює й наскрізний пафос безнадії:

     І кождий з нас те знав, що слави нам не буде, 
     Ні пам'яті в людей за сей кривавий труд, 
     Що аж тоді підуть по сій дорозі люди, 
     Як ми проб'єм її та вирівняєм всюди, 
     Як наші кості тут під нею зогниють.
  

І важко сказати, що то за кров виступає на поверхні зазначеного «труда» - кривавий піт каменярів, скривавлена сукровиця з їхніх мозолів чи яка інша кривава волога, вичавлена силою розпуки. Можливо, це містична «кров скелі» - кров служителів тієї рутини, що протистоїть завзяттю нігілістів-каменярів. Та сама кров, якою інший літератор (інший брат?) свого часу закликав нащадків окропити волю. Не дарма сновидцеві у наступальному громі вільномулярських молотів чується не будівельна робота, а битви гук кривавий.

Символіка крові невипадкова. Оператор сну (сновидець-автор) виводить сновидця-персонажа (ідеальне alter ego автора) на дуже високий рівень відповідальності за все, що йому наснилось. Чи то його так несе на крилах поетики, чи крутять голову свіжі враження від щойно відбутого ритуалу. Достеменно не відомо. Проте відомо інше. Він готовий офірувати сновидцем-персонажем (й, судячи зі всього, самим собою у реальному світі). Це відчувається. Ніщо не спинювало нас

Відповідно, сновидець маніфестує готовність усієї підскельної робітні до найстрашнішого – до 1) забуття та 2) гниття власних кісток. Забуття – відпрацьований ще за доби античності літературний стандарт для означення високого ступеня самопожертви.  Проте не все так просто з готовністю №2. Закликання на свої кістки гниття для посвяченої людини є, без жодного перебільшення, страхітливим самопрокльоном. Тисячолітня Традиція (як східного так і західного відгалужень) передбачає безумовне збереження кісток (у спеціальних костницях). Зокрема, в Афонському чині за кольором кісток підтверджують святість. Гниття кісток – ознака того, що той, кому вони належали за життя, є суворо зневаженим вищими Силами. Наскільки сновидець був свідомий цього?

Здається, він не дуже переймався містичними тонкощами та герметичними завітами, тяжіючи до матеріалістичного розуміння цивілізованості (…прокляття нас не відтягли від діла). Не Традиція, а Цивілізація з її прогресивними ділами була його фетишем. Навіть революцію і соціалізм (вкупі з революційним франкмасонством) він розглядав переважно як те шлюбне ложе (шлюбну Ложу?), на котрому (в котрій) має відбутись омріяний союз його нації з Цивілізацією.

Тому він не відчуває містичної небезпеки заяв та присяг. Адже його кохана Цивілізація не підтримує містичних форматів сприйняття світу. Вона презирливо відвертається від усього, на чому помічає знаки клерикального. А сновидець достатньо відданий її солдат й достатньо правильний воїн прогресу, аби мужньо ігнорувати опіум для народу та не любити принагідну архаїку. Тим більше, що та архаїка в найогидніших своїх проявах оточує його з дитинства.

Прокляттям не відтягти його від корисного для нації служіння Цивілізації. Так, всупереч усім прокляттям, усім клерикалам та усій метафізиці, він засіює Модерном цивілізаційне запустіння Галичини. Потім, коли із зерен вийдуть міцні стеблини, йому поставлять численні пам’ятники. Переважно домодерні за стилем.  

Але за все прийдеться платити. Навіть за те, що не береться до уваги з чисто ідейних міркувань.

Цікаво, все ж таки, коли його кістки почали гнити НАСПРАВДІ, він примірював на себе версію метафізичної кари? Сумнівно. Адже там, де було можна (й треба) побачити Вічність, сновидець зрить лише банальний поступ: …Ми рабами волі стали: На шляху поступу ми лиш каменярі. І через роки, розмінявши п’ятий десяток, він нарікає лише на те, що змушений коротати вік у «сирітстві духовому». А у бадьорій поезії «Конкістадори» (1904) знов закликає до поступу і революції: Кров і труд ось тут здвигне нам/ Нову кращу вітчину!

Щастя всіх, як відомо шляхом прогресу не придибало. Та й дорогу крізь скелю рубали не для того, щоби нею покотилася золота куля «вселюдського щастя». Сновидець також недовго займав місце у ланцюзі каменярів. Вир соціальних проектів та політики захопив його і відніс далеко-далеко від того мирного місця, де триває метафізична робота в ім’я  досконалості.

 

Світлина

 

Світлина

 

Обіцянки залишилися невиконаними, проте нащадкам дістався енергійний вірш про страдників-молотобойців, що завзято – й без огляду на втрати – лупають скелю. Довгі роки його намагалися запхнути до червоної пролетарської торби. Але час минув, і всі речі нашого світу – як і провіщав спостережливий Анаксимандр – повертаються у спокуті своїй до того початку, з котрого вони свого часу вийшли. Сиротними, безформними та зніяковілими.

І нема на те іншого сподівання.

«Так прорубали її чи ні?» - запитають про скельну стіну. На це, насправді, немає відповіді. Як немає моральної оцінки для сновидців, котрі не спромоглися втриматись на гребені своїх найдосконаліших снів.

 

Володимир Єшкілєв

 

 

 

 

 

 

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

Час Ордена і Закон перемоги змови

Масонів на вас немає...

Інтерв'ю з івано-франківським масоном

До питання про масонську змову в українській політиці

Йоган Ґотліб Фіхте  Філософія масонства. Листи до Констана


Коментарі (18)

Ліза 2013.08.31, 17:08
Аж тепер я зрозуміла, що це - гімн масонерії..... Я бачив дивний сон. Немов передо мною Безмірна, та пуста, і дика площина, І я,прикований ланцем залізним, стою Під височенною гранітною скалою, А далі тисячі таких самих, як я. У кождого чоло життя і жаль порили, І в оці кождого горить любові жар, І руки в кождого ланці, мов гадь, обвили, І плечі кождого додолу ся схилили, Бо давить всіх один страшний якийсь тягар. У кождого в руках тяжкий залізний молот, І голос сильний нам згори, як грім, гримить: "Лупайте сю скалу! Нехай ні жар, ні холод Не спинить вас! Зносіть і труд, і спрагу, й голод, Бо вам призначено скалу сесю розбить." І всі ми, як один, підняли вгору руки, І тисяч молотів о камінь загуло, І в тисячні боки розприскалися штуки Та відривки скали; ми з силою розпуки Раз по раз гримали о кам'яне чоло. Мов водопаду рев, мов битви гук кривавий, Так наші молоти гриміли раз у раз; І п'ядь за п'ядею ми місця здобували; Хоч не одного там калічили ті скали, Ми далі йшли, ніщо не спинювало нас. І кождий з нас те знав, що слави нам не буде, Ні пам'яті в людей за сей кривавий труд, Що аж тоді підуть по сій дорозі люди, Як ми проб'єм її та вирівняєм всюди, Як наші кості тут під нею зогниють. Та слави людської зовсім ми не бажали, Бо не герої ми і не богатирі. Ні, ми невольники, хоч добровільно взяли На себе пута. Ми рабами волі стали: На шляху поступу ми лиш каменярі. І всі ми вірили, що своїми руками Розіб'ємо скалу, роздробимо граніт, Що кров'ю власною і власними кістками Твердий змуруємо гостинець і за нами Прийде нове життя, добро нове у світ. І знали ми, що там далеко десь у світі, Який ми кинули для праці, поту й пут, За нами сльози ллють мами, жінки і діти, Що други й недруги, гнівнії та сердиті, І нас, і намір наш, і діло те кленуть. Ми знали се, і в нас не раз душа боліла, І серце рвалося, і груди жаль стискав; Та сльози, ані жаль, ні біль пекучий тіла, Ані прокляття нас не відтягли від діла, І молота ніхто із рук не випускав. Отак ми всі йдемо, в одну громаду скуті Святою думкою, а молоти в руках. Нехай прокляті ми і світом позабуті! Ми ломимо скалу, рівняєм правді путь, І щастя всіх прийде по наших аж кістках. [1878]
Вера 2013.08.31, 07:37
Рано или поздно тайное всегда становится явным. Теперь многое становится понятным.
Надія 2013.08.31, 14:11
Так, лупати скалу закликав масон Іван Франко. А окропити волю закликав масон Тарас Шевченко, який чекав на українського Вашінгтона (також масона). А ще в Україні були масони Пилип Орлик з його масонською Конституцією, його син Грицько Орлик..., масони Михайло Грушевський і Симон Петлюра, масони Квітка-Основ'яненко, Гулак-Артемовський, Григорій Сковорода... Проблема сучасної України, що в ній немає масонів?...........
Петя 2013.08.31, 20:12
Стаття потужна. Га, "франкознавці"?
НИК 2013.08.31, 21:34
ЯК ВИДИМ ПО ДАТІ СЕ ВІН ПИСАВ У 22 РОКИ. У СЕЙ ЖЕ ЧЄС ВІН "НЕ ПОРА МАСКАЛЕВИ Й ЛЯХОВИ СЛУЖИТЬ... НАМ ПОРА ДЛЯ УКРАЇНИ (!!) ЖИТЬ". ПОТІМ НАСТАЄ ПЕРІОД ЇГО СОЦІАЛІЗМУ (А СЕ МАСОНСКА ІДЕЯ) У РАДИКАЛЬНІ ПАРТІЇ. З 40 РОКІВ СТАЄ ЗНОВ НАЦ-М. МАЛО ТОГО НАПИСАВ "ЦУМ ЮДЕН ФРАҐЕ" І ПАРУ РЕЧИЙ ПРО СТАРИЙ ЗАВІТ ЯК ЮД-БРЕХНЮ. А ЧЕРЕЗ СЕ ВІН І НЕ ВІРИВ ІСУСОВИ, ЯК ЮДЕЮ. АЛЕ Ж ДЛЯ МАСОНЕРІЇ СЕ МОВЕТОН, І ЩЕ ГІРШЕ ЧИМ БУТИ ХРИСТИЯНОМ. ОТЖЕ МАСОНОМ ВІН БУВ, АБИ ВИКОРИСТАТИ МОЦНИЙ НА ТОЙ ЧЄС БРЕНД, АБИ ВІДНОВИТИ РУСЬ. А КІНЦИ ЇГО ЗА ЗРАДУ ЛОЖІ І ПІДТРУЇЛИ. ТАК ЩО БАГАТО НАШИХ ДОБРИХ ВОЖДІВ ЗАЧИНАЛИ ВІД МАСОНСКОЇ ПРОПАГАНДИ, А КІНЧЄЛИ НАЦАМИ. НУ МОЖЕ КРІМ МІХНОВСКОГО І ДОНЦОВА, БАНДЕРІВЦІ ВЗАГАЛІ ТАМ НЕ ПОЯВЛЄЛИСЄ.
Магістер 2013.08.31, 22:31
НИК, от ніби і не дурний ти... Але в одному помиляєшсі. То не масони "підтруїли"))) Франка, а інопланетяни... А масони в цей час пили кров християнських новонароджених... )))
Ross 2013.08.31, 23:57
2 Надія. Що правда, всі вони массони? Цікаво.
Кандидат 2013.09.01, 00:10
Вкотре переконуюсь, що історія є майже вся фальсифікованою. Скільки нас вчили у школі про Івана Франка, що був він бідний патріот і мойсей для народу, а насправді чоловік належав до елітних кіл. Входив до масонської ложі, знався з чільними поляками, вів переписку з європейськими соціалістами. А наші історики все розпатякують про те, як він ходив селом босий і задля гостей забирався на грушку збирати фрукти. Кожний уявляє собі великого чоловіка подібним на себе. Вчені босяки хочуть бачити Івана Яковича таким як вони босяком, НИКові ввижається Франко-націоналіст(?), хоча більшого космополіта Галичина не знала. Масони акцентують на його масонстві. А насправді він буввсімі ніким, бо був вищим за свою добу.
Єшкілєву 2013.09.01, 08:45
Але файно, холєра.
ххх 2013.09.01, 12:03
цей франко фрікос кончений;;починав масоном закінчив божевільним
Марія 2013.09.01, 12:43
Тобі, потрійному "х", що обожнює великих з п"ядисталу стягувати скажу, що Франко знав 12 іноземних мов, а ти ,коханє, мабуть знаєш одну і то"матєрну"
ххх 2013.09.01, 12:52
тобі бичці-марічці що пише п'єдестал через "я" щиро співчуваю вчи українську мову солов'їну і не пиши дурниць
гість 2013.09.01, 19:58
стаття ну .... просто бомба!!! Єшкелєв - молодець, напевно, тепер усі франкознавці зроблять свої висновновки, якщо, звичайно у них вистачить на це духу чи совісті, як завгодно
i 2013.09.02, 10:21
Чекаємо на статтю про масонську роботу Тараса Шевченка у Вільно
Дмитро 2013.09.02, 13:36
Щодо Тараса Шевченка, то мало хто знає, що з кріпацтва його викупили Санкт-Петербурзькі масони. І приняли його до свого товариства... І таке було.
Дмитро 2013.09.02, 21:32
Люди схаменіться, що ви пишете, скрізь вам ввижаються масони і вони причина всіх ваших бід, а не неуцтво, тупість та лінь....
Дмитрови 2013.09.03, 01:37
А якраз написано, що наші біди не від масонів, а від їх відсутності!!
Історик 2013.09.03, 14:53
Друзі,давайте не забувати,що пан Єшкілєв має історичну освіту і тому може"нарити" безліч масонських фактів стосовно будь кого. По-друге, давайте пам'ятати, що той же пан є і письменником фантастом, тому його точка зору може бути у перспективі видозміненою. Тому сприймаймо його статті критично і не фанатично, а в стилі історичного фентезі. А пану Єшкілєву раджу знайти ще декілька віршів Франко, як доказів масонських прозрінь поета.
13.03.2026
Павло Мінка

Лісова мафія та злочини проти природи: ексклюзивні дані від поліції та прокуратури — спеціально для Фіртки.  

2317
09.03.2026
Вікторія Матіїв

У розмові з Фірткою Надія Левченко розповіла про шлях до сцени, пам’ятні ролі, режисерський дебют та те, як війна змінила її творчість і ставлення до мистецтва.  

1131
04.03.2026
Вікторія Косович

Від оборони Києва до боїв на Донбасі, від поранень і втрат до психологічної реабілітації та роботи в Офісі Омбудсмана — ветеран Максим Кремінь в інтерв'ю розповів Фіртки про службу, труднощі повернення та те, що справді потрібно ветеранам після війни.

1427 1
01.03.2026
Вікторія Матіїв

«Він був неймовірно цілеспрямованим. За що б не брався — усе в нього виходило. Прекрасно малював, обожнював читати. Займався спортом», — згадує Наталія Погоріла свого чоловіка, полковника Повітряних сил Юрія Погорілого.  

2308
22.02.2026
Павло Мінка

Ексклюзивні дані поліції — спеціально для Фіртки.  

3779
18.02.2026
Діана Струк

В інтерв'ю журналістці Фіртки Тарас Прохасько розповів про дитинство, вибір біології замість радянської літературної школи, роль письменника під час війни та значення премій для творчого життя.

2727

Конфесійні зміни у Красноїльській церкві почалися з поминання російського патріарха та розповсюдження нових, друкованих Церковних календарів.

789

Згідно Книги Пророка Ієзеркіля (книги 38, 39) «Остання Битва Кінця» має відбутися між Ізраїлем та «Гогом з землі Магог (Півночі) та полчищами персів, ефіопів і лівійців при ньому».

2520

Багато людей використовують мобільні застосунки, щоб підтримувати релігійні практики, молитися, читати священні тексти або отримувати духовну підтримку щодня. Кожна із відомих церков чи відомих релігій створює мобільні застосунки для своїх вірян.

938

«12 лютого сего року відбуло ся інавгурацийне представленє нового нашого «Товариства «Українського народного театру ім. І. Тобилевича». Йшла вистава столітньої, та мимо сього все сьвіжої і молодої «Наталки Полтавки», - свідчить 42-е число газети «Діло» 1911-го року.

1387
10.03.2026

Сіль супроводжує людство тисячоліттями. Колись вона була «білим золотом», за яке воювали й платили цілими статками, а сьогодні часто стає об’єктом звинувачень у шкоді для здоров’я.  

2483
04.03.2026

Добра тарілка — це не дієта, а насолода: страви, які радують очі, душу і живлять тіло. Навіть простий перекус може стати маленьким ритуалом, що заряджає позитивом на кілька годин уперед.  

2549
27.02.2026

Люди часто звикли пов’язувати втому з недосипанням чи стресом, але не менш вагомим чинником є харчування. Те, що ми кладемо на тарілку, безпосередньо впливає на рівень енергії, концентрацію та працездатність.  

3137
10.03.2026

Священник наголошує: християнство завжди існувало як спільнота, а не індивідуальна релігія.

19924
05.03.2026

Зустріч відбудеться у першу суботу місяця, 7 березня, біля чудотворної ікони Богородиці. Мета заходу — духовно об’єднати вірян у молитві за Україну, за подолання особистих труднощів та довірити їх Непорочному Серцю Богородиці.

1459
03.03.2026

Перша заповідь Божого Закону нагадує: не можна ставити на місце Бога ні людей, ні речі, ні будь-які сили.    

21454
27.02.2026

Церква критично ставиться до ворожіння та будь-яких чарів. Усі вони — тяжкий гріх.

9261 1
10.03.2026

Письменник і журналіст Олег Криштопа став лауреатом Шевченківської премії. Також у номінації «Театральне мистецтво» нагороду отримала режисерка Оксана Дмітрієва.  

803
12.03.2026

Опитування проводилося з 2 по 6 березня. В ньому взяли участь 1200 осіб.  

733
09.03.2026

В Угорщині 12 квітня вибори до парламенту. Останні соціологічні дослідження свідчать, що партія антиукраїнського та антиєвропейського прем’єр-міністра Віктора Орбана «Фідес», яка багато років при владі, має реальні шанси вибори програти.

1467
02.03.2026

Колишній спеціальний посланець Трампа генерал Кіт Келлог розповів, чому Путін насправді в пастці і чому підхід Білого дому до російсько-української війни як до бізнес-угоди є стратегічною помилкою.  

1243
22.02.2026

«Поки Путін у відчаї зволікає, час на боці України. Росія зазнає непомірних втрат наближаючись до четвертої річниці війни», — так описує ситуацію в російсько-українській війні британська The Telegraph статтею колумніста Самуеля Рамані.

1619