Якщо пригадувати День святого Миколая – одразу виникають думки про мандарини, безсонні ночі в очікуванні подарунків та кілограми солодощів, які ти пакував за дві щоки, аж доки тебе не знудить. А що ж пригадують іванофранківчани зі свого дитинства? Які подарунки вони отримували?
Христина Романюк:
«Пригадую, що у дитинстві це свято було для мене особливим. Я з нетерпінням чекала подаруночків і дуже довго щиро вірила що саме Він приносить їх мені. Ну а подорослішавши — вважала, що Миколай заходить в оселю кожної дитинки, дарує свою ласку і щастя діткам, а батьки допомагають Йому втілити мрії дітей у реальність. Найбільше мені запам’яталось те, що одного разу, з подарунком, я одержала різочку під подушку (сміється — прим.ред.)
Для мене це свято завжди асоціювалось із здійсненням заповітних бажань і мрій, тому обов’язково таким і робитиму це свято для свого синочка і чоловіка».
Роман Король:
«В дитинстві я з нетерпінням чекав цього свята і просив у Св. Миколая цукерки, мандаринки та іграшки — стандартний дитячий набір. Виділити якийсь один подарунок не можу, але мандаринки, з самого ранечку, завжди смакували по-особливому, тому найбільше вони й запам’яталися.
Зараз же хочу попросити у Св. Миколая, який є Чудотворцем, миру для усіх українців, процвітання нашій країні, любові у кожній родині, і долар, хоча б, по 10 грн (сміється — прим.ред.)
Андрій Стецевич:
«Все просто — я і зараз вірю в Миколая, тому він неодмінно приходить до тих, хто вірить. А до всіх інших повинні приходити батьки (сміється – прим.ред. ) В дитинстві не було таким важливим подарунок, як сам факт того, що він прийшов саме до мене».
Людмила Сокол:
«Нашим «домашнім» Миколаєм був старший брат – він завжди і готував дарунки під подушку. Цим найбільше і запам’яталось. Водночас зараз дуже сумно – живучи в одній оселі й досі — ми не підтримуємо такі теплі стосунки. Зараз роль Миколая виконую я —готую дарунки мамі та своїй доні.
Не ставлюсь до свята як усі — чи не весь грудень просто дарую якісь приємні даруночки близьким людям: книги, теплу білизну, мандарини,солодощі і т.д. Адже це свято дуже символічне і більшість знають — Миколай існує в серцях, думках та не наяву. Бо таки ці даруночки під подушку — готує хтось реальний».
Федір Хашалов:
«На свято у мене в сім’ї Хрестини, а ще й маю 4 своїх похресники, тому свято буде незвичайне. А якщо пригадувати дитинство, раніше був Радянський Союз, тому особливо цікавих подарунків для дітей не було. Але найбільше запам’яталось та асоціюється з цим святом — запах мандарин, шурхіт обгорток від шоколадних цукерок, які ти знаходиш під подушкою».
Олег Андрухів:
«Коли я був маленьким, то як і усі діти радів мандаринам, цукеркам і комп’ютерній приставці! Скажу чесно, в дитячі роки я розумів, що є діти, до яких не прийде Миколай! Спочатку я знав, що до нечемних він не приходить. Коли ж вже став старший, дізнався, що Миколай — це мама і тато, а у декого їх немає…
А якщо ми говоримо про спогади про Миколая у моєму теперішньому розумінні — то для мене найцінніша дитяча емоція — ти прокидаєшся у маленькій квартирі, де поруч є брат, сестра, тато і мама — і всі ми разом! Тато декілька років тому помер, і такої щирої дитячої радості я вже ніколи не отримаю».
Ігор Волощук
«Колись це свято для нас робили батьки та рідні. Тоді, в дитинстві, найочікуванішими подарунками були мандарини, апельсина та «Пепсі-кола» – це був дефіцит. Тоді це була надзвичайна радість. А зараз і я продовжую цю традицію для своїх дітей та похресників».
