Священик з Прикарпаття розповів, чому пішов у капелани

 

/data/blog/92577/eeecbc7309e85b87c770b7d288e3a926.jpg

 

Слово «капелан» у багатьох асоціюється із людиною, котра несе свою місію у складних, нестандартних життєвих умовах.
 
 
Протягом останнього року популярністю користуються військові капелани, адже вони допомагають морально витримати натиск ворожих військ на сході України.
 

Свою духовну практику деякі священики вирішили провадити не тільки в мирних парафіях, але і далеко від дому, під кулями, поруч із своїми парафіянами-військовими. Як запевняють у департаменті патріаршої курії УГКЦ у справах душпастирства силових структур України, за весь період проведення АТО на Східній Україні побували 115 греко-католицьких священиків, пише ЗК.

 

Отець Роман Залеський перед тим, як податися на терени Східної України, навіть довго не задумувався. Каже, що його до такого вчинку спонукали події на київському Майдані.

 

«Ми з дружиною були на Майдані. Там доводилося навіть хоронити хлопців. Повернувся звідти духовно загартований», – каже отець Роман. Під час Революції гідності священик настільки перейнявся болем і проблемами України, що не витерпів і вже на початку війни на сході звернувся із проханням мобілізувати його. Але на таке прохання отримав негативну відповідь, бо у той час священики не підлягали мобілізації.

 

Великому запалу отця Романа посприяв той випадок, що саме тоді Івано-Франківська архієпархія набирала капеланів, котрі готові допомагати військовим на передовій. Так бажання отця Залеського здійснилося. Щоправда, родичам він не повідомляв про свій намір. Каже, що дружина випадково дізналася від кума, коли отець Роман вже поїхав. Їмості не давали спокою бронежилет і каска. За словами священика, він заспокоював дружину, казав, мовляв, вони призначалися для іншого капелана. За легендою душпастиря, він їхав у місто Ізюм Харківської області. Але опинився у горнилі війни.

 

«27 липня я відбув до Харкова. Мене зустріли у Люботині, а вже звідти я поїхав на Побєду Новоайдарівського району Луганської області. Я перебував у цьому секторі, а також у Городищі. Це прикордонна застава за 120 метрів від російського кордону. Ми виїжджали до різних військових підрозділів. Це був і третій територіальний батальйон, і 80-та аеромобільна бригада, чернігівські артилеристи», – ділиться спогадами про війну отець Роман.

 

Наше спілкування із священиком у військовій формі відбувалося у кінотеатрі «Космос» під час прем’єрного показу документального фільму «Капелани». Стрічка показує війну очима священиків. Своїм баченням військових дій поділився і отець Роман. Найперше він зауважив, що це не АТО.

 

«Я не військовий експерт, не знаю військової доктрини, до війська пішов військовим капеланом у 37 років, але розумію, що під час проведення АТО не беруть добровольців до армії. Цим займаються спецпризначенці і Міністерство внутрішніх справ. Мобілізації у кільканадцять хвиль свідчать про те, що йде повномасштабна війна. Я вам Америки не відкрию. Запитайте будь-якого бійця, котрий прийшов на ротацію чи демобілізацію, і він вам розкаже, що там є війна», – запевняє капелан.

 

Про те, як поставились до його вчинку родичі, священик воліє не говорити. Каже, що його брат Олег (також священик – авт.) намагався також поїхати в зону АТО, але йому, багатодітному батькові,  не дозволила церковна верхівка.

 

«Наш командир казав, що на війні невіруючих немає. Там я побачив хлопців, для котрих навіть думка про Бога чи про молитву здавалася дикою. Звичайну вервичку на початку вони надягали на себе просто як символ Майдану. Там вони навчилися на ній молитися", – пригадує отець Залеський і додає, що ніколи б не подумав, що йому і його побратимам-священикам доведеться вдягати шеврони і захищати Україну саме таким чином.

 

Отець Роман у зоні АТО перебував тричі, щоразу від’їжджав на інший термін. Тепер за станом здоров’я після перенесеної операції не може їхати на схід, тому проводить реабілітацію для військових АТО у Гошеві. Там вже побували хлопці із 5 батальйону, 128-ї бригади, із Запоріжжя приїжджав 40-й батальйон «Кривбас». У Запоріжжі ці хлопці організували громадську організацію «Воїни АТО». Тут, за словами отця Романа Залеського, вони на власні очі хотіли переконатися, як відбувається реабілітація.

 

«Там, де війна, є брак любові, брак терпіння, брак усього. Хаос. На перших порах, коли ми тільки прибули на поселення, то на нас дивилися як на окупантів чи то бандитів. Це було у липні, а вже у жовтні-листопаді я побачив зовсім іншу картину. Все значно помінялося. На жаль, фіктивна і лукава фарисейська любов російської влади доказала, що так вони «люблять» Україну. Думаю, що не просто так Росія однією із останніх країн визнала наш суверенітет», – зауважує капелан.

 

Отець Роман Залеський тільки минулого року став парохом села Ганнусівка Тисменицького району. А його бажання поїхати капеланом на схід парафіяни сприйняли по-різному.

 

«До того часу, доки не забрали в АТО шести хлопців із села, то люди скептично ставилися до подій на сході. Тепер, якщо я збираю допомогу для військових, то всі продукти лежать готові на лавочках. У моїх парафіян тепер є розуміння, правда, питаються, доки це все буде», – розповідає священик.

 

Тепер отцеві довелося змінити власне бачення навколишньої реальної дійсності.

 

«Є прекрасне місто Щастя, але у ньому немає того щастя, про котре так мріють українці», – ділиться спогадами про пережите отець Роман. – Фільм «Капелани» треба дивитися. Я знайшов себе у деяких моментах. Фільм насправді бере за душу. Там зроблено все дуже просто і доступно, немає пафосу, реклами, а є тільки так, як є насправді, – чітко, конкретно і ясно».

 

Навіть у мирний час капелани йдуть до людей із гаслом «завжди поруч». Ті священики, котрі спробували на запах справжнього пороху, розуміються на військовій справі не гірше від військових. «У Бога всього много – очам страшно, а руки все зроблять. У військових злиднях сильний дух і віра», – наголошує капелан.


22.11.2015 1188 0
Коментарі (0)

18.09.2025
Діана Струк

Чому ми хворіємо з настанням осені та чи є ефективними народні методи профілактики хвороб, журналістці Фіртки розповіла імунологиня, доцентка ІФНМУ Галина Курилів.

290
16.09.2025

Попри російсько-українську війну, що триває з 2022 року, туризм на Івано-Франківщині не просто виживає, але й активно розвивається.    

422
14.09.2025
Вікторія Матіїв

Олексій Солоданюк загинув 23 серпня 2023 року на Запорізькому напрямку. Сім'я Солоданюк родом з Черкащини, але останні дев'ять років проживали у Києві. Після загибелі чоловіка Катерина разом з дворічною донечкою Соломією переїхали в Івано-Франківськ.  

1678
09.09.2025

Чому історичні скарби під загрозою?

1408
05.09.2025
Вікторія Косович

Як в Івано-Франківську справляються з викликами в умовах війни, які інфраструктурні проєкти реалізовують та що планують після перемоги, Фіртка поспілкувалася з заступником мера, директором департаменту інфраструктури, житлової та комунальної політики Івано-Франківської міської ради Михайлом Смушаком.

1362 1
01.09.2025
Вікторія Матіїв

Журналістка Фіртки розпитала шкільну практичну психологиню Віталію Саламащак про те, як війна впливає на емоційний стан учнів, які методи допомагають дітям впоратись зі стресом та тривожністю і що батькам і вчителям варто знати, щоб підтримати дітей у цей непростий час.

1242

Свого часу транзитом на Тибет вдалося відвідати Непал та його столицю Катманду. І за ці кілька днів вісім років тому склалося враження, що непальці багато в чому подібні до українців.

443

Некромантія — це про культуру. Культура, яка по суті є рекультивацією, стає просто культом смерті. Ніби логічно — чим більше мудрості, тим більше любови до смерті. Або ж сили й наснаги її прийняти. Це культ або ж ритуал.

527

Ще недавно приналежність до певної конфесії визначали також за однією ознакою, вважаючи, що православний священник має бороду, а католицький — з поголеним обличчям.

763

Цього дня, рівно 148 років тому, 22 серпня 1877 року народився мій прапрадід Самійло Головенський. Він був козацького роду, заможним, володів 30-ма гектарами поля та млином. В радянські часи його назвали «куркулем».

1809
16.09.2025

Добра тарілка — це не дієта, а насолода: страви, які радують очі, душу і живлять тіло. Навіть простий перекус може стати маленьким ритуалом, що заряджає позитивом на кілька годин уперед.  

187
10.09.2025

Час останнього прийому їжі може впливати на здоров’я не менше, ніж її склад.  

1251
06.09.2025

Сіль супроводжує людство тисячоліттями. Колись вона була «білим золотом», за яке воювали й платили цілими статками, а сьогодні часто стає об’єктом звинувачень у шкоді для здоров’я.  

738
16.09.2025

Простий образ сіяча й зерна розкриває глибоку істину: від нас залежить, чи проросте й принесе плід те, що ми чуємо й сприймаємо.

187
09.09.2025

Християнська родина — це не лише осередок любові й підтримки, а й «домашня Церква».  

1418
05.09.2025

Вірян запрошують на прощу до Погінського монастиря, що на Прикарпатті.  

999
03.09.2025

Мер Івано-Франківська Руслан Марцінків підтримав позицію Українського католицького університету щодо враховування світоглядних критеріїв при відборі студентів на програму з проживанням у колегіумі.  

1554 1
16.09.2025

Суди викривають байдужість місцевих рад до збереження історичних пам’яток.  

373
16.09.2025

Непал є країною, де домінують ліві політичні погляди. Загалом воно й не дивно, оскільки саме в Непалі народився сам Будда Гаутама.

511
04.09.2025

В Пекіні відбувся найбільший в історії Китаю військовий парад, присвячений 80-літтю завершення Другої Світової війни.

1207
01.09.2025

FP-5 «Фламі́нго» — українська крилата ракета великої дальності. Перші фотографії ракети опубліковані 17 серпня 2025 року. Пізніше оприлюднені її технічні дані свідчать, що українська ракета вдвічі перевищує як дальність, так і вагу бойової частини знаменитих американських «Томагавків». При цьому вона приблизно вдвічі дешевша за американські ракети.  

1508
23.08.2025

Лише в серпні поточного року українськими дронами були вражені, деякі по кілька разів, сім великих нафтопереробних підприємств Росії та інша інфраструктура. Загалом враженими виявилися підприємства, які забезпечують 14% ринку пального Росії.  

1014