Тарас Антоняк: Наш місцевий суд ніколи не був закритим

 

/data/blog/93764/20051e00253862582750e78aa752af64.jpg

 

Позбутися тавра корумпованого відомства із суцільною круговою порукою міський суд обласного центру намагається, серед іншого, взяттям курсу на публічність роботи.

 

Це й визначило початкове запитання для інтерв’ю із головою Івано-Франківського міського суду Тарасом АНТОНЯКОМ.



– Тарасе Михайловичу, увага до судів з боку громадськості та їх присутність в інформаційному просторі міста за останній рік суттєво збільшились. Що відбулося: франківці стали частіше порушувати закон, чи просто побільшало громадського ока в цих процесах?   


–  Швидше, друге. Завдяки дорослішанню нашого суспільства, до таких нагальних проблем, як, в тому числі, і реформування судової гілки влади, є багато уваги. Наш місцевий суд ніколи не був закритим. Але самі форми відкритості дещо міняються. Зараз ми більше акцентуємо увагу на спілкуванні зі ЗМІ, на поширення прес-релізів з приводу тих чи інших ситуацій, які відбуваються в суді. Це було  частиною і моєї програми, яку я обіцяв втілювати на цій посаді під час спілкування з громадськими активістами.

 

– Яким є навантаження на одного суддю Івано-Франківського міського суду?

– Ми уже багато років знаходимося у стані хронічного перевантаження. З чим це зв’язано? Франківськ повинні б обслуговувати за найбільш приблизними розрахунками (один суддя на 10 тисяч населення) 25-26 суддів. В нас у різні часи працює 17-18. По штату є 21, але судді мають властивість хворіти, жінки-судді йдуть у декретні відпустки. Судді переводяться з одного суду до іншого, в суддів закінчується термін повноважень. Тобто, нам завжди бракує кадрів.

Крім того, ми є судом першої інстанції по розгляду справ в порядку Кодексу адміністративного судочинства. Ми є адміністративним судом першої інстанції при наявності спеціалізованого адмінсуду, в якому працює більше 20-ти суддів.  Кількість справ, яку ми розглядаємо 3-4 суддями, які на цьому спеціалізуються, така ж сама як у адміністративного суду на 23 судді!

Ми є обласним центром, в якому зосереджено всі центральні офіси правоохоронних органів. Відповідно, всі хоч трохи важливі справи в порядку досудового розслідування надходять саме в наш суд. На сьогоднішній день у нас тільки четверо працюючих суддів-слідчих. Це ті судді, які здійснюють контроль за досудовим розслідуванням під час його провадження правоохоронними органами. Ми четверо розглядаємо понад половину таких проваджень в області, при наявності суддів-слідчих у районних судах. Просто в них набагато менша кількість таких звернень.
Для врегулювання роботи з правоохоронними органами, щоб не пропустити процесуальні строки, судді-слідчі чергують, хоча це нічим не передбачено. А це можуть бути вихідні, нічний час.

 

– Можна конкретніше, у цифрах, скільки справ на рік розглядає один суддя? 

– Чітко сказати не можна, я спробую пояснити. В залежності від спеціалізації, судді, які розглядають кримінальні і адміністративні провадження, слухають значно меншу кількість справ, це зрозуміло. Але це значно важчі, місткіші по процесу справи, які потребують набагато більше часу, зусиль на опрацювання. Крім того, новий КПК передбачив колегіальний розгляд для більшої кількості категорій справ по важких злочинах. Там, де раніше відправляв правосуддя один суддя, зараз це робить колегія. Це, відповідно, зміщення і коригування графіка із врахуванням справ, які є в колег. Тобто, судді навантажені як своїми, так і – можна множити цю цифру на два – справами колег.
Суддя-цивіліст розглядає 1400 справ на рік. На моїй пам’яті, приблизно таке ж навантаження на одного суддю було завжди. На кінець року залишається приблизно 250-300 нерозглянутих справ. Тобто, це понад тисячу розглядів на рік. Це велика кількість. Я бачив багато судів у США, Канаді. З таким навантаженням мало хто працює.

 

– Як можливо в таких умовах ґрунтовно вникнути в суть кожної справи і винести справедливе рішення?

– Можливо. До того, як я почав головувати в цьому суді, я мав одне з найбільших навантажень. В мене було 2500 справ-проваджень на рік. Це було в часи так званих «соціальних» справ, коли масово зверталися пенсіонери. З точки зору застосування права, ці справи не вважаються складними, але фактично на них так само йде час, зусилля. Пізніше вже була придумана спрощена форма процесу...

Звичайно, що таке навантаження впливає на якість, це не можна заперечувати. Але позитивними чинниками в цьому випадку є те, що судді молоді, і ресурс міцності в них ще не вийшов. В цьому суді я найстарший за віком (44 роки – ред.).

 

– З ваших слів випливає, що працювати в судах Івано-Франківська можуть лише самовіддані люди. А що стосується усього іншого, судді в нас — хто? У нашій країні це абсолютно непублічні люди, хоч частина їх призначається довічно. Навіть біографії призначених суддів — таємниця для людей, чиї долі вони прийшли вершити.

– Це питання дуже перегукується з темою семінару, з якого недавно повернувся. Там давали хороший порівняльний тренінг з цього приводу. Викладачі з Мічиганського університету та з Оттави розповідали, як у Північній Америці судді спілкуються з громадянами за допомогою соціальних мереж. Що є допустимим, а що ні, які є  законодавчі обмеження. Наприклад, у них ви не побачите фотографії судді в інтернеті, хоча в них дуже поширена власна сторінка на вікіпедії. Законодавчо заборонено вказувати адресу проживання судді, інформацію про його близьких і так далі. І з точки зору безпеки це абсолютно правильно. У ситуації, коли навіть наш міський суд дає чотири довічних ув’язнення по одному кримінальному провадженню, безпека судді, все-таки, є важливим чинником. Щоб людина не боялася прийняти таке рішення.

 

– Але у нашому суспільстві існує інша проблема – тотальна недовіра до судів.  Українці перші в Європі за кількістю поданих у 2014 році позовів до Європейського суду з прав людини. Йдеться про п’яту частину усіх скарг. Тенденція, яку цей показник демонструє світовій спільності, не нова – наші громадяни геть чисто не довіряють національним судам. Рівень довіри до судової гілки в Україні, згідно з опитуваннями, лише 7%.

– Я погоджуюсь, що цифри можуть бути такими. Якщо провести опитування, напевно, так воно і є. Але чи відображає ця статистика реальний стан речей? Думаю, що ні. Тому що ті ж опитування підтверджують, що найбільше респонденти стикалися з проявами корупції чи якимось іншими правопорушеннями, в першу чергу, в сфері медицини, потім освіти і аж потім в судах. І в основному про такі речі люди довідуються зі ЗМІ.

Зрозумійте, після кожного засідання з приміщення суду виходять дві категорії людей: ті, хто виграв справу, і ті, хто її програв.

Програти справу сторона може через багато чинників. В тому числі, через низький рівень надання правової допомоги. Непрофесіоналізм адвокатів – дуже поширене явище. Але найпростіше у своїй поразці звинуватити суд.

Таких речей є дуже багато. Ми ж стараємось якісно робити свою роботу. Звичайно, при загальній суспільній оцінці довіри в кілька відсотків, важко в Івано-Франківську зробити чудо і сказати, що тут працюють інакше. Хоч би ми відкрили тут цілодобовий суд, як в Сінгапурі, і працювали для мешканців 24 години, це навряд чи змінило б ситуацію.

 

ЗК


07.12.2015 2638 0
Коментарі (0)

13.05.2026
Тетяна Ткаченко

Про життєвий шлях, цінності, службу у війську та відданість Україні журналістці Фіртки розповіли мама Тетяна Пуняк та командир взводу Роман Чернов.  

7222
10.05.2026
Тетяна Ткаченко

В Івано-Франківську відбулися два мітинги — проти проєкту нового Цивільного кодексу та на підтримку традиційних цінностей. Що говорили учасники акцій — розповідає Фіртка.  

10234 1
04.05.2026

Місяць тому, в Івано-Франківському міському суді розпочався судовий процес, який ініціював відомий бізнесмен та громадський діяч Богдан Пукіш проти низки місцевих медіа.  

7514
27.04.2026
Діана Струк

Про виникнення конфлікту, позиції сторін, перебіг справи та можливий подальший розвиток подій Фіртці розповів представник Уповноваженого з прав людини в Івано-Франківській області Віталій Вербовий. 

6825
24.04.2026
Вікторія Матіїв

«Він був не лише військовим, а передусім людиною — справедливою та принциповою. Упродовж усього життя вірив у незалежну Україну і вважав, що її потрібно відстоювати — у різні періоди й різними способами. Навіть ті, хто не поділяв його поглядів, розуміли: він діє не зі злості, а з глибокого переконання, — пригадує Наталія Савченко свого чоловіка, полеглого воїна Сергія Савченка.

3908
20.04.2026
Вікторія Косович

Сьогодні Артем Жицький поєднує фітнес і відновлення, працюючи з військовими, які повертаються до цивільного життя. Про мотивацію, виклики реабілітації та те, чому відновлення після війни є процесом без фінальної точки, ветеран розповів в інтерв'ю журналістці Фіртки.

3072

Рахманська країна мусить бути невідомо де, але не на земній кулі, бо на ній в принципі не може бути такого місця, де б гуцулові було краще, ніж у себе: поміж цих ґрунів і кичер, гірських річок і озер, толок і царинок, смерекових хат і полонин.

300

Війна  чітко показала хто ворог, і в яких  релігійних структурах він перебуває на території України, ми побачили  хто «розділяв і володарював». 

883

Івано-Франківськ в колаборації з Буковелем приймають вже третю за сто років Зимову Олімпіаду...

10010 2

Проблема України й українського народу не нова — і багато хто в світі цього не розуміє, тому й думають, що все «вирішиться саме собою». Такі твори, як «Тигролови», кажуть про абсолютно протилежне — все вирішимо лише ми самі.

1549
13.05.2026

Війна та постійний стрес істотно впливають на харчову поведінку українців.  

27715
08.05.2026

Цукор — один із найбільш суперечливих інгредієнтів у нашому харчуванні. Його звинувачують у розвитку ожиріння, діабету, “залежності” та навіть депресії. Але чи справді потрібно повністю уникати цукру? Або ж питання лише у його кількості?  

4263
04.05.2026

Добра тарілка — це не дієта, а насолода: страви, які радують очі, душу і живлять тіло. Навіть простий перекус може стати маленьким ритуалом, що заряджає позитивом на кілька годин уперед.  

3807
13.05.2026

Священник наголошує: християнство завжди існувало як спільнота, а не індивідуальна релігія.

21006
07.05.2026

Згромадження Сестер Пресвятої Родини, засноване в 911 році сестрою Теклею Юзефів, вже понад тисячу років працює з людьми, навчає дітей та підтримує громаду.  

9309 1
04.05.2026

Дев'ятого травня у Погінському монастирі відбудеться XV проща випускників.

906
29.04.2026

У Пійлі відбудеться традиційна спільна молитва за повернення зниклих безвісти захисників України.  

2283
13.05.2026

Тур є продовженням проєкту «Вдома», який став однією з найпомітніших музичних подій початку 2026 року. Перша частина охопила 38 міст України, 30 із яких були з аншлагами, а завершальним етапом стали три великі концерти в київському Палаці спорту.

374
12.05.2026

11 травня 2026 року, між фракціями «Зелені — Рожевий список», «Соціал-демократична партія Німеччини» та «Вільні демократи — Вільні виборці» у міськраді Мюнхена відбулося підписання коаліційного договору, що позначає нову віху в мюнхенській та німецькій політичній історії, а також важливий урок для повоєнної України.   

710
04.05.2026

Всі говорять про нафту, про ціни на пальне, але є ще проблема добрив. Наразі про неї мовчать, адже вона поки що не вдарила по людях, як це відбулося з цінами на пальне…  

1179
29.04.2026

Коли кілька днів тому принц Гаррі з Києва звернувся до Трампа з закликом згадати про Будапештський меморандум та «зробити більше для підтримки України», президент США жорстко відповів та заявив, що саме він говорить від імені Великої Британії більше, ніж сам принц.

1383
20.04.2026

В Болгарії в неділю, 19 квітня, переконливу перемогу (44,7%) отримала коаліція "Прогресивна Болгарія" на чолі з колишнім президентом країни Руменом Радевим, якого вважають проросійським політиком.

2540