 |
Американские комментаторы думают, будто знают, в чем тут дело: европейский антиклерикализм сталкивается с последствиями своей активности. Вытесним на обочину религию, создадим светскую элиту, и что получим в итоге? Новую светскую нетерпимость, которая не уступает прежней европейской религиозной нетерпимости. Запреты на головные платки и минареты американцам кажутся чем-то вопиющим и чрезмерным. В США такого не может случиться никогда - ведь там более мощная традиция уважения к религиозным свободам.
Марта Нассбаум (Martha Nussbaum) является очень давней сторонницей такого подхода. Свобода вероисповедания очень важна, говорит она, потому что религия необходима человеку для его самоидентификации. Лишать человека возможности жить по совести это то, что основоположник религиозной свободы Роджер Уильямс (Roger Williams) называл «насилием над душой». Единственная возможная причина для ограничения религиозной свободы - это нарушение ею норм гражданского права и нанесение вреда другим людям.
Такой либертарианский подход резко контрастирует со светским подходом, более распространенным в Европе. Согласно такому подходу, люди должны обладать свободой вероисповедания в уединении частной жизни у себя дома, а также в храмах и часовнях - но не на публике. Поэтому в некоторых странах существуют ограничения на демонстрацию религиозных символов в общественных местах - будь то бурки на улицах Франции, или минареты в городских ландшафтах Швейцарии. Некоторые ведущие политические мыслители, в частности, Юрген Хабермас (Juergen Habermas) (до пересмотра своих взглядов), даже выступали за ограничения в использовании религиозных доводов в политических дебатах, утверждая, что в обществе приемлемы только «универсальные» светские аргументы и обоснования.
Такого рода светское стремление отделить религию от общества стоит за частью из четырех британских дел, находящихся сейчас на апелляции в Европейском суде по правам человека. Это дела сотрудника компании British Airways, носившего крест, медсестры, молившейся вместе с пациентом, служащего загса христианского вероисповедания, отказавшегося регистрировать однополый брак, а также адвоката-христианина, не пожелавшего работать с однополыми парами. Это примеры того, как светское общество «преследует» христианство, говорят консервативные лоббистские организации христиан, поддерживающие поданные апелляции.
Именно в этот момент, когда они начинают вставать друг против друга лицом к лицу, нам надо сделать шаг назад и с расстояния задуматься над противоположными взглядами на свободу религии. Я согласна с мнением сторонников свободы воли, что запрет на ношение креста или на чтение молитвы в общественном месте - это ненужное нарушение религиозной свободы. Никто никакие законы не нарушает, никто серьезный вред не наносит. Но дела служащего загса и адвоката, как и дело владельцев гостиницы, отказавшихся предоставить номер однополой паре, существенно отличаются, ибо здесь свобода вероисповедания входит в противоречие с законом о равноправии.
Дело закрыто, говорят сторонники отделения религии от государства. Однако у религиозных либертарианцев на это есть веский контрдовод. Закон, отмечают они, не священен и не вечен. Это закон большинства, а он может быть неправильным с нравственной точки зрения. Люди верующие, которые считают закон безнравственным, должны как минимум иметь возможность самоустраниться - сесть сложа руки и ничего не делать, если от этого никому нет вреда. В конце концов, это давно уже разрешено медицинским работникам из числа католиков, не желающим делать аборты. Закон большинства не должен без нужды больно бить по меньшинствам.
Я думаю, это правильно. Но здесь из виду упущен один важный момент, состоящий в том, что права есть и у большинства. Если вы хотите игнорировать то, что большинство считает правильным и законным, ваши действия могут дорого обойтись обществу в целом. И почему в таком случае ущерб от вашего несогласия должно нести большинство? Безусловно, было правильно разрешить отказникам от военной службы по религиозным соображениям не убивать на войне. Но неправильно позволять им бездельничать, когда остальные защищают свою страну. Если ты член демократического общества, то у тебя есть не только права, но и обязанности.
Когда сторонники широких гражданских прав и приверженцы отделения церкви от государства доводят свои подходы до логического конца, они со своими позициями заходят слишком далеко. Одни настаивают на свободе личности и иногда на групповой автономии настолько упорно и твердо, что государству и обществу вообще не остается места. Другие так настойчиво выступают за государство и общество, что не оставляют места свободе личности и групповому самоопределению. В этом смысле они являются зеркальными противоположностями. Но в другом смысле они допускают одну и ту же ошибку, потому что и те и другие в равной степени легкомысленно относятся к демократии. Либертарианцы отвергают законные требования о демократическом процессе принятия решений, а приверженцы отделения церкви от государства забывают, что в демократических странах живут как люди религиозные, так и светские, и что истинная демократия старается уравновесить противоборствующие интересы, а не навязывает единую норму.
Так что сторонники свободы воли безусловно правы, говоря о том, что могут быть исключения, и что небо при этом не рухнет на землю. Но они забывают подчиниться демократической воле, когда несогласие можно превратить как в смирение, так и в унижение.
|
Цього тижня The Economist віддав обкладинку одному з найбагатших росіян і провів із ним майже 60 годин у розмовах.
В інтерв'ю журналістці Фіртки Ірина Онищук розповіла, чому театр сьогодні став своєрідною терапією, як війна змінила глядачів і самих митців, що найчастіше турбує військових після повернення з фронту та чому віра в людей залишається її головною опорою.
Корупційна схема чи «ринкова реальність»? Поки МВФ наполягає на підвищенні тарифів для населення, монополісти отримують надприбутки.
«Іван пішов воювати, бо для нього це було питання честі й відповідальності. Він не зміг залишитися вдома, коли країна потребувала захисту», — згадує Тетяна Майка свого чоловіка, полеглого захисника Івана Майку.
Коли у 2014 році загинув її двоюрідний брат Петро Остапчук, Надія Довганюк зрозуміла, що хоче бути поруч із тими, хто переживає біль війни. Попри стереотипи та недовіру, вона стала першою жінкою-капеланкою в Українській греко-католицькій церкві.
В інтерв'ю журналістці Фіртки Мирослава Полатайко розповіла про свій шлях у професії, роботу за лаштунками театру, народження ролей і те, як війна змінила відчуття сцени.
Закупівлі, відбудова, регіони і роль бізнес-мереж у тому, щоб публічні гроші працювали на спроможність, а не лише на звітність.
Коли людина вперше заходить до православного або греко-католицького храму, тобто храму східного візантійського обряду, то її погляд майже завжди зупиняється на священникові.
Кучма — перший, хто сказав: «Україна — не Росія».
З приходом у вересні 1939-го на Гуцульщину нової, ще не знаної робітничо-селянської влади почались нові проблеми. Точніше ті ж клопоти, що були й за Польщі, але які тепер вирішувані по-новому.
Багато людей під час застуди п'ють гарячий чай із медом, вважаючи його одним із найкращих домашніх засобів. Мед справді містить біологічно активні речовини, однак фахівці радять не додавати його в окріп.
У наші дні вуглеводи є "ворогом", а деякі "експерти" пропагують продукти з високим вмістом жирів. Якщо у вас високий кров'яний тиск, то не обов'язково жертвувати вуглеводами.
Замість обмежень, радять зважати на контекст, баланс у раціоні та якість продуктів.
У вівторок, сьомого липня, Хресто-Воздвиженський Манявський чоловічий монастир — Манявський скит — відзначив храмове свято, День пам’яті своїх засновників — преподобних Іова та Феодосія Манявських.
У Погоні на Івано-Франківщині відбувся XVII Міжнародний з’їзд Апостольства Матері Божої Покровительки Доброї Смерті. Паломники зібралися на спільну молитву за мир в Україні, взяли участь в Архієрейській Божественній Літургії та вшанували пам'ять полеглих захисників.
Священник наголошує: християнство завжди існувало як спільнота, а не індивідуальна релігія.
Родини військових, які втратили близьких або чекають звістки про зниклих безвісти, найчастіше шукають не простих відповідей, а підтримки.
Палац Потоцьких — не лише пам’ятка архітектури в центрі Івано-Франківська. Це живий культурний осередок, де історія, наука, мистецтво та креативні ініціативи переплітаються у щоденній роботі простору.
Президент Польщі Кароль Навроцький (колишній боксер і сутенер, яким його називають політичні опоненти) нещодавно очолив рейтинг довіри серед польських політиків із рекордними 54,8%.
Законодавча пропозиція щодо об'єднання Румунії з Молдовою, була схвалена румунською Палатою депутатів без голосування завдяки завершенню терміну розгляду ініціативи.
Ухвалені Верховною Радою зміни до Бюджету-2026 дозволять суттєво розширити програми соціального захисту для військовослужбовців.
Баланс на фронті змінився на користь України, а час більше не працює на Володимира Путіна, — переконаний американський політолог та колишній посол США у РФ Майкл Макфол. Також він наводить вісім ознак того, що Росія програє свою війну.
