Важко писати цей матеріал, але, напевно, потрібно. Розумію, що він викличе величезну емоційну реакцію. Емоційну, однак чи розсудливу. Реакцію, яка більше стосуватиметься автора чи, точніше, авторів цього матеріалу, ніж суті справи – така вже політична культура нашого суспільства. Бо все, що пов'язане з Юлією Тимошенко, нею ж з самого початку сформатовано виключно як емоція.
Навіть та розправа, яку над нею чинять, породжена не так холодним розрахунком, як бездумною емоцією, яка є реакцією на нею ж заданий посил. Емоцією, яку в тих, хто її зараз мордує, зародила вона сама. Бо ж це вона заставила так безмежно боятися і ненавидіти себе. Так заздрити і зловтішатися, що вона у в'язниці. Але і так безоглядно любити. Це вона відсікала всякі спроби глянути на неї не з огляду на емоцію – захоплення чи ненависть, а розсудливо і на рівних. Рівним вона собі нікого не вважала – ну от така сильна жінка. На свою біду.
Проте найголовніше не те, а те, що судилище та ув'язнення Юлії Тимошенко у всій потворності показало глибину людської та моральної деградації всього нашого суспільства. Повторюю – всього, а не лише теперішньої влади.
Тимошенко є і вже, здається, залишиться такою, якою вона є і була у буремних 90-х та 2000-х. Ув'язнення, як і всяка трагедія людини, часто облагороджуала і перероджувала багатьох. Як от Нельсона Манделу, який вийшов з ув'язнення мудрим, добрим і сильним, хоча в юності таким не був – радше нагадував Тимошенко чи юного Бандеру. Однак Юлію Тимошенко ув'язнення, здається, не змінює. А жаль. Іншого кандидата, просто сильної людини в Україні немає. Проте окрім сили потрібна ще й мудрість та доброта – це якщо мова йде про національного лідера. Злобний троль чи тролиха загальнонаціональним лідером не стане. Злобним і мстивим національними лідерами не бути – це всім – від Януковича до Фаріон. Ненависть породжує тільки ненависть і безповоротно спотворені нею обличчя.
Це судилище показує остаточну деградацію влади, яка не лише "мочить" свого супротивника, але опустилася до того, щоб підглядати за жінкою у туалеті і ледь не показувати знайдені таким способом "вещдоки" по національному телебаченню. Принаймні у інтернетпростір такі "докази" та фальсифікати вкидають. Здається, що вона вже "мочить" не Юлю, а свої штани. І навіть того не зауважує, хоча всім це очевидно – невже не ясно! Де ті їхні політтехнологи?! Сильні так не роблять. Це я про штани:)
Це судилище показує остаточну деградацію рахітичної опозиції, яка паразитує на тому, що Тимошенко сидить в ув'язненні. Тільки, коли вона у в'язниці – вони ще "хтось" чи "щось". А як вийде, то їм першим вона відгризе те, що в них, за штатним розкладом, мало б бути вже у їхніх штанах. І вони це чудово розуміють.
Це судилище показує остаточну деградацію самого суспільства, яке дозволяє "втуляти" собі таку гидоту, видаючи її за високу політику. Бо не може бути здоровим суспільство, яке або зловтішається із цього знущання як над цією жінкою, так і над своєю долею. Не може бути здоровим суспільство, долю якого прив'язують то до долі цієї жінки, то до успіху її опонентів!
З огляду на остатнє я рішуче відмовляюся ставити знак рівності між Україною і цією владою. Однак так само я рішуче відмовляюся ставити знак рівності між цією жінкою і Україною. А про це сьогодні постійно лементує парламентська опозиція. Україна була і буде і до нас, і до цієї влади, і до цієї справді сильної жінки. А також буде і після. Ба більше – вона має бути не дивлячись ні на що – що б не сталося з тим чи іншим Вітею чи Юлею! Замість лементувати опозиції потрібно робити свою справу. Це за умови, що у них дійсно щось там у штанах ще залишилося.
Тому я не сприйму тези "або воля Юлі, або Україна" – до того йдеться у деяких недалекоглядних політиків парламентського розливу, які вже кілька каденцій справжньої України не бачили. Це я про заклики відкинути підписання угоди про асоціацію з Європейським Союзом.
Тільки у майбутній європейській Україні і може бути воля для Юлі. І не тільки для Юлі, а й для тисяч і тисяч людей, які караються ні за ніщо. А в Україні теперішніх можновладців, в Україні, яку і вона вільно чи не вільно, свідомо чи не свідомо сформувала, волі їй не бачити – невже не зрозуміло?
Що стосується самої Юлії Тимошенко, то попри те, що я одним з перших, не будучи її прихильником, – на другий день після її арешту – підписав листа на її захист з тим, що її переслідують не з правових міркувань, а з огляду на те, що вона є політичним опонентом, її трагедія у тому, що вона плоть від плоті нашого суспільства, яке дозволяє так поводитися з політичними опонентами. Ну ніяк не може піднятися над слабкістю цього нашого покаліченого і деградованого суспільства. Показати шлях. Хоча вона таки має право на справедливий суд. Та де його в Україні, нашій з вами та її Україні знайти? Не тільки теперішня влада робила Україну такою, якою вона є.
Чи не Тимошенко розбещувала його, це суспільство, своїм безмежним популізмом, чи не вона тим самим перетворювала його на безсовісного інфантильного паразита, який тепер тільки очікує на чергову "юліну чи вітіну тисячу" і ніколи не виступить в обороні не те що Юлі, але й себе самого? І... мовчить...
Чи не вона є плоттю від плоті нашої влади, до якої вона не раз належала і політичну культуру якої формувала? Яка її... мочить...
Чи не вона є плоттю від плоті нашої політичного тераріуму, який вона нерозбірливо і бездумно рекрутувала з різного роду мерзотників – скільки її "питомців" тепер є її катами? Катами у правничих мантіях... І теж...мочать...
Чи не вона є плоттю від плоті нашої пігмейської за рідкісними винятками опозиції. Не один писав, що вона не піднімала тих, хто до неї наближався, а валашила – перетворювала на політичних євнухів. А євнухи заздрісні і зрадливі. Зрадити Юлю і було їхнім потаємним підсвідомим – невже не розуміла... благородний кінь, огир може бути товаришем, але безплідний мул – лише тягловою силою і тільки жде, щоб копнути тебе коритом... – мститься за імпотенцію... Ну тут все ясно... мовчки мочать...
Цей мій текст є тільки реакцією та преамбулою до текстів, що гуляють у Facebook'у. Ці тексти болючіші і страшніші – почитайте, задумайтесь нарешті – і ті, що у владі, і ті, що в опозиції, і ті, що прикидаються білим та пухнастим народом:
Юрій Романенко
В чем трагедия Тимошенко? Реальная
Коментар з Facebook
В чем трагедия Тимошенко? Реальная.
В том, что ее команда дебилы. Перманентным шоу с мучениями Тимошенко в тюрьме они превратили ее из лидера нации в альтернативного героя Дома-2.
Лидер нации должен указывать путь и вести по нему. Вместо этого нас каждый день кормят постыдными фактами о каких то шприцах, прокладках, мыле и хрен знает еще чем. Это, а не власть, уничтожает Тимошенко, как лидера.
Далі тут
Олександра Кужель
Боятся, как же они боятся!
Коментар з Facebook
Боятся, как же они боятся! Боятся Тимошенко, даже когда она в тюремной камере. А еще они очень боятся, чтобы люди не узнали правды. Иначе зачем устраивать спектакли, изначально круто замешанные на обмане?
... По-моему, недостойно разбирать чужую боль и страдание, раскладывая ее по технологическим этапам – театральным и политтехнологическим. Как-то подло, отвратительно...
Далі тут
Алексей Красноперов
Білий шум
Коментар з Facebook
Вот интересно, то, что делают с Тимошенко, давно превратилось в "белый шум". Это стало уже почти незаместно для общества. И что характерно: чем больше это отходит на второй план, тем более мерзко это становится. Банальность, конечно, но дико, что люди, называющие себя политиками, чиновниками, государственными деятелями могут так мерзко поступать с женщиной...
Андрій Радич
Кого "Він" хоче "напугать"?
Коментар з Facebook
Вони судять Юлю, щоб залякати народ і опозицію. А Табачник мабуть думає що таким чином заб'є ще один цвях у голову ненависним йому "западенням" чи "свідомітам", як кажуть його тролі.
Але іронія долі. Юля – це крові від крові і плоть від плоті їхньої системи. Юля – це вони ж самі, тільки із русявою косою...
Далі тут
