16-го вересня 2000-го року пропав журналіст і засновник інтернет-видання “Українська правда” Георгій Гонґадзе. 2-го листопада його тіло знайдено у лісі за 100 кілометрів від Києва.
Вбивство Гонґадзе стало початком відліку наруги над журналістами в Україні. У незалежній Україні.
Відтоді проминуло 16 років. Але чесна журналістика й далі спричиняє головний біль у тих, хто розпоряджається долями мільйонів українців. Журналісти завжди для влади незручні. Бо копирсаються там, де копирсатися не слід. І вигрібають послід за тими, хто мав би за собою прибирати.
У п’ятницю під вечір біля пам’ятника Івана Франка у Коломиї зібралися журналісти. Спом’янули Георгія Гонґадзе, Павла Шеремета, інших загиблих українських колег за часів Незалежності, повідомляє “Дзеркало Коломиї”.
Також згадали справи коломийських колег – Василя Дем’яніва, на якого був вчинений замах у 2010 році, та Євгена Гапича, який перебував у 2014 році в полоні сепаратистів. Справа його викрадення спущена на гальмах.
Висловилися з приводу сумної роковини. Запалили свічки. Помовчали. Журналісти мають право іноді мовчати. Коли слова зайві.
Андрій Малащук: “Треба сказати, що журналіст по своїй суті є опозиціонер. Він не може працювати на владу. Будь-яку. Не всі журналісти це можуть. Гонґадзе це міг. Я думаю, що якщо він був би зараз тут – при цій владі, то він все одно був би в опозиції. В цьому якраз суть. Опозиція не заради того, щоб бунтувати. Опозиція – щоб викривати брудні справи тих, хто при владі”.
Вікторія Мартинюк: “Журналісти зазнають втрат, перебуваючи в гарячих точках. Журналісти ризикують своїм життям, коли порушують резонансні теми, викривають те, що чиновники воліли б приховати від суспільства. Ризикують, ставлячи незручні запитання. Журналістська діяльність – це щоденний ризик заради правди. І сьогоднішня акція – нагадування владі про відповідальність, яку прийдеться понести за свої вчинки. Коли в країні вбивають журналістів, тоді посягають і на правду”.
Наталія Сандецька: “Страшно, що в країні за 16 років не розкрили справу про вбивство Гонґадзе… Вбивств таких не має бути, і розслідувань таких не має бути. Мені дуже дивно, що людина, яка, скоріше за все, причетна до вбивства Гонґадзе зараз бере участь у Мінських переговорах. Я цього не розумію”.
Віктор Фітьо: “Гонґадзе є символом української журналістики тому, що вперше в його особі журналісти відчули силу впливати на владу і брати участь в державотворчих процесах. В День пам’яті Гонґадзе хочеться нагадати самим собі, журналістам, що ми є четверта влада і ми є сила. Користуючись цієї владою і силою, мусимо докласти зусиль для того, щоб життя в нашій маленькій зоні відповідальності – Коломиї – стало комфортнішим”.
Олександра Щербакова-Олійник: “Журналісти, в тому числі і коломийські, постійно відчувають тиск з боку тих осіб, які стають героями їхніх матеріалів, що викривають не зовсім чесну діяльність. Тиск відчуваєш тоді, коли пишеш правду. Бо вона завжди ріже очі особам, які мають що приховувати від громади”.
Фото: Олександра Щербакова-Олійник
