В Італії переслідують українських водіїв. Україна – мовчить

/data/blog/42005/2e3e4166ed7687bfdfae1d63da8db050.jpg

 

Останнім часом, в українських громадах в Італії найбільш поширеною темою розмов є "війна", котру розв’язала італійська влада проти українських перевізників – водіїв так званих бусиків, що везуть передачі мігрантів.

Драконівські штрафи в 4130 євро та арешти автомобілів за відсутність транспортних ліцензій, приводять до того, що кількість перевізників зменшується, а трудові мігранти втрачають єдиний зв’язок з Батьківщиною і сім’ями, котрі там залишилися.

Ця нова і штучно створена проблема зачіпає чи не кожну третю сім’ю в Галичині, Закарпатті і на Буковині. І не лише їх, адже українська громада в Італії вже давно перестала бути виключно західноукраїнською.

Черкаси, Херсон, Одеса, Вінниця, Сімферополь – це далеко не повний перелік міст, звідки продовжують їхати, зневірені у власній державі люди, шукаючи елементарного – місця роботи.

В Україні, близько 1,5 тисячі сімей виживають завдяки цьому виду діяльності, зареєструвавшись приватними підприємцями і сплачуючи податки до державної скарбниці.

Практично, всі члени сімей трудових мігрантів користуються послугами бусиків, отримуючи регулярні передачі з їжею, одягом та іншими найнеобхіднішими речами.

Мігранти ж отримують фотографії рідних, листи, останні новини з України. І тут вже мова йде про сотні тисяч громадян, адже лише офіційно в Італії живе і працює близько 250 000 українців, не говорячи вже про нелегальних мігрантів.

З початку року до нашого Товариства почастішали звернення громадян про проблеми, з якими почали стикатися водії мікроавтобусів. Цілі громади скаржилися на те, що через репресії поліції в їх міста перестали їздити буси і, таким чином, вони залишилися відрізаними від України і своїх сімей.

На першій зустрічі з новопризначеним Послом України в Італії Євгеном Перелигіним, яка відбулася 6 квітня цього року в Римі, практично всі представники громад піднімали це питання.

Варто зазначити, що ні Товариство, ні його керівництво не має у власності бусів, не займається організацією стоянок. Це не входить до пріоритетів діяльності організації.

Головним мотивом, що спонукав нас підняти це питання, є відверте і масове знущання над українцями з боку італійської поліції.

Приниження, висаджування пасажирів, переважно жінок, з багажем просто на дорозі, величезні штрафи для водіїв, брудна кампанія проти українців в італійській пресі – всі ці факти не залишають байдужими.

Аналізуючи разом з адвокатами юридичні аспекти цієї проблеми, ми прийшли до висновку, що немає чіткої норми закону, яка б забороняла здійснювати українським перевізникам цю діяльність.

Навпаки, виходячи з визначень європейського законодавства, ці мікроавтобуси не потребують жодних ліцензій. В дійсності, італійські судді, котрі розглядали оскарження протоколів поліції водіями, дуже часто приймали протилежні рішення.

Тобто має місце нормативна прогалина в законодавстві. А як говорили римські правники часів імператора Юстиніана І – "In dubio pro reo" – якщо є сумнів, рішення на користь підсудного.

Італійська поліція вимагає від українських водіїв легкових машин, а саме до цієї категорії відносяться пасажирські мікроавтобуси до 3,5 тон, приміром, наявності ліцензій на вантажні перевезення, які видають великим вантажним транспортним засобам – багатотонникам.

Чи є в таких вимогах здоровий глузд? Чи можна порівняти фуру вагопідйомністю в 40 тон і бус, який везе 2-8 пасажирів і 500-800 кг передач?

Такі вимоги поліція почала ставити протягом останніх двох- трьох років. До цього, майже 20 років нічого подібного не відбувалося.

Варто зазначити, що не змінилося і законодавство Італії. Українських водіїв штрафують, посилаючись на закон 1974 року.

Крім того, угода Європейської Комісії Міністрів Транспорту (ЄКМТ), до якої приєдналася і Україна, а також Європейський Регламент, щодо транспорту вантажів, дають чітке визначення, суть якого зводиться до того, що зважаючи на незначну вантажну підйомність, мікроавтобуси, загальною масою до 3,5 тон звільняються від будь-якого виду ліцензій та дозволів!

Крім того, цей же регламент дає визначення і поняттю "транспортний засіб", яке використовується у законодавстві щодо транспорту вантажу: це автотранспорт, який пристосований виключно для транспортування вантажу.

Всі ж українські бусики за техпаспортом – пасажирські.

У двосторонній українсько-італійській угоді не вказано прямо про звільнення мікроавтобусів до 3,5 тон від будь-яких ліцензій, як це має місце в подібних угодах з Францією, Німеччиною, Іспанією.

Але стаття 29 передбачає, що: "Питання, що нерегламентовані цією Угодою або міжнародними конвенціями, до яких приєднались обидві Договірні Сторони, вирішуються у відповідності з національним законодавством кожної з Договірних Сторін".

Для Італії, найвищими законодавчими нормами в цій сфері є згадані норми ЄС. І таких юридичних моментів можна привести ще багато.

Поведінка ж італійської поліції більш подібна на "полювання" на українців: виходять на дорогу в певні дні і чекають появи українських номерів.

З особливим завзяттям працюють правоохоронці провінції Удіне, через яку проходить автомагістраль до України. Зупиняють і штрафують всіх "злочинців".

До румунських, польських, болгарських бусиків у поліції запитань нема. Вони в ЄС, тому, перевозячи посилки від своїх емігрантів, "злочину" не чинять.

А єдина провина українців – це паспорт з тризубом.

Чи можна це назвати ще інакше ніж дискримінація і переслідування за національною ознакою?

Повернемося до ліцензій. Транспортні ліцензії надаються для України італійським Мінтрансом згідно річної квоти, яка є досить невеликою – близько 15 тисяч в рік. Вони розподіляються вітчизняним міністерством поміж транспортними компаніями.

Зрозуміло, таких ліцензій не має жоден бус. І не може мати апріорі, бо в Україні видача таких ліцензій бусам не передбачена – це наказ міністра інфраструктури України Козака. І це правильно. Навіщо легковим машинам транспортні ліцензії?

Неправильно інше. Незважаючи на сотні звернень до українського Мінтрансу від власних громадян, уряд абсолютно нічого не робить для вирішення цього болючого питання.

Адже достатньо було б внести зміни до двосторонньої угоди, включивши до переліку звільненого від ліцензій транспорту мікроавтобуси загальною масою до 3,5 тон, так як це вказано в угодах з іншими країнами ЄС, як питання вирішиться.

Таке рішення не потребує перегляду угоди! І ніякі відмовки, на кшталт "італійці не хочуть", не приймаються. Міністерство інфраструктури України має достатньо засобів, щоб "переконати" італійських колег. Було б бажання.

А такого бажання в українських чиновників наразі немає – Україна жодного разу не піднімала цього питання! Природно, якщо нас, громадян, не захищає власна країна, то чого чекати від італійців?

Чи розуміє українська влада наслідки цієї "війни" з бусами? Не віриться, що вона буде дуже перейматися моральними приниженнями українців.

Але є ще економічні, соціальні і політичні наслідки. За неофіційними даними італійських адвокатів, тільки за цей рік водії бусів вже сплатили більше 2 мільйонів євро штрафів.

Ці українські гроші, таким чином, наповнюють бюджет Італії замість того, щоб працювати на економіку України.

Ризикує втратити роботу близько тисячі молодих здорових чоловіків.

Куди вони підуть разом з своїми сім’ями?

Якщо припиниться дія цього соціального амортизатора, чи зможе влада стримати ріст соціальної напруги і незадоволення в суспільстві?

Адже мова йде про сотні тисяч людей по обидва боки кордону.

Куди підуть студенти, пенсіонери, котрі жили за рахунок родичів в Італії? На новий Майдан? Для чого це Януковичу? Та ще й за рік до президентських виборів?

До нашого товариства за допомогою звернулося кілька десятків перевізників і сотні трудових мігрантів. І ми зобов’язані захищати права цих громадян. Вже відбулося 2 раунди переговорів в Міністерстві інфраструктури і транспорту Італії.

Подане звернення до Національного Офісу протидії Расовій Дискримінації при Кабінеті Міністрів Італії, за яким відкрито провадження. Подане прохання про втручання в цю ситуацію до посла України в Італії.

Збираються підписи під зверненням до керівництва Італії про вирішення цієї проблеми. Надається юридична допомога. Зрозуміло, що ще багато потрібно зробити.

Ніхто не каже, що буде легко і просто. Та якщо громадська організація проводить цю роботу, а Міністерство транспорту України з найвищими державними повноваженнями каже, що воно нічого не може зробити, то для чого громадянам України таке міністерство?

Коли українська влада повернеться обличчям до трудових мігрантів і, нарешті, почне захищати права своїх громадян за кордоном?

Приклад з українськими бусами в Італії ще раз доводить, що наразі такого бажання нема. Бо у цьому випадку потрібно бажання і добра воля, а не виділення державних коштів чи тривалі і складні законодавчі ініціативи.

Українці в Італії, які є одними з найбільших інвесторів в економіку батьківщини, чекають від уряду Азарова швидкої і ефективної дії. Чи дочекаються?

 

 

Олесь Городецький, голова Християнського товариства українців в Італії, спеціально для УП


15.10.2013 510 0
Коментарі (0)

07.07.2026
Вікторія Матіїв

В інтерв'ю журналістці Фіртки Ірина Онищук розповіла, чому театр сьогодні став своєрідною терапією, як війна змінила глядачів і самих митців, що найчастіше турбує військових після повернення з фронту та чому віра в людей залишається її головною опорою.

446
03.07.2026
Олександр Мізін

Корупційна схема чи «ринкова реальність»? Поки МВФ наполягає на підвищенні тарифів для населення, монополісти отримують надприбутки.  

1893 1
30.06.2026
Вікторія Матіїв

«Іван пішов воювати, бо для нього це було питання честі й відповідальності. Він не зміг залишитися вдома, коли країна потребувала захисту», — згадує Тетяна Майка свого чоловіка, полеглого захисника Івана Майку.

2972
24.06.2026
Тетяна Ткаченко

Коли у 2014 році загинув її двоюрідний брат Петро Остапчук, Надія Довганюк зрозуміла, що хоче бути поруч із тими, хто переживає біль війни. Попри стереотипи та недовіру, вона стала першою жінкою-капеланкою в Українській греко-католицькій церкві.

2459 2
15.06.2026
Вікторія Матіїв

В інтерв'ю журналістці Фіртки Мирослава Полатайко розповіла про свій шлях у професії, роботу за лаштунками театру, народження ролей і те, як війна змінила відчуття сцени.

5194
07.06.2026
Тетяна Ткаченко

До повномасштабного вторгнення Назар Семанів мав невелику майстерню та планував розвивати її. Для цього поїхав до Німеччини заробити кошти на обладнання. Після початку великої війни повернувся в Україну.  

3002

Закупівлі, відбудова, регіони і роль бізнес-мереж у тому, щоб публічні гроші працювали на спроможність, а не лише на звітність.

308

Коли людина вперше заходить до православного або греко-католицького храму, тобто храму східного візантійського обряду, то її погляд майже завжди зупиняється на священникові.

492

З приходом у вересні 1939-го на Гуцульщину нової, ще не знаної робітничо-селянської влади почались нові проблеми. Точніше ті ж клопоти, що були й за Польщі, але які тепер вирішувані по-новому.

979
08.07.2026

Багато людей під час застуди п'ють гарячий чай із медом, вважаючи його одним із найкращих домашніх засобів. Мед справді містить біологічно активні речовини, однак фахівці радять не додавати його в окріп.

8261
03.07.2026

У наші дні вуглеводи є "ворогом", а деякі "експерти" пропагують продукти з високим вмістом жирів. Якщо у вас високий кров'яний тиск, то не обов'язково жертвувати вуглеводами.  

10791
30.06.2026

Замість обмежень, радять зважати на контекст, баланс у раціоні та якість продуктів.  

5187
08.07.2026

У вівторок, сьомого липня, Хресто-Воздвиженський Манявський чоловічий монастир — Манявський скит — відзначив храмове свято, День пам’яті своїх засновників — преподобних Іова та Феодосія Манявських.

491
06.07.2026

У Погоні на Івано-Франківщині відбувся XVII Міжнародний з’їзд Апостольства Матері Божої Покровительки Доброї Смерті. Паломники зібралися на спільну молитву за мир в Україні, взяли участь в Архієрейській Божественній Літургії та вшанували пам'ять полеглих захисників.

408
04.07.2026

Священник наголошує: християнство завжди існувало як спільнота, а не індивідуальна релігія.

22485
29.06.2026

Родини військових, які втратили близьких або чекають звістки про зниклих безвісти, найчастіше шукають не простих відповідей, а підтримки.  

809
07.07.2026

Палац Потоцьких — не лише пам’ятка архітектури в центрі Івано-Франківська. Це живий культурний осередок, де історія, наука, мистецтво та креативні ініціативи переплітаються у щоденній роботі простору.

5298
03.07.2026

Президент Польщі Кароль Навроцький (колишній боксер і сутенер, яким його називають політичні опоненти) нещодавно очолив рейтинг довіри серед польських політиків із рекордними 54,8%. 

900
26.06.2026

Законодавча пропозиція щодо об'єднання Румунії з Молдовою, була схвалена румунською Палатою депутатів без голосування завдяки завершенню терміну розгляду ініціативи.  

952
18.06.2026

Ухвалені Верховною Радою зміни до Бюджету-2026 дозволять суттєво розширити програми соціального захисту для військовослужбовців.

1229
16.06.2026

Баланс на фронті змінився на користь України, а час більше не працює на Володимира Путіна, — переконаний американський політолог та колишній посол США у РФ Майкл Макфол. Також він наводить вісім ознак того, що Росія програє свою війну.  

1496